Ухвала суду № 140213824, 14.09.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 183/4070/23

Провадження № 1-кс/206/998/26

УХВАЛА

14 вересня 2026 року в залі суду в місті Дніпрі, слідчий суддя Самарського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області капітана поліції ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2012 року за №12012030240000385, стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вовчеярівка Сіверськодонецького району Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області капітан поліції ОСОБА_3 звернулася до суду із вищезазначеним клопотанням.

Клопотання обґрунтовано тим, що в середині грудня 1995 року, точної дати та місця в ході досудового слідства не встановлено, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ґрунті неприязних стосунків скоїв умисне вбивство ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , труп якого було виявлено 27.02.1996 року в розчленованому вигляді у металевій будці на території цеху № 24 BAT «Лисичанський завод ГТВ».

27.02.1996 ОСОБА_4 усвідомлюючи, що труп ОСОБА_7 виявлять його колеги, робітники BAT «Лисичанський завод ГТВ», у металевій будці на території цеху № 24, зник з місця події з метою переховування від правоохоронних органів та уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

У ході досудового розслідування, 27.02.1996 винесено постанова про порушення кримінальної справи №113969013 за ст. 94 КК України (1960 року).

25.03.1996 старшим слідчим прокуратури м. Лисичанська по особливо тяжким справам винесена постанова про притягнення в якості обвинуваченого ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ст. 94 КК України (1960 року).

25.03.1996 старшим слідчим прокуратури м. Лисичанська винесена постанова про взяття під варту ОСОБА_4 , який обвинувачується в скоєнні злочину, передбаченого ст. 94 КК України (1960 року).

25.03.1996 прокурором м. Лисичанська ОСОБА_4 був оголошений в розшук.

30.09.2004 дії ОСОБА_4 були перекваліфіковані з ст. 94 КК України (1960 року) на ч. 1 ст. 115 КК України (2001 року).

13.12.2012 вищевказаний факт внесений в ЄРДР за

№ 12012030240000385 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України.

27.09.2016 органом досудового розслідування складено письмове повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ч. 3 ст. 111 ст. 135 КПК України поштою направлено останньому за місцем мешкання, що підтверджується квитанцією від 30.09.2016.

Відомості про повідомлення про підозру від 27.09.2016, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Крім цього, 29.01.2025 в офіційному друкованому виданні Кабінету міністрів України «Урядовий кур`єр» № 22 (7947) та 27.01.2025 на сайті Офісу Генерального прокурора за посиланням: https://www.gp.gov.ua/ua/ posts/povidomlennya-pro-pidozru-klimenku-andriyu-mikolaiovicu-23011974-rn-ta-p ovistka-pro-viklik-klimenka-andriya-mikolaiovica-23011974-rn-do-su-gunp-v-lugan skii-oblasti-na-05022025-06022025-07022025, опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а також повістку про виклик підозрюваного на 05.02.2025, 06.02.2025 та 07.02.2025 для отримання письмового повідомлення про підозру та проведення його допиту.

ОСОБА_4 на вказані у повістках про виклик час та дати, не прибув, про неможливість та причини свого неприбуття не повідомив, слідчому, прокурору не повідомив.

В подальшому під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 продовжує переховуватися від органів досудового розслідування та суду та перебуває на тимчасово окупованій території, що підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, зокрема інформацією отриманою від управління карного розшуку ГУНП в Луганській області у тому числі результатами перевірок, проведених за наявними державними інформаційними обліками та базами даних, відповідями Державної прикордонної служби України, Державного центру зайнятості України, а також іншими матеріалами кримінального провадження.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- оглядом місця події від 27.02.1996 в металевій будці для використання та зберігання відходів електрообладнання, що знаходиться на території цеху № 24 орендного підприємства «ГТВ» м. Лисичанськ, в ході якого було виявлено труп невстановленої особи чоловічої статі без рук та голови;

- додатковим оглядом місця поді від 28.02.1996 в металевій будці для використання та зберігання відходів електрообладнання, що знаходиться на території цеху № 24 орендного підприємства «ГТВ» м. Лисичанськ;

