Рішення № 140218010, 24.03.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5122/25

Провадження № 2/0203/292/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - Іваницької І.В.,

за участю секретаря судового засідання Камуз Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_2 про відшкодування недоплаченої суми страхового відшкодування, стягнення збитків

ВСТАНОВИВ:

24.07.2025 ОСОБА_1 звернулась до Центрального районного суду міста Дніпра з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_2 про відшкодування недоплаченої суми страхового відшкодування, стягнення збитків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що 25.07.2024 в м. Дніпрі на площі Вокзальній біля платформи № 4 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: Skoda Octavia, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та Skoda Fabia, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Skoda Octavia, р.н. НОМЕР_1 , завдано механічних пошкоджень, чим завдані матеріальні збитки позивачці як його власниці. Вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.08.2024 у справі № 203/4068/24.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Skoda Fabia, р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 на дату ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Уніка» полісом ОСЦПВ № 218692757. Звітом № 12-08.24 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, визначено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Skoda Octavia, р.н. НОМЕР_1 , з урахуванням зносу (включаючи ПДВ на запасні частини), яка складає 53 686,45 грн. Витрати позивача на відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу Skoda Octavia, р.н. НОМЕР_1 , склали 80 605,57 грн. ПрАТ «СК «УНІКА» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 34 662,33 грн, тож недоплачена частка страхового відшкодування складає 21 775,12 грн. Також, оскільки ПрАТ СК «Уніка» прострочило виконання грошового зобов`язання за полісом ОСЦПВ № 218692757, то за період з 20.11.2024 по 11.07.2025 включно воно має відшкодувати пеню в сумі 4 106,83 грн, інфляційні збитки в сумі 1 732,30 грн та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України в сумі 418,59 грн. Оскільки вина ОСОБА_2 щодо пошкодження транспортного засобу позивачки підтверджується постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.08.2024 (справа № 203/4068/24), він має відшкодувати матеріальні збитки в сумі 26 919,12 грн, які є різницею між фактично понесеними витратами позивачки на ремонт пошкодженого автомобіля та належною сумою страхового відшкодування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2025, цивільну справу №203/5122/25, провадження №2/0203/2275/2025, було розподілено головуючому судді Іваницькій І.В., яка передана канцелярією суду 25.07.2025.

Ухвалою суду від 08.08.2025 було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

19.08.2025 від представника відповідача ПрАТ «СК «УНІКА» надійшов відзив на позовну заяву, в якому товариство просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» відмовити в повному обсязі, розглядати справу без участі представника ПрАТ «СК «УНІКА». Поданий відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що ПрАТ «СК «УНІКА» як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону про ОСЦПВ здійснив відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків. Обґрунтований розмір завданої майнової шкоди, що підлягав відшкодуванню позивачці відповідачем ПрАТ «СК «УНІКА» становить 34 662,33 грн та був сплачений. Спеціальним Законом не передбачено нарахування трьох процентів річних, разом із цим заяву про виплату страхового відшкодування було подано позивачем 07.08.2024, а страхове відшкодування було сплачене 29.08.2025, тобто в межах 90-денного строку, тому ПрАТ «СК «УНІКА» вважає, що ним не було пропущено строк прийняття рішення та виплати страхового відшкодування.

22.08.2025 до суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Тарасевича С.В., в якому зазначено, що позовні вимоги на суму 26 919,12 грн, заявлені до відповідача ОСОБА_2 , є безпідставними, не доведені достатніми, належними та допустимими доказами, не підлягають задоволенню. Спірні правовідносини не створюють жодних зобов`язань для відповідача ОСОБА_2 , оскільки розмір завданої шкоди охоплюється сумою страхового відшкодування за полісом ОСЦПВ №218692757, та обов`язок зі сплати цих сум не може бути покладений на страхувальника.

