Рішення № 140229175, 30.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2026Справа № 910/7903/26

За позовом Фізичної особи-підприємця Колядюка Василя Павловича (Волинська обл., Ковельський р-н, с. Самари)

до Благодійної організації "Благодійний фонд Ліга допомоги учасникам АТО, добровольчим загонам та біженцям" (м. Київ)

про стягнення 509 824,26 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Колядюк Василь Павлович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Благодійної організації "Благодійний фонд Ліга допомоги учасникам АТО, добровольчим загонам та біженцям" про стягнення 509 824,26 грн заборгованості за виконані перевезення за договорами-заявками №32-03, №33-03, №34-03 від 10.03.2026, №35-03 від 12.03.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заяв та клопотань.

Копія цієї ухвали була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, проте відповідний поштовий конверт було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення отримувачу у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 цього Закону).

Таким чином, відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення даного спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2026 від БО «БФ Ліга допомоги учасникам АТО» на електронну пошту позивача надійшов Договір-заявка на перевезення вантажу №32-03, який позивачем прийнято до виконання.

За умовами вищевказаного договору позивач зобов`язався здійснити перевезення вантажу (гуманітарна допомога, продукти харчування 8 т) по маршруту від с. Сварожин (Польща, Поморське воєводство) - Тлумач (Україна, Івано-Франківська область), прикордонний перехід Гребенне-Рава-Руська, автомобілями марки Рено, реєстраційний номер: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , сума фрахту - готівка при розвантаженні в розмірі 2 450 євро.

Позивачем було виконано перевезення за Договором-заявкою № 32-03, на підтвердження чого надано CMR №0134957.

12.03.2026 митним постом Рава-Руська перевізнику була видана Карта відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні, виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209060/2026/00048, а вантаж було повернуто у зворотному напрямку на польський пункт пропуску Гребенне.

23.03.2026 та 07.04.2026 позивач звертався до замовника перевезення, відповідно до ст. 14 "Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів", із запитом щодо подальших дій з вантажем.

20.04.2026 від Благодійної організації "Благодійний фонд Ліга допомоги учасникам АТО, добровольчим загонам та біженцям" надійшов гарантійний лист №вих.283/03, яким замовник гарантував оплату цього перевезення після доставки вантажу до місця призначення.

Як вказує позивач, перевізником було здійснено повторні спроби перетину кордону, проте митний орган, відмовив у пропуску вантажу не митну територію України з цих же підстав.

В подальшому, перевізник 21.04.2026 та 23.04.2026 звернувся до Fundacja "VIKTORIA", як до власника вантажу, який визначений у накладній CMR №0134957, із запитом щодо подальших дій з вантажем.

У відповідь на запит Fundacja "VIKTORIA", як власник вантажу, просив невідкладно повернути вантаж на територію Республіка Польща та передати його у розпорядження вантажовідправника.

Як вбачається з графи 24 накладної CMR №0134957, вантаж був розвантажений та переданий вантажовласнику 23.04.2026, тож перевезення вважається завершеним у відповідності до "Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів".

Позивач зазначає, що відповідно до Договору-заявки №32-03 25.04.2026 відповідач мав сплатити йому погоджену вартість перевезення у розмірі 126 168,63 грн, чого останнім не було зроблено.

Далі, 10.03.2026 від БО «БФ Ліга допомоги учасникам АТО» на електронну пошту позивача надійшов Договір-заявка на перевезення вантажу №33-03, який позивачем прийнято до виконання.

За умовами вищевказаного договору позивач зобов`язався здійснити перевезення вантажу (гуманітарна допомога, продукти харчування 8 т) по маршруту від с. Сварожин (Польща, Поморське воєводство) - Тлумач (Україна, Івано-Франківська область), прикордонний перехід Гребенне-Рава-Руська, автомобілями марки Рено, реєстраційний номер: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , сума фрахту - готівка при розвантаженні в розмірі 2 450 євро.

Позивачем було виконано перевезення за Договором-заявкою № 32-03, на підтвердження чого надано CMR №0134958.

15.03.2026 митним постом Рава-Руська перевізнику була видана Карта відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні, виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209060/2026/00049, а вантаж було повернуто у зворотному напрямку на польський пункт пропуску Гребенне.

23.03.2026 та 07.04.2026 позивач звертався до замовника перевезення, відповідно до ст. 14 "Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів", із запитом щодо подальших дій з вантажем.

20.04.2026 від Благодійної організації "Благодійний фонд Ліга допомоги учасникам АТО, добровольчим загонам та біженцям" надійшов гарантійний лист №вих.283/03, яким замовник гарантував оплату цього перевезення після доставки вантажу до місця призначення.

Як вказує позивач, перевізником було здійснено повторні спроби перетину кордону, проте митний орган, відмовив у пропуску вантажу не митну територію України з цих же підстав.

