Рішення № 140229303, 01.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2026Справа № 910/7256/26

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «УЗ Вагон - сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вул. Єжи Гедройця, б. 5, 02092, м. Київ, вул. Алматинська, буд 74) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТИК КАРГО РМБ" (04116, місто Київ, пр. Перемоги, будинок 20, квартира 34) про стягнення 108 990,58 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.06.2026 на адресу суду від представника Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «УЗ Вагон - сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТИК КАРГО РМБ" про стягнення штрафу у розмірі 108 990,58 грн за Договором №ВП-110ВДР/3 від 10.04.2025 та була передана 19.05.2026 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2026 позовну заяву залишено без руху.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 19.06.2026, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.

Ухвалою від 06.07.2026 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників судового процесу.

17.07.2026 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву, заперечуючи щодо позовних вимог представник зазначив:

- відповідно до п. 7.4 Договору у разі неможливості своєчасного надання вагонів Сторони можуть письмово погодити інші строки та обсяг надання, шляхом надсилання повідомлення не пізніше ніж за 5 календарних днів до закінчення терміну. Відповідач направив повідомлення 30 вересня 2025 року, тобто завчасно (за 30 днів до кінця жовтня), чим повністю дотримався вимог п. 7.4 Договору.

Представник вважає, що за відсутності форми щодо повідомлення про зміни строків та обсягів надання у ремонт вантажних вагонів лист відповдіача за вих. № 29/09-2025, направлений 30 вересня 2025 року о 14:29 на електронну адресу Позивача відповідає формі Додатку 5 до Договору.

20.07.2026 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано відповідь на відзив у відповідності до якої представник зазначив:

- посилання Відповідача на лист від 29.09.2025 №29/09-2025 як на належне повідомлення в розумінні пункту 7.4 Договору є безпідставним та спростовується його змістом;

- пунктом 7.4 Договору передбачено, що у разі неможливості своєчасного надання вантажних вагонів та/або надання послуг сторони можуть письмово погодити інші строки та обсяг (кількість) надання вантажних вагонів та/або надання послуг шляхом надсилання повідомлення іншій стороні не пізніше ніж за п`ять календарних днів до закінчення строку, визначеного погодженим Графіком. Зі змісту зазначеного пункту вбачається, що таке повідомлення має містити інформацію про неможливість виконання погодженого сторонами Графіка та пропозицію щодо зміни строків і/або обсягів виконання зобов`язань, що у подальшому підлягає погодженню іншою стороною;

- лист Відповідача від 29.09.2025 №29/09-2025 не містить відомостей про неможливість виконання погодженого сторонами Графіка подачі вагонів, не містить повідомлення про зміну строків виконання Договору чи зміну погодженого обсягу ремонту, а також не містить пропозиції погодити інший графік виконання зобов`язань. Із зазначеного листа вбачається лише інформація про намір направити у жовтні 2025 року чотири вантажні вагони для проведення ремонту, тоді як будь-які пояснення щодо неподання решти вагонів, передбачених погодженим сторонами Графіком, у листі відсутні;

- Додатком №2 до Договору у жовтні 2025 року сторонами було погоджено подання 15 вантажних вагонів у ремонт. Проте лист від 29.09.2025 стосується лише 4 вагонів та жодним чином не врегульовує питання щодо решти 11 вагонів, які відповідно до погодженого Графіка також мали бути передані Виконавцю у зазначеному місяці.

З огляду на викладене представник вважає, що сам по собі лист від 29.09.2025 №29/09-2025 не може вважатися повідомленням, передбаченим пунктом 7.4 Договору, оскільки за своїм змістом він не спрямований на погодження зміни строків чи обсягів виконання договірних зобов`язань, а лише містить інформацію про направлення окремих вагонів у ремонт. Відтак доводи Відповідача про належне виконання вимог пункту 7.4 Договору є необґрунтованими.

27.07.2026 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано заперечення (на відповідь на відзив) у відповідності до якого представник зазначив, що пункт 7.4. не містить конкретного переліку інформації, яка має бути зазначена у відповідному повідомленні. Вказаним пунктом передбачена можливість сторін письмово погодити інші строки та обсяг (кількість) надання вантажних вагонів або/та надання послуг. Лист Відповідача від 29.09.2025р. вих. № 29/09-2025 викладено письмово, направлено у спосіб, визначений п. 14.5.1. Договору. Лист містить інформацію про кількість вагонів, які Товариство просить планово відремонтувати у жовтні 2025 року. Таким чином, за своїм змістом, Лист Відповідача від 29.09.2025р. вих. № 29/09-2025 не суперечить умовам, викладеним в п. 7.4. Договору.