22.01.2026 до суду надійшли додаткові пояснення позивачки, у яких вона зауважила, що загальний розмір заподіяної їй шкоди становить вартість відновлювального ремонту згідно акту виконаних робіт № 3 від 30.09.2024 в розмірі 80 605,57 грн. Натомість, оскільки чинним законодавством встановлені обмеження розміру шкоди (збитків), що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду і застрахувала свою цивільну відповідальність, то обов`язок відшкодувати вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Skoda Octavia, р.н. НОМЕР_1 , з урахуванням зносу (включаючи ПДВ на запасні частини) в розмірі 53 686,45 грн покладається на ПрАТ «СК «УНІКА». Натомість заподіювач шкоди ОСОБА_2 має відшкодувати різницю між фактичними понесеними витратами позивачки на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля та належною сумою страхового відшкодування - в сумі 26 919,12 грн.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 25.07.2024 в м. Дніпрі на площі Вокзальній біля платформи № 4 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: Skoda Octavia, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 та Skoda Fabia, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

Внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди позивачці як власниці автомобіля Skoda Octavia, р.н. НОМЕР_1 , завдані матеріальні збитки.

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.08.2024 (справа № 203/4068/24), яка набрала законної сили та текст якої розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень, водія транспортного засобу Skoda Fabia р.н., НОМЕР_2 , ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Skoda Fabia, р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 на дату ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Уніка» полісом ОСЦПВ № 218692757 (ліміт за шкоду майна 160 000,00 грн, франшиза - 00,00 грн).

07.08.2024 позивачка звернулася до ПрАТ «СК «УНІКА» з заявою про виплату страхового відшкодування.

29.08.2024 ПрАТ «СК «УНІКА» виплатило на рахунок СТО ФОП ОСОБА_4 страхове відшкодування в сумі 34 662,33 грн, не узгодивши розмір виплати з позивачем.

ПрАТ «СК «УНІКА» повідомило позивача, що розмір збитку по пошкодженому автомобілю «Skoda OCTAVIA», д.н.з. НОМЕР_3 , було розраховано на підставі Звіту № 71167 про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 26.08.2024, складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 .

Однак, згідно звіту №12-08.24 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Skoda Octavia, р.н. НОМЕР_1 , з урахуванням зносу (включаючи ПДВ на запасні частини) складає 53 686,45 грн, а розмір реальних витрат позивача на відновлювальний ремонт автомобіля згідно акту виконаних робіт ФОП ОСОБА_4 № 3 від 30.09.2024 склав 80 605,57 грн, з яких ПрАТ «СК «УНІКА» було оплачено 34 662,33 грн, позивачкою згідно квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 30.09.2024 - 45 943,24 грн.

Враховуючи викладене, позивачка звернулася з даним позовом до суду, в якому просить стягнути з ПрАТ «СК «УНІКА» на свою користь суму недоплаченого страхового відшкодування 21 775,12 грн (53 686,45 грн - 34 662,33 грн), пеню за період з 20.11.2024 по 11.07.2025 в сумі 4 106,83 грн, 3% річних за цей період в сумі 418,59 грн, інфляційні втрати 1 732,30 грн; з ОСОБА_2 26 919,12 грн (80 605,57 грн - 53 686,45 грн) як різницю між фактично понесеними витратами та належною сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, законами України «Про страхування», «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

За змістом статті 22, 1166, 1192 ЦК України, шкода відшкодовується в повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Під час розгляду справи № 760/6034/16-ц (постанова від 15.02.2023) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Всебічність та повнота, зокрема, передбачають з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 89 ЦПК України, щодо відсутності у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Крім того, Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Відповідно до п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до п. 34.4. ст. 34 Закону для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

Тож Законом на страхову компанію покладений обов`язок, з метою визначення розміру спричинених третій особі збитків, здійснити огляд її пошкодженого майна.

