Ухвала суду № 140228996, 01.10.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

"01" жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1044/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Худенко А.А.,

розглянувши заяву прокурора

про забезпечення позову у справі 907/1044/26

за позовом

Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави

до відповідача Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області

про Визнання незаконним та скасувати рішення Солотвинської селищної ради

від 15.05.2025 № 3750, від 19.08.2025 року № 3849, від 22.01.2026 № 4102 а також поновлення за Комунальною організацією «Солотвинський ліцей-інтернат з румунською мовою навчання імені М. Емінеску» Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області право оперативного управління будівлею загальною площею 180,0 кв. м та право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0825 га.

ВСТАНОВИВ:

Тячівська окружнапрокуратури Закарпатської області в інтересах держави 30.09.2026 подала до відповідача Солотвинської селищної ради тячівського району Закарпатської області позовну заяву та просить:

Визнати незаконним та скасувати рішення Солотвинської селищної ради від 15.05.2025 № 3750 «Про припинення права оперативного управління об`єктами комунального майна Солотвинського ліцею-інтернату з румунською мовою навчання імені М. Емінеску Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області» в частині припинення права оперативного управління будівлею Солотвинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 та земельною ділянкою площею 0,0825 га, кадастровий номер 2124455900:02:002:0665.

4. Визнати незаконним та скасувати рішення Солотвинської селищної ради від 19.08.2025 року № 3849 «Про виключення з фонду закладів освіти та подальше розпорядження об`єктом комунальної власності» в частині виключення будівлі Солотвинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 з фонду закладів освіти.

5. Визнати незаконним та скасувати рішення Солотвинської селищної ради від 22.01.2026 № 4102 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності Солотвинської селищної ради, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціонах».

6. Поновити за Комунальною організацією «Солотвинський ліцей-інтернат з румунською мовою навчання імені М. Емінеску» Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області право оперативного управління будівлею загальною площею 180,0 кв. м, розташованою за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, селище Солотвино, вул. Борканюка, буд. 2 «г», як майном закладу освіти, та право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0825 га, кадастровий номер 2124455900:02:002:0665, розташованою за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, селище Солотвино, вул. Борканюка, буд. 2 «г», з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти.

Разом із позовною заявою 30.09.2026 прокурором подано у вказаній справі заяву про забезпечення позову у справі.

Прокурор у заяві про забезпечення позову просить:

Накласти арешт на будівлю Солотвинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 загальною площею, розташованої за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Солотвино, вул. Борканюка, буд. 2 «г», та земельну ділянки площею 0,0825 га, кадастровий номер 2124455900:02:002:0665.

Заборонити Солотвинській селищній раді Тячівського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ 04351336) та її виконавчим органам вчиняти будь-які дії, спрямовані на приватизацію, відчуження, передачу у заставу, оренду чи корисування іншим особам, а також здійснення будь-яких інших розпорядчих дій щодо об`єкта комунальної власності будівлі Солотвинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2, розташованої за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Солотвино, вул. 2124455900:02:002:0665.

Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, суб`єктам державної реєстрації прав (в тому числі нотаріусам, реєстраторам органів місцевого самоврядування та державних адміністрацій) вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна будівлі Солотвинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 площею 180,0 кв. м (смт. Солотвино,вул. Борканюка, буд. 2 «г») та земельної ділянки кадастровий номер 2124455900:02:002:0665, у тому числі реєстрацію прав власності, переходів прав власності, іпотеки, оренди, інших речових прав та їх обтяжень.

Прокурор мотивує свою заяву тим, що рішенням третьої сесії VIII скликання Солотвинської селищної ради від 22 грудня 2020 року № 72 «Про затвердження Статутів закладів загальної середньої освіти, закладів дошкільної освіти Солотвинської селищної ради Закарпатської області у новій редакції» затверджено статути закладів освіти у новій редакції та перейменовано Солотвинську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 2 з румунською мовою навчання, код ЄДРПОУ 26213259, на Солотвинський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 з румунською мовою навчання.

Згідно з наданою Виконавчим комітетом Солотвинської селищної ради копією інвентарної справи (технічним паспортом від 01.12.2015, виготовленим Тячівським районним підприємством технічної інвентаризації), об`єктом нерухомого майна Солотвинського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 з румунською мовою навчання є будівля корпусу початкових класів (літера «Б»), яка розташована за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Солотвино, вул. Борканюка, буд. 2 «г».