Окрім того представник відповідача звертає увагу суду, що позивач у позові та у відповіді на відзив акцентує увагу лише на 1-му місяці - жовтні, впродовж якого між ним та Відповідачем здійснювались господарські відносини на підставі Договору.

Згідно Додатку №2 до Договору (Графік подачі вантажних вагонів у ремонт на 2025 рік) сторонами було узгоджено подачу Відповідачем 17-ти вагонів для проведення планового деповського ремонту у вересні 2025 року.

Натомість, у вказаному місяці (вересні 2025р.) Відповідач надав Позивачу для проведення планового деповського ремонту 28 (двадцять вісім) вагонів замість 17-ти.

Факт надання вагонів для ремонту підтверджується Повідомленнями за формою ВУ-23М (про ремонт або технічне обслуговування вагонів).

Факт проведення Позивачем планового деповського ремонту 28 (двадцяти восьми) вагонів Відповідача підтверджується повідомленнями за формою ВУ-36М (про прийняття вантажних вагонів) з деповського ремонту.

Таким чином, у вересні 2025 року Відповідач Позивачу для проведення планового деповського ремонту на 11 вагонів більше ніж було попередньо погоджено сторонами у Додатку №2 до Договору. Позивач, не відмовився прийняти більшу кількість вагонів для ремонту у вересні та надав Відповідачу вказані послуги.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

10 квітня 2025 року між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «УЗ Вагон-сервіс» (далі - Виконавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АТЛАНТИК КАРГО РМБ» (далі - Замовник, Відповідач) укладено Договір № ВП-110ВДР/3 про виконання робіт та надання послуг з ремонту вантажних вагонів (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов`язується за завданням Замовника на підставі та на умовах цього Договору виконати роботи та надати послуги з ремонту вантажних вагонів (деповський та/або капітальний) відповідно до переліку у Додатку №1 до цього Договору, (далі-послуги), власності Відповідача (код ЄДРПОУ42495338), силами та на базі виробничого підрозділу - «Ремонтне вагонне депо ім. Тараса Шевченка», а Замовник зобов`язуються прийняти та оплатити надані послуги.

Пунктом 1.2. Договору, сторони погодили, що кількість вантажних вагонів, тип вагонів Замовника, вид ремонту, графік їх надання Виконавцю для надання послуг по календарних місяцях визначається у погодженому Сторонами Графіку подачі вантажних вагонів у ремонт (Додаток 2 до цього Договору) (далі-Графік).

Відповідно до п.2.1. Договору Замовник надає вантажні вагони для надання послуг за цим Договором на колії залізничної станції ім. Т.Шевченка (за місцем знаходження Виконавця) згідно з Графіком з обов`язковим узгодженням з Виконавцем, листом-заявкою (Додаток 5 до цього Договору), (що направляється Замовником до початку календарного місяця надання послуг, погоджується/не погоджується Виконавцем протягом 1 (одного) робочого дня після отримання від Замовника), із зазначенням кількості та номерів вантажних вагонів, які одночасно надаються в ремонт, відправлений у спосіб визначений п. 14.5 цього Договору.

Розділом 6 Договору, а саме п. 6.1.1. передбачено право замовника, вносити корегування у Графік згідно з вимог п. 7.4. Договору.

Пунктом 7.4 - 7.6 Договору сторони узгодили, що у разі не можливості своєчасного надання вантажних вагонів або послуг Сторони можуть письмово погодити інші строки та обсяг (кількість) надання вантажних вагонів або/та надання послуг, шляхом надсилання повідомлення іншій Стороні, у спосіб визначений п.14.5.1. цього Договору, не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до закінчення терміну надання вантажних вагонів або послуг.

За ненадання об`єктів ремонту, відповідно до погодженого Графіку та в разі не коригування інших строків та обсягів (кількості) надання вантажних вагонів або/та надання послуг,Замовник сплачує Виконавцю штраф у розмірі 20 % від вартості послуг, що визначається у порядку передбаченому пунктом 5.1. цього Договору, за кожний вантажний вагон, який не надійшов у ремонт. У разі нарахування Виконавцю фактичних витрат за користування вагонами, простою на станційних коліях,у зв`язку з діями чи бездіяльністю Замовника, Замовник здійснює відшкодування вказаних фактичних витрат (п. 7.5 Договору).

