Ухвала суду № 140215549, 29.09.2026, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/3417/26

Провадження №:1-кс/138/819/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суду Вінницької області, у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області клопотання старшого слідчого СВ Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12026162480000649 від 20.03.2026 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мар`їно Котелевського району Полтавської області, українця, громадянина України, розлученого, на утримання неповнолітня дитина, середня спеціальна освіта, учасника бойових дій, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24.09.2026 слідчий СВ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду з вказаним вище клопотанням по кримінальному провадженню № 12026162480000649 від 20.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Клопотання про застосування запобіжного заходу мотивоване тим, зокрема, що ОСОБА_4 , відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.02.2023 № 28, був призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначений на посаду гранатометника 2 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення.

Таким чином, ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця, який проходить військову службу за мобілізацією, та розпочав виконання обов`язків військової служби.

Про запровадження в Україні воєнного стану та порядок проходження військової служби в умовах воєнного стану матросу ОСОБА_4 достеменно було відомо, окрім цього, являючись військовослужбовцем, матрос ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, повинен був сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Разом з тим, матрос ОСОБА_4 , у порушення вимог зазначених нормативно-правових актів, діючи в умовах воєнного стану, вчинив умисний злочин проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

Так, 28 червня 2023 року близько 08 години 00 хвилин під час перевірки особового складу в місці тимчасової дислокації підрозділу 1 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , було виявлено відсутність матроса ОСОБА_4 , який, діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце дислокації підрозділу (місце несення служби)до 31.01.2026, коли прибув до військової частини НОМЕР_2 .

За час відсутності у військової частини НОМЕР_1 матрос ОСОБА_4 проводив час на власний розсуд, обов`язки військової служби не виконував.

Окрім цього, в ході досудового розслідування установлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 31.01.2026

№ 34, матроса ОСОБА_4 було включено до списку тимчасово прибулого особового складу військової частини НОМЕР_2 та зараховано на тимчасовий облік у роті резерву рядового складу.

У подальшому, перебуваючи на тимчасовому обліку у військовій частині НОМЕР_2 та розпочавши виконання військового обов`язку у тимчасовому розташуванні підрозділу, матрос ОСОБА_4 повторно вчинив умисний злочин проти встановленого порядку несення військової служби.

Так, 30 березня 2026 року о 16 годині 00 хвилин під час проведення контрольного шикування (повірки) наявності особового складу в місці тимчасового розташування роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_2 , яке дислокується у АДРЕСА_3 , було виявлено відсутність матроса ОСОБА_4 , який, діючи з прямим умислом, із особистих мотивів (через особисту недисциплінованість) та з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, повторно, самовільно залишив місце розташування базового табору військової частини НОМЕР_2 .

Матрос ОСОБА_4 у розташування підрозділу військової частини НОМЕР_2 не повернувся,проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків військової службидо моменту виявлення його правоохоронними органами 23вересня 2026 року за адресою проживання: АДРЕСА_1 .

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільне залишення місця служби, вчинене військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.

23.09.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, та його затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.

В ході проведення досудового розслідування виникла необхідність застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, є особа з негативною характеристикою, яка неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, та відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховуватись від органів досудового розслідування та суду, підтверджується тим, що ОСОБА_4 загрожує суворе покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, а також тим, що він вчинив злочин в умовах воєнного стану, тривалий час переховувався від правоохоронних органів та командування, будь-яких дій для добровільного повернення до військової частини не вчиняв, а також може здійснити спробу незаконного перетину державного кордону України з метою уникнення кримінальної відповідальності та покарання.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, є наявним та обґрунтованим, оскільки допитані у якості свідків особи є співслужбовцями ОСОБА_4 по військових частинах. Перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_4 , з метою уникнення або пом`якшення кримінальної відповідальності, може здійснювати на них позапроцесуальний тиск, схиляти до зміни свідчень або відмови від раніше наданих показань до їх допиту безпосередньо судом у порядку ст. 225 КПК України або під час судового розгляду.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, є обґрунтованим та наявним, оскільки з матеріалів кримінального провадження та відомостей ІАС МВС встановлено, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності (зокрема за вчинення кримінальних правопорушень під час проходження військової служби), що свідчить про його стійку протиправну поведінку, схильність до вчинення нових злочинів та демонстративне нехтування вимогами закону і правопорядку.

Звертаючись із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 слідчим на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, вчинення злочину в умовах воєнного стану, а також тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства та держави в цілому.

Таким чином, враховуючи, що вищевикладене свідчить про неможливість обрання інших запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, оскільки інше суперечитиме загальним засадам кримінального провадження.

Враховуючи наведене вище, просив застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, строком на 60 днів.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав повністю з підстав, зазначених у ньому, та наполягав на обранні підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечували щодо задоволення клопотання слідчого та просили обрати більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, мотивуючи це тим, що ОСОБА_4 є мобілізованим військовослужбовцем та під час проходження військової служби отримав поранення та на даний час він потребує лікування, оскільки його ліва рука фактично непрацююча. Він неодноразово просив направити його на ВЛК, однак його рапорти не брали до уваги. Окрім нього, також був мобілізований його брат, який під час виконання бойового завдання загинув, а також батько, який був демобілізований за станом здоров`я. Також зазначили, що підозрюваного є заощадження і він може внести заставу.