- допитом свідка ОСОБА_8 , яка пояснила, що з ОСОБА_4 , 1974 року народження, вона спів мешкає з вересня 1995 року. Вона знає, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_7 були нормальні стосунки. По вечорам ОСОБА_4 йшов з дому, куди саме не казав. Вдома у ОСОБА_8 були великі саморобні санки. З грудня 1995 року речі ОСОБА_4 вона прала самостійно, на них ніяких слідів крові не бачила. Також вдома у них була одна сокира, яка на момент 28.02.1996 була відсутня. Санки зникли 18.02.1996. ОСОБА_4 казав що відвіз їх брату в с. Вовчеярівка. 27.02.1996 о 14 годині ОСОБА_4 прийшов додому наляканий, вона запитала «що сталось?» на що ОСОБА_4 відповів, що зараз на його роботі відкриють сарай та побачать там труп». ОСОБА_8 запитала : « ОСОБА_9 », на що ОСОБА_4 відповів « ОСОБА_10 ». ОСОБА_8 запитала « ОСОБА_11 » та за що він так зробив?, на що ОСОБА_4 відповів що так сталось та за старі борги. Що за борги вона не запитувала ОСОБА_4 спішив, побув 5 хвилин та сказав, що скоро за ним приїде міліція, та щоб ОСОБА_8 не відчиняла двері. Також сказав що поїде до брата та сам її потім знайде;

??- допитом свідка ОСОБА_12 , який пояснив, що ОСОБА_4 працював на заводі «ГТВ» 2-3 роки слюсарем. Ключі від слюсарної будки були тільки в нього. Останній раз ОСОБА_12 там був в жовтні 1995 року. 27.02.1996 після обіду, прийшла ОСОБА_13 та попросила у ОСОБА_4 відкрити металеву будку, також сказала ОСОБА_12 що пропадає масло та що треба оглянути металеву будку. Він сказав, що ключі від будки тільки у ОСОБА_4 вона ще раз попросила ОСОБА_4 відкрити будку, на що він відповів, що там окрім кабелів нічого немає. Після цього ОСОБА_4 вийшов з майстерні, ОСОБА_13 відразу пішла за ним. Після цього ОСОБА_12 пішов на дільницю. Коли він повернувся то побачив ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а ОСОБА_4 був в побутовій кімнаті. Потім він побачив, що ОСОБА_4 , переодягнувся та підійшов до металевої будки, а ОСОБА_12 пішов. Через деякий час до нього підійшла ОСОБА_13 та спитала, де ОСОБА_4 на що він відповів, що не бачив його. Після чого ОСОБА_16 разом з ОСОБА_17 , та ОСОБА_18 підійшов до металевої будки, в якій в бочці виявили труп чоловіка. ОСОБА_4 на цей час поруч не було;

- допитом свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 які підтвердили покази ОСОБА_12 ;

??- впізнанням сокири ОСОБА_8 , яка показала, що сокира, яка вилучена в ході огляду місця події в металевій будці для використання та зберігання відходів електрообладнання, шо знаходиться на території цеху № 24 орендного підприємства «ГТВ» м. Лисичанська схожа на сокиру, яка знаходилась у них вдома та зникла;

- ??пред`явленням трупа до впізнання в ході якого встановлено, що труп виявлений 27.02.1996 в металевій будці для використання та зберігання відходів електрообладнання, що знаходиться на території цеху № 24 орендного підприємства «ГТВ» м. Лисичанська, є ОСОБА_7 ;

??- висновком судово-медичної експертизи № 73 від 28.02.1996, згідно з яким у трупа ОСОБА_7 виявлено рештки розчленованого з відсутністю голови, рук Характер країв на місці розділення тіла свідчить про дію рубаючого предмету, можливо сокири, наданого на експертизу або йому подібному. Встановлено, що на трупі ОСОБА_7 відсутні повністю дві руки, а також голова;

- допитом ОСОБА_22 , який пояснив що з сім?єю ОСОБА_23 він мешкає протягом довгого часу, та з 1996 року він ОСОБА_4 не бачив та чув від його матері, що ОСОБА_4 скоїв вбивство.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється за ч. 1 ст. 115 КК України, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині.

Згідно інформації Управління карного розшуку ГУНП в Луганській області від 23.07.2026 № 16293-2026, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (на теперішній час тимчасово окупована територія України). Крім цього встановлено, що співробітниками ГУНП в Луганській області заведено ОРС № 2395/96 від 26.03.1996 відносно ОСОБА_4 , який переховується від органів досудового розслідування (ЄРДР № 12030240000385 від 13.12.2012, за ознаками ч. 1 ст. 115 КК України).

Встановити абонентський номер оператора мобільного зв`язку, який має у власному користуванні ОСОБА_4 не виявилось можливим. Згідно інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи «Аркан» відомостей про перетин пунктів пропуску через кордон України громадянином ОСОБА_4 відсутні. Згідно даних обліків ІП «ВПО» ІКС ІПНП ОСОБА_4 як внутрішньо переміщена особа не значиться.

Здійснена перевірка сайтів та соціальних сторінок всесвітньої мережі Інтернет щодо наявності фото-відео матеріалів та відеозаписів, які можуть містити публікації з можливою інформацією стосовно теперішнього місцеперебування ОСОБА_4 . З цього приводу були переглянуті сайт «Миротворець», відеохостінг «?ouTube», соціальні сайти спілкування «Facebook», «Telegram» та інші. За результатами проведеного моніторингу, інформації, яка має інтерес отримано не було. За результатами проведеної перевірки відомостей про перебування розшукуваного на території держави, яка підконтрольна українській владі, не отримано.

Разом з цим, за наявною інформацією ОСОБА_4 переховується на території держави, яка тимчасово окупована представниками збройних сил рф, незаконних збройних формувань та на території рф.

З 25 березня 1996 року, тобто з часу оголошення ОСОБА_4 у розшук, перебіг строку давності вчиненого ОСОБА_4 особливо тяжкого злочину зупинено, у зв`язку з ухиленням підозрюваного від досудового розслідування та суду.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, Лисичанська міська територіальна громада Сіверськодонецького району Луганської області з 03.07.2022 тимчасово окуповано російською федерацією.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, будь-яким чином впливати на свідків у кримінальному проваджені, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - ризику переховуватися від суду, свідчить те, що упродовж 30 років ОСОБА_4 навмисно переховується від досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за злочин у вчиненні якого підозрюється, оскільки у разі визнання його винним у скоєні інкримінованого особливо тяжкого злочину, останньому загрожує реальне покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 15 років.

Про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, свідчить те, що ОСОБА_4 знаходячись на волі, має можливості незаконно впливати на свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 та ОСОБА_15 , які викривають злочинні дії підозрюваного ОСОБА_4 та є його знайомими.

Про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, вказує те, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив умисне вбивство іншої людини та у подальшому з метою приховання слідів злочину розчленував тіло убитого та його намагався приховати. Вказане свідчить про стійкість його злочинного умислу спрямованого на скоєння кримінальних правопорушень та не бажання стати на шлях виправлення.

Усі вказані ризики, з урахуванням тяжкості злочину, вчиненого підозрюваним ОСОБА_4 , з метою запобігання уникнути кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вимагають вжиття з боку правосуддя дієвого та ґрунтовного запобіжного заходу відносно підозрюваного.

З огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_4 з 1996 року ухиляється від органів досудового розслідування, перебіг строків давності відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України зупинився і відновиться лише після його затримання або з`явлення із зізнанням.

Сторона обвинувачення вважає, що обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі не забезпечить його належної поведінки та запобіганню ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, оскільки в даному випадку обрання більш м`якого запобіжного заходу не тільки унеможливить забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, а навпаки є підґрунтям для спроб останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, таким чином уникнути від справлення правосуддя.

Беручи до уваги викладене, враховуючи характер вчиненого підозрюваним особливо тяжкого злочину, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним, яке полягає у безальтернативному позбавленні волі на строк від 7 до 15 років, його сімейне становище, вік, стан здоров`я та відсутність можливості запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

На підставі викладеного, старший слідчий просить суд обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Клопотання слідчого погоджено прокурором Луганської обласної прокуратури, оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки не має змоги узгодити позицію із підозрюваним.

Розглянувши та дослідивши матеріали в їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку про необхідність задовольнити клопотання з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Луганській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12012030240000385 від 13.12.2012 року.

27 вересня 2016 року слідчим слідчого відділу Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області складено письмове повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

25 березня 1996 року прокурором м. Лисичанська ОСОБА_4 оголошено у розшук.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно з ч. 1 ст. 279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Главою 11 КПК України визначається порядок виклику слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.

Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом в Україні, захопленням майже всієї території Луганської області та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст.ст. 111, 135, 278, 279 КПК України, у газеті «Урядовий кур`єр» № 22 (7947) від 29 січня 2025 року, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_4 .

Також судом оглянуто копію постанови про порушення кримінальної справи, копії протоколів огляд місця події, копії протоколів допиту свідків, копії протоколів пред`явлення для впізнання, копії протоколів пред`явлення трупа для впізнання, копію протоколу-заяви про зникнення безвісті, копію заяви, копії пояснень, копію постанови про призначення судово-медичної експертизи, копію акту судово-медичного дослідження трупа, копію постанови про притягнення в якості обвинуваченого, копію постанови про взяття під варту, копію постанови про призначення додаткової судово-медичної експертизи, копію висновку експерта, ухвалу слідчого судді Самарського районного суду міста Дніпра про дозвіл на затримання та інші матеріали, якими підтверджується обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 115 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 115 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- оглядом місця події від 27.02.1996 в металевій будці для використання та зберігання відходів електрообладнання, що знаходиться на території цеху № 24 орендного підприємства «ГТВ» м. Лисичанськ, в ході якого було виявлено труп невстановленої особи чоловічої статі без рук та голови;

- додатковим оглядом місця поді від 28.02.1996 в металевій будці для використання та зберігання відходів електрообладнання, що знаходиться на території цеху № 24 орендного підприємства «ГТВ» м. Лисичанськ;

- допитом свідка ОСОБА_8 , яка пояснила, що з ОСОБА_4 , 1974 року народження, вона спів мешкає з вересня 1995 року. Вона знає, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_7 були нормальні стосунки. По вечорам ОСОБА_4 йшов з дому, куди саме не казав. Вдома у ОСОБА_8 були великі саморобні санки. З грудня 1995 року речі ОСОБА_4 вона прала самостійно, на них ніяких слідів крові не бачила. Також вдома у них була одна сокира, яка на момент 28.02.1996 була відсутня. Санки зникли 18.02.1996. ОСОБА_4 казав що відвіз їх брату в с. Вовчеярівка. 27.02.1996 о 14 годині ОСОБА_4 прийшов додому наляканий, вона запитала «що сталось?» на що ОСОБА_4 відповів, що зараз на його роботі відкриють сарай та побачать там труп». ОСОБА_8 запитала : « ОСОБА_9 », на що ОСОБА_4 відповів « ОСОБА_10 ». ОСОБА_8 запитала « ОСОБА_11 » та за що він так зробив?, на що ОСОБА_4 відповів що так сталось та за старі борги. Що за борги вона не запитувала ОСОБА_4 спішив, побув 5 хвилин та сказав, що скоро за ним приїде міліція, та щоб ОСОБА_8 не відчиняла двері. Також сказав що поїде до брата та сам її потім знайде;

??- допитом свідка ОСОБА_12 , який пояснив, що ОСОБА_4 працював на заводі «ГТВ» 2-3 роки слюсарем. Ключі від слюсарної будки були тільки в нього. Останній раз ОСОБА_12 там був в жовтні 1995 року. 27.02.1996 після обіду, прийшла ОСОБА_13 та попросила у ОСОБА_4 відкрити металеву будку, також сказала ОСОБА_12 що пропадає масло та що треба оглянути металеву будку. Він сказав, що ключі від будки тільки у ОСОБА_4 вона ще раз попросила ОСОБА_4 відкрити будку, на що він відповів, що там окрім кабелів нічого немає. Після цього ОСОБА_4 вийшов з майстерні, ОСОБА_13 відразу пішла за ним. Після цього ОСОБА_12 пішов на дільницю. Коли він повернувся то побачив ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а ОСОБА_4 був в побутовій кімнаті. Потім він побачив, що ОСОБА_4 , переодягнувся та підійшов до металевої будки, а ОСОБА_12 пішов. Через деякий час до нього підійшла ОСОБА_13 та спитала, де ОСОБА_4 на що він відповів, що не бачив його. Після чого ОСОБА_16 разом з ОСОБА_17 , та ОСОБА_18 підійшов до металевої будки, в якій в бочці виявили труп чоловіка. ОСОБА_4 на цей час поруч не було;

- допитом свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 які підтвердили покази ОСОБА_12 ;

??- впізнанням сокири ОСОБА_8 , яка показала, що сокира, яка вилучена в ході огляду місця події в металевій будці для використання та зберігання відходів електрообладнання, шо знаходиться на території цеху № 24 орендного підприємства «ГТВ» м. Лисичанська схожа на сокиру, яка знаходилась у них вдома та зникла;

- ??пред`явленням трупа до впізнання в ході якого встановлено, що труп виявлений 27.02.1996 в металевій будці для використання та зберігання відходів електрообладнання, що знаходиться на території цеху № 24 орендного підприємства «ГТВ» м. Лисичанська, є ОСОБА_7 ;

??- висновком судово-медичної експертизи № 73 від 28.02.1996, згідно з яким у трупа ОСОБА_7 виявлено рештки розчленованого з відсутністю голови, рук Характер країв на місці розділення тіла свідчить про дію рубаючого предмету, можливо сокири, наданого на експертизу або йому подібному. Встановлено, що на трупі ОСОБА_7 відсутні повністю дві руки, а також голова;

- допитом ОСОБА_22 , який пояснив що з сім?єю ОСОБА_23 він мешкає протягом довгого часу, та з 1996 року він ОСОБА_4 не бачив та чув від його матері, що ОСОБА_4 скоїв вбивство.

Про наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором свідчить наступне:

- згідно інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи «Аркан» відомостей про перетин пунктів пропуску через кордон України громадянином ОСОБА_4 відсутні;

- згідно даних обліків ІП «ВПО» ІКС ІПНП ОСОБА_4 як внутрішньо переміщена особа не значиться;

- за результатами проведеної перевірки відомостей про перебування розшукуваного на території держави, яка підконтрольна українській владі, не отримано.

Разом з цим, за наявною інформацією ОСОБА_4 переховується на території держави, яка тимчасово окупована представниками збройних сил рф, незаконних збройних формувань та на території рф.

24.02.2022 Російською Федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан, який триває на цей час.

Відповідно до п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Статтею 3 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено перелік територій, які вважаються «тимчасово окупованою територією».

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 № 376 визначено перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокування). Згідно з зазначеним переліком майже всі населенні пункти Луганської області є окупованими Російською Федерацією, станом на час розгляду даного клопотання, а їх залишок, що перебуває під контролем державної влади України, знаходиться на безпосередній лінії бойового зіткнення з країною-агресором.

У відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - ризику переховуватися від суду, свідчить те, що упродовж 30 років ОСОБА_4 навмисно переховується від досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за злочин у вчиненні якого підозрюється, оскільки у разі визнання його винним у скоєні інкримінованого особливо тяжкого злочину, останньому загрожує реальне покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 15 років.

Про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме- незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, свідчить те, що ОСОБА_4 знаходячись на волі, має можливості незаконно впливати на свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 та ОСОБА_15 , які викривають злочинні дії підозрюваного ОСОБА_4 та є його знайомими.

Про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, вказує те, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив умисне вбивство іншої людини та у подальшому з метою приховання слідів злочину розчленував тіло убитого та його намагався приховати. Вказане свідчить про стійкість його злочинного умислу спрямованого на скоєння кримінальних правопорушень та не бажання стати на шлях виправлення.

Тому, беручи до уваги обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, є достатньо підстав вважати, що незастосування запобіжного заходу або застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, до підозрюваного фактично призведе до продовження його переховування від органів досудового розслідування та/або суду, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності, а також дозволяє продовжувати протиправну поведінку і вчинення злочину.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що запобігти вищезазначеним ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, неможливо.

Отже, враховуючи вищевикладене, у тому числі наявні докази та матеріали, є достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 виїхав та перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, отже до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Частиною 4 ст. 183 КПК України визначено: при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема ст. 115 Кримінального кодексу України.

Згідно вимогам ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.

Розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Слідчим суддею встановлено, що запобігання ризикам переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та вчинення ним іншого кримінального правопорушення становить суспільний інтерес. Цей інтерес має превалююче значення та виправдовує обрання підозрюваному запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Частиною шостою цієї статті передбачено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

При цьому після затримання особи, яка перебувала у міжнародному розшуку, слідчий суддя, суд не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки такої особи до органу досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на місце вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід за обов`язкової присутності такого підозрюваного, обвинуваченого.

Визначення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, тобто визначення, таким чином строку тримання особи під вартою, здійснюється лише під час застосування щодо особи запобіжного заходу, що відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України можливе після затримання особи, яка перебувала у міжнародному розшуку, а слідчий суддя, суд не пізніш як через сорок вісім годин з часу, доставки такої особи до органу досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на місце вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід за обов`язкової присутності такого підозрюваного, обвинуваченого.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку, що в даному випадку прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також наявні достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 дійсно перебуває на тимчасово окупованій території України, а тому клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, підлягає задоволенню.

Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Також суд зазначає контактні дані старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області капітана поліції ОСОБА_3 : м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39А.

Керуючись ст.ст. 193-194, 196, 197, 205, 206, 369, 370, 371, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області капітана поліції ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, відомості про яке 13.12.2012 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012030240000385 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України - задовольнити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі ч. 6 ст. 193 КПК України розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою після затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1