Рішення № 140223177, 30.09.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1543/26 Справа №456/2231/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

(заочне)

30.09.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.,

розглянув у судовому засіданні у м. Миколаїв Львівської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Процесуальні дії у справі.

22.04.2026 представник позивача ТОВ «ФК «Позика» Міньковська А.В. засобами системи «Електронний суд» звернулася до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що 30.01.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №36275954, підписання якого здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону, вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору. Кредитодавець зобов?язався надати Позичальникові Кредит у розмірі, визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця. Таким чином, відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 6 500 грн. Відповідачем належним чином не виконані кредитні зобов`язання, що є порушенням ст. 526 та ст. 527 ЦК України та договору. 01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено договір факторингу №01092025/1, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №36275954 від 30.01.2022. Відповідно до Договору факторингу, сума боргу перед Новим кредитором (позивачем) становить 22 490 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6 500 грн.; заборгованість за відсотками становить 15 990 грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0 грн. Відповідачем повністю не було погашено заборгованості, у тому числі на рахунки первісного кредитора. Таким чином, позивач вимушений звернутися до суду з метою захисту порушених прав.

Крім цього, представник позивача просить стягнути судові витрати у справі, які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн., оскільки позов поданий засобами системи «Електронний Суд», та витрат на правову допомогу у розмірі 5 500,00 грн.

У прохальній частині позовної заяви представник позивача клопотав перед судом про проведення розгляду справи за відсутності представника ТОВ «ФК «Позика», проти ухвалення заочного рішення не заперечили.

24.04.2026 сформовано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача, згідно з якою відомості стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.

07.05.2026 на адресу Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшла відповідь на запит щодо місця проживання (перебування) та реєстрації відповідача із ЗМУ ДМС, згідно з якою відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12.02.2016 зареєстрована у АДРЕСА_1 .

08.05.2026 суддею Стрийського міськрайонного суду Львівської області постановлено ухвалу, якою справу за даним позовом передано за підсудністю до Миколаївського районного суду Львівської області.

05.06.2026 на адресу Миколаївського районного суду Львівської області надійшла ухвала Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.05.2026 про передачу цивільної справи за позовом ТОВ «ФК «Позика» до ОСОБА_2 на розгляд за підсудністю разом із матеріалами цивільної справи №456/2231/26.

Ухвалою суду від 08.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 10:30 год. 26.08.2026. Відповідачу надано строк для подання відзиву, заперечень на позовну заяву.

Копію позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу ОСОБА_2 було надіслано позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Позика» на виконання вимог ст. 43, 177 ЦПК України (а.с. 32-33).

Копію ухвали суду від 08.06.2026, надіслану засобами АТ «Укрпошта» відповідач ОСОБА_2 не отримала, оскільки поштове відправлення з указаним вмістом повернулося до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 65-66).

Проте, відповідач отримувала копію ухвали від 08.06.2026 та судові повістки про виклик до суду на вказану нею електронну пошту, при зверненні до суду із заявами (а.с. 62, 63, 64).

23.06.2026 засобами системи «Електронний Суд» представник позивача ОСОБА_4 подала клопотання про витребування доказів, у якому просить витребувати в АТ «Ощадбанк» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г, код ЄДРПОУ: 00032129) інформацію: чи було емітовано на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_2 ; виписку про рух грошових коштів по картковому рахунку, відкритому до платіжної картки № НОМЕР_2 , у період з 30.01.2022 по 02.02.2022 з відображенням часу зарахування коштів; ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_2 , у тому числі, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи.

26.08.2026 постановлено ухвалу, якою частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалу суду від 26.08.2026 було скеровано для виконання до АТ «Державний ощадний банк України», яке отримало вищевказану ухвалу суду 27.08.2026, що стверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 75).

09.09.2026 на адресу суду надійшли витребувані ухвалою суду від 26.08.2026 докази, надані АТ «Ощадбанк» (а.с. 80-83).

