Ухвала суду № 140227035, 30.09.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 761/33551/26

Провадження №2-з/367/206/2026

УХВАЛА

Іменем України

30 вересня 2026 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання протиправним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування акту-розрахунку, визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання протиправним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування акту-розрахунку, визнання протиправними дій, відповідно до ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 18 серпня 2026 року про передачу даної справи за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області.

Одночасно з даною позовною заявою до Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову передана судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. 28 вересня 2026 року відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, представник вказує, що предметом спору є правомірність нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» 133 570 гривень 87 копійок за нібито несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу, який був викрадений у ОСОБА_1 невідомими особами до проведення призначеної експертизи, що підтверджується талоном повідомленням єдиного обліку № 10030 від 09 червня 2026 року.

Зазначає, що відповідно до абзацу 2 пункту 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, якщо об`єкт та/або вартість необлікованого (донарахованого) природного газу буде оскаржуватися споживачем у судовому порядку, тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою, а тому з моменту відкриття провадження у даній справі сума не є простроченою заборгованістю.

Вказує, що разом з тим підпункти 6, 9 пункту 1 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРС надають Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» формальні підстави для примусового відключення об`єкта ОСОБА_1 від газопостачання до вирішення спору судом.

Стверджує, що загроза відключення є реальною, а не гіпотетичною, оскільки: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» виставило ОСОБА_1 рахунок на 133 570 гривень 87 копійок; Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» є монополістом на ринку розподілу природного газу в регіоні, а тому ОСОБА_1 позбавлений можливості отримати послугу в іншого оператора; в практиці Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» відомі випадки фактичного відключення споживачів під час аналогічних спорів.

Наголошує на тому, що ОСОБА_1 1936 року народження, а позбавлення 90-річної особи опалення та можливості приготування їжі, особливо з наближенням опалювального сезону створить пряму загрозу її життю і здоров`ю та зробить неможливим ефективний захист і поновлення порушених прав.

Зазначає, що захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, він не вирішує спір по суті, не покладає на Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» жодних майнових витрат, а лише зберігає становище, що існує до ухвалення рішення суду.

Вказує, що поточні нарахування за фактично спожитий газ ОСОБА_1 зобов`язується сплачувати своєчасно та в повному обсязі.

Стверджує, що вжиття заходу забезпечення позову не здатне спричинити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» збитків, оскільки не звільняє ОСОБА_1 від оплати поточного споживання та не позбавляє Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» права на стягнення спірної суми в разі відмови в позові.

Враховуючи вищевикладене, представник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», а також будь-яким іншим особам, які діють за їхнім дорученням чи від їхнього імені, вчиняти будь-які дії щодо припинення (обмеження, механічного від`єднання) розподілу природного газу до об`єкта споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), з підстав, пов`язаних з Актом про порушення № 3039 від 05 червня 2026 року, рішенням комісії з розгляду актів про порушення, оформленим протоколом № 374 від 17 липня 2026 року та Актом-розрахунком від 17 липня 2026 року на суму 133 570 гривень 87 копійок (у тому числі з підстави наявності заборгованості за необлікований (донарахований) об`єм природного газу за вказаним Актом-розрахунком), до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Згідно з приписами частини 1 статті 153 ЦПК України, суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши доводи представника позивача, суд приходить до висновку про те, що вимоги заяви підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини 1 статті 150 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно із п. п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 344/13201/23 (провадження № 14-80цс25) зроблено висновок про те, що у разі звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є вимога про визнання протиправним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», оформлене протоколом № 374 від 17 липня 2026 року, яким задоволено акт про порушення № 3039 від 05 червня 2026 року щодо споживача ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), вимога про визнання протиправним та скасування акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості від 17 липня 2026 року, складеного Київською філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» щодо споживача ОСОБА_1 на суму 133 570 (сто тридцять три тисячі п`ятсот сімдесят) гривень 87 копійок, а також вимога про визнання протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», в особі Київської філії, щодо нарахування ОСОБА_1 необлікованого (донарахованого) об`єму природного разу в розмірі 16 649,81 куб.м вартістю 133 570 (сто тридцять три тисячі п`ятсот сімдесят) гривень 87 копійок за період з 06 грудня 2025 року по 05 червня 2026 року.

Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, регулює правовідносини між Оператором ГРМ та споживачем, у тому числі порядок припинення (обмеження) розподілу природного газу, а також порядок визначення необлікованих об`ємів природного газу та їх вартості за результатами розгляду актів про порушення.

Таким чином, прийняте відповідачем рішення, правомірність якого оспорюється позивачем у цій справі, безпосередньо породжує для позивача майнові наслідки у вигляді обов`язку сплатити значну суму донарахованої вартості необлікованого природного газу.