Відповідно до матеріалів технічної інвентаризації, зокрема журналу внутрішніх обмірів та поверхового плану, загальна площа зазначеного одноповерхового навчального корпусу становить 180,0 кв. м. Його внутрішня експлікація включає чотири навчальні класи площею 23,4 кв. м, 23,0 кв. м, 24,8 кв. м та 34,3 кв. м (загальна навчальна площа 105,5 кв. м), приміщення їдальні площею 24,1 кв. м, чотири коридори загальною площею 38,3 кв. м, підсобне приміщення (7,3 кв. м), два внутрішні санвузли (по 1,3 кв. м кожен) та тамбур (2,2 кв. м).

Згідно з журналом зовнішніх обмірів та технічною характеристикою конструктивних елементів, будівлю споруджено до 1991 року. У подальшому, рішенням восьмої сесії VIII скликання Солотвинської селищної ради від 11 червня 2021 року № 667 «Про перейменування та зміну типу закладів загальної середньої освіти Солотвинської селищної ради» змінено тип та перейменовано Солотвинський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 2 з румунською мовою навчання Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області на Солотвинський ліцей з румунською мовою навчання «Слатина» Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області.

Рішенням тридцять дев`ятої позачергової сесії VIII скликання Солотвинської селищної ради від 10 серпня 2023 року № 2518 «Про реорганізацію Солотвинського ліцею «Слатина» Солотвинської селищної ради шляхом приєднання до Солотвинського ліцею-інтернату з румунською мовою навчання імені М. Емінеску Солотвинської селищної ради» прийнято рішення про реорганізацію Солотвинського ліцею «Слатина» шляхом його приєднання до Солотвинського ліцею-інтернату румунською мовою навчання імені М. Емінеску Солотвинської селищної ради.

На виконання рішення Солотвинської селищної ради від 10 серпня 2023 року № 2518 рішенням сорок третьої сесії VIII скликання Солотвинської селищної ради від 19 грудня 2023 року № 2708 «Про затвердження передавального акту Солотвинського ліцею з румунською мовою навчання «Слатина» Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області до Солотвинського ліцею-інтернату з румунською мовою навчання імені М. Емінеску Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області» затверджено передавальний акт, внесено зміни до Статуту Солотвинського ліцею-інтернату з румунською мовою навчання імені М. Емінеску щодо правонаступництва всіх майнових і немайнових прав та обов`язків Солотвинського ліцею «Слатина», а також затверджено Статут закладу правонаступника в новій редакції.

Відповідно до вказаного передавального акта, правонаступництво щодо майна, усіх прав та обов`язків, залишків Солотвинського ліцею «Слатина» (юридична адреса: Україна, Закарпатська область, Тячівський район, смт. Солотвино, пл. Народна, 11, код ЄДРПОУ 26213259) після її реорганізації шляхом приєднання переходить правонаступнику в оперативне управління Солотвинському ліцею- інтернату з румунською мовою навчання імені М. Емінеску Солотвинської селищної ради (Україна, Закарпатська область, Тячівський район, смт. Солотвино, вул. Репіна, 2-4, код ЄДРПОУ 26324817).

Крім того, разом з майном від Солотвинського ліцею «Слатина» (юридична адреса: Україна, Закарпатська область, Тячівський район, смт. Солотвино, пл. Народна, 11, код ЄДРПОУ 26213259) передається Солотвинському ліцею- інтернату з румунською мовою навчання імені М. Емінеску Солотвинської селищної ради (Україна, Закарпатська область, Тячівський район, смт. Солотвино, вул. Репіна, 2-4, код ЄДРПОУ 26324817) документи, що підтверджують право власності (користування, розпорядження) на об`єкти основних засобів та документи, які підтверджують право власності або користування земельними ділянками.

Отже, внаслідок проведеної реорганізації майнові права та обов`язки реорганізованого закладу не припинилися, а перейшли до закладу-правонаступника.

При цьому матеріали, наведені в обґрунтування подальшого вилучення спірного майна, не містять даних про те, що будівля перестала бути майном, пов`язаним із забезпеченням освітньої діяльності, або що відпала потреба у її використанні за відповідним функціональним призначенням.

