Рішення № 140227212, 30.09.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1369/26

Провадження № 2/379/1002/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

30 вересня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бакал О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

20.07.2026 через підсистему «Електронний суд» позивач ТОВ «Споживчий Центр» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 28 240,00 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.12.2025 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 23.12.2025-100001373.

За цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі 8 000,00 грн. та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти та комісії за договором.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, утворилася заборгованість у розмірі 28 240,00 грн., що складається із: 8 000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту в розмірі; 10 640,00 грн. заборгованості по процентам; 400,00 грн. заборгованості по комісії (пов`язаної з наданням кредиту); 1 200,00 грн. заборгованості по додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості); 8 000,00 грн. відсотків, нараховані по ст. 625 ЦК України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 головуючим суддею у вказаній справі визначено суддю Невгада О.В.

29.07.2026 судом, з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою суду від 29.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі, розгляд справи, вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 31.08.2026.

31.08.2026, протокольною ухвалою суду, відкладено судовий розгляд у зв`язку з неявкою відповідача, та призначено судове засідання на 30.09.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позову зазначив клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань не надсилав, правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 23.12.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір (оферта) № 23.12.2025-100001373 який складається із пропозиції про укладення кредитного договору, заявки кредитного договору № 23.12.2025-100001373, відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору № 23.12.2025-100001373 та інформаційного повідомлення позичальника, які підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором Е133 (код з смс-повідомлення), який було відправлено на фінансовий номер 0631993482.

В пункті 1.1 Пропозиції визначено, що дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) є пропозицією кредитодавця ТОВ «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», і не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні ст. 634 ЦК України, ні публічним договором у розумінні ст. 633 ЦК України.

В розділі 3 Предмет договору зазначено, що умовами надання кредиту є: дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення кредиту, проценти за користування кредитом, графік платежів, що встановлюється в заявці, яка є невід`ємною частиною оферти.

Згідно п. 4.1 пропозиції кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача 4441-11XX-XXXX-7263.

Згідно п. 1 - 4 заявки кредитного договору № 23.12.2025-100001373 від 23.12.2025 (далі заявка) передбачено, що дата надання/видачі кредиту 23.12.2025, сума кредиту 8 000,00 грн.,строк, на який надається кредит 168 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 08.06.2026.

Відповідно до п. 6, 7 заявки, протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів, застосовується "Стандарт" процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом, застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Пункти 7 та 8 заявки передбачено, що комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 5% від суми кредиту та дорівнює 400,00 грн.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості складає 400,00 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Відповідно до п. 16 заявки, орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 4948.02%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 18 789,60 коп. Загальні витрати за споживчим кредитом 10 789,60 грн.

Відповідно до п. 17 заявки, сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 ЦК України.

Підписанням відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), ОСОБА_1 підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 23.12.2025-100001373 від 23.12.2025, з якими він попередньо уважно ознайомився підписуючи даний акцепт.

Згідно довідки про ідентифікацію, відповідача ОСОБА_1 ідентифіковано кредитором за допомогою системи BankID.

ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому видача коштів відповідачу здійснювалась через партнера ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення», з яким укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024.

Згідно з повідомленням ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» за вихідним № 1-1804 від 18.04.2026, 23.12.2025 було успішно перераховано 8000,00 грн. на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 958118194, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 23.12.2025-100001373.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, згідно з розрахунку заборгованості, наданим позивачем, за договором № 23.12.2025-100001373 від 23.12.2025, станом на 02.07.2026, утворилася заборгованість у розмірі 28 240,00 грн., що складається із: 8 000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту в розмірі; 10 640,00 грн. заборгованості по процентам; 400,00 грн. заборгованості по комісії (пов`язаної з наданням кредиту); 1 200,00 грн. заборгованості по додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості); 8 000,00 грн. відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України.

Інших доказів матеріали справи не містять та суду не надано.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За положеннями ст. 12 згаданого закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Враховуючи вищезазначені норми, основними умовами надання кредиту є безумовне його повернення, строковість, платність, цільова спрямованість і забезпеченість. Водночас, кредитний договір не може змінюватись в односторонньому порядку, і позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за його користування.

Отже, всупереч умов кредитного договору відповідач тривалий час своєчасно не вносить платежів на повернення кредиту, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Із змісту ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або дострокова зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином встановлено, що відповідач, взяті не себе зобов`язання за кредитним договором № 23.12.2025-100001373 від 23.12.2025 належним чином не виконав, у передбачений в договорі строк суму позики та нараховані проценти за користування позикою не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 000,00 грн., заборгованості по процентам у розмірі 10 640,00 грн. та заборгованості по комісії (пов`язаної з наданням кредиту) у розмірі 400,00 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 1 200,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до п. 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, плата за обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.202 у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 вказано, що «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин, обов`язок позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Послуга з надання споживчого кредиту є діяльністю банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідає змісту кредитних правовідносин.

Виходячи із принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги заборонено нормативно-правовими актами.

Умовами укладеного між сторонами договору фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 встановлено періодичну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені положення пункту 9 заявки щодо обов`язку позичальника сплачувати за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемними.

За таких обставин, заборгованість по оплаті комісії за обслуговування кредитної заборгованості, нарахована без належних на те правових підстав, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення 1 200,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків в сумі 8 000,00 грн. на підставі ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який було в подальшому неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України та який діє на теперішній час.

Відповідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за порушення виконання грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 8 000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Схожі за змістом обставини встановлені Київським апеляційним судом в постанові від 22.04.2026 року у справі № 357/14256/25.

Таким чином з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 23.12.2025-100001373 від 23.12.2025 в сумі 19 040,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 8 000,00 грн., по відсоткам 10 640,00 грн., по комісії за надання кредиту 400,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог, а саме в стягненні додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 1 200,00 грн. та заборгованості по відсотках, нарахованих по ст. 625 ЦК України в сумі 8 000,00 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В силу ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено на суму 28 240,00 грн., однак задоволенню підлягає 19 040,00 грн., тобто 67,42% .

За таких обставин з ОСОБА_1 на користь позивача слід пропорційно стягнути 1 795,05 судового збору.

Позивач у позові просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення розмірі в орієнтовно 150,00 грн. Квитанцією ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» № 2144299 від 07.07.2026, підтверджуються понесені витрати у розмірі 120,18 грн., тому зважаючи на викладене, суд вважає, що їх слід стягнути з відповідача в цій частині на підставі п.1 ч. 2 ст.141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини вимог у розмірі 98,43 грн. (120,18х67,42%).

У позовній заяві керуючись п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи і який включає витрати на професійну правничу допомогу у розмірі орієнтовно 6 000,00 грн. Також, позивач повідомив, що докази понесення судових витрат у відповідності до ч. 8 ст. 141 та ч. 1 ст. 246 ЦПК України будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 10,12, 13, 76, 81, 141, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за кредитним договором № 23.12.2025-100001373 від 23.12.2025 в розмірі 19 040 (дев`ятнадцять тисяч сорок) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (ЄДРПОУ: 37356833) судовий збір в розмірі 1 795,05 та судові витрати, понесені позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу в розмірі 98,43 грн., що разом становить 1 893 (одна тисяча вісімсот дев`яносто три) гривні 48 копійок.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», код ЄДРПОУ 37356833, місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 30.09.2026.

Головуючий суддя О.В. НЕВГАД