Належним чином повідомлена відповідач у судові засідання не з`являлася, причин неявки суду не повідомила, правом на подання відзиву не скористалася, клопотань чи заяв до суду не подавала.

Згідно із ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд встановив:

Відповідно до копії договору про надання фінансового кредиту №36275954 від 30.01.2022, ТОВ «ФК «ІРБІС» шляхом розміщення цього документу «Договір про надання фінансового кредиту №36275954 від 30.01.2022 року» в Онлайн Системі на веб-сайті Товариства направляє (робить) пропозицію укласти Договір (оферту) відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України, статей 10, 11 Закону України «Про електронну комерцію». Пропозиція набирає чинності з 30.01.2022 та діє до 23 години 59 хвилин 30.04.2022. Особою, якій адресована Пропозиція, є ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (Клієнт). Прийняти (акцептувати) Пропозицію може лише Клієнт, що подав Заявку на Кредит (п. 1.1.-1.4. договору).

Відповідно до п. 1.5. договору, до акцептування Пропозиції Клієнт зобов`язаний ознайомитися з умовами Пропозиції, умовами Договору та Правилами.

Згідно з п. 1.7. договору, договір вважається укладеним з моменту одержання Товариством відповіді про прийняття (акцепту) Пропозиції в порядку (що є невід`ємною частиною Договору).

У п. 1.8. договору, відповідь Клієнта про прийняття (акцепт) Пропозиції надається шляхом надсилання електронного повідомлення Товариству, підписаного у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором. При цьому одноразовий ідентифікатор передається Товариством як суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти Договір, Клієнту (іншій стороні електронного правочину) у текстовому повідомленні засобом рухомого (мобільного) зв`язку на зазначений (на момент направлення Пропозиції) Клієнтом у своєму Особистому кабінеті/у Системі номер мобільного телефону (телефонний номер мобільного (рухомого) зв`язку), та додається (приєднується) до електронного повідомлення від Клієнта як особи, яка прийняла Пропозицію.

За цим Договором Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 6 500 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно з п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору (п. 3.1. договору).

У п. 3.2. договору вказано, що за користування кредитом Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3 %. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта. При цьому, Клієнт може скористуватись Пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на умовах, визначених в п.п. 3.2.1, 3.2.2. п. 3.2. цього Договору.

Відповідно до п. 4.2. договору, клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 30.04.2022 (строк кредитування) шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Згідно з п. 5.1. договору, клієнт зобов`язаний сплачувати Товариству проценти за користування Кредитом, за процентною ставкою, зазначеній у пунктах 3.1, 3.2 цього Договору, але з урахуванням положень, передбачених пунктом 3.2 цього Договору.

Сукупна вартість Кредиту з урахуванням відсоткової ставки за Кредитом, передбаченої пунктом цього Договору, та детальний розпис сукупної вартості Кредиту для Клієнта (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки та формули розрахунків за Кредитом наведено у Додатку №1 до цього Договору (п. 5.2. договору).

Реальна річна процентна ставка 50 142,71 %, загальна вартість кредиту 22 490,00 грн.

Нарахування процентів за Кредитом провадиться кожного календарного дня на суму залишку Кредиту. При частковому (неповному) поверненні суми Кредиту, проценти за Кредитом продовжують нараховуватись на залишок суми Кредиту (п. 5.8.-5.9. договору).

У п. 7.3.6. договору міститься застереження, що Товариство має право передати/переуступити/відступити свої права/права вимоги за цим Договором іншій особі у будь-який час без згоди/попередньої згоди Клієнта на це.

А у п. 13.8.9. договору сторонами погоджено, що укладаючи цей Договір, Клієнт надає свою згоду/дозвіл на передачу/переуступку/відступлення будь-яких обов`язків Товариства за цим Договором іншій особі у будь-який час без додаткової згоди Клієнта на це.