У разі своєчасного надання повідомлення Замовником Виконавцю та дотримання умов передбачених пунктом 7.4., Замовник звільняється від відповідальності за ненадання об`єктів ремонту, що встановлена пунктом 7.5. цього Договору (п. 7.6 Договору).

Відповідно до п. 8.1. Договору істотні зміни й доповнення до цього Договору (перегляд затверджених мінімальних цін, які передбачені Додатком 3, Додатком 4 до цього Договору та зміна типу, виду ремонту та загальної кількості вантажних вагонів , які передбачені Додатком 1, Додатком 2 до цього Договору), вносяться Сторонами за взаємною згодою шляхом підписання додаткових угод, які є його невід`ємною частиною та мають однакову юридичну силу, якщо вони підписані уповноваженими представниками Сторін.

Додатком 1 до Договору сторони погодили перелік вантажних, яким планується виконання планових видів ремонту у 2025 році.

Додатком 2 до Договору сторони узгодили Графік подачі вантажних вагонів у ремонт на 2025 рік на загальну кількість 133 вагони хопер для зерна та зокрема у жовтні загальна кількість складає - 15 вагонів.

Листом від 29.09.2025 за №29/09-2025 відповідач надав позивачу лист на проведення планового деповського ремонту, у жовтні поточного року згідно з Договору від 10.04.2025 №ВП-110 ВДР/З наступних вагонів: 95954855, 95954673, 95954814, 95610713.

У подальшому Відповідач листом від 31.10.2025 року за №31/10-2025 направив лист щодо корегування графіку подачі вантажних вагонів, де в свою чергу запропонував узгодити на жовтень 2025, ремонт 4 вантажних вагонів.

02.03.2026 позивач надіслав на адресу відповідача претензію про сплату штрафу у розмірі 108 990,58 грн за порушення договірних зобов`язань з дотримання графіку подачі вантажних вагонів.

23.03.2026 за вих. № 17 відповідач надав відповідь на претензію у якій зазначив, що листом від 29.09.2025 за №29/09-2025 відповідач повідомив, що у жовтні 2025 року буде ремонтувати 4 вагони, а саме 95954855, 95954673, 95954814, 95610713.

Оскільки відповідачем не було задоволено претензію позивача про сплату штрафу у розмірі 108 990,58 грн за порушення договірних зобов`язань з дотримання графіку подачі вантажних вагонів, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 108 990,58 за Договором №ВП-110ВДР/3 від 10.04.2025

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до змісту положень ст.ст 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, Додатком 1 до Договору сторони погодили перелік вантажних вагонів, яким планується виконання планових видів ремонту у 2025 році.

Додатком 2 до Договору сторони узгодили Графік подачі вантажних вагонів у ремонт на 2025 рік на загальну кількість 133 вагони хопер для зерна та зокрема у жовтні загальна кількість складає - 15 вагонів.

Листом від 29.09.2025 за №29/09-2025 відповідач надав позивачу лист на проведення планового деповського ремонту, у жовтні поточного року згідно з Договору від 10.04.2025 №ВП-110 ВДР/З наступних вагонів: 95954855, 95954673, 95954814, 95610713.

Пунктом 7.4 Договору сторони узгодили, що у разі не можливості своєчасного надання вантажних вагонів або послуг Сторони можуть письмово погодити інші строки та обсяг (кількість) надання вантажних вагонів або/та надання послуг, шляхом надсилання повідомлення іншій Стороні, у спосіб визначений п.14.5.1. цього Договору, не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до закінчення терміну надання вантажних вагонів або послуг.

З означеного пункту слідує, що сторони можуть письмово погодити інші строки та обсяг (кількість) надання вантажних вагонів або/та надання послуг, шляхом надсилання повідомлення іншій Стороні.

З боку відповідача було надіслано лист від 29.09.2025 за №29/09-2025 на проведення планового деповського ремонту, у жовтні поточного року згідно з Договору від 10.04.2025 №ВП-110 ВДР/З наступних вагонів: 95954855, 95954673, 95954814, 95610713.

Однак з означеного листа вбачається лише інформація про намір направити у жовтні 2025 року чотири вантажні вагони для проведення ремонту, тоді як інформації щодо решти 11 вагонів в частині їх подання чи не подання відсутня.

Більше того пунктом 7.4 Договору сторони зазначили, що така зміна умов має бути погоджена та відображатись у зокрема графіку подачі вантажних вагонів та/або шляхом підписання додаткових угод як це передбачено п. 8.1. Договору, зокрема в частині Додатку 2 до цього Договору.