В подальшому, перевізник 21.04.2026 та 23.04.2026 звернувся до Fundacja "VIKTORIA", як до власника вантажу, який визначений у накладній CMR №0134957, із запитом щодо подальших дій з вантажем.

У відповідь на запит Fundacja "VIKTORIA", як власник вантажу, просив невідкладно повернути вантаж на територію Республіка Польща та передати його у розпорядження вантажовідправника.

Як вбачається з графи 24 накладної CMR №0134958, вантаж був розвантажений та переданий вантажовласнику 23.04.2026, тож перевезення вважається завершеним у відповідності до "Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів".

Позивач зазначає, що відповідно до Договору-заявки №33-03 25.04.2026 відповідач мав сплатити йому погоджену вартість перевезення у розмірі 126 168,63 грн, чого останнім не було зроблено.

Далі, 10.03.2026 від БО «БФ Ліга допомоги учасникам АТО» на електронну пошту позивача надійшов Договір-заявка на перевезення вантажу №34-03, який позивачем прийнято до виконання.

За умовами вищевказаного договору позивач зобов`язався здійснити перевезення вантажу (гуманітарна допомога, продукти харчування 9 т) по маршруту від с. Сварожин (Польща, Поморське воєводство) - Тлумач (Україна, Івано-Франківська область), прикордонний перехід Гребенне-Рава-Руська, автомобілями марки Вольво, реєстраційний номер: НОМЕР_5 та АС4733ХF, сума фрахту - готівка при розвантаженні в розмірі 2 450 євро.

Позивачем було виконано перевезення за Договором-заявкою № 34-03, на підтвердження чого надано CMR №063585.

13.03.2026 митним постом Рава-Руська перевізнику була видана Карта відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні, виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209060/2026/00050, а вантаж було повернуто у зворотному напрямку на польський пункт пропуску Гребенне.

23.03.2026 та 07.04.2026 позивач звертався до замовника перевезення, відповідно до ст. 14 "Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів", із запитом щодо подальших дій з вантажем.

20.04.2026 від Благодійної організації "Благодійний фонд Ліга допомоги учасникам АТО, добровольчим загонам та біженцям" надійшов гарантійний лист №вих.283/03, яким замовник гарантував оплату цього перевезення після доставки вантажу до місця призначення.

Як вказує позивач, перевізником було здійснено повторні спроби перетину кордону, проте митний орган, відмовив у пропуску вантажу не митну територію України з цих же підстав.

В подальшому, перевізник 21.04.2026 та 23.04.2026 звернувся до Fundacja "VIKTORIA", як до власника вантажу, який визначений у накладній CMR №063585, із запитом щодо подальших дій з вантажем.

У відповідь на запит Fundacja "VIKTORIA", як власник вантажу, просив невідкладно повернути вантаж на територію Республіка Польща та передати його у розпорядження вантажовідправника.

Як вбачається з графи 24 накладної CMR №063585, вантаж був розвантажений та переданий вантажовласнику 23.04.2026, тож перевезення вважається завершеним у відповідності до "Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів".

Позивач зазначає, що відповідно до Договору-заявки №34-03 25.04.2026 відповідач мав сплатити йому погоджену вартість перевезення у розмірі 126 168,63 грн, чого останнім не було зроблено.

Далі, 12.03.2026 від БО «БФ Ліга допомоги учасникам АТО» на електронну пошту позивача надійшов Договір-заявка на перевезення вантажу №35-03, який позивачем прийнято до виконання.

За умовами вищевказаного договору позивач зобов`язався здійснити перевезення вантажу (гуманітарна допомога, продукти харчування 9 т) по маршруту від с. Сварожин (Польща, Поморське воєводство) - Тлумач (Україна, Івано-Франківська область), прикордонний перехід Шегині, автомобілями марки Сканія, реєстраційний номер: НОМЕР_6 та АС3071ХF, сума фрахту - готівка при розвантаженні в розмірі 2 550 євро.

Позивачем було виконано перевезення за Договором-заявкою № 35-03, на підтвердження чого надано CMR №063574.

16.03.2026 митним постом "Мостиська" перевізнику була видана Карта відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні, виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209040/2026/00066, а вантаж було повернуто у зворотному напрямку на польський пункт.

23.03.2026 та 07.04.2026 позивач звертався до замовника перевезення, відповідно до ст. 14 "Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів", із запитом щодо подальших дій з вантажем.

20.04.2026 від Благодійної організації "Благодійний фонд Ліга допомоги учасникам АТО, добровольчим загонам та біженцям" надійшов гарантійний лист №вих.283/03, яким замовник гарантував оплату цього перевезення після доставки вантажу до місця призначення.

Як вказує позивач, перевізником було здійснено повторні спроби перетину кордону, проте митний орган, відмовив у пропуску вантажу не митну територію України з цих же підстав.

