Рішення № 140224443, 30.09.2026, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/486/26

№ провадження 2-а/624/5/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого судді Богачової Т.В., з участю секретарів судового засідання Лебідь Л.В., Тикви А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Кегичівка, Берестинського району, Харківської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області, Відділення поліції №1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №7118294 від 01.05.2026 року та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю складу правопорушення.

І. Позиція сторін у справі.

Позиція позивача.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач не згоден з вищезазначеною постановою, вважає, що у його діях відсутні подія та склад правопорушення. Відповідно до п. 15.10.в ПДР, стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2м. Автомобіль позивача був припаркований не на тротуарі, а на майданчику з бетонних плит поблизу супермаркету «Посад». Як вбачається зі схеми та фотоматеріалів, тротуар у цьому місці викладений плиткою, тоді як місце стоянки автомобіля це бетонні плити, що конструктивно відокремлені від тротуару. Отже, твердження інспектора про стоянку на тротуарі не відповідає дійсності. Більше того, інспектором не було проведено жодних замірів відстані для проходу пішоходів, що є обов`язковим для кваліфікації порушення за цією статтею. Також при винесені постанови були допущені суттєві процесуальні порушення. Під час винесення постанови інспектор грубо порушив права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 59, 63 Конституції України, а саме: позивача не було повідомлено про початок розгляду справи; постанову склали фактично одразу після приїзду за дзвінком невідомої особи, позивачу не було роз`яснено його права, не зачитано їх зміст, та не повідомлено про право скористатися допомогою адвоката. Це має бути зафіксовано на відеоапису з камер поліцейського, з яким позивача не ознайомили. Інспектор не надав позивачу можливості надати докази (схему, пояснення) на свій захист. Позивача не попередили про здійснення відеофіксації пристроєм «Теsсаг», що зазначений у постанові. Відеозапис який зазначений у постанові позивачу не був наданий для огляду і висловлення своїх заперечень та доводів щодо такого доказу. Постанова містить суттєві розбіжності у персональних даних позивача. Згідно з паспортними даними та посвідченням водія НОМЕР_1 , прізвище позивача ОСОБА_2 . Однак у розділі «Час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» інспектор вказав прізвище « ОСОБА_3 ». Така невідповідність є критичною, оскільки фактично адміністративне стягнення накладається на особу, чиї дані не збігаються з офіційними документами, що посвідчують особу. Постанова містить внутрішні розбіжності. У пункті №4 постанови прізвище вказано правильно ОСОБА_2 , проте вже в описовій частині (обставини справи) та в пункті №5 (щодо власника транспортного засобу) вживається інша форма - ОСОБА_3 . Це підтверджує неуважність інспектора під час документування обставин справи та ставить під сумнів достовірність інших відомостей, внесених до постанови. Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення (наказ МВС №1395), усі дані у постанові мають бути точними та відповідати документам особи. Неправильне написання прізвища є порушенням вимог щодо ідентифікації особи, яка притягається до відповідальності. Наявність таких помилок свідчить про те, що інспектор не перевірив належним чином документи водія або поставився до цього формально. Враховуючи, що прізвища « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_3 » є різними з точки зору правової ідентифікації, винесена постанова не може вважатися належним документом, що створює правові наслідки саме для позивача. Ці факти у сукупності з відсутністю доказів самого правопорушення та порушенням процесуальних прав позивач (нероз`яснення прав за ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України) є беззаперечною підставою для скасування постанови. Позивач зазначає, що при винесенні постанови відповідачем не з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винний позивач в його вчиненні, чи підлягає він притягненню до адміністративної відповідальності, передбаченій ч. 1 ст. 122 КУпАП. Окрім постанови про адміністративне правопорушення, яка не є доказом у справі про адміністративне правопорушення, не вбачається доказів, у розумінні ст. 251 КУпАП України, які б вказували на те, що позивач вчинив зазначене правопорушення.