Відповідно до Статуту, Солотвинський ліцей-інтернат з румунською мовою навчання імені М. Емінеску Солотвинської селищної ради - це навчальний заклад з профільним навчанням (може надавати освіти послуги I-II ступенів), знаходиться у комунальній власності Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області України, є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків комунального закладу Солотвинський ліцей з румунською мовою навчання «Слатина» Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області та Солотвинського ліцею інтернатного типу гуманітарного та природничого профілю з румунською мовою навчання Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області. Солотвинський ліцей-інтернат з румунською мовою навчання імені М. Емінеску Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, утворений та зареєстрований в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.

Основним видом діяльності якого є освітня діяльність у сфері загальної середньої освіти.

Заклад освіти забезпечує початковий, базовий та повний рівень загальної середньої освітою.

Відповідно до частини 1 статті 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать:

нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Імперативними приписами частини 3-4 статті 80 Закону України «Про освіту» передбачено, що основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків відчуження майнових об`єктів, що належать до основних фондів, у порядку, визначеному законами України «Про управління об`єктами державної власності», «Про місцеве самоврядування в Україні», та інших випадків, встановлених законом.

Об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Отже, з аналізу приписів ч.ч. 3-4 ст. 80 Закону України «Про освіту» вбачається, що законодавець чітко визначив, що майно закладів освіти не підлягає вилученню, крім випадків, визначених окремими законами, та може використовуватися виключно за освітнім призначенням.

Відповідно до частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту» об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Однак, надалі, рішенням Солотвинської селищної ради від 15 травня 2025 року № 3750 «Про припинення права оперативного управління об`єктами комунального майна Солотвинського ліцею-інтернату з румунською мовою навчання імені М. Емінеску Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області» припинено право оперативного управління будівлею Солотвинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 та земельною ділянкою площею 0,0825 га, кадастровий номер 2124455900:02:002:0665, з метою забезпечення ефективності використання майна комунальної власності Солотвинської селищної ради.

Зазначене майно передано на балансовий облік Солотвинської селищної ради відповідно до затвердженого акта приймання-передачі.

з технічного паспорта на будівлю громадського призначення, виготовленого станом на 26.02.2024, вбачається, що спірний об`єкт фактично є будівлею ліцею, яка складається з класних приміщень, їдальні, коридорів, підсобного

приміщення, вбиралень та інших приміщень, характерних для закладу освіти. Таким чином, технічні характеристики будівлі підтверджують її функціональне призначення як об`єкта освітньої інфраструктури.

В подальшому, рішенням Солотвинської селищної ради від 15 травня 2025 року № 3751 будівлю школи за адресою: с-ще Солотвино, вул. Борканюка, 2 «г», включено до переліку об`єктів комунальної власності, що пропонувалися для продажу на аукціоні.

Так, згідно витягу з Державного реєстру речових прав № 491717777 власником будівлі, Солотвинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 площею 180 кв.м. по вул. Борканюка,2 «г», селища Солотвино, Тячівського району, Закарпатської області є Солотвинська селищна рада.

Згідно з технічним паспортом на будівлю громадського призначення, виготовленим станом на 26.02.2024, за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, Солотвинська територіальна громада, селище Солотвино, вул. Борканюка, 2 «г», розташована будівля ліцею, літ. «Б», яка має 1 поверх. Згідно з експлікацією приміщень, у будівлі розташовані: коридори площею 5,60 кв. м, 6,10 кв. м, 9,10 кв. м та 17,50 кв. м; підсобне приміщення площею 7,30 кв. м; дві вбиральні площею по 1,30 кв. м; тамбур площею 2,20 кв. м; три класні приміщення площею 23,40 кв. м, 23,00 кв. м та 24,80 кв. м; їдальня площею 24,10 кв. м; класне приміщення площею 34,30 кв. м. Загальна площа приміщень за експлікацією становить 180,0 кв. м. Крім основної будівлі ліцею, на території також зазначені господарські будівлі та споруди: дроварня літ. «В» площею забудови 24,6 кв. м, вбиральня літ. «Г» площею 4,4 кв. м, а також ворота, хвіртка та огорожа.

Цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер: 2124455900:02:002:0665, площею 0.0825 га за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, Солотвинська територіальна громада, селище Солотвино, вул. Борканюка, 2«г»: для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Рішенням Солотвинської селищної ради від 19 серпня 2025 року № 3849 «Про виключення з фонду закладів освіти та подальше розпорядження об`єктом комунальної власності» зазначену будівлю виключено з фонду закладів освіти, визначено її використання не за освітнім призначенням, а як об`єкта комунальної власності загального призначення, та затверджено техніко-економічне обґрунтування щодо виведення об`єкта з фонду закладів освіти. Цим самим рішенням рішення Солотвинської селищної ради від 15 травня 2025 року № 3751 визнано таким, що втратило чинність.

