Рішення № 140228683, 01.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 жовтня 2026 року Справа № 903/730/26

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпетролцентр, м. Київ

до відповідача: Державного підприємства Волиньвугілля, м. Нововолинськ, Волинська обл.

про стягнення 208 255,30 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.07.2026 через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпетролцентр до Державного підприємства Волиньвугілля про стягнення 208255,30 грн, з яких: 201579,67 грн основного боргу, 2220,14 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 4455,49 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено умови договору № УПЦ (О)-143/2025/12 про закупівлю від 25.02.2025, в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу: строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу. Встановлено позивачу: строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу.

18.08.2026 надійшов відзив відповідача, в якому він вказує, що ДП «Волиньвугілля» не заперечує факт отримання товару та здійснення часткової оплати за поставлений товар. Окремих заперечень щодо визначеного позивачем залишку основної заборгованості у сумі 201 579,67 грн відповідач не заявляє. Також відповідач за результатами перевірки наведеного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат не заявляє окремих заперечень щодо вказаних сум нарахувань. Водночас зазначає, що наведена позиція ДП «Волиньвугілля» не є окремою заявою про визнання позову в процесуальному розумінні.

Дослідивши матеріали справи господарський суд, в с т а н о в и в:

25.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРПЕТРОЛЦЕНТР» (далі - Постачальник) та Державним підприємством «Волиньвугілля» (далі - Покупець) укладено договір № УПЦ (О)-143/2025/12 (далі - Договір) .

Згідно з п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором Постачальник зобов`язується у 2025 році поставити Покупцю Товар (Дизельне паливо наливом, Дизельне паливо та бензин А95 (талони), а Покупець зобов`язується прийняти Товар від Постачальника та своєчасно здійснювати оплату його вартості.

Предметом постачання є товар, який буде використаний для господарської діяльності Покупця (п.1.6).

Згідно п.3.1 Договору ціна за одиницю Товару за Договором визначена у Специфікації (Додаток №1 до Договору) -19146456 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 3.7. Договору розрахунки між Постачальником та Покупцем проводяться після отримання Товару Покупцем, у вигляді талонів/скретч-карт або безпосередньо пального наливом, відповідно до накладних наданих Постачальником, шляхом оплати вартості Товару протягом 15 банківських днів після їх отримання.

Строк поставки товару до 01.03.2026. Покупець зобов`язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії талонів/скетч-карт, який повинен бути не менше 12 місяців та зазначений на довірчому документі. (п.4.1, 4.7 Договору).

Згідно з п.11.1 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, скріплення печатками та діє до 01.03.2026, а в частині ото варення оплачених талонів до повного ото варення талонів (поставки бензину та дизельного палива на АЗС).

Договір та Специфікацію було підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками без будь яких зауважень.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар (паливо дизельне) об`ємом 9000 л загальною вартістю 531900 грн, що підтверджується видатковою накладною №758 від 25.02.2026, підписаною сторонами. Жодних зауважень щодо кількості та якості товару Покупцем не заявлялося.

Позивач виставив відповідачу рахунок №569 від 25.02.2026 на загальну суму 531900 грн.

Факт поставки товару ДП «Волиньвугілля» також підтверджується товарно-транспортною накладною №250226-3 від 25.02.2026.

Позивач зазначає, що отриманий товар був оплачений відповідачем 12.03.2026 частково, строк оплати за рахунком №569 від 25.02.2026 настав 20.03.2026. Жодних претензій з боку Покупця щодо якості, кількості чи не повного пакету документів на Товар до Постачальника не надходило. Станом на 31.07.2026 заборгованість складає 201579 грн. 67 коп.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, між сторонами виникли цивільні права та обов`язки на підставі договорів поставки, які предметом судового розгляду не були, недійсними в судовому порядку не визнавалися.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Накладна це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.

Суд зазначає, що накладна №758 від 25.02.2026 на поставку товару та товарно-транспортна накладна №250226-3 від 25.02.2026 підписані сторонами та скріплені їх печатками без зауважень та заперечень.

Враховуючи умови п. 3.7. Договору, відповідно до якого розрахунки між Постачальником та Покупцем проводяться після отримання Товару Покупцем, у вигляді талонів/скретч-карт або безпосередньо пального наливом, відповідно до накладних наданих Постачальником, шляхом оплати вартості Товару протягом 15 банківських днів після їх отримання, строк оплати отриманого товару до 18.03.2026 включно.

У відзиві на позовну заяву ДП «Волиньвугілля» не заперечує факт отримання товару та здійснення часткової оплати за поставлений товар. Також заперечень щодо визначеного

позивачем залишку основної заборгованості у розмірі 201 579,67 грн відповідач не заявлено.

На день розгляду спору, заборгованість відповідача за отриманий товар становить 201 579,67 грн, не заперечена відповідачем, підтверджена матеріалами справи, є підставною та підлягає до стягнення з відповідача. Позов в частині стягнення 201 579,67 грн заборгованості суд задовольняє.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У зв`язку із простроченням виконання зобов`язання, згідно наданого розрахунку позивач нарахував відповідачу 2220,14 грн процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст..625 ЦК України за період з 20.03.2026 по 31.07.2026 та 4455,49 грн інфляційних втрат за період з 01.04.2026 по 30.06.2026.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що прострочення у відповідача виникло з 19.03.2026, однак позивач здійснює розрахунок з 20.03.2026. Нараховані 2220,14 грн процентів за користування чужими грошовими коштами (3% річних) за період з 20.03.2026 по 31.07.2026 та 4455,49 грн інфляційних втрат за період з 01.04.2026 по 30.06.2026 є арифметично та методологічно правильними, підставними та підлягають до стягнення з відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що він не заявляє окремих заперечень щодо нарахованих позивачем 2 220,14 грн 3 % річних та 4 455,49 грн інфляційних втрат.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд зазначає, що ТОВ «Укрпетролцентр» подано позовну заяву до господарського суду через підсистему «Електронний суд», у відповідності до вимог ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», яка визначає, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а тому позивачу за подання позову належало сплатити судовий збір у розмірі 2662,40 грн (3328,00 грн х 0,8), який і підлягає відшкодуванню з відповідача. Позивач має право звернутися до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору з бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Волиньвугілля (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, буд. 1, код ЄДРПОУ 32365965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпетролцентр (01042, м. Київ, б. Приймаченко Марії, буд. 1/27, офіс 404, код ЄДРПОУ 43699122; рахунок IBAN НОМЕР_1 , АБ «УКРГАЗБАНК», код банку 320478) 201579,67 грн основного боргу, 2220,14 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 4455,49 грн інфляційних втрат, всього 208255,30 грн (двісті вісім тисяч двісті п`ятдесят п`ять грн 30 коп).

3. Стягнути з Державного підприємства Волиньвугілля (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, буд. 1, код ЄДРПОУ 32365965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпетролцентр (01042, м. Київ, б. Приймаченко Марії, буд. 1/27, офіс 404, код ЄДРПОУ 43699122; рахунок IBAN НОМЕР_1 , АБ «УКРГАЗБАНК», код банку 320478) 2662,40 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.10.2026.

Суддя С. В. Бідюк