02.07.2026 позивач до суду подав відповідь на відзив, в якому просив відхилити заперечення відповідача, викладені у відзиві, як необґрунтовані та такі, що не підтверджені належними доказами, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що відповідач вважає постанову законною, стверджуючи, що факт порушення (стоянка на тротуарі на відстані меншої ніж 2 метри для проходу пішохода) підтверджується відеозаписом DSJX302187_00287 та заявою свідка ОСОБА_4 . Процесуальні права водія не були порушені, оскільки на відео зафіксовано «роз`яснення прав» та права на оскарження. Помилка у прізвищі (« ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_2 ») є лише «технічною опискою», яка не заважає ідентифікації особи. Але відповідач залишив без жодних коментарів довід позивача про те, що інспектором не було проведено жодних фактичних замірів відстані для проходу пішоходів за допомогою технічних засобів. Також відповідач не спростував внутрішні розбіжності у тексті постанови, де в одному пункті прізвище вказано вірно, а в іншому - ні. У відзиві відповідач зазначив нові факти про виклик поліції громадянина ОСОБА_4 , який надав письмові пояснення про конфлікт із водієм та нібито необхідність обходити авто по дорозі через перешкоду на тротуарі. Зазначив, що детальний аналіз відеозапису, доданого до відзиву, доводить неправомірність дій поліцейського та спростовує доводи відповідача у відзиві на позов. У відзиві на позов відповідач зазначив, що на 09:15 хв відеозапису позивач запитує поліцейського, як йому потрібно було вчинити, на що поліцейський роз`яснює, що потрібно оставити відстань не менше ніж 2 метри. Це не відповідає дійсності і є маніпуляцією. Так, на відеозапису з 09:13 хв. по 19:20 хв. поліцейський каже «Ви що не могли нормально з чоловіком розійтись». Позивач запитує, як мені понять де тут тротуар, а поліцейський на це каже "Ви по правилам дорожнього руху повинні оставити відстань для проходу пішоходів 2 метри. Саме такий був діалог, а не так як зазначив відповідач у відзиві. При цьому поліцейський на відео не фіксує де саме стоїть автомобіль на землі, щоб можливо було визначитись чи є там тротуар, чи газон, чи плити, тощо. Зазначив, що на відеозапису поліцейський не фіксує відстань, не робить заміри, на відео не видно чи є там тротуар взагалі. А далі позивач на протязі всього відеозапису наводить аргументи на користь того, що він не порушував правила парковки, що в місці парковки тротуар закінчився і там викладені плити для паркування, плити викладені вздовж магазина "Пасад" до перехрестя, і один із доводів позивач до поліцейського був наступний: «якщо ці плити не парковка, то тоді всі автомобілі, які припарковані на плитах до перехрестя на відстані меншу 15 метрів припарковані не законно, але він не складає на них протокол». Потім він показує поліцейському що тротуар знаходиться далі, що він відокремлений газоном, його видно (він викладений плиткою) а там де стоїть автомобіль тротуар закінчився, автомобіль стоїть на плитах, які викладені вздовж будівлі магазину для парковки і там припарковані інші автомобілі, і ознак тротуару не має. Із відповідей поліцейського вбачається, що він складе на позивача постанову про адміністративне правопорушення, що потрібно раніше було вирішити питання мирно із заявником. Тобто, із цього вбачається висновок, що поліцейський склав би на нього постанову, оскільки поступила заява і потрібно було реагувати. На користь цього слід зазначити, що поряд були припарковані і інші автомобілі, на які позивач звертав увагу говорячи, що якщо на думку поліцейського тут не має парковки, то чому поліцейський не складає постанови на інших водіїв. Вважає, що поліцейський не надав жодних об`єктивних даних (схем, актів замірів), які б підтверджували склад правопорушення за п. 15.10.в ПДР. Крім цього, зазначив, що відповідач у відзиві посилається на пояснення громадянина ОСОБА_4 як на доказ вчинення правопорушення. Однак звернув увагу суду на обставини, що свідчать про необ`єктивність цих свідчень та зацікавленість заявника у винесенні постанови. Як вбачається з відеозапису (09:13хв.), інспектор поліції сам підтверджує наявність суперечки, зазначаючи: «Ви що не могли нормально з чоловіком розійтись?». Заявник не був стороннім спостерігачем, а був активним учасником інциденту, який власноруч створював перешкоду для руху мого автомобіля, заважаючи йому виїхати з місця зупинки. У своїх поясненнях ОСОБА_4 стверджує, що був змушений «обходити» автомобіль. Проте, як видно на схемі та фотоматеріалах, поруч із плитами, де стояв його автомобіль, знаходиться широкий простір. Суб`єктивне бажання заявника пройти саме через бетонні плити, де зазвичай паркуються авто біля магазину «Посад», не робить ці плити «тротуаром» у розумінні ПДР. Його дії були спрямовані на штучне створення конфліктної ситуації. Жодної необхідності обходити автомобіль та ще по автошляху не було. Вважає, що оскільки ОСОБА_4 діяв під впливом емоцій та особистої неприязні, його пояснення не можуть вважатися належним та достовірним доказом його вини у розумінні ст. 73-75 КАС України.

