Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
21.09.2026Справа № 910/8427/26
За позовомФізичної особи-підприємця Онипченка Максима СергійовичадоПриватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "КИЇВВОДОКАНАЛ"простягнення 362.995,20 грн Суддя Сергій Балац Секретар судового засідання Молодід Д.С. Представники сторін:
від позивача: Пришедько А.Л.;
від відповідача: Тараненко С.В.
С У Т Ь С П О Р У :
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/8427/26 за позовом Фізичної особи-підприємця Онипченка Максима Сергійовича (далі також - позивач, ФОП Онипченко М.С.) до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "КИЇВВОДОКАНАЛ" (далі також - відповідач, ПрАТ «АТ «КИЇВВОДОКАНАЛ») про стягнення 362.995,20 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором поставки від 10.04.2025 № 408/24/16-25, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 362.995,20 грн, з яких: 283.014,32 грн - основна заборгованість, 31.034,32 грн - пеня, 6.128,30 грн - 3 % річних, 20.798,27 грн - інфляційні втрати та 22.019,99 грн - сума забезпечення виконання договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8427/26 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.
29.07.2026 відповідачем подано відзив у порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України). Крім того, до суду (в межах строку) надійшло клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд дійшов висновку про розгляд даної справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження в судовому засіданні 14.09.2026 з повідомленням (викликом) сторін.
У судовому засіданні 14.09.2026 заслухано доводи представників сторін, оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено його проголошення на 21.09.2026.
У судовому засіданні 21.09.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи представників сторін по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В :
Між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ» (як покупцем) та Фізичною особою-підприємцем Онипченком Максимом Сергійовичем (як постачальником) 10.04.2025 укладено договір поставки № 408/24/16-25 (далі також - Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцю деревину (далі також - товар), за найменуванням, в асортименті та за цінами, що вказуються в Специфікації, що є невід`ємною частиною даного Договору, згідно заявок покупця в письмовому або електронному вигляді (далі - Заявка), а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість на умовах Договору.
Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. Договору, товар передається покупцю партіями. Партією товару вважається його найменування, асортимент, кількість, вказана в Специфікації, складеної на підставі Заявки покупця. Постачальник разом з товаром надає структурному підрозділу покупця, який отримує товар, наступні супровідні документи:
- документи про якість/відповідність товару (сертифікат відповідності та/або сертифікат/паспорт якості та/або декларація відповідності), встановлені діючим законодавством України та/або висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи;
- рахунок-фактуру;
- видаткову накладну.
Загальна сума Договору складає 2.201.999, 00 грн без ПДВ (п. 2.1 Договору).
У пунктах 3.1., 3.2., 3.6. Договору сторони погодили, що постачання партії товару здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника на склад структурного підрозділу покупця. Строк поставки товару - 14 робочих днів з дати надання Заявки покупцем. Датою поставки товару вважається дата отримання товару уповноваженим представником покупця, що підтверджується його підписом на видатковій накладній.
Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на підставі рахунку постачальника, який виписується у відповідності до Заявки покупця та Специфікації. Покупець здійснює оплату партії товару протягом 45 календарних днів з дати отримання партії товару від постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.1. Договору).
Згідно з п. 7.3. Договору, у випадку порушення виконання умов п. 5.1. Договору, покупець сплачує пеню постачальнику в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати.
Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по 31.12.2025 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від виконання тих зобов`язань, що лишились не виконаними (п. 13.1. Договору).
Крім того, умовами Договору було передбачено внесення постачальником забезпечення виконання Договору.
Так, відповідно до п. 13.12. Договору постачальник не пізніше дати укладення Договору повинен внести забезпечення виконання Договору у вигляді застави, яка сплачується на рахунок Покупця. Розмір забезпечення виконання Договору становить 1% вартості Договору (суми, що встановлена як остаточна цінова пропозиція учасника-переможця за результатами електронного аукціону).
Як стверджує позивач, він належним чином виконував свої зобов`язання за Договором та здійснював поставку товару на підставі заявок покупця, у погодженому сторонами порядку, з оформленням відповідних рахунків та видаткових накладних. Відповідач приймав поставлений товар без зауважень щодо кількості, вартості або підстав поставки, що підтверджується підписаними видатковими накладними.
Крім того, позивач наголошував, що відповідач здійснював часткову оплату поставленого товару. Так, у межах виконання Договору позивачем було фактично поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1.542.581,40 грн. Водночас, відповідачем було здійснено оплату поставленого товару лише частково - на загальну суму 1.259.567,08 грн.
