Ухвала суду № 140223691, 01.10.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/16986/26

Номер провадження № 2/521/10378/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Одеса

Суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Громік Д.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Споживчого Товариства «Будова Парк» про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві, стягнення внесків за договором та 3 відсотків річних, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Хаджибейського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Споживчого Товариства «Будова Парк» про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві, стягнення внесків за договором та 3 відсотків річних, стягнення моральної шкоди.

Суддя, дослідивши матеріали справи вважає, що позовну заяву слід залишити без руху, так як вона не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Положеннями ч. 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Положеннями ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1331,20 грн. При поданні процесуальних документів через підсистему «Електронний суд» застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8 до ставки судового збору.

Частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як вбачається із позовної заяви позивачем заявлено 1 вимогу немайнового характеру (розірвання договору) судовий збір за яку складає 1331,20 грн. та вимоги майнового характеру (стягнення збитків - 1318422,87 грн. та стягнення 3% річних 90745,58 грн., що загалом складає 1409168,45 грн.) судовий збір за які складає 16640,00 грн.

Також, позивачем зазначено вимогу щодо стягнення з відповідача суми моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн.

Відповідно до вимог пп.5 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01.01.2015 року, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

За позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.

Однак ОСОБА_1 до позовної заяви не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В якості підстав для звільнення від сплати судового збору, позивач посилається на ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров`я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Постанова КЦС ВС від 20.05.2021 у справі № 607/1569/19 містить висновок про те, що договір про послуги з будівництва житла, укладений між будівельною компанією (виробником) і споживачем (замовником будівництва), є змішаним, містить елементи також договору підряду, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо стягнення пені.

Тобто, Закон України «Про захист прав споживачів» поширює свою дію на інвестиційні відносини виключно в частині пені, що передбачена ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», тоді як предметом спору є розірвання договору, стягнення коштів у загальному розмірі 1409168,45 грн., понесених збитків в розмірі сплаченої частки пайового внеску.

Також, позивачем не обґрунтовані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», шляхом визначення, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином не надав доказів на підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Більше того, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин. Жодна з перелічених у ст. 4 Закону України «Про захист прав споживача» підстав, які дають право особі захистити порушене право споживача, не пов`язані з предметом пред`явленого позову до суду.

Велика Палата Верховного Суду України у своїй постанові від 07.04.2020 року по справі 743/534/16-ц визначила, що за пунктом 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у значенні цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Відтак, на правовідносини між позивачем та відповідачем щодо виконання договору фінансового лізингу та договору поруки не поширюються норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Більше того, правові відносини щодо інвестиційних договір та порядку їх виконання регулюються загальними засадами цивільного законодавства та спеціальний нормативно-правовим актом Законом України «Про інвестиційну діяльність».

Тому, суд вважає, що положення ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюють свою дію на відносини, що стосуються розірвання договору та стягнення паю, а тому, судовий збір підлягає сплаті позивачем на загальних засадах.

Згідно ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Частиною третьою ст.4 Закону України «Про судовий збір» закріплено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, враховуючи, що позовну заяву подано в електронній формі, позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимогу немайнового характеру, з застосуванням коефіцієнту 0,8 - в розмірі 1064,96 грн. за вимогу майнового характеру, з застосуванням коефіцієнту 0,8 - в розмірі 13312,00 грн. та за позовну вимогу щодо відшкодування моральної шкоди, з застосуванням коефіцієнту 0,8 - в розмірі 3600,00 грн., що разом становить 17976,96 грн., за реквізитами для сплати судового збору до Хаджибейського районного суду м. Одеси (https://ml.od.court.gov.ua/sud1519/gromadyanam/tax/) та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175і177цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Виходячи з вищезазначеного, вважаю, що дана позовна заява подана з порушення вимог ст. 177 ЦПК України, у з в`язку з чим підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Споживчого Товариства «Будова Парк» про розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві, стягнення внесків за договором та 3 відсотків річних, стягнення моральної шкоди - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Роз`яснити, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк, виконає вимоги, визначені статтями175,177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч.3ст.185 ЦПК України).

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направити позивачу до виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду в частині визначення розміру судового збору шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Д.Д. Громік