Позиція відповідача.

08.06.2026 до суду надійшов відзив, в якому представник відповідача просила позов ОСОБА_1 залишити без задоволення та розгляд справи проводити без участі представника відповідача. Свою позицію відповідач мотивував тим, що як вбачається з постанови по справі про адміністративне правопорушення від 01.05.2026 серії ЕНА № 7118294 інспектором сектору поліцейської діяльності (с. Кегичівка) ВП № 1 Берестинского РВП ГУНП в Харківській області майором поліції Михайлюком С.М розглянуто справу про адміністративне правопорушення відносно гр. ОСОБА_1 . Так, з вказаної постанови вбачається, що 01.05.2026 о 11 год 30 хв по пров. Волошина, с. Кегичівка, ОСОБА_1 здійснив паркування транспортного засобу FORD SCORPIO д.н.з НОМЕР_2 з порушенням ПДР, чим порушив п. 15.10 «в» Правил дорожнього руху України - порушення стоянки, стоянка на тротуарах, де для руху пішоходів залишилось менше 2 метрів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Керуючись положеннями статі 284 КУпАП поліцейський постановив застосувати до позивача адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення як, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частини перша, друга і третя статті 122). Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі встановлено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395. Відповідно до п.4 розділу І Інструкції №1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Водночас, згідно із п. п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні законних для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх представників і адвоката. Згідно п.15.10. Правил дорожнього руху стоянка забороняється: а) у місцях, де заборонена зупинка; б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м; г) ближче 50 м від залізничних переїздів; г) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху; д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів; е) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства; є) на газонах. Відповідно до ч.1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Зазначила, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 01.05.2026 0 11 год 30 хв по пров. Волошина, с. Кегичівка, ОСОБА_1 здійснив паркування транспортного засобу FORD SCORPIO д.н.з НОМЕР_2 з порушенням ПДР, чим порушив п. 15.10 «в» Правил дорожнього руху України порушення стоянки, стоянка на тротуарах, де для руху пішоходів залишилось менше 2 метрів. Твердження позивача, що він не порушував правила дорожнього руху, спростовується відеозаписом зі службового відеореєстратора службового автомобіля поліцейського. На відеозаписі з назвою DSJX302187_00287 на 00:10 хвилині працівник поліції запитує у громадян, що сталося. На що чоловік відповідає, що людина спричиняє ДТП. Яким чином? Перешкоджає виїзду. На відеозаписі з назвою DSJX302187_00287 на 00:48 хвилині поліцейський запитує документи у водія. На відеозаписі з назвою НОМЕР_3 на 02:31 хвилині поліцейський називає прізвище водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На відеозаписі з назвою DSJX302187_00287 на 07:00 хвилині поліцейський роз`яснює позивачу, що стосовно нього буде складено постанову про порушення правил парковки, штрафні санкції - 340 гривень. Поліцейський роз`яснює позивачу його право на оскарження постанови у судовому порядку. На відеозаписі з назвою DSJX302187_00287 на 09:15 хвилині позивач запитує поліцейського, як йому потрібно було вчинити, на що поліцейський роз`яснює, що по ПДР потрібно оставити відстань не менше ніж 2 метри. Крім того, 01.05.2026 до ВП № 1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області надійшло звернення ОСОБА_4 про порушення ПДР. Вказане звернення зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (ІТС ІПНП) за № 2187 від 01.05.2026. В ході розгляду даного матеріалу встановлено, що водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з НОМЕР_2 на р.н., здійснив стоянку свого автомобіля FORD SCORPIO на тротуарі для руху пішоходів по пров. Волошина, с-ще Кегичівка Кегичівської ОТГ Берестинського району, чим порушив п. 15.10 ПДР України. За здійснення стоянки на тротуарі для руху пішоходів водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. У своїх поясненнях ОСОБА_4 зазначає, що 01.05.2026 0 11.20 він проходив по тротуару по пров. Волошина в с. Кегичівка Берестинського району та неподалік магазину Посад він побачив автомобіль Форд, д.