Крім того, відповідачем не повернуто позивачу забезпечення виконання Договору у розмірі 22.019,99 грн, незважаючи на те, що поставка товару здійснювалася позивачем на підставі заявок покупця, приймалася відповідачем, а доказів порушення позивачем зобов`язань за Договором, які б давали відповідачу підстави утримувати забезпечення виконання Договору, не існує.
Відповідач проти задоволення заявленого позову заперечував у повному обсязі, посилаючись, здебільшого, на наступне:
- наведені у відзиві обставини повністю та беззастережно підтверджують факт настання обставин непереборної сили, що унеможливлює застосування до відповідача будь-яких заходів впливу, а вимоги щодо суми основної заборгованості можуть бути розглянуті після припинення обставин непереборної сили;
- позивачем при виконанні умов Договору допущено порушення в частині своєчасної поставки партій товару, а відповідно до п. 7.5 Договору у разі порушення умов цього Договору постачальником, покупець має право зарахувати нараховані штрафні санкції в рахунок погашення основної заборгованості за поставлений товар;
- надані позивачем розрахунки містять арифметичні помилки, зокрема в частині визначення початкової дати прострочення зобов`язання, внаслідок чого розмір заявлених санкцій є неправильним та призводить до безпідставного збагачення позивача.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Наявними у справі доказами підтверджується, що на виконання Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без зауважень товар за наступними видатковими накладними:
- № 5 від 07.05.2025 на суму 44.500,00 грн;
- № 9 від 30.06.2025 на суму 368.890,00 грн;
- № 12 від 02.07.2025 на суму 7.799,00 грн;
- № 15 від 29.07.2025 на суму 201.330,00 грн;
- № 37 від 03.11.2025 на суму 386.138,08 грн;
- № 38 від 10.11.2025 на суму 155.524,32 грн;
- № 43 від 28.11.2025 на суму 72.590,00 грн;
- № 44 від 28.11.2025 на суму 97.810,00 грн;
- № 25 від 28.11.2025 на суму 90.910,00 грн;
- № 49 від 31.12.2025 на суму 44.500,00 грн;
- № 50 від 31.12.2025 на суму 72.590,00 грн.
Загальна вартість фактично поставленого та прийнятого відповідачем товару становить 1.542.581,40 грн.
Водночас, відповідачем було здійснено оплату поставленого товару лише частково - на загальну суму 1.259.567,08 грн.
Отже, загальна сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за фактично поставлений та прийнятий товар становить 283.014,32 грн.
Стосовно доводів відповідача про право зарахувати нараховані штрафні санкції в рахунок погашення основної заборгованості за поставлений товар відповідно до п. 7.5. Договору, то суд вважає за необхідне наголосити, що долучені до позовної заяви копії видаткових накладних свідчать про прийняття відповідачем поставленого товару без зауважень.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з вимогами про стягнення штрафних санкцій за недотримання строків поставки партій товару. Повідомлення про зарахування зустрічних вимог відповідач позивачу не направляв, що суперечить положенням п. 7.5. Договору.
Отже, надані позивачем первинні документи підтверджують факт поставки товарів та прийняття відповідачем.
Наявність обов`язку відповідача щодо сплати заборгованості в сумі 283.014,32 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів оплати товару на вказану суму, у зв`язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.
Також, зважаючи на відсутність зауважень з боку відповідача під час строку дії Договору в частині виконання позивачем, як покупцем, його зобов`язань, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення 22.019,99 грн суми забезпечення виконання Договору з огляду на наступне.
Під час розгляду справи встановлено, що на виконання п. 13.12 Договору, позивач відповідно до платіжної інструкції № 562 від 08.04.2025 сплатив 22.019,99 грн забезпечення виконання договору по закупівлі UA-2025-03-06-008634-а (лот 3) без ПДВ.
Положеннями абз. 7 п. 13.12. Договору передбачено, що покупець повертає забезпечення виконання Договору: 1) після виконання Договору; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення Договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі недійсними або Договору нікчемним; 3) у випадках, передбачених статтею 43 Закону України «Про публічні закупівлі»; 4) згідно з умовами, зазначеними в Договорі, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Абзацом 8 пункту 13.12. Договору наведено перелік підстав для залишення застави у кредитора (покупця), у випадку, якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника.
Умови укладеного між сторонами Договору передбачали поставку товару партіями на підставі заявок покупця. Тобто позивач не мав безумовного обов`язку за власною ініціативою поставити відповідачу весь загальний обсяг товару, передбачений Специфікацією, без відповідних заявок покупця.
Усі партії товару були прийняті відповідачем без зауважень. Доказів відмови від прийняття товару, претензій щодо непоставки товару за конкретною заявкою, порушення позивачем кількості або якості товару чи інших істотних порушень зобов`язань за Договором відповідач не заявляв і не оформлював.