Згідно конструкції п. 34.2. ст. 34 Закону на страховика покладено обов`язок одночасно дотриматись двох умов при огляді пошкодженого майна, а саме виконати огляд протягом десяти робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та огляд має бути здійснений працівником страхової компанії або експертом.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що ПрАТ «СК «УНІКА» було повідомлено про настання дорожньо-транспортної пригоди 07.08.2024, про що зазначав позивач у своїх заявах по суті справи та надавав відповідні докази для підтвердження цієї обставини, а також ця обставина не заперечувалась відповідачем ПрАТ «СК «УНІКА». Тому відповідно до п. 34.2 та п. 34.4 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV страховик ПрАТ «СК «УНІКА» зобов`язаний був направити свого уповноваженого представника (працівника або експерта) для огляду пошкодженого транспортного засобу Skoda Octavia, р.н. НОМЕР_1 , з метою визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у період з 07.08.2024 по 21.08.2024 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2024 було проведено огляд транспортного засобу Skoda Octavia, р.н. НОМЕР_1 , та складено акт огляду транспортного засобу № 21472397081/1 (дефектна відомість) та протокол № 70372 огляду колісного транспортного засобу.

Суд звертає увагу, що під час розгляду цієї цивільної справи ПрАТ «СК «УНІКА» не було спростовано доводи позивача про те, що страховиком не було дотримано вимог п. 34.2. ст. 34 Закону, оскільки з матеріалів справи не вбачається, яка особа здійснювала огляд транспортного засобу позивача. ПрАТ «СК» УНІКА» не було підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами ту обставину, що 14.08.2024 огляд пошкодженого транспортного засобу Skoda Octavia р.н. НОМЕР_1 здійснив працівник ПрАТ «СК «УНІКА» або експерт.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року по справі №752/16797/14-ц (п. 44, 45) сформувала правовий висновок про неналежність такого доказу, як звіт про оцінку майна, який склав оцінщик, який особисто не оглядав пошкоджений транспортний засіб.

Судом враховано, що матеріалами справи не підтверджується, що суб`єкт оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 , який склав звіт № 71167 та засвідчив його своїм підписом, оглядав пошкоджений автомобіль позивача. ПрАТ «СК «УНІКА» не спростовано жодними доказами доводи позивача про те, що огляд пошкодженого автомобіля позивача було проведено іншою особою, аніж ОСОБА_5 . Тому, оскільки звіт № 71167 про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу від 26.08.2024 було складено з порушенням вимог п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та п.1.9 Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу (оцінювач особисто не оглядав транспортний засіб), сторона позивача обґрунтовано вважає, що він не є належним та допустимим доказом у розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України.

З метою визначення розміру спричиненого матеріального збитку, в тому числі і суми страхового відшкодування, позивач звернулась до суб`єкта оціночної діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 . Згідно складеного за результатами виконаної ним оцінки звіту № 12-08.24 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Skoda Octavia, р.н. НОМЕР_1 , з урахуванням зносу (включаючи ПДВ на запасні частини) складає 53 686,45 грн.

Відповідно до п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст. ст. 29, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV та зміст звіту № 12-08.24, розмір недоплаченого страхового відшкодування складає 19 024,12 грн (53 686,45 грн 34 662,33 грн) та підлягає стягненню з відповідача ПрАТ «СК «УНІКА» на користь позивача.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача ПрАТ «СК «УНІКА» на користь позивача пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Тобто вказана норма Закону встановлює обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування в повному обсязі не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 440/510/19).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зі змісту Закону України «Про страхування» випливає, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17, Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18), Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 758/16044/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Враховуючи прострочення відповідачем ПрАТ «СК «УНІКА» виплати позивачу страхового відшкодування в повному обсязі, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача ПрАТ «СК «УНІКА» на користь позивача пені за період з 20.11.2024 по 11.07.2025 в сумі 3 587,91 грн, інфляційних збитків в сумі 1 513,45 грн та 3% річних у сумі 364,15 грн.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Водночас норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV обмежують розмір шкоди (збитків), що підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду і застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

На відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV. Про це зауважив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07 липня 2020 року (справа № 910/4790/19).