н.з НОМЕР_2 , який стояв передньою частиною на пішохідному тротуарі. Водій даного автомобіля незнайомий йому сидів за кермом автомобілю. Підійшовши до водія, ОСОБА_4 зробив йому зауваження, на що водій образив його нецензурною лайкою та повідомив ОСОБА_4 , щоб той обходив його автомобіль. ОСОБА_4 намагався обійти даний автомобіль позаду, і став пропускати транспортні засоби, які рухались по автодорозі. Щодо доводів позивача про порушення його процесуальних прав під час розгляду справи представник відповідача зазначила, що твердження позивача про те, що його не було повідомлено про початок розгляду справи та не роз`яснено права, передбачені статтею 268 КУпАП, є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідно до статті 258 КУПАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноважена посадова особа має право винести постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Перед винесенням постанови поліцейським було встановлено особу правопорушника, повідомлено суть виявленого правопорушення та здійснено розгляд справи відповідно до вимог КУпАП. Позивач був присутній під час розгляду справи, мав можливість висловити свою позицію, надати пояснення та заперечення щодо обставин правопорушення. Сам факт незгоди позивача з прийнятим рішенням не свідчить про порушення його процесуальних прав та не є безумовною підставою для скасування постанови. Посилання позивача на ненадання можливості скористатися правовою допомогою є необґрунтованими, оскільки під час розгляду справи ним не заявлялося клопотань про залучення захисника або відкладення розгляду справи для отримання правової допомоги. Також безпідставними є доводи щодо ненадання можливості подати докази. Позивач не був позбавлений права надавати пояснення, документи чи інші матеріали, а тому подання ним додаткових доказів до суду не свідчить про порушення процедури розгляду справи поліцейським. Тим паче, що ОСОБА_1 були надані пояснення щодо обставин події. (копія письмових пояснень ОСОБА_1 надається.) Щодо тверджень про ненадання для огляду відеозапису, слід зазначити, що чинне законодавство не містить обов`язку поліцейського безпосередньо на місці вчинення правопорушення демонструвати особі всі наявні технічні записи або матеріали фіксації, якщо вона у нього це не запитає. Водночас такі матеріали можуть бути надані суду як докази правомірності прийнятого рішення. Щодо доводів позивача щодо неправильного написання його прізвища у тексті постанови є безпідставними та не свідчать про незаконність оскаржуваної постанови. Із змісту постанови вбачається, що особу правопорушника було належним чином встановлено на підставі пред`явлених документів, зокрема посвідчення водія. У постанові правильно зазначені інші ідентифікуючі дані особи, зокрема ім`я, по батькові, дата народження, та інші відомості, які у сукупності дають можливість однозначно встановити особу, стосовно якої прийнято рішення. Використання у окремих частинах постанови написання прізвища « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_2 » є очевидною технічною опискою, яка не вплинула на зміст прийнятого рішення, не призвела до помилкової ідентифікації особи та не порушила права позивача. Сам факт наявності орфографічної помилки або технічної описки y процесуальному документі не є безумовною підставою для скасування постанови, якщо з її змісту можливо достовірно встановити особу правопорушника, обставини вчинення правопорушення та суть прийнятого рішення. Позивачем не надано доказів того, що зазначена описка призвела до притягнення до відповідальності іншої особи, створила невизначеність щодо суб`єкта правопорушення або будь-яким чином перешкодила реалізації ним права на захист. Отже, вказана неточність має виключно технічний характер та не може бути самостійною підставою для визнання постанови протиправною і її скасування. Таким чином твердження позивача про порушення поліцейським його прав та вимог КУпАП при складанні постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, є необґрунтованими та не підтверджені доказами.

