Рішення № 140216651, 30.09.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13023/26

провадження № 2/753/12489/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з зазначеним позовом.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 28.06.2025-100000080 від 28.06.2025 у загальному розмірі 12 827,26 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5 600,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 177,26 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту; 2 050,00 грн - заборгованість за неустойкою.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено Кредитний договір № 28.06.2025-100000080, за умовами якого позичальниці надано кредит у розмірі 5 000,00 грн на строк 140 днів. Кредитор свої зобов`язання за договором виконав повністю, перерахувавши кошти на банківську картку Відповідачки. Зі свого боку Відповідачка зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 12 827,26 грн.

Ухвалою від 22.07.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив проводити розгляд (формування та зберігання) судової справи в змішаній (паперовій та електронній) формі; призначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; установив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідачка подала до суду заяву, у якій позовні вимоги визнала в повному обсязі просила розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог та надання розстрочки виконання рішення з огляду на таке.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 205 ЦК України)

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина перша статті207 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

28.06.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний Кредитний договір № 28.06.2025-100000080 у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Зазначений договір підписано з використанням одноразового ідентифікатора E936.

Відповідно до умов Кредитного договору № 28.06.2025-100000080 від 28.06.2025, сторони погодили, зокрема:

суму кредиту - 5 000,00 грн,

строк кредитування - 140 днів, тобто до 14.11.2025,

процентна ставка - 1% на день,

комісію за надання кредиту у розмірі 20% від суми кредиту, що становить 1 000,00 грн.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач свої зобов`язання з надання кредиту виконав належним чином перерахувавши Відповідачці кредитні кошти на її банківський рахунок, що підтверджується квитанцією від 28.06.2025 № 20267-1391-230771155.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позовної заяви, у Відповідачки наявна заборгованість за Кредитним договором № 28.06.2025-100000080 від 28.06.2025 у розмірі 12 827,26 грн, яка складається з: заборгованість за тілом кредиту - 5 000,00 грн; заборгованість за процентами - 5 600,00 грн; заборгованість за комісією - 177,26 грн; заборгованість за неустойкою - 2 050,00 грн.

Щодо визнання позову відповідачкою.

Згідно з нормами частин 1, 2, 4 статті 206 ЦПК України:

1. Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

2. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

4. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Позов є обґрунтованим, з процесуальними наслідками, передбаченими ст. 208, 256 ЦПК України, учасники справи ознайомлені, визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи, що відповідачка визнала позов повністю і таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, наявні підстави для задоволення позову, без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Щодо розстрочення виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (частина п`ята статті 435 ЦПК України).

Суд, беручи до уваги обставини платоспроможності Відповідачів, соціальний аспект, складну ситуацію в енергетиці та ті виклики, що постали перед українським суспільством внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації, що призвело до значного погіршення матеріального становища більшості громадян, вирішив розстрочити виконання судового рішення за клопотанням Відповідача на 6 місяців.

При цьому, Суд бере до уваги, що Позивач має повне право на негайне та повне виконання судового рішення. Водночас Суд вважає, що розстрочка виконання стане значним стимулом для Відповідачів добровільно виконати свої зобов`язання, що забезпечить задоволення вимог Позивача без понесення додаткових витрат, пов`язаних з примусовим виконанням судового рішення. Таке рішення відповідає головному завданню цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими міркуваннями - забезпечити ефективний захист порушених прав та інтересів, мінімізуючи витрати для обох сторін та забезпечуючи розумний строк розгляду справи.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку із визнанням позовних вимог, керуючись положеннями ч. 1 ст. 142 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, 50 відсотків судового збору, що становить 1 331,20 грн, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету; а 1 331,20 грн - підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись нормами ст. 141, 206, 259, 263-265, 267, 268, 280-284, 354, 355, 435 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 28.06.2025-100000080 від 28.06.2025 у розмірі 12 827,26 грн, судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, разом - 14 158,46 грн.

Розстрочити виконання рішення на 12 місяців, а саме - відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача заборгованість однаковими частинами упродовж 12-ти місяців, тобто по 1 179,87 грн щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) з Державного бюджету України 1 331,20 грн судового збору, сплаченого за подання позовної заяви відповідно до платіжної інструкції № СЦ00079618 від 18.02.2026.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду безпосередньо шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Маркєлова