У подальшому Відповідач листом від 31.10.2025 року за №31/10-2025 направив лист щодо корегування графіку подачі вантажних вагонів, де в свою чергу запропонував узгодити на жовтень 2025, ремонт 4 вантажних вагонів.

Таким чином суд вважає, що пропозиція в частині корегування графіку подачі вантажних вагонів було надіслано відповідачем менше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до закінчення терміну надання вантажних вагонів у жовтні.

Стосовно твердження відповідача про необхідність застосовувати тлумачення contra proferentem, суд зазначає наступне. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).

Пунктом 7.4 Договору яким сторони узгодили, що у разі не можливості своєчасного надання вантажних вагонів або послуг Сторони можуть письмово погодити інші строки та обсяг (кількість) надання вантажних вагонів або/та надання послуг, шляхом надсилання повідомлення іншій Стороні, у спосіб визначений п.14.5.1. цього Договору, не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до закінчення терміну надання вантажних вагонів або послуг.

Означеним пунктом чітко передбачено, що сторони: по - перше можуть письмово погодити інші строки та обсяг (кількість) надання вантажних вагонів або/та надання послуг, по - друге у спосіб шляхом надсилання повідомлення іншій Стороні, по - третє таке повідомлення направляється не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до закінчення терміну надання вантажних вагонів або послуг.

З огляду на п. 7.4 Договору чітко визначено послідовність дій та передбачено, що такі зміни мають бути погоджені, попри це з листа від 29.09.2025 за №29/09-2025 вбачається, що відповідач зазначив про проведення планового деповського ремонту, у жовтні поточного року згідно з Договору від 10.04.2025 №ВП-110 ВДР/З наступних вагонів: 95954855, 95954673, 95954814, 95610713, однак не вбачається, що відповідач хотів погодити інші строки та обсяг (кількість) надання вантажних вагонів або/та надання послуг, лист від 29.09.2025 за №29/09-2025 лише підтверджує намір надати 4 вагони в межах графіку, яким було передбачено надання 15 вагонів в жовтні.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ненадання об`єктів ремонту, відповідно до погодженого Графіку та в разі не коригування інших строків та обсягів (кількості) надання вантажних вагонів або/та надання послуг,Замовник сплачує Виконавцю штраф у розмірі 20 % від вартості послуг, що визначається у порядку передбаченому пунктом 5.1. цього Договору, за кожний вантажний вагон, який не надійшов у ремонт. У разі нарахування Виконавцю фактичних витрат за користування вагонами, простою на станційних коліях,у зв`язку з діями чи бездіяльністю Замовника, Замовник здійснює відшкодування вказаних фактичних витрат (п. 7.5 Договору).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено свої зобов`язання за Договором та не було належним чином повідомлено позивача як це передбачено п. 7.4 Договору.

Суд перевіривши розрахунок штрафних, дійшов висновку, що останній виконано арифметично невірно з огляду на наступне: кількість ненаданих вагонів - 11, мінімальна ціна послуги - 49 541,17 грн (з ПДВ) (Додаток 3) штраф складає 20% (п. 7.5 Договору) математично виглядає наступним чином: 11 х 49 541,17 грн х 20 ч 100 = 108 990,57 грн.

Таким чином до стягнення підлягає штраф у розмірі 108 990,57 грн. В іншій частині слід відмовити.

Стосовно заперечень відповідача, що позивач у позові та у відповіді на відзив акцентує увагу лише на 1-му місяці - жовтні, впродовж якого між ним та Відповідачем здійснювались господарські відносини на підставі Договору при цьому згідно Додатку №2 до Договору (Графік подачі вантажних вагонів у ремонт на 2025 рік) сторонами було узгоджено подачу Відповідачем 17-ти вагонів для проведення планового деповського ремонту у вересні 2025 року тоді як Позивачу для проведення планового деповського ремонту у вересні було надано 28 (двадцять вісім) вагонів замість 17-ти, суд відзначає, що предметом спору є стягнення штрафу за жовтень 2025, який було нараховано за неналежне виконання відповідачем п. 7.4 Договору, суд не розглядає інші місяці, оскільки вони не стосуються предмету та підстав позову.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Суд зауважує, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТИК КАРГО РМБ" (04116, місто Київ, пр. Перемоги, будинок 20, квартира 34, код ЄДРПОУ 42495338) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «УЗ Вагон - сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вул. Єжи Гедройця, б. 5, 02092, м. Київ, вул. Алматинська, буд 74, код ЄДРПОУ 40075815) штраф у розмірі 108 990 (сто вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто) грн. 57 коп. та судовий збір у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено та підписано 01.10.2026.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