ІІ. Розгляд справи.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 26.05.2026 у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання з викликом сторін.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав з підстав викладених ним у позовній заяві та відповіді на відзив, та просив суд їх задовольнити. Пояснив, що ним була здійснена парковка біля магазину «Посад» на плитах, а тротуар закінчився до цих плит, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Зазначив, що поліцейським при складанні постанови відносно нього були порушені вимоги КУпАП, а саме розгляд справи не проводився, постанова оформлена не належним чином, не були зроблені заміри відстані, не надано можливості скористатися послугами адвоката, не повідомлено про здійснення відеофіксації складання постанови та розгляду справи. Також вказав, що в постанові невірно вказано його прізвище. Також, зазначив, що дії працівників поліції ним поки не оскаржувалися.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Харківській області у судове засідання не прибув. Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги заперечуються.

Представник відповідача ВП № 1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_4 , виданого Кегичівським РВ УМВС України в Харківській області від 04.07.2002.

Згідно з посвідченням водія серії НОМЕР_1 , виданого ДАІ МВС-УВС м. Краснограда 15.06.2004 ОСОБА_1 має відкриті категорії на керування транспортними засобами В, С.

Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданим Красноградським МРЕВ від 28.08.1998 підтверджується, що транспортний засіб FORD SCORPIO д.н.з НОМЕР_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_5 .

З постанови серії ЕНА №7118294 від 01.05.2026 про накладення адміністративного стягнення, складеної інспектором Сектору поліцейської діяльності № 1 (с-ще Кегичівка) ВП № 1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області Михайлюком С.М. вбачається, що ОСОБА_1 01.05.2026 об 11.30 год здійснено паркування транспортного засобу в с-щі Кегичівка, Берестинського району, Харківської області, провулок Волошина з порушенням ПДР, чим порушив вимоги пункту 15.10(в) Правил дорожнього руху порушення стоянки, стоянка на тротуарах, де для руху пішоходів залишається менше 2 метрів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На позивача накладено штраф у розмірі 340 грн.

Вирішуючи заявлені вимоги суд враховує такі правові положення.

Відповідно до статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

За приписами частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до пункту 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, відповідно до статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Положеннями частини другої статті 258 КУпАП установлено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132 1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України терміни, що наведені в цих правилах, мають таке значення:

автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій);

край проїзної частини (для нерейкових транспортних засобів) - видима умовна чи позначена дорожньою розміткою лінія на проїзній частині в місці її прилягання до узбіччя, тротуару, газону, розділювальної смуги, смуги для руху трамваїв, велосипедної або пішохідної доріжки;

проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги;

тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.

Відповідно до п. 11.13 ПДР України, забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1-26.3 цих Правил.

При цьому, слід врахувати положення п. 15.10(в) ПДР України, а саме в частині визначення умов, з дотриманням яких стоянка в межах тротуару є дозволеною.

Із змісту норми п. 15.10 ПДР слідує, що стоянка забороняється, зокрема:

а) у місцях, де заборонена зупинка;

б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками);

в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Відтак, стоянка легкового автомобіля на тротуарі можлива лише у чітких випадках.

Водночас, за диспозицією пп.«в» п.15.10 ПДР України краєм тротуару є зовнішній бік тротуару, що знаходиться біля проїзної частини автомобільної дороги (вулиці) для руху транспортних засобів. Паркування автомобілів на краю тротуару із залишенням по внутрішній його стороні два метри для вільного руху пішоходів передбачає уникнення руху транспортного засобу джерела підвищеної небезпеки по тротуару та убезпечення тим самим пішоходів, забезпечення їхнього вільного і безпечного пересування тротуаром.