Техніко-економічне обґрунтування розроблено відповідно до наказу Управління освіти, молоді та спорту Солотвинської селищної ради, яким утворено відповідну робочу групу. Відомості про фактичне припинення використання будівлі в освітньому процесі та обгрунтування її подальшого використання зазначені в технікоекономічному обгрунтуванні.

Рішенням Солотвинської селищної ради від 22 січня 2026 року № 4102 будівлю Солотвинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 повторно включено до переліку об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.

Відповідно до додатка до цього рішення балансова вартість будівлі становить 118 000,00 грн.

Подальші дії Солотвинської селищної ради підтверджують, що припинення права оперативного управління спірним майном не було самостійним рішенням щодо ефективного управління комунальним майном, а фактично стало першим етапом зміни правового та функціонального статусу будівлі з метою її подальшого відчуження.

Так, після прийняття рішення Солотвинської селищної ради від 15.05.2025 № 3750 про припинення права оперативного управління будівлею Солотвинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2, вже того ж дня рішенням № 3751 зазначену будівлю включено до переліку об`єктів комунальної власності, що пропонувалися для продажу на аукціоні.

Сам факт реорганізації Солотвинського ліцею «Слатина» не може сам по собі свідчити про втрату майном освітнього призначення, оскільки внаслідок реорганізації шляхом приєднання до Солотвинського ліцею- інтернату було визначено правонаступництво щодо майнових та немайнових прав і обов`язків реорганізованого закладу.

Отже, Солотвинська селищна рада фактично послідовно змінила статус одного й того самого об`єкта: спочатку припинила право оперативного управління закладу освіти, надалі включила будівлю до переліку майна, що пропонувалося до продажу, після цього рішенням про виключення з фонду закладів освіти визначила її як майно загального призначення, а після скасування першого рішення про приватизацію повторно включила будівлю до переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.

Послідовність прийнятих рішень дає підстави вважати, що виключення спірного об`єкта з фонду закладів освіти було здійснено не як самостійний захід з управління освітнім майном, а як необхідна передумова для подальшого його відчуження, що підтверджується тим, що вже в день припинення права оперативного управління будівлю було включено до переліку об`єктів, що пропонувалися до продажу, а після скасування такого рішення об`єкт повторно включено до переліку приватизації одразу після його формального виведення з фонду закладів освіти.

Вказані обставини та послідовність дій та прийнятих рішень Солотвинської селищної ради беззаперечно свідчить про наявність реальної та невідворотної загрози подальшого відчуження об`єкта освітньої інфраструктури будівлі Солотвинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 та земельної ділянки під нею.

Прийняття Солотвинською селищною радою рішення від 22.01.2026 № 4102 про включення спірного об`єкта до переліку майна, що підлягає приватизації шляхом продажу на аукціоні, свідчить про початок примусової процедури відчуження майна комунальної власності. Приватизація майна передбачає оголошення та проведення електронного аукціону, визначення переможця та укладення договору купівлі-продажу.

Відчуження об`єкта приватним особам призведе до незворотного вилучення навчальних площ із системи освіти селища Солотвино, що прямо порушує імперативні вимоги ст. 80 Закону України «Про освіту» та унеможливить його подальше використання за безпосереднім цільовим призначенням для потреб дитячого населення громади.

У разі проведення приватизаційного аукціону та продажу спірного об`єкта нерухомості третьому обігу (покупцю), майно вибуде з комунальної власності громади, що призведе до зміни власника та фактичної втрати контролю з боку держави та громади за подальшим використанням даної будівлі.

Якщо на момент ухвалення рішення у цій справі спірне майно буде відчужене на користь третіх осіб, задоволення позову про скасування рішень ради не забезпечить фактичного відновлення порушених інтересів держави та громади, оскільки для повернення майна прокурор буде змушений ініціювати нові тривалі судові процеси (про визнання недійсними результатів аукціону, договорів купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння тощо).