Згідно з п. 13.9. договору, укладаючи цей Договір, Клієнт підтверджує, зокрема, що ознайомився та погоджується з усіма умовами Правил та Договору; укладає цей Договір особисто, згідно зі своїм вільним волевиявленням, яке повністю відповідає внутрішній волі Клієнта як Сторони цього Договору, усвідомлює значення своїх дій, обізнаний із загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, не діє під впливом тяжкої для себе обставини; йому надана інформація, зазначена в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у повній відповідності з вимогами, що ставляться до порядку надання такої інформації; йому відомі права, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів», та він повідомлений Товариством про свої права і отримав від Товариства інформацію у повній відповідності (обсязі, формі) до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та інших законів та підзаконних актів України.

У п. 13.13. договору вказано, що на всіх сторінках цього Договору наявне факсимільне відтворення підпису особи, уповноваженої від імені Товариства підписувати такі договори, та відтворення відбитка печатки Товариства, на використання яких надають свою згоду Сторони, укладаючи цей Договір.

Додаток №1 до цього Договору є невід`ємною частиною цього Договору та укладається разом із Договором (п. 13.14. договору).

Відповідно до п. 13.15. договору, сторони домовились, що у разі невиконання Клієнтом умов Договору Товариство має право передати заборгованість Колекторським організаціям та/або Третім особам для врегулювання заборгованості, що виникла за Договором (назви Колекторських організацій та/або Третіх осіб Товариство має право не повідомляти Клієнту).

Відповідно до копії довідки про ідентифікацію, виданої директором ТОВ «ФК «ІРБІС», клієнт ОСОБА_2 ідентифікована 30.01.2022 о 17:48:13 год. в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору №36275954 відправлено на номер телефону, вказаний у реквізитах кредитного договору (а.с. 14).

Відповідно до копії інформаційної довідки, виданої ТОВ «Універсальні платіжні рішення», що надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків на підставі договору на переказ коштів ФК-П-21/04-21 від 06.04.2021, ТОВ «ФК «ІРБІС» 30.01.2022 о 17:48:13 год. здійснено переказ грошових коштів на суму 6 500,00 грн., номер картки № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 134536789 (а.с. 31).

З інформації, наданої суду АТ «Ощадбанк» на виконання ухвали від 26.08.2026, вбачається, що платіжна картка № НОМЕР_3 емітована на ім?я ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 . Відповідно до наданої банком виписки, на вказану банківську картку НОМЕР_4 отримано та було зараховано 6 500,00 грн. (а.с. 80-83).

Представником позивача долучено копію розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «ФК «ІРБІС», відповідно до якого відповідач має заборгованість у розмірі 22 490,00 грн., що складається із заборгованості за тілом кредиту 6 500,00 грн. та заборгованості за відсотками 15 990,00 грн. Відомості про погашення кредитної заборгованості відсутні (а.с. 36-37).

Таким чином, ТОВ «ФК «ІРБІС» виконало умови договору №36275954 від 30.01.2022 та перерахувало шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки, вказаної відповідачем обумовлені вказаним договором кошти у розмірі 6 500,00 грн.

01.09.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладено договір факторингу №01092025/01, з додатками до такого, відповідно до умов якого за цим договором Клієнт зобов?язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов?язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором (а.с. 25-29, 9, 12, 34).

Перехід Прав Вимоги від Клієнта до Фактора відбувається з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до копії витягу з додатку №1 додоговору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025, заборгованість відповідача ОСОБА_3 за договором №36275954 від 30.01.2022, становить 22 490,00 грн., що складається з: 6 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 990,00 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с. 12).

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованістьза договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Враховуючи наведене, встановлено, що позикодавець виконав зобов`язання, надавши відповідачу можливість користуватись кредитними коштами. Відповідач, взяті на себе зобов`язання не виконав, унаслідок чого виникла заборгованість.

Оцінка суду.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з укладенням спірного кредитного договору регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він фактично був ознайомлений, що ствердив своїм підписом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, відповідач підтвердив своїм підписом, що ознайомився та отримав примірники вказаних документів, та зобов`язався виконувати їх умови.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України.)