Пункт 15.1 ПДР, який є загальною нормою параграфу 15 ПДР, передбачає, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. З аналізу змісту зазначеної правової норми вбачається, що вимогами пункту 15.1 ПДР встановлено дозвіл здійснювати стоянку транспортних засобів лише у спеціально відведених місцях або на узбіччі. Пунктом 15.2 ПДР уточнюється загальне правило яким передбачено, що у випадку відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливi, вони дозволяються бiля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху). Пункт 15.10 ПДР, знову ж таки, уточнюючи загальне правило п.15.1 ПДР містить перелік конкретних місць, де стоянка заборонена. Так, відповідно до п.п. «б», «в» п. 15.10 ПДР, стоянка забороняється, зокрема, на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м. Згідно з п. 15.6 ПДР України стоянка всіх транспортних засобів здійснюється у місцях, позначених знаками 5.42.1, 5.43. встановленими з табличками 7.6.2-7.6.6. на тротуарі так, як позначено на табличках 7.6.2.-7.6.6. Також, слід зауважити, що таблички 7.6.2-7.6.6 поширюють дію знаків 5.42.1 «Місце для стоянки», 5.43 «Зона стоянки» тільки на легкові автомобілі, мотоцикли і мопеди.

Відповідно до пункту 11.13 ПДР України забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під`їздів.

Як вбачається з матеріалів відеофіксації, транспортний засіб FORD SCORPIO д.н.з НОМЕР_2 був припаркований не на краю тротуару, що примикає до проїзної частини, а безпосередньо на плитах та тротуарі.

Тобто, край тротуару, визначений однією з умов пп. «в» п. 15.10 ПДР України для стоянки легкових автомобілів та мотоциклів, це зовнішній край тротуару, який примикає до проїзної частини.

За таких обставин, відповідно до наявних матеріалів відеофіксації, належний позивачу транспортний засіб був припаркований не на краю тротуару, що знаходиться біля полоси руху для транспортних засобів, а за її межами, ближче до прилеглої будівлі. Паркування автомобіля у зазначеному місці ніяким чином не може трактуватися як таке, що здійснено на краю тротуару і передбачало уникнення руху транспортного засобу, тобто джерела підвищеної небезпеки, по тротуару.

За таких обставин, доводи позивача про дотримання ним п. 5.10(в) ПДР України, ґрунтуються на його суб`єктивному тлумаченні.

При вирішенні питання дотримання відповідачем порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказане порушення, судом враховується наступне.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Зазначене право на правову допомогу гарантується статтею 59 Конституції України, якою закріплено: «Кожен має право на правову допомогу… Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав». Дане право є непорушним та не може бути обмежене в жодному випадку згідно зі статтею 64 Конституції України: «Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.»

Відповідно до частини першої статті 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

Отже, законодавством визначено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, зокрема, право на юридичну допомогу при розгляді справи.

Вказане право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, кореспондується з обов`язком посадової особи, яка розглядає справу, забезпечити реалізацію такого права.

Такий обов`язок посадової особи, зокрема, передбачено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України №1395 від 07.11.2015р.

Так, відповідно до п. 4 Розділу ІІІ Інструкції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.

Пунктом 5 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, таке питання: чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Позивач, у спірному випадку, стверджує, що відповідачем не було надано можливості особі, що притягується до відповідальності реалізувати свої права, в тому числі право на юридичну допомогу, оскільки працівником поліції вони були роз`яснені вже під час видачі постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Разом з цим, статтею 268 КУпАП встановлено вичерпний перелік прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, заявляти клопотання та при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

За правилами статті 278 КпАП України орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

У наведених вище положеннях норм процесуального права визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Так, 18 лютого 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №524/9827/16-а, досліджував правомірність постанови поліцейського складеної на місті зупинки ТЗ без надання права водію скористатися правовою допомогою адвоката.

Верховний Суд проаналізувавши положення статей 280, 268, ст. 271 КУпАП зазначив, що у наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Суд погоджується з доводами позивача про порушення його права на адвоката (надання правової допомоги).

Так, у постанові від 17 липня 2019 року у справі №655/470/16-а Верховний Суд підкреслив, що стаття 278 КУпАП України вказує на те, що працівник патрульної поліції зобов`язаний дотримуватись вимог статті 283 КУпАП України, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

Суд вважає, що такий обов`язок щодо забезпечення права на захист, у разі, якщо особа виявляє таке бажання, поширюється і на уповноважених осіб Національної поліції.