Заслухавши прокурора, думку підозрюваного, захисника, дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.

Згідно ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Отже, слідчий суддя звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).

Слідчий суддя встановив, що у кримінальному провадженні на даний час зібрано достатньо доказів про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

На час розгляду клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення є обґрунтованою, про що свідчать докази, зібрані у кримінальному провадженні та додані слідчим до даного клопотання, а саме: матеріали службового розслідування ВЧ НОМЕР_1 за фактом самовільного залишення місця служби матросом ОСОБА_4 ; протокол допиту свідка ОСОБА_7 який підтвердив факт СЗЧ ОСОБА_4 ; протокол допиту свідка ОСОБА_8 який підтвердив факт СЗЧ ОСОБА_4 ; повідомлення про підозру ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 407 КК України; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_4 ; протокол затримання ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні злочину; доповідь про самовільне залишення базового табору ВЧ НОМЕР_2 ; протокол допиту свідка ОСОБА_9 , яка підтвердила факт СЗЧ ОСОБА_4 ; протокол допиту свідка ОСОБА_10 який підтвердив факт СЗЧ ОСОБА_4 ; протокол допиту свідка ОСОБА_11 який підтвердив факт СЗЧ ОСОБА_4 .

Підставами вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду є те, що він підозрюється у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років.

Крім того, ОСОБА_4 двічі самовільно залишив місця служби, без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, не повертався до місця вчинення служби та не пов`язував свій побут із військовою службою, тим самим продовжуючи вчиняти злочин. Протиправні дії ОСОБА_4 тривали до 23.09.2026, поки він не був затриманий працівниками поліції.

Допитані як свідки особи є співслужбовцями ОСОБА_4 по військових частинах. Перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_4 , з метою уникнення або пом`якшення кримінальної відповідальності, може здійснювати на них позапроцесуальний тиск, схиляти до зміни свідчень або відмови від раніше наданих показань до їх допиту безпосередньо судом у порядку ст. 225 КПК України або під час судового розгляду.

Крім того, з матеріалів доданих до клопотання слідує, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності (зокрема за вчинення кримінальних правопорушень під час проходження військової служби).

Вказане вище підтверджує наявність ризиків, передбачених п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Сторона захисту заперечуючи проти клопотання не надала слідчому судді докази за наявності яких можливо було б дійти висновку про відсутність зазначених вище ризиків, а також відсутності обґрунтованої підозри.

Відповідно до ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину передбаченого ст. 407 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Станом на момент розгляду даного клопотання зазначена норма є чинною.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 8 частини 4 статті 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.407 Кримінального кодексу України.

З аналізу вказаної вище норми слідує, що право не визначати заставу є дискреційними повноваженням слідчого судді.

Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «Осипенко проти України»). Уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою.

Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).

При вирішенні даного клопотання слідчий суддя враховує, що прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а також є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, в тому числі домашній арешт, не може запобігти зазначеним ризикам, а тому переконується в доцільності задоволення клопотання та застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу сам у виді тримання під вартою.

Разом з тим, враховуючи дані про особу підозрюваного, стан його здоров`я, його майновий та сімейний стан, наявність статусу учасника бойових дій, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, вважає доцільним визначити підозрюваному ОСОБА_4 , який підозрюється у тяжкому злочині, заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66560,00 грн, яка буде співмірною з існуючими у кримінальному провадженні ризиками та у разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до практики ЄСПЛ, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу підозрюваного та ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява №54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року).

На думку суду, саме такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, та не буде непомірним для останнього та членів його сім`ї.

Керуючись ст.12, ст.407 КК України, ст.131, 132, 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 205 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) діб до 16 год. 25 хв. 21.11.2026.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Визначити заставу ОСОБА_4 у розмірі 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області (Одержувач коштів - ТУ ДСА в Вінницькій області, рахунок отримувача UA688201720355219002000000401, Код ЄДРПОУ 26286152, Банк ДКСУ, м. Київ, МФО 820 172).

У разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти, покласти на ОСОБА_4 на строк 60 (шістдесят) днів, обов`язки передбачені п.п.2-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

1) прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із с-ща Муровані Курилівці Могилів-Подільського району Вінницької області, в якому він зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування;

4) утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Підозрюваному ОСОБА_4 роз`яснити, що в разі невиконання зазначених обов`язків, які будуть покладені на нього, застава буде звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуватиметься у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію цієї ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_4 негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Дія ухвали суду в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується о 16 год. 25 хв. 21.11.2026.

Повний текст ухвали суду буде складено та оголошено 29.09.2026 10 год. 30 хв.

Слідчий суддя: ОСОБА_1