Рішення № 140229114, 01.10.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/844/26Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом:Фізичної особи - підприємця Погорілого Дениса Миколайовича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-інжинірингова компанія "Нова Технологія"

про стягнення заборгованості в сумі 212 501 грн 22 коп.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулася Фізична особа - підприємець Погорілий Денис Миколайович із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-інжинірингова компанія "Нова Технологія" про стягнення заборгованості в сумі 212 501 грн 22 коп.

Вирішення судом процесуальних питань.

15.07.2026 суд постановив позовну заяву від 10.07.2026 вх.№6434/26 залишити без руху; позивачу у десятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати Господарському суду Івано-Франківської області заяву, в якій зазначити реквізити рахунку позивача в банку або небанківському надавачі платіжних послуг або інформацію про його відсутність; за відсутності рахунку зазначити у заяві бажаний спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення позову; у разі зазначення наявності рахунку позивача в банку або небанківському надавачі платіжних послуг надати документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

На виконання вимог ухвали суду від 15.07.2026 позивач подав заяву про усунення недоліків (від 21.07.2026 вх.№13721/26), до якої приєднав Довідку про відкриття рахунків від 20.07.2026.

27.07.2026 суд постановив відкрити провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Витребувати у Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43968084): - належним чином засвідчену копію податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-інжинірингова компанія "Нова Технологія" (код ЄДРПОУ 44556690) за січень та лютий 2025 року з додатком 1 "Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, про коригування податкових зобов`язань за операціями з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1)" з розшифровкою по контрагентах.

03.09.2026 Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на виконання вимог ухвали від 27.07.2026 подало клопотання про долучення до матеріалів справи податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-інжинірингова компанія "Нова Технологія" (код ЄДРПОУ 44556690) за січень та лютий 2025 року (вх.№16340/26).

Відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 27.07.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.

27.07.2026 суд встановив відповідачу для подання відзиву на позов п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, відтак з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов"язання щодо оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 181 650 грн 00 коп. В підтвердження факту поставки товару на суму заборгованості позивач подав рахунок - договір №848 від 15.01.2025 та податкові накладні, копії яких приєднані до матеріалів справи. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 509, 526, 530, 629, 655, 692 ЦК України.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

Предметом позову є вимога про стягнення заборгованості за поставлений товар.

Як вбачається з матеріалів справи 15.01.2025 Фізична особа підприємець Погорілий Денис Миколайович на підставі усної домовленості виписав Товариству з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-інжинірингова компанія "Нова Технологія" рахунок №848 щодо поставки товару - з`єднувачів на загальну суму 363 300 грн 00 коп.

24.01.2026 ТОВ "Інноваційно-інжинірингова компанія "Нова Технологія" оплатило 50% загальної вартості товару в сумі 181 650 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 1893, в графі "призначення платежу " якої вказано : "За з`єднувачі згідно рах-дог №848 від 15.01.2025, у т.ч. ПДВ 30275 грн 00 коп.".

12.02.2025 як ствердив позивач на виконання усної домовленості поставив відповідачу товар (з`єднувачі) на загальну суму 363 300 грн 00 коп.

За результатами вказаних вище господарських операції ФОП Погорілий Д.М., який відповідно до витягу № 1523044500043 з реєстру платників податку на додану вартість, має індивідуальний податковий номер - 3387203594 зареєстрував такі податкові накладні:

- № 848 від 24.01.2025 на суму 181 650 грн 00 коп. - отримання передоплати, що підтверджується квитанцією про реєстрацію № 1 від 31.01.2025;

- № 873 від 12.02.2025 на суму 181 650 грн 00 коп. - поставка товару, що підтверджується квитанцією про реєстрацію № 1 від 03.03.2025.

За клопотанням позивача з метою встановлення факту поставки товару суд витребував у Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43968084): - належним чином засвідчену копію податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-інжинірингова компанія "Нова Технологія" (код ЄДРПОУ 44556690) за січень та лютий 2025 року з додатком 1 "Відомості про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних/розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, про коригування податкових зобов`язань за операціями з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту окремих видів товарів, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1)" з розшифровкою по контрагентах.

З наданих Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області податкових декларацій вбачається, що ТОВ "Інноваційно-інжинірингова компанія "Нова Технологія" подало до контролюючого органу податкову звітність з податку на додану вартість за січень та лютий 2025 року, де самостійно відобразило існування господарських операцій з ФОП Погорілим Д. М.