При цьому на стадії вирішення питання про забезпечення позову суд не надає оцінки правомірності рішення комісії Оператора ГРМ, обґрунтованості складених актів про порушення та правильності здійсненого донарахування, оскільки зазначені обставини стосуються суті заявлених позовних вимог та підлягають встановленню під час розгляду справи по суті.

Разом із тим суд враховує, що заявлений захід забезпечення позову безпосередньо стосується правовідносин та правових наслідків, які виникли внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

У разі припинення (обмеження) розподілу природного газу до об`єкта позивача ОСОБА_1 з підстав несплати саме спірної суми донарахування до вирішення судом питання про правомірність рішення та акту-розрахунку, на підставі якого таке донарахування здійснено, позивач буде змушений вживати додаткових заходів для відновлення розподілу природного газу.

За таких обставин у разі задоволення позову одного лише скасування оспорюваного рішення та акту-розрахунку може виявитися недостатнім для фактичного поновлення становища позивача, яке існувало до виникнення спірних правовідносин, оскільки виникне необхідність у вчиненні додаткових організаційних та технічних дій для відновлення розподілу природного газу.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення оспорюваних прав позивача у разі задоволення заявлених ним позовних вимог, що відповідає меті інституту забезпечення позову, визначеній частиною 2 статті 149 ЦПК України.

Суд також враховує, що заява про забезпечення позову розглядається в умовах дії в Україні правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та продовженого у встановленому законом порядку.

За таких обставин безперебійне забезпечення житлового приміщення комунальними послугами, у тому числі розподіл природного газу, має істотне значення для забезпечення належних умов проживання. Припинення (обмеження) розподілу природного газу до житлового приміщення позивача до вирішення спору по суті може призвести до негативних наслідків для його побутових умов та ускладнити ефективне поновлення його прав у разі задоволення позову.

При цьому суд враховує тимчасовий характер заявленого заходу забезпечення позову та те, що його застосування виключно щодо припинення (обмеження) розподілу природного газу з підстав несплати спірного донарахування забезпечує належний баланс між інтересами сторін.

Оцінюючи співмірність заявленого заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд враховує, що тимчасова заборона вчиняти дії щодо припинення (обмеження, механічного від`єднання) розподілу природного газу до конкретного об`єкта споживача виключно з підстав несплати донарахованої вартості необлікованого природного газу, яка виникла на підставі оскаржуваних у цій справі рішення та акту-розрахунку, безпосередньо пов`язана з предметом спору та спрямована на збереження існуючого становища сторін до його вирішення по суті.

Такий захід забезпечення не звільняє позивача ОСОБА_1 від виконання поточних зобов`язань за спожитий та розподілений природний газ, не перешкоджає відповідачу реалізовувати свої права щодо інших зобов`язань позивача та не обмежує право припинити чи обмежити розподіл природного газу з інших передбачених законодавством підстав, у тому числі у випадках, пов`язаних із забезпеченням безпеки, аварійною ситуацією, проведенням необхідних ремонтних чи інших технічних робіт.

Застосування такого заходу забезпечує баланс інтересів сторін, оскільки до вирішення спору по суті зберігається існуючий стан правовідносин, тоді як відповідач не позбавляється можливості реалізувати свої майнові права у разі підтвердження правомірності оскаржуваного рішення та акту-розрахунку.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що заява представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Підстав для застосування зустрічного забезпечення, передбачених статтею 154 ЦПК України, суд не вбачає, оскільки позивач є фізичною особою, має зареєстроване місце проживання на території України, доказів наявності обставин, передбачених пунктами 1, 2 частини 3 статті 154 ЦПК України, до суду не подано.

Відповідно до частини 1 статті 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Керуючись статтями 149-153, 157, 258-261 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання протиправним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування акту-розрахунку, визнання протиправними дій задовольнити.

Вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», а також будь-яким іншим особам, які діють за їхнім дорученням чи від їхнього імені, вчиняти будь-які дії щодо припинення (обмеження, механічного від`єднання) розподілу природного газу до об`єкта споживача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , з підстав, пов`язаних з актом про порушення № 3039 від 05 червня 2026 року, рішенням комісії з розгляду актів про порушення, оформленим протоколом № 374 від 17 липня 2026 року та актом-розрахунком від 17 липня 2026 року на суму 133 570 (сто тридцять три тисячі п`ятсот сімдесят) гривень 87 копійок, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Дані стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Дані боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», код ЄДРПОУ 44907200, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», код ЄДРПОУ 45385755, адреса місцезнаходження: Київська область, Фастівський район, м. Боярка, вул. Шевченка, буд. 178.

Копію ухвали суду направити до відома позивачу, а Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів із дня її складення до Київського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.В. Кравчук