Зі змісту ст. 39 та п. 32.7 ст. 32 Закону вбачається, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом ТЗ з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Пунктами 1.6 та 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, визначено, що відновлювальний ремонт передбачає здійснення комплексу операцій через заміну складових частин або відновлення справності/роботоздатності ТЗ за формулою визначення вартості ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу ТЗ.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого під час дорожньо-транспортної пригоди ТЗ ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого ТЗ.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 березня 2018 року у справі № 910/5001/17. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах КГС у складі Верховного Суду: від 6 лютого 2018 року у справі № 910/3867/16; від 14 травня 2018 року у справі № 910/5092/17.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Суд звертає увагу на те, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування згідно із Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика (постанова ВС від 15.10.2020, справа №755/7666/19).

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св18), від 13 червня 2019 року у справі №587/1080/16-ц (провадження №61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі №370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що загальний розмір витрат позивачки на ремонт пошкодженого належного їй автомобіля Skoda Octavia, р.н. НОМЕР_1 , складає 80 605,57 грн. Так позивачка надала копію акту виконаних робіт № 3 від 30.09.2024 на загальну суму 80 605,57 грн, з якої відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 5 від 30.09.2024 нею було сплачено 45 943,24 грн. ПрАТ «СК «УНІКА» 29.08.2024 здійснило виплату страхового відшкодування в сумі 34 662,33 грн на рахунок станції технічного обслуговування ФОП ОСОБА_4 , тому, враховуючи, що сума страхового відшкодування страховика за встановлених обставин обмежується розміром збитків з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, визначеного оцінювачем ОСОБА_6 (53 686,45 грн з ПДВ), з ОСОБА_2 як винуватця ДТП підлягає стягненню різниця між сумою завданих збитків та належною сумою страхового відшкодування 26 919,12 грн (80 605,57 грн 53 686,45 грн). При цьому суд враховує, що визначаючи вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, оцінювач врахував вартість складових, які підлягають заміні на суму 45 629,67 грн, із застосуванням коефіцієнта 0,6439. Тому сума матеріальних збитків, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 фактично становить різницю між вартістю нових деталей, які підлягали заміні, та їх вартістю з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві зазначено, що за звернення до суду із цим позовом позивачем були понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн та оплати послуг суб`єкта оціночної діяльності сумі 10 000,00 грн.

Оскільки матеріалами справи не підтверджується факт оплати послуг суб`єкта оціночної діяльності на суму 10 000,00 грн, то такі витрати не підлягають розподілу між відповідачами як судові витрати, оскільки відсутні реальні докази їх понесення позивачем.

Витрати позивача з оплати судового збору в сумі 968,96 грн підтверджуються квитанцією від 22.07.2025. Враховуючи результати розгляду справи, з ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у сумі 431,84 грн, з ОСОБА_2 474,62 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 12, 13, 141, п.2 ч. ст. 255, 258, 259, 263, 264, 265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_2 про відшкодування недоплаченої суми страхового відшкодування, стягнення збитків - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (адреса: вул. Олени Теліги, буд. 6, літ «В», м. Київ, 04112; код ЄДРПОУ: 20033533) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) страхове відшкодування в сумі 19 024,12 грн (дев`ятнадцять тисяч двадцять чотири грн 12 коп.), пеню в сумі 3 587,91 грн ( три тисячі п`ятсот вісімдесят сім грн 91 коп.), інфляційні втрати в сумі 1 513,45 грн (одну тисячу п`ятсот тринадцять грн 45 коп.), 3% річних 364,15 грн (триста шістдесят чотири грн 15 коп.), судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 431,84 грн (чотириста тридцять одну грн 84 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) матеріальні збитки в сумі 26 919,12 грн (двадцять шість тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять грн 12 коп.), судовий збір за розгляд позовної заяви в сумі 474,62 грн (чотириста сімдесят чотири грн 62 коп.).

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Іваницька