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, належить зробити висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 вищевказаного Закону, це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, договір про надання фінансового кредиту №36275954 від 30.01.2022 був підписаний з використанням засобів електронного підпису одноразовими ідентифікаторами, а саме виконавчим директором ОСОБА_6 (електронний підпис одноразовим ідентифікатором 7rs9a82b), та відображено певну алфавітно-цифрову послідовність, введену позичальником ОСОБА_2 (917077), що чітко вбачається з долучених до позовної заяви доказів.

За обумовленими та погодженими на власний розсуд сторонами умовами договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 6 500,00 грн. на умовах строковості, поворотності, платності, шляхом перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача вказані нею при укладенні договору, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів товариства.

Отже, існують підстави вважати, що сторонами при укладенні вищевказаних договорів належно обумовлено умови користування позиченими коштами та позичальнику належним чином повідомлено про умови кредиту.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір про надання фінансового кредиту №36275954 між ОСОБА_3 та ТОВ «ФК «ІРБІС» укладено 30.01.2022.

ТОВ «ФК «ІРБІС» відступило дійсне право вимоги до боржника, яке йому належало ТОВ «ФК «Позика».

Таким чином, право вимоги за договором про надання фінансового кредиту №36275954, укладеним 30.01.2022 відповідачем із первісним кредитором ТОВ «ФК «ІРБІС» перейшло до ТОВ «ФК «Позика».

Суд, дослідивши подані докази на підтвердження правомірності переходу права вимоги до боржника, встановив, що ТОВ «ФК «Позика» у передбаченому законом порядку та відповідно до укладеного договору факторингу, на виконання якого підписано реєстр передачі прав вимог до боржників, набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором укладеним із первісним кредитором.

Відступлення права вимогиє договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Отже, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, що містяться у справі, оцінивши їх, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить такого висновку.

Ураховуючи те, що позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, з відповідача належить стягнути заборгованість на користь позивача.

Відповідачем наведені розрахунки не заперечено, власних не проведено, доказів їх неправильності не надано.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Таким чином, з відповідача за договором про надання фінансового кредиту №36275954 від 30.01.2022 підлягає до стягнення заборгованість у розмірі 22 490,00 грн., що складається з: 6 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 990,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Щодо позовної вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов?язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Вказане міститься у постанові ВС від 31.01.2025 у справі №758/5917/21, провадження №61-1515св24.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц, від 06.11.2020 у справі №760/11145/18 зауважено, що суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

На підтвердження факту отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат, представником позивача подано копії: свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №841 (а.с. 38), посвідчення адвоката (а.с. 34 (зворот)), договору №39493634/01 про надання правової допомоги від 02.01.2026 (а.с. 15-17), додаткової угоди №36275954 від 16.02.2026 до договору №39493634/01 про надання правової допомоги від 02.01.2026 (а.с. 30), детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Позика» щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с. 13), акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026 (а.с. 10).

Отже, за результатами дослідження та оцінки долучених до матеріалів справи доказів щодо понесення витрат на правову допомогу у їх сукупності, беручи до уваги те, що відповідачем не подано заперечень щодо стягнення витрат на правову допомогу у заявленому позивачем розмірі, вимоги з приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи те, що позов було пред`явлено засобами системи «Електронний суд» та такий підлягає до задоволення, з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 6, 15, 205, 207, 526, 626, 627, 628, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України, ст. 5, 13, 81, 128, 134, 137, 139, 141, 223, 247, 259, 264, 265, 280, 282, 284 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором №36275954 від 30.01.2022 у розмірі 22 490 (двадцять дві тисячі чотириста дев?яносто) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика».

Стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500 (п?ять тисяч п?ятсот) гривень 00 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика».

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область,07406, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39493634.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 30.09.2026.

Суддя Головатий А.П.