Тому, після закінчення строку дії Договору та виконання позивачем поставок за отриманими заявками правова підстава для подальшого утримання відповідачем забезпечення виконання Договору відпала. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 22.019,99 грн суми забезпечення виконання Договору підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 31.034,32 грн, 3% річних в сумі 6.128,30 грн та інфляційні втрати в сумі 20.798,27 грн за загальний період нарахування з 22.06.2025 по 03.07.2026.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором в частині оплати поставленого товару, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.
Приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не виконав грошове зобов`язання у встановлений строк, заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 6.128,30 грн та інфляційних втрат в сумі 20.798,27 грн, нарахованих на суму заборгованості за Договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Заявлена до стягнення пеня передбачена положеннями пункту 7.3. Договору.
При цьому, період нарахування вказаної неустойки визначений позивачем з початку прострочення виконання відповідачем зобов`язання за Договором до моменту подання позову до суду.
Оскільки відповідачем не виконане зобов`язання з оплати поставленого товару в установлений Договором строк, позовна вимога про стягнення з відповідача пені на підставі пункту 7.3. Договору в сумі 31.034,32 грн є обґрунтованою, а наданий позивачем розрахунок, який перевірений судом, є арифметично вірним.
При цьому, доводи відповідача про те, що розрахунок позивача містить ряд арифметичних помилок, неточностей, невірне визначення періоду прострочення тощо, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та відхиляються судом.
Суд також відхиляє посилання відповідача на дію обставин непереборної сили, як на підставу для звільнення від відповідальності за несвоєчасну оплату поставленого товару.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 р. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. При цьому, той факт, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що їх наявність може бути засвідчена відповідним компетентним органом.
Лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.
Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.
Довідка ТПП - єдиний регламентований законодавством і загальноприйнятий документ, який підтверджує факт настання форс-мажорних обставин. Але для суду одного документу може бути недостатньо. Судова практика одностайна в тому, що обставини непереборної сили повинні бути підтверджені документально (Постанова ВС від 15 лютого 2022 р. у справі № 910/4532/21).
Такими доказами можуть бути, зокрема, сертифікат ТПП України. При цьому, щоб засвідчити форс-мажорні обставини, особі необхідно звернутися до ТПП, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов`язання;
Збройна агресія Російської Федерації дійсно є форс-мажорною обставиною в розумінні українського законодавства, однак не механізмом універсальної дії, а сертифікат ТПП не може бути абсолютним доказом неможливості належного виконання зобов`язання. Форс-мажор - це механізм захисту, а не зловживання.
У той же час, на момент укладення договору від 10.04.2025 на території України вже було введено воєнний стан на підставі відповідного Указу Президента України, про що було відомо й сторонам правочину.
Доводи відповідача про здійснення ним, як оператором критичної інфраструктури в умовах воєнного стану заходів, які потребують значних фінансових втрат, спрямованих на стабільне функціонування об`єктів критичної інфраструктури, що забезпечують життєдіяльність міста Києва та деяких населених пунктів Київської області не спростовують обов`язку належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за договорами, у тому числі й за договором поставки № 408/24/16-25 від 10.04.2025.
Суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність форс-мажорних обставин та підстави для звільнення його від відповідальності за несвоєчасну оплату поставленого за Договором товару.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
В п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими, узгодженими.
Судом зроблено оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, з`ясовані мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування в даному спорі, в тому числі застосовано до спірних правовідносин норму права та вказано мотиви такого застосування, що відповідає положенням ст. 238 ГПК України.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позов Фізичної особи-підприємця Онипченка Максима Сергійовича обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Інші доводи учасників справи не спростовують наведених висновків суду та не впливають на вирішення спору по суті.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов Фізичної особи-підприємця Онипченка Максима Сергійовича задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "КИЇВВОДОКАНАЛ" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Фізичної особи-підприємця Онипченка Максима Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) основну заборгованість у сумі 283.014 (двісті вісімдесят три тисячі чотирнадцять) грн 32 коп, пеню в сумі 31.034 (тридцять одна тисяча тридцять чотири) грн 32 коп, 3 % річних в сумі 6.128 (шість тисяч сто двадцять вісім) грн 30 коп, інфляційні втрати в сумі 20.798 (двадцять тисяч сімсот дев`яносто вісім) грн 27 коп, суму забезпечення виконання договору 22.019 (двадцять дві тисячі дев`ятнадцять) грн 99 коп та витрати зі сплати судового збору в сумі 4.355 (чотири тисячі триста п`ятдесят п`ять) грн 94 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 01 жовтня 2026 року.
Cуддя Сергій Балац
Судове рішення № 140229205, Господарський суд м. Києва було прийнято 21.09.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 910/8427/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: