Рішення № 140222692, 29.09.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/867/26

Єдиний унікальний номер 741/629/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 вересня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Богдан Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Носівського районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Носівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

УСТАНОВИВ:

У липні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області з цією позовною заявою. Позовні вимоги позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 88 років померла його рідна тітка по лінії матері ОСОБА_3 , яка на день смерті проживала й була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Після смерті тітки спадщину як спадкоємці п`ятої черги прийняли позивач та його рідна сестра ОСОБА_2 . У Носівській державній нотаріальній конторі позивач і ОСОБА_2 склали договір про поділ спадщини, за яким ОСОБА_2 перейшла у спадок земельна ділянка, а позивачеві будинок спадкодавця, розташований у АДРЕСА_1 . Крім позивача та ОСОБА_2 , інших спадкоємців у ОСОБА_3 немає, вона не мала власної сім`ї і дітей. Спадкоємці, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині, відсутні.

Звернувшись до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вказаний будинок, позивач отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії та відповідну постанову у зв`язку з тим, що наданих ним документів недостатньо для видачі свідоцтва. Крім того, спадковий будинок відносився до типу колгоспного двору.

Із документів тітки позивач з`ясував, що до 1960 року Носівка була селом, згідно зі свідоцтвом на право власності на житловий будинок від 03.12.1993 року будинок АДРЕСА_1 відносився до типу колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_3 . У зв`язку з відсутністю домової книги Носівська міська рада повідомила, що не має можливості надати інформацію про зареєстрованих у будинку АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991.

Згідно з довідкою про наявність житла КП «Носівське БТІ» станом на 01.01.2013 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_3 .

Копія інвентаризаційної справи на вказане домоволодіння засвідчує законні підстави для забудови станом на 1958 рік, коли Носівка була селом.

Таким чином єдиним способом набуття права власності на вказане майно для позивача є звернення до суду з позовом.

Саме тому позивач просив визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті рідної тітки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді від 29 квітня 2026 року відкрито провадження в цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 20 липня 2026 року.

Ухвалою суду від 20 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті на 29 вересня 2026 року.

У судове засідання позивач не з`явився, але подав до суду заяву, у якій указав, що він підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просив розглянути справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. До початку підготовчого судового засідання подала до суду заяву, у якій указала, що вона підтримує позовну заяву і просить її задовольнити, розгляд справи просила провести без її участі.

Представник відповідача Носівської міської ради Чернігівської області в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, у якій указала, що Носівська міська рада вважає, що вона є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки з матеріалів справи вбачається, що після смерті спадкодавця спадщину прийняла сестра позивача ОСОБА_2 . А, отже, спір стосується саме прав та обов`язків спадкоємців щодо спадкового майна, а не прав чи обов`язків територіальної громади. Носівська міська рада не є особою, яка повинна відповідати за заявленими позовними вимогами.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд проводить судове засідання за відсутності учасників справи та вважає за можливе за його результатами ухвалити рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши й дослідивши матеріали справи, суд робить нижченаведений висновок.

Судом установлено, що домогосподарство АДРЕСА_1 належить до типу колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва на право власності на житловий будинок від 3 грудня 1993 року, виданого виконкомом Носівської міської Ради народних депутатів (а. с. 23).

Відповідно до довідки про наявність житла № 248 від 21 липня 2025 року, виданої КП «Носівське БТІ» Носівської міської ради, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за даними інвентаризаційної справи КП «Носівське БТІ» Носівської міської ради станом на 01 січня 2013 року зареєстровано в реєстровій книзі № 7 за реєстрованим номером № 2360 за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконкомом Носівської міської ради від 03.12.1993, частка власності 1/1, форма власності приватна (а. с. 24).

У п. 6 Постанови № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» Пленум ВСУ роз`яснює, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, тобто ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до пп. «а» п. 6 вищезазначеної постанови, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до відповіді № 10-14/13 від 27.01.2026, наданої Носівською міською радою Чернігівської області на звернення ОСОБА_1 , надати довідку про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 15.04.1991 міська рада не має можливості, оскільки відомості у Реєстрі територіальної громади на вказану дату відсутні (а. с. 17).

З уведенням в дію Закону України «Про власність» 1991 року та ЦК України 2003 року будь-якого іншого порядку реєстрації збудованих до 15 квітня 1991 року в сільській місцевості домоволодінь або їх перереєстрації не передбачалося, самовільно збудованими вони також не є, адже будувалися та реєструвалися згідно з діючим на той час законодавством.

Даними інвентаризаційної справи на домоволодіння АДРЕСА_1 , яка почата 29.03.1962, засвідчено законні підстави для забудови станом на 1958 рік (а. с. 18-22).

Вищевказані письмові докази у своїй сукупності дають можливість суду зробити висновок, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 10). Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою № 838 від 10 квітня 2026 року, виданою Носівською міською радою Чернігівської області, ОСОБА_3 на день своєї смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , одна (а. с. 11).

За життя ОСОБА_3 заповіту не складала, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а. с. 54).

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

ОСОБА_1 є рідним племінником померлої ОСОБА_3 по лінії матері, що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 (а. с. 9), копією посвідки про народження ОСОБА_3 (а. с. 13), копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 (а. с. 15), копією свідоцтва про одруження ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а. с 16). Отже, ОСОБА_1 є спадкоємцем п`ятої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що до майна померлої ОСОБА_3 . Носівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за № 143/2025 (а. с. 53).

Із копії спадкової справи судом встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли двоє спадкоємців п`ятої черги за законом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , подавши до нотаріальної контори у визначений законодавством шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину, немає. 18 липня 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір про поділ спадщини, відповідно до якого ОСОБА_2 відійде у спадщину земельна ділянка площею 3,8740 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1 .18 липня 2025 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказану земельну ділянку (а. с. 50-52).

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Судом установлено, що ОСОБА_1 також звертався до Носівської державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 . Нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки в матеріалах спадкової справи відсутні документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 28/02-31 від 30 січня 2026 року (а. с. 34).

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Матеріали справи підтверджують, що на будинок АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями та спорудами на замовлення позивача виготовлена технічна документація, відповідно до якої загальна площа будинку становить 45,9 кв. м, житлова площа 22,2 кв. м (а. с. 25-31).

Згідно з ч. 2 ст. 318 ЦК України усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, зокрема, шляхом визнання права.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що у спорах про визнання права власності в порядку спадкування належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину. Зокрема, у постанові КЦС ВС від 19 січня 2022 року в справі № 280/4/18 зазначено, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Оскільки після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли у визначеному законом порядку позивач та ОСОБА_2 , то суд уважає ОСОБА_2 належним відповідачем у вказаній справі.

Ураховуючи встановлені обставини та вищенаведені правові норми, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача до ОСОБА_2 є законними та обґрунтованими, а тому позовні вимоги, заявлені до ОСОБА_2 , підлягають задоволенню.

Натомість Носівська міська рада не є належним відповідачем у вказаній справі, а тому в задоволенні позовних вимог до Носівської міської ради необхідно відмовити.

Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 328, 392, 1216, 1218, 1245, 1261, 1268, 1269, 1273, 1274 ЦК України, ст. 211, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 45,9 кв. м, житловою площею 22,2 кв. м з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Носівської міської ради відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач: Носівська міська рада Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04061984, місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 20, м. Носівка Ніжинського району Чернігівської області.

Повний текст судового рішення складено 29 вересня 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА