Ухвала суду № 140226723, 01.10.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/659/25

Номер провадження 2-п/289/32/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 м. Радомишль

Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Кириленко О.О., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця звернулася до суду із вищевказаною заявою.

Ухвалою цього ж суду від 22.09.2026 заяву про перегляд заочного рішення залишено без руху, а ОСОБА_1 був наданий строк для усунення недоліків.

01.10.2026 відповідач звернулась до суду з заявою про звільнення її від сплати судового збору, яку обґрунтовує тим, що є непрацюючою особою, її неофіційний дохід за попередні місяці на підробітках становить близько 5000 грн. Ніяких інших доходів та майна вона не має, однак отримує від держави допомогу на дітей, які витрачає тільки на дітей.

Дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору, суддя вважає, що у задоволенні цієї заяви слід відмовити з наступних підстав.

За приписами ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Правовий аналіз вищезазначених норм закону дає підстави стверджувати, що законодавцем встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктивних та предметних критеріїв, за яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може звільнити від сплати судового збору.

У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Підставою для звільнення від сплати судового збору може бути, наприклад, видана в установленому законом порядку довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом цієї практики щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наведеній, зокрема у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Гергел і Георгета Стоїческу проти Румунії», «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Судовий збір має бути розумним, таким, що з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачений. Великий розмір судових витрат, який не враховує фінансове положення заявників, може бути розглянутий як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).

Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення у здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановлених законодавством порядку, розмірі і у строки, покладається на особу, яка подає скаргу.

За змістом статті 136 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням наведеної практики ЄСПЛ, основною підставою для звільнення особи від сплати судового збору (крім осіб, які звільненні від такої сплати в силу вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір») є скрутний майновий стан, який особа повинна довести належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року, постановленій у справі №369/15742/18 (провадження №61-1640ск21).

Подаючи до суду заяву про звільнення від сплати судового збору, заявниця на підтвердження свого тяжкого матеріального стану надала відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.

Однак, вищевказані надані ОСОБА_1 відомості не можуть бути належним та достатнім доказом на підтвердження розміру річного доходу останньо особи за весь попередній календарний рік. Такі відомості не є достатніми доказом на підтвердження тяжкого майнового стану заявниці, яким підтверджується факт неможливості сплати останньою судового збору, оскільки не містять достатньої інформації про її майновий стан, а остання може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору. Водночас, ОСОБА_1 не надано суду довідку про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, відсутність банківських рахунків, документів про нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо.

Отже, інших доказів щодо тяжкого матеріального стану, ОСОБА_1 до заяви про звільнення від сплати судового збору не додано.

Відтак на даний час відсутні підстави для звільнення заявниці вищезазначеного розміру судового збору.

Враховуючи положення ст. 129 Конституції України, а також положення Закону України «Про судовий збір», суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочення, звільнення від сплати судового збору або ж зменшення його розміру.

В силу положень ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» встановив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами в зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Зважаючи на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Тому, заявницею недоліки у її заяві про перегляд заочного рішення усунено не було.

Відповідно до ч. 8 ст. 285 ЦПК України до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи те, що відповідачкою недоліки, зазначені в ухвалі, не усунуто в повній мірі, її заява підлягає поверненню.

Керуючись ст. 185 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, визнати неподаною та повернути її разом з доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення .

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду безпосередньо або через Радомишльський районний суд Житомирської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О. О. Кириленко