У даному випадку наявні обґрунтовані підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та викладені в ній доводи, суд доходить висновків клопотання задовольнити та зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами цієї статті заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 1 ст. 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд констатує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, від 28.10.2019 у справі № 916/1845/19, від 10.09.2020 у справі № 922/3502/19).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018 Верховного Суду у справі № 905/2130/17 та від 13.02.2018 у справі № 911/2930/17.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На цьому акцентовано увагу, зокрема, і у п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 N 15-рп/2004у справі N 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 N 3-рп/2003 у справі N 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Статтею 140 ГПК України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Таким чином, очевидним є те, що навіть у випадку подання позову можливість відповідача у будь-який момент відчужити спірне майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (Схожого правового висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Тобто, незастосування заходів забезпечення позову у даній справі з високою ймовірністю може призвести до виникнення необхідності у прокурора, у випадку задоволення поданого ним позову, у подальшому звертатись до суду щодо повернення у власність територіальної громади міста спірного майна, яке протягом розгляду даної справи може бути вільно відчужене відповідачем у будь-який момент.. Вказане відповідно, може істотно ускладнити можливість виконання рішення, у випадку його винесення на користь прокурора та позивача, та захист порушених прав позивача, змусить його вживати додаткові заходи щодо поновлення власних прав.

У випадку ж невжиття таких заходів існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, можливе понесення позивачем збитків або додаткових витрат, а позивач в свою чергу, буде позбавлений можливості здійснити захист або поновлення своїх прав у межах одного судового провадження.

Суд також зазначає та враховує, що обрані заходи забезпечення позову на період розгляду судом спору, не будуть перешкоджати діяльності відповідача, оскільки не позбавляють останнього його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежують право відповідача розпоряджатись вказаним об`єктом нерухомого майна та вчиняти дії, спрямовані на зміну об`єкта нерухомого майна. Отже, вказаний захід має наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Необхідність збереження правового статусу та стану спріного нерухомого майна відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та застосуванню правил ч. 2 ст. 136 ГПК України

До того ж, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, не порушують права та інтереси сторін і третіх осіб, оскільки у випадку прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову відповідач (новий власник спірного майна) і надалі зможе вільно розпоряджатись майном щодо якого прокурор просить суд вжити заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

З огляду на характер спірних правовідносин, враховуючи висловлені прокурором доводи, відсутність в матеріалах справи доказів того, що вжиття заходів забезпечення позову може порушити права та інтереси інших учасників даного спору, станом на момент постановлення даної ухвали суд не вбачає підстав для вжиття заходів зустрічного забезпечення.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

При цьому, законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому, суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Наведене, з урахуванням приписів ст. ст. 136, 137 ГПК України, дозволяє суду дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог заяви про забезпечення позову.

Керуючись 2, 4, 5, 7, 13, 14, 15, 74, 86, 136-141, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву прокурора про забезпечення позову подану 30.09.2026 у справі 907/1044/26 задовольнити.

2. Вжити такі заходи забезпечення позову:

Накласти арешт на будівлю Солотвинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 загальною площею, розташованої за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Солотвино, вул. Борканюка, буд. 2 «г», та земельну ділянки площею 0,0825 га, кадастровий номер 2124455900:02:002:0665.

Заборонити Солотвинській селищній раді Тячівського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ 04351336) та її виконавчим органам вчиняти будь-які дії, спрямовані на приватизацію, відчуження, передачу у заставу, оренду чи корисування іншим особам, а також здійснення будь-яких інших розпорядчих дій щодо об`єкта комунальної власності будівлі Солотвинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2, розташованої за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт. Солотвино, вул. 2124455900:02:002:0665.

Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, суб`єктам державної реєстрації прав (в тому числі нотаріусам, реєстраторам органів місцевого самоврядування та державних адміністрацій) вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна будівлі Солотвинської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 площею 180,0 кв. м (смт. Солотвино,вул. Борканюка, буд. 2 «г») та земельної ділянки кадастровий номер 2124455900:02:002:0665, у тому числі реєстрацію прав власності, переходів прав власності, іпотеки, оренди, інших речових прав та їх обтяжень.

Стягувач: Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області (90500, вул. Незалежності, 27, м. Тячів, Закарпатська обл., код ЄДРПОУ: 0290996723)

Боржник: Солотвинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області (90575, Закарпатська обл., Тячівський р-н, селище міського типу Солотвино, вул.Харківська, будинок 1, код ЄДРПОУ: 04349691)

Ця ухвала набирає законної сили з 01.10.2026, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 01.10.2026.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу складено та підписано 01.10.2026.

Суддя А.А. Худенко