Ухвала суду № 140229234, 30.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

30.09.2026Справа № 910/12300/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергопромислова група" про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергопромислова група" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальмікс" про стягнення 264 196,26 грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 264 196,26 грн., з яких 263 979,29 грн. заборгованості та 216,97 грн. 3% річних за Рахунком № С-00001268 від 06.07.2026 року на підставі статей 205, 509, 525, 526, 530, 639, 640, 655, 656, 712 Цивільного кодексу України.

Разом з позовом позивачем подано до суду заяву про застосування заходів забезпечення позову, в якій просить:

- накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальмікс", які зберігаються на банківських рахунках;

- накласти арешт на усе рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальмікс".

Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що 06.07.2026 року між ТОВ "Стальмікс" (постачальник, відповідач) та ТОВ "Українська енергопромислова група" (покупець, позивач) у спрощеному порядку (усно) укладено Договір поставки будівельних матеріалів. На виконання зазначеного договору позивач здійснив оплату повної вартості товару у сумі 263 979,29 грн., з яких ПДВ становить 43 996,55 грн., проте відповідач жодного товару не поставив, у зв`язку з чим йому нараховано заборгованість та штрафні санкції у розмірі 264 196,26 грн.

Заявник зазначає, що під час вивчення доступних державних реєстрів щодо наявності рухомого та нерухомого майна відповідача встановлено, що відповідач не являється власником будь-якого нерухомого майна, не володіє будь-якими цінними паперами (що вбачається з реєстру ІСІ НКЦПФР, який перебуває у публічному доступі), не являється власником будь-яких об`єктів прав інтелектуальної власності (що вбачається з реєстру УКРНОІВІ, який перебуває у публічному доступі) тощо. Водночас, так як станом на даний час інші державні реєстри не є публічно-доступними (реєстр сільськогосподарської техніки; власників колісних транспортних засобів (якщо ними є юридичні особи) тощо), визначити індивідуально-визначене майно відповідача не вбачається за можливе. Тож єдиним майном, яке дійсно і гарантовано є у власності відповідача - це грошові кошти на його банківських рахунках.

На думку заявника, не вжиття заходів забезпечення позову у майбутньому може стати причиною неможливості виконання судового рішення. Такий висновок заявник робить у зв`язку з тим, що відповідач на той час може відчужити усе власне майно на користь третіх осіб з метою уникнення цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, заявник вважає за доцільне і можливе, забезпечити позов шляхом накладення арешту на кошти та рухоме майно відповідача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши наявні в матеріалах заяви докази, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до приписів статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту, заявник зобов`язаний надати докази того, що запропонований захід забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання.

Заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Проте, позивачем не було надано жодних доказів та обґрунтувань у розумінні вищевказаних положень Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності обставин, які б дійсно могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі у разі задоволення позову.

Розглянувши мотиви поданої заяви, з урахуванням того, що заявник не надав доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів до забезпечення позову вказаним в заяві шляхом, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.

Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергопромислова група" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку розділу IV ГПК України.

Суддя С.О. Чебикіна