Таким чином, положення КУпАП України закріплюють процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на отримання юридичної допомоги адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги.

Суд констатує, що недотримання, за даних обставин, інспектором у процесі винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, визначеної КУпАП України процедури, зокрема щодо не вжиття дій з надання реальної можливості позивачу реалізувати право на отримання правової допомоги, здійснення розгляду справи проігнорувавши клопотання позивача, то таке призводить до порушення права особи приймати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення та інших прав, визначених статтею 268 КпАП України та є достатньою і самостійною підставою для скасування прийнятої за результатами її проведення постанови, що унеможливлює перехід до суті покладених в її основу адміністративних правопорушень.

При цьому, суд звертає увагу, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень (в даному випадку інспектором СПД № 1 ВП № 1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області) при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

За таких обставин, з урахуванням встановленого факту порушення процедури прийняття спірної постанови, суд доходить висновку, що постанова серії ЕНА №7118294 від 01.05.2026 є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому, інспектор не був позбавлений можливості відкласти розгляд справи на іншу дату та надати можливість позивачу скористатися правовою допомогою, заявити відповідні клопотання, в тому числі і щодо проведення замірів ширини тротуару, який залишився для проходу пішоходів, про що заявляв позивач та що є істотним для правильного вирішення справи по суті.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та не встановлення всіх належних та достатніх обставин, які слід встановити для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Враховуючи викладене дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що оскільки матеріалами справи частково підтверджено факт допущення позивачем вказаного порушення, однак не встановлено всі (вищевикладені) обставини, доцільним є скасування оскаржуваної постанови і надіслання справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Положеннями частини третьої статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги те, що матеріали справи частково містять докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне скасувати постанову серії ЕНА №7118294 від 01.05.2026, винесену інспектором СПД № 1 ВП № 1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області Михайлюком С.М., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн та направити справу на новий розгляд до СПД № 1 ВП № 1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області для прийняття рішення.

З приводу посилань позивача щодо не правильного зазначення його прізвища в оскаржуваній постанові, суд зазначає наступне.

Шостий апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні від 30.08.2023 у справі 711/12/23 вказав, що окремі недоліки індивідуального акту за можливості встановлення його суті і змісту не можуть мати безумовним наслідком його скасування.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.10.2020 у справі № 815/2503/16.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 травня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 5 липня 2022 року у справі № 522/3740/20, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 3 жовтня 2022 року у справі № 400/1510/19, від 1 листопада 2022 року у справі № 640/6452/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 500/26/22.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 по справі № 400/4409 21 зазначив, що визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов`язку виконувати або дотримуватися законодавства.

В зв`язку з цим, зазначення в п. 5 постанови прізвища порушника як ОСОБА_6 не впливає на суть вчинення адміністративного правопорушення та спростовується доказами, наданими позивачем до позову, а саме копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, де власником вказаний ОСОБА_5 , з огляду на те, що в самій постанові конкретизовано суть вчиненого порушення, а тому зазначення прізища власника транспортного засобу, а не прізвища правопорушника є незначним процедурним порушенням, яке не може бути достатньою підставою для скасування спірної постанови.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В той же час, за правилами встановленими частиною третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позов задоволено частково на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області, витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 332,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 9, 122, 222, 251, 258, 276, 280 КУпАП, ст. ст. 5, 9, 72-77, 90, 139, 143, 241-243, 246, 250, 271, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Постанову серії ЕНА №7118294 від 01.05.2026, винесену інспектором СПД № 1 ВП № 1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області Михайлюком С.М., якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення направити на новий розгляд до СПД № 1 ВП № 1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 332,80 грн. (триста тридцять дві грн. вісімдесят коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Харківській області, ЄДРПОУ 40108599, місцезнаходження: Харківська область, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 13.

Відповідач: Відділення поліції № 1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області, місцезнаходження: Харківська область, Берестинський район, с-ще Кегичівка, 64003

Повний текст рішення суду складено 30.09.2026.

Суддя Т.В. Богачова