04.06.2026 позивач з метою досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості №б/н, докази чого знаходяться в матеріалах справи. Однак станом на 09.07.2026 вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв"язку з чим позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Приписами ч.1 ст.202, ч.1 ст.626 ЦК України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України чинного на момент виникнення спірних правовідносин господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частинами першою та другою статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За загальним правилом, недодержання письмової форми договору (відсутність єдиного документа тощо) не свідчить про недійсність чи неукладеність правочину. Загальним наслідком недодержання вимоги закону про письмову форму правочину є обмеження доказів, які допускається наводити в разі заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано положеннями ПК України.

В підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201, пунктом 187.1 статті 187 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відтак суд зазначає, що за своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Відповідно до частин першої, другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов`язань щодо оплати товару чи пред`явлення постачальнику претензій у зв`язку з непоставкою товару або інших документів, які б свідчили про те, що господарська операція, відображена у податкових накладних фактично не відбулася суду не подав.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 14.01.2026 у справі № 922/4558/24 зазначив, що факт поставки може підтверджуватися сукупністю доказів, а відсутність окремих документів, не спростовує здійснення поставки, якщо інші докази переконливо підтверджують реальність господарської операції, а сторона, яка заперечує її здійснення, не надала належних доказів протилежного.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновок суду.

З системного аналізу викладеного вище законодавства та матеріалів справи вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов"язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Таким чином, суд встановив, що позивач поставив відповідачу товар за існування достатніх правових підстав, а саме з правочину, укладеного у спрощений спосіб шляхом вчинення сторонами юридично значимих дій (виставлення рахунку, часткової оплати та відображення в податковому обліку постачання товару та податкового кредиту за фактом отримання товару), тобто у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Отже суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту невиконання відповідачем зобов"язань щодо оплати поставленого товару, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 181 650 грн 00 коп. обґрунтована та належить до задоволення.

Щодо стягнення 3% річних.

Як стверджував позивач та встановив суд позивач поставив відповідачу товар на підставі правочину, укладеного у спрощений спосіб, відтак строк виконання зобов"язання з оплати поставленого товару сторонами не встановлений.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За встановлених судом обставин, позивач 05.06.2026 звертався до відповідача із вимогою №б/н від 04.06.2026 про оплату заборгованості за поставлений товар в сумі 181 650 грн 00 коп., що підтверджується відбитком поштового штемпеля на описі вкладення, яким відправлено цю вимогу, фіскальним чеком та накладною №1800212823031.

Відповідно до трекінгу Укрпошти поштове відправлення за №1800212823031 вручено за довіреністю 09.06.2026. Отже, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату заборгованості у строк до 16.06.2026.

Суд враховуючи межі позовних вимог перевірив правильність нарахування позивачем суми 3% річних за період з 17.06.2026 (дата виникнення обов"язку) до 08.07.2026 (дата заявлених вимог визначена у позові), яка згідно з арифметичнм розрахунком, проведеним судом менша за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 328 грн 46 коп. В решті суми нарахованих 3 % річних належить відмовити (розрахунок додається).

Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат суд зазначає таке.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних втрат є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Відтак суд враховуючи викладене, межі позовних вимог та період прострочення грошового зобов"язання (з 17.06.2026 до 08.07.2026) перевірив правильність нарахування позивачем інфляційних втрат та встановив, що за вказаний період індекс інфляції відсутній. Відтак у суду відсутні правові підстави для стягнення інфляційних втрат.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 181 650 грн 00 коп. основної заборгованості та 328 грн 46 коп. 3% річних.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №26 від 28 червня 2026 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в розмірі 2 279 грн 98 коп., суд покладає на відповідача. Судовий збір в сумі 382 грн 42 коп. - на позивача.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

частково задовольнити позов Фізичної особи - підприємця Погорілого Дениса Миколайовича, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-інжинірингова компанія "Нова Технологія" про стягнення заборгованості в сумі 212 501 грн 22 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-інжинірингова компанія "Нова Технологія" , вул. Хриплинська, буд. 11, літ. "Щ", офіс 15, м. Івано-Франківськ, 76002 (код ЄДРПОУ 44556690) на користь Фізичної особи - підприємця Погорілого Дениса Миколайовича, АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 181 650 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот п"ятдесят) грн 00 коп. основної заборгованості та 328 (триста двадцять вісім) грн 46 коп. 3% річних, а також 2 279 (дві тисячі двісті сімдесят дев"ять) грн 98 коп. судового збору.

Відмовити в частині позовних вимог про стягнення 23 221 (двадцять три тисячі двісті двадцять одна) грн 92 коп. інфляційних втрат та 7 300 ( сім тисяч триста) грн 84 коп. 3% річних.

Судовий збір в сумі 382 ( триста вісімдесят дві) грн 42 коп. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.10.2026

Суддя Т. В. Максимів