В подальшому, перевізник 21.04.2026 та 23.04.2026 звернувся до Fundacja "VIKTORIA", як до власника вантажу, який визначений у накладній CMR №063574, із запитом щодо подальших дій з вантажем.

У відповідь на запит Fundacja "VIKTORIA", як власник вантажу, просив невідкладно повернути вантаж на територію Республіка Польща та передати його у розпорядження вантажовідправника.

Як вбачається з графи 24 накладної CMR №063574, вантаж був розвантажений та переданий вантажовласнику 23.04.2026, тож перевезення вважається завершеним у відповідності до "Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів".

Позивач зазначає, що відповідно до Договору-заявки №35-03 25.04.2026 відповідач мав сплатити йому погоджену вартість перевезення у розмірі 131 318,37 грн, чого останнім не було зроблено.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що ним було здійснено перевезення вантажу на підставі Договорів-заявок, а відповідач в свою чергу не здійснив оплату за надані послуги в розмірі 509 824,26 грн.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договори-заявки як належні підстави, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав зобов`язання за Договорами-заявками, здійснивши перевезення, на підтвердження чого позивачем надано до позовної заяви відповідні CMR: №0134957, №0134958, №063585, №063574.

Пунктом 1 ст. 14 "Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" визначено, що якщо з будь-якої причини виконання договору на встановлених вантажною накладною умовах є чи стає неможливим до прибуття вантажу до передбаченого для його доставки місця, перевізник запитує інструкції в особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до положень статті 12.

Пунктом 2 ст. 14 "Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" зазначено, незважаючи на це, якщо обставини дозволяють виконати перевезення на умовах, відмінних від передбачених у вантажній накладній, і якщо перевізник не зміг вчасно одержати інструкції від особи, яка має право розпоряджатися вантажем відповідно до статті 12, перевізник повинен вжити заходів, які він вважає найбільш придатними в інтересах особи, яка має право розпоряджатись вантажем.

Згідно пункту 2 ст. 14 "Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" у випадках, зазначених у пункті 1 статті 14 і в статті 15, перевізник може негайно вивантажити вантаж за рахунок особи, яка має право розпоряджатися вантажем, і після такого вивантаження перевезення вважається закінченим.

Згідно даних графи 24 накладних CMR, вантаж був розвантажений 23.04.2026, а тому, враховуючи положення Договорів-заявок, строк оплати за перевезення вантажу настав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача з боку відповідача належними доказами не спростовані.

З огляду на викладене, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 30 300 грн судових витрат з яких: витрати на правничу допомогу адвоката і 25 300,00 грн, 5 000 грн. гонорар, успіху на підставі: договору про правову допомогу від 22.06.2026, укладеного між позивачем та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем, акту приймання-передачі наданих послуг від 24.06.2026. на суму 25 300,00 грн та квитанції до прибуткового касового ордеру №09-06 від 24.06.2026 на таку ж суму.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом при цьому враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, згідно з яким відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою ("гонорар успіху") є складовою частиною гонорару адвоката.

Погоджений у договорі про надання правової допомоги розмір гонорару загалом (як основний, так і додатковий), є за своєю суттю погодженою сторонами ціною договору в розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України, статті 189 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства гонорар безвідносно до його виду (основний, додатковий (гонорар успіху) є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, тобто є платою за виконану роботу / надані послуги.

Обставина того, що обчислення гонорару успіху пов`язане з настанням певної події є обґрунтованою та логічною в силу самої суті гонорару успіху, можливість обчислення якого залежить виключно від певних подій - досягнутих адвокатом та обумовлених в договорі результатів при наданні послуг правової допомоги (постанова Верховного Суду від 28.07.2022 у справі №903/781/21).

Судом встановлено, що п. 2.3. Договору про правову допомогу від 22.06.2026 визначено, що при задоволенні позову повірений сплачує довірителю премію (гонорар успіху), яка складає 3000,00 грн, тоді як позивач просить стягнути 5000,00 грн такого гонорару.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази погодження сторонами договору про правову допомогу від 22.06.2026 гонорару успіху в іншому розмірі, ніж 3000,00 грн, такий гонорар підлягає стягненню саме в цьому розмірі.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відсутність будь-яких зауважень відповідача щодо неспівмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 28 300,00 грн підтвердженим, співмірним зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Благодійної організації "Благодійний фонд Ліга допомоги учасникам АТО, добровольчим загонам та біженцям" (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд.3, оф.203; ідентифікаційний код 41151158) на користь Фізичної особи-підприємця Колядюка Василя Павловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) 509 824 (п`ятсот дев`ять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн 26 коп. заборгованості, 28 300 (двадцять вісім тисяч триста) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу та 6 117 (шість тисяч сто сімнадцять) грн 89 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко