Рішення № 140211219, 30.09.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/1242/25

номер провадження 2/546/185/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» подав до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 60000,00 грн, посилаючись на те, що 09 квітня 2023 року між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1186-2690.

Зазначений Кредитний договір відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ "Про електронну комерцію". Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A6514, для підписання Кредитного договору №1186-2690 від 09 квітня 2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на вебсайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані Відповідачу.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 12 000,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період* - 18 днів; промо-ставка - 2,00 % в день; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна % ставка - 3,00 % в день.

Відповідач порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит Кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед Кредитодавцем за Кредитним договором. Станом на 25.08.2025 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить: 117 840,00 гривень, а саме:

- прострочена заборгованість за кредитом - 12 000,00 гривень,

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 105 840,00 гривень.

Разом з тим Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 57 840,00 гривень за умови погашення Позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 60 000,00 гривень.

Враховуючи вищезазначене, Кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з Позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме:

- прострочена заборгованість за кредитом - 12 000,00 гривень;

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 48 000,00 гривень

що разом становить 60 000,00 гривень.

Посилаючись на вищезазначені обставини, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором в сумі 60000,00 грн та судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 грудня 2025 року дана заява була розподілена судді Лівер І.В. та присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 546/1242/25.

Ухвалою судді Лівер І.В. від 19 грудня 2025 року у справі відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначене судове засідання.

09 лютого 2026 року від представника відповідачки - Голуба В.В. надійшов відзив на позов (а.с. 77-95), у якому вказано, що сторона відповідача позов не визнає з наступних підстав. Порядок укладання Договору кредитної лінії № 1186-2690 від 09.04.2023 року суперечить чинному законодавству, а тому він є нікчемним. Договір № 1186-2690 з додатками, наданими позивачем суду в копіях, не був укладений ні в якій формі: ні в паперовій, ні в електронній. Відсутні підписані обома сторонами у дату укладання оригінал Договору № 1186-2690, яких у даній суду редакції не існує ні в якій формі: ні в паперовій, ні в електронній. Кредитор Товариство з обмеженою відповідальність «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» коштів по Договору № 1186-2690 не переказував, а тому у Позивача не виникли права кредитора. Примірник оригіналу Договору № № 1186-2690 відповідачу не надавався. Непідписані Відповідачем Правила відкриття кредитної лінії, Паспорт та Таблиця споживчого кредиту не можуть бути застосовані до правовідносин сторін. Нараховані відсотки суперечать статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та абзацу першого частини третьої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, представник відповідачки вказує, що відповідач ніколи не мав волевиявлення на отримання кредиту, коштів від Позивача особисто не отримував і не використовував. Зазначена в кредитному договорі та позовній заяві електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачу не належить і ніколи не належала, як і не належить відповідачу платіжна картка НОМЕР_1 , зазначена у довідці Позивача та Кредитному договорі. Розділ 12 Кредитного договору не містить контактного телефону Позичальника, про який зазначено Позивачем у позовній заяві. Кредитного договору Відповідач з Позивачем не підписував і не отримував від нього, реєстрації Особистого кабінету в Інформаційно-телекомунікаційній системі не здійснював і доступу до нього не мав і не має. Позивачем не надано докази фактичного руху коштів, докази укладання Відповідачем договору на зазначених умовах і надання Позивачем Відповідачу його примірника, а розрахунки Позивача не відповідають чинному законодавству та судовій практиці.

Також представник відповідачки звертав увагу, що станом на 09.04.2023 діяв Закон України «Про електронну комерцію» в редакції від 01.08.2022 № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII). Частиною 1 статті 1 Закону № 675-VIII визначено сферу застосування цього Закону, а саме, Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів. Відповідно до абзацу третьої частини другої статті 1 Закону № 675-VIII Дія цього Закону не поширюється на правочини, якщо: однією із сторін є фізична особа, яка не зареєстрована як фізична особа - підприємець та реалізує або пропонує до реалізації товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-комунікаційних систем, крім випадків, коли сторони прямо домовилися про застосування положень цього Закону до правочину.

Станом на 09.04.2023 основним актом цивільного законодавства, який встановлював основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів був Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» у редакції від 01.08.2022 року №851-IV (надалі - Закон №851-IV). Договір про відкриття кредитної лінії № 1186-2690 від 09.04.2023 року не підписаний взагалі сторонами у спосіб, передбачений порядком спеціального Закону №851-IV. Відповідно до статті 3 Закону №851-IV відносини, пов`язані з електронним документообігом та використанням електронних документів, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, законами України «Про інформацію», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про державну таємницю», «Про електронні комунікації», «Про обов`язковий примірник документів», «Про Національний архівний фонд та архівні установи», цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами.

Серед цього переліку відсутній Закон України «Про електронну комерцію».

Якщо сторони не підписували кредитний договір, то такий договір є нікчемним.

Щодо переказу коштів відповідачу кредитором ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» представник відповідачки зазначав, що жодних первинних документів, які б свідчили про заборгованість відповідачки перед позивачем останнім надано не було. Матеріали справи не містять підтвердження виконання кредитором ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надання грошових коштів (кредиту) позичальникові в сумі 12000,00 грн. Позивачем не надано доказів перерахування коштів кредитором з власного банківського рахунку. Звертав увагу, що на підтвердження факту видачі кредиту Позивачем надано повідомлення без номеру та дати, видане АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LIQPAY, згідно якого 09 квітня 2023 року оплачено 12000,00 грн., номер договору № 1186-2690, номер картки НОМЕР_1 . Також надано довідку без номеру та дати, видану ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», згідно якої Позивач здійснив видачу ОСОБА_1 кредитних коштів за договором кредиту №1186-2690 від 09 квітня 2023 року шляхом перерахування коштів за допомогою платіжної системи LIQPAY на картковий рахунок НОМЕР_1 у сумі 12000,00 грн. Зазначив, що належним доказом заборгованості відповідача за тілом кредиту може бути виписка з банківського рахунку, якої позивачем надано не було, а тому факт надання кредиту Відповідачу в розмірі 12000,00 грн. не підтверджено.

Щодо нарахування непропорційно великої суми процентів за користування грошовими коштами представник відповідачки вказав, що оскільки Договір про відкриття кредитної лінії №1186-2690 від 09.04.2023 року є нікчемним (відсутні підписи сторін), то відсутні підстави для нарахуваннях відсотків. Окрім того, розмір процентів, які просить стягнути Позивач з Відповідача не є співмірним тілу кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу Договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) за користування коштами. Згідно із ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Згідно абзацу першого частини третьої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Крім того, представник відповідачки у відзиві зазначив, що суперечність умов Договору №1186-2690 в частині строку кредитування має тлумачитись на користь споживача кредитних послуг. У договорі встановлені 2 взаємосуперечливі строки кредитування до 26 квітня 2023 року з оплатою 16320,00 грн. (пп. 2.3., 5.3.1.-5.3.4. копії Договору), водночас у пунктах 4.8, 4.10. копії Договору вказано, що строк кредитування становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, дата повернення кредиту 02 лютого 2024 року, загальна вартість кредиту 120 000,00 грн., з яких 108 000,00 грн. відсотки. По-перше, оскільки перерахування Позивачем кредитних коштів не відбулося, доказами чого стануть витребувані первинні документи та виписки з його рахунку, момент перерахування кредиту позичальнику належним доказом у справі не підтверджується, про що детально викладено у попередніх пунктах, то і строк кредитування перебіг не почав. По-друге, встановлено 2 взаємосуперечливі строки до 26.04.2023 і до 02.02.2024 р. та, відповідно, розміри відсотків нараховані за ці строки. Відповідач не визнає ані 105840,00 грн., ані зменшені позивачем 48000,00 грн. відсотки, які в будь-якому випадку є несправедливими та не відповідають засадам добросовісності, розумності та справедливості, гарантованих ст.3, ч. 3 ст. 509 ЦК України.

Умови Кредитного договору про 300-денний строк кредитування та переплату в сумі 108 000,00 грн. при сумі кредиту 12 000,00 грн., які передбачають переплату у 10 разів, не повинні застосовуватись до правовідносин Сторін на підставі статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 5, 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 6, 509, 627, ч. 3 ст. 1054 ЦК України. У даному випадку має місце несправедливість умов про два суперечливі строки, з одним з яких Відповідач реально не був ознайомлений і одні з яких передбачають непропорційно велику суму компенсації - відсотків протягом 300-денного строку, що призводить до переплати у 10 разів. Те, що Позивач вимагає не повну суму, а лише її частину, не усуває даної суперечності. Згідно з ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та правових висновків Постанов Верховного суду у справах №183/3811/16-ц, № 219/1704/17, № 910/4518/16, нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживачів, а тому умова про 300-денний строк не може бути застосована. Застосовуючи встановлені Судом умови договору про менший строк і нарахування відсотків протягом одного базового періоду заборгованість Відповідача по відсоткам не може перевищувати суми 4320,00 грн., зазначену у п. 2.3. договору.

До відзиву на позовну заяву представником відповідачки додано клопотання про витребування доказів, яке було задоволено ухвалою суду від 13 квітня 2026 року.

13 квітня 2026 року від представника відповідачки надійшла заява про врахування при винесенні рішення висновків Конституційного Суду України, Верховного Суду, у якій посилався на висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013, згідно з яким умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

У пункті 3.4 рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 зазначено, що особливості регулювання відносин за договором споживчого кредиту встановлені, зокрема, Законом України «Про захист прав споживачів», дія якого поширюється на правовідносини між кредитором і позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Висновки судів щодо порядку укладення електронного правочину.

Представник відповідачки звертав увагу, що порядок укладання Договору кредитної лінії №1186-2690 від 09.04.2023 суперечить чинному законодавству, а тому він є нікчемним. Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (постанова Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони.

Також представник відповідачки посилався на постанову Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі №545/1750/21, згідно з яким укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Висновки судів щодо доведення факту передачі коштів.

Представник відповідачки звертав увагу на постанову Верховного Суду від 18.03.2019 у справі №751/861/17, у якій зазначено, що сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Висновки судів щодо обов`язку дослідження оригіналів електронних доказів.

Представник відповідачки посилався на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №922/51/20, від 14.12.2021 у справі №910/17662/19, у яких вказано, що суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 указано, що Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу.

Правові висновки щодо необхідності дослідження оригіналу та самостійної перевірки судом наявності на оригіналу електронного документа електронних цифрових підписів викладені у поставові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №755/1549/22.

У постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі №758/14925/23 суд зробив такі висновки: «можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з електронним або удосконаленим підписом суд перевіряє через спеціальні програмні засоби або з використанням спеціальних онлайн-сервісів. Документи з іншим електронним підписом потребують додаткових процесуальних дій для підтвердження цілісності, зокрема, з`ясування способу надсилання, формату зберігання та можливості односторонніх змін. Паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу».

Посилаючись на положення частини четвертої статті 263 ЦПК України, представник відповідачки просив при винесенні рішення у даній справі врахувати постанови Верховного Суду та відмовити у позовних вимогах у повному обсязі, судове засідання просив проводити за відсутності відповідача та його представника (а. с. 115 - 121).

У зв`язку із наданням судді Лівер І.В. тривалої відпустки відповідно до наказу № 03-ОС від 20 квітня 2026 року розпорядженням керівника апарату Решетилівського районного суду Полтавської області О. Радченка від 23 квітня 2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 546/1242/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2026 року дана справа була розподілена судді Зіненку Ю.В.

Ухвалою судді Зіненка Ю.В. від 23 квітня 2026 року справу прийнято до провадження та призначене судове засідання на 22 травня 2026 року.

23 квітня 2026 року від позивача до суду надійшла заява про виконання ухвали суду від 13 квітня 2026 року (а.с. 153-170), в якій зазначено, що відповідач попередньо ознайомився з Договором та Правилами надання споживчих кредитів та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором №1186-2690 (Графік платежів за Договором), які складають єдиний договір в якому визначаються всі його істотні умови. На виконання та у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор A6514 для підписання кредитного договору №1186-2690 від 09.04.2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором №1186-2690 (Графік платежів за Договором), які є невід`ємною частиною договору. Таким чином, один з дозволених вказаним Законом підписів було використано при укладенні кредитного договору №1186-2690 від 09.04.2023 р. між Позивачем та Відповідачем. На підтвердження вищезазначеного, позивачем надано Моніторинг дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі ОСОБА_1 на підтвердження факту створення заявки на отримання кредиту, ознайомлення з офертою, надсилання одноразового ідентифікатора Відповідачу на мобільний номер телефона, який вона вказала під час заповнення Заявки, а саме: НОМЕР_2 використання даного ідентифікатора та надсилання Позивачем примірнику Кредитного договору та додатків до нього, які є невід`ємною частиною Договору на електронну адресу Відповідачу, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підтвердження підписання Кредитного договору позивачем надано протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису. Відповідно до зазначеного протоколу вбачається, що вищевказаний договір підписаний електронною печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», також зазначено час та дату підпису, а саме 13:06:42 09.04.2023. Вказані час та дата підпису договору у протоколі співпадає з часом та датою зазначеної у договорі. У зв`язку з вищенаведеним, Відповідач підписав кредитний договір №1186-2690 від 09.04.2023 року відповідно до розділу 12 Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором A6514, а Позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу. Отже, з вищевикладеного вбачається, що Кредитний договір №1186-2690 від 09.04.2023 року укладений у відповідності до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Щодо надання виписки та інших документів по рахунку відповідача позивач зазначив, що документи про рух коштів клієнта по рахунку, в тому числі виписка по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом. ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Таким чином, Позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який первинний бухгалтерський документ по рахунку ОСОБА_1 у тому числі виписки по рахунку (рух коштів по рахунку) є неможливим. З огляду на вищезазначене у зв`язку з неможливістю надати до суду первинні бухгалтерські документи, а саме виписку по рахунку ОСОБА_1 , позивачем надано клопотання про витребування доказів, в якому на підставі викладеного вище просив витребувати у АТ «Державний ощадний банк України» додаткові докази щодо належності банківської картки відповідачці та виписку з її банківського рахунку.

27 квітня 2026 року від позивача до суду надійшов супровідний лист разом з оригіналом кредитного договору № 1186-2690 від 09 квітня 2023 року з додатками до нього на USB-носію Wibrand 4GB (а.с. 138-151).

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Зіненка Ю.В. у щорічній основній відпустці у період з 15 червня 2026 року по 09 липня 2026 року включно процесуальний рух по справі не здійснювався.

23 липня 2026 року від представника відповідачки до суду надійшло клопотання про повторне витребування додаткових доказів від АТ КБ «ПриватБанк» у зв`язку з невиконанням банком попередньої ухвали суду про витребування доказів (а. с. 189).

Ухвалою суду від 23.07.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» повторно витребувано додаткові докази, задоволено клопотання представниці позивача про витребування доказів та витребувано від АТ «Державний ощадний банк України» додаткові докази, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 02 вересня 2026 року.

05 серпня 2026 року на виконання вказаної вище ухвали суду від АТ «Державний ощадний банк України» надійшли витребувана судом інформація та документи (а.с. 205-208).

12 серпня 2026 року на виконання вказаної вище ухвали суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувана судом інформація та документи (а.с. 210).

За клопотанням представника відповідачки судове засідання було відкладено на 30 вересня 2026 року.

У судове засідання 30 вересня 2026 рокуучасники справи не з`явилися.

До позовної заяви додано клопотання директора позивача Резуєва Є.В. про розгляд справи без участі представника позивача (а. с. 40)

Представник відповідачки - ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, до суду надіслав письмові пояснення (додаткові) у яких зазначив, що відповідач ставить під сумнів усі надані позивачем докази укладання Договору про відкриття кредитної лінії №1186-2690№б.н. від 09.04.2023, долучені позивачем до позовної заяви, оскільки оригінал наданий до суду не містить підписів сторін, наданий суду у форматі, що не дозволяє перевірити його достовірність, цілісність, незмінюваність, підписи сторін. При цьому посилався на постанову Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі №758/14925/23.

Крім того відповідач ставить під сумнів усі надані позивачем докази переказів коштів відповідачу. Звертав увагу на лист АТ КБ «Приватбанк» від 03.08.2026 за номером 320.1.0.0.0/7-260727/95267-БТ, у якому він повідомляє: «За результатами розгляду Ухвали по справі №5446/1242/25 від 23-07-2026 р.». щодо надання інформації за 09.04.2023 щодо фактичного перерахунку грошових коштів з рахунку ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 385 48598 по Договору про відкриття кредитної лінії №1186-2690 від 09.04.2023 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) направляємо у вигляді платіжної інструкції в додатку».

У той же час додаток містить не платіжну інструкцію, а «Квитанцію» платіжної системи LiqPay, яка начебто свідчить про переказ коштів на номер платіжного інструменту 516780*22. Також представник відповідачки звертав увагу, що цей документ складається з трьох фрагментів, розміщених на 1 аркуші. Перший містить логотип LIQPAY, далі видно рівну сіру полосу, далі іде зміст квитанції та закінчується найменуванням платіжної системи. Далі знову рівна сіра полоса та зазначено номер платіжного інструменту та міститься печатка АТ КБ «Приватбанк». На даній печатці міститься напис, що «документ дійсний лише за підписом М (підпис починається з букви М і далі нерозбірливо) та містить ОСОБА_3 , тобто перевірити хто підписував дану квитанцію у суді немає можливості, хоча сам лист містить підпис фахівця 3-го рівня з обробки звернень клієнтів і держорганів ГО М.В. Теличко».

Крім того, дана «Квитанція» не містить усіх обов`язкових реквізитів, які мають містити документи за операціями з використанням платіжних інструментів. Такі вимоги передбачені пунктом 160 розділу VIII ПОСТАНОВИ ПРАВЛІННЯ НБУ №164 від 29.07.2022 року в редакції від 14.03.2023 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів». Зокрема, «Квитанція», відповідно до підпункту 2 пункту 160 розділу VIII у редакції Постанови Національного банку № 21 від 10.03.2023 обов`язковим реквізитом для фізичної особи є ідентифікатор отримувача - унікальний номер платіжного інструменту/номер рахунку/електронний гаманець/унікальний ідентифікатор, лише якщо унікальний ідентифікатор було зазначено в платіжній інструкції.

Тобто, вказана «Квитанція» не містить інформації про те, що грошові кошти перераховані саме ОСОБА_1 на банківську картку, яка належить саме їй.

У зв`язку з вищевикладеним розгляд справи проводиться із врахуванням положень частини другої статті 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, та давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що 09 квітня 2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 1186-2690 (а.с. 34 - 39). Відповідач підписав Договір одноразовим ідентифікатором А6514.

Відповідно до п. 2.2. Договору Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику грошових коштів (далі - Кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п. 2.3. Договору для мінімізації загальних витрат Позичальника за Кредитом Кредитодавець рекомендує Позичальнику здійснити повне погашення Кредиту не пізніше останнього дня першого Базового періоду строку кредитування (більш детально див. п.5.3 Договору) згідно наступного розрахунку: дата видачі кредиту - 09.04.2023р., останній календарний день першого Базового періоду - 26.04.2023р., сума Кредиту - 12000,00 грн., нараховані проценти за користування Кредитом - 4320,00 грн., разом до сплати - 16320,00 грн.

Згідно п. 3.1. Договору цей Договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 3.2. Договору для укладання цього Договору, у порядку встановленому Правилами, Позичальник надає Кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати Кредит, шляхом заповнення на веб-сайті Кредитодавця https://creditkasa.com.ua/ усіх граф відповідної форми. Надаючи таку інформацію, Позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою веб-сайту Кредитодавця та які необхідні для укладення даного Договору. Позичальник несе відповідальність за дійсність та достовірність таких даних.

Згідно п. 3.3. Договору при поданні інформації відповідно до п.3.2. Договору Позичальником вперше, відбувається реєстрація Позичальника на веб-сайті Кредитодавця та формується Позичальнику його особистий розділ на веб-сайті Кредитодавця (Особистий Кабінет). Доступ до Особистого Кабінету здійснюється Позичальником після авторизації шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається Кредитодавцем Позичальнику в СМС-повідомленні або надається шляхом дзвінку на номер телефону, який вказаний Позичальником відповідно до п.3.2. на веб-сайті Кредитодавця, і який має юридичне значення ідентифікації Позичальника в розумінні ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 3.7. Договору після прийняття Кредитодавцем рішення про можливість укладення даного Договору, Позичальнику повідомляється про прийняте рішення шляхом надання такої інформації через Особистий кабінет (оферта). Кредитодавець надсилає Позичальнику гіперпосилання для ознайомлення з проектом Договору. Проект Договору, що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» та включає умови, що пропонуються до укладення Позичальнику, в тому числі щодо процентів за користування Кредитом та строків сплати процентів.

Згідно п. 3.8. Договору у разі погодження із запропонованими Кредитодавцем умовами Договору, Позичальник надає Кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття пропозиції Кредитодавця (акцепт) шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), який надсилається Кредитодавцем Позичальнику в СМС-повідомленні або надається шляхом здійснення дзвінка на номер телефону, який був наданий Позичальником, що вважається підписанням Договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Накладення Позичальником електронного підпису у формі одноразового ідентифікатору здійснюється шляхом введення отриманого одноразового паролю у відповідне поле форми на веб-сайті Кредитодавця.

Згідно п. 3.9. Договору безпосередньо після отримання акцепту від Позичальника, що є укладенням Договору відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», Кредитодавець накладає на Договір, укладений у вигляді електронного документу, кваліфіковану електронну печатку Кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу. Безпосередньо після цього Кредитодавець направляє Позичальнику підтвердження вчинення (укладення) Договору у формі електронного документа та примірник Договору з додатками до нього у вигляді електронного документа, що містить кваліфіковану електронну печатку Кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу. Вказані електронні документи направляються в Особистий кабінет Позичальника та на електронну адресу Позичальника, вказану ним у порядку, встановленому п.3.2. Договору.

Згідно п. 3.10. Договору укладаючи Договір, Кредитодавець та Позичальник визнають усі документи (в тому числі Договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12. ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що Договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для Сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи Договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього Договору та Правил.

Пунктом 4.1. Договору визначений розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір Кредиту, що становить 12000,00 гривень. Дата надання/видачі Кредиту: 09.04.2023 р.

Відповідно до п. 4.2. Договору спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок Кредиту: Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

У пункті 4.4. Договору базовий період складає 18 календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду. Перебіг кожного наступного Базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього Базового періоду.

Згідно п. 4.5. Договору сплату процентів за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного Базового періоду.

Згідно п. 4.6. Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою).

Згідно п. 4.8. Договору строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі - Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 02.02.2024 року. Строк Договору є рівним Строку кредитування.

Згідно п. 4.10. Договору Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення Договору (за весь Строк кредитування) складає: 120 000,00 грн. та включає в себе: суму Кредиту та проценти за користування Кредитом 108 000,00 грн.

Пунктом 10.1. Договору визначена можливість Позичальника за умови дотримання вимог, передбачених п.п.10.2, 10.3 цього Договору, користуватися програмами лояльності Кредитодавця та сплачує проценти (відсотки) за користування Кредитом за наступними ставками: Промо-ставка (вид акційної процентної ставки), що становить 2,00% за кожен день користування Кредитом протягом перших 18 (вісімнадцять) календарних днів першого Базового періоду, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника спробувати скористатися послугами Кредитодавця; Пільгова процентна ставка, що становить 2,50% за кожен день користування Кредитом протягом першого Базового періоду; Знижена процентна ставка, що становить 2,50 % за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору.

Згідно п. 11.12. Договору невід`ємною частиною цього Договору є додатки: (1) Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), (2) Паспорт споживчого Кредиту, (3) Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України.

У розділі 12 Договору зазначено реквізити сторін, зокрема і позичальника, а саме: зазначено прізвище, ім`я, по батькові відповідачки ОСОБА_1 , місце проживання,: АДРЕСА_1 ; податковий номер відповідачки - НОМЕР_3 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер особистого платіжного засобу6 НОМЕР_1 .

Кредитний договір підписаний відповідачкою ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А6514.

Крім того, відповідачкою ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А6514 підписані також Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором №1186-2690 (графік платежів за договором) (а.с. 33), Паспорт споживчого кредиту, що містить умови кредитування (а.с. 31-32), а також Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) (а.с. 24-30).

Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту № 1186-2690 від 09.04.2023 року ОСОБА_1 через платіжну систему LiqPay платіж № 2274676977 на картку № НОМЕР_1 були перераховані кошти: 09 квітня 2023 року в сумі 12000,00 грн (а.с. 20).

Вказана обставина також підтверджуються відповідним листом АТ КБ «ПриватБанк», згідно якого банк повідомив про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay по платежам, зокрема, 09 квітня 2023 року в сумі 12000,00 грн. на номер картки № НОМЕР_1 , по договору № 1186-2690 (а.с. 21-23).

У Моніторингу дій в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», при укладенні кредитного договору № 1168-2690 від 09.04.2023 року між Товариством та ОСОБА_1 , зазначено, зокрема, такі дані: створення заявки клієнтом - 09 квітня 2026 року о 13:01:51; формування одноразового ідентифікатора Товариством (відправка смс з одноразовим ідентифікатором на номер Клієнта НОМЕР_2)) - 09 квітня 2023 року о 13:05:41; введення одноразового ідентифікатора Клієнтом - 09 квітня 2026 року о 13:06:42; надання послуги Товариством (перерахування коштів) - 09 квітня 2026 року о 13:06:45; повідомлення (підтвердження) про укладення договору та надання послуги (відправка Товариством примірника договору Клієнту на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - 09 квітня 2026 року о 13:06:45 (а.с. 167).

Відповідно до листа АТ «Державний ощадний банк України» від 30 липня 2026 року №46/12-11/104865/2026/БТ в банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) відкрито банківський рахунок № НОМЕР_4 , який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_1 (а. с. 205)

До даного листа додано платіжну інструкцію N 0412123617 (#1240412123617) вiд «11» квітня 2023 року, відповідно до якої на рахунок отримувача №НОМЕР_4 від платника, рахунок № НОМЕР_6 надійшли кошти у сумі 12000,00 грн (а. с. 208).

Також відповідно до банківської виписки, доданої до вказаного вище листа, 11 квітня 2023 року на рахунок ОСОБА_4 було зараховано 12000,00 грн (а. с. 207 зворот).

Згідно з квитанцією LIQPAY, наданої АТ КБ «ПриватБанк» з листом № 20.1.0.0.0/7-260727/95267-БТ від 03.08.2026 09.04.2023 року о 13:06 на картку № НОМЕР_1 здійснено перерахування коштів в сумі 12000,00 грн., призначення платежу - видача кредитних коштів за договором 1168-2690 від 09.04.2026 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості сума заборгованості відповідачки ОСОБА_4 за період з 09.04.2023 по 02.02.2024 становить 117840,00 гривень, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 12000,00 грн; заборгованість за процентами - 105840,00 грн (а. с. 15 - 19).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини перша та друга статті 1046 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частинами першою та другою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Даючи оцінку викладеним у відзиві доводам сторони відповідача суд зазначає наступне.

Щодо посилання представника відповідачки у відзиві на позовну заяву про відсутність підстав застосування Закону України «Про електронну комерцію» з огляду на положення абзацу третьої частини другої статті 1 цього закону суд зазначає наступне.

Так, відповідно до абзацу третьої частини другої статті 1 Закону України «Про електронну комерцію» дія цього Закону не поширюється на правочини, якщо однією із сторін є фізична особа, яка не зареєстрована як фізична особа - підприємець та реалізує або пропонує до реалізації товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-комунікаційних систем, крім випадків, коли сторони прямо домовилися про застосування положень цього Закону до правочину.

Між тим пунктом 3.1 договору кредитної лінії від 09.04.2023 №1168-2690 визначено, що цей Договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Тобто, сторони домовилися про застосування положень Закону «Про електронну комерцію» до кредитного договору, а отже указані доводи представника відповідача є безпідставними.

Щодо посилання представника відповідачки на нікчемність кредитного договору, у зв`язку з недодержанням письмової форми та відсутністю підпису відповідачки суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Підписання договору ОСОБА_4 підтверджується змістом договору, який містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідачки, номер паспорта та дату його видачі, РНОКПП та адресу місця проживання.

Доказів підписання договорів від імені відповідачки іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачкою суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.

Отже, суд вважає, що позивачем доведено належними та достатніми доказами факт укладення договору та додаткової угоди саме відповідачкою.

У своїй заяві представник відповідачки просив звернути увагу на ряд постанов суду щодо обов`язку дослідження оригіналів електронних доказів.

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 12 червня 2023 року у справі №263/3470/20 зазначив про те, що «безпідставним є твердження заявника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки подані сторонами електронні докази не досліджувалися в оригіналі, з огляду на таке.

Відповідно до частин другої, третьої, п`ятої статті 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У матеріалах справи є роздруківки договору кредитної ліній №1186-2690 від 09 квітня 2023 року, примірник якого також надано позивачем в електронному вигляді на USB-носії, Моніторинг дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», копія платіжного доручення від 11.04.2023, інформація та виписка, які надійшли з банківської установи.

Щодо посилання представник відповідачки - Голуба В.В. у письмових поясненнях про те, що сторона відповідача ставить під сумнів усі надані позивачем докази укладання кредитного договору, оскільки оригінал наданий до суду не містить підписів сторін, наданий суду у форматі, що не дозволяє перевірити його достовірність, цілісність, незмінюваність, підписи сторін, а також на неукладення кредитного договору, відсутності підписаних обома сторонами у дату укладення оригіналів, яких не існує ні в якій формі суд зазначає наступне.

Суд також не приймає указані доводи, оскільки факт укладення такого договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувань електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа (частина друга статті 7 цього закону).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (частина шоста статті 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Суд звертає на частину дванадцяту статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якої електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У свою чергу статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд не приймає посилання відповідача у заяві про врахування висновків Верховного Суду, зокрема на постанову Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №755/1549/22, у якій зазначено, що висновок про те, що електронний документ не підписаний ЕЦП, має ґрунтуватися на результатах відповідної перевірки через офіційний вебсайт ЦЗО (www.czo.gov.ua), оскільки у цій постанові йшлося про перевірку поданих до суду документів, підписаних кваліфікованим електронним підписом.

У той же час як установлено судом із матеріалів справи відповідачкою ОСОБА_4 кредитний договір було підписано саме за допомогою одноразового ідентифікатора А6514. Відповідно примірник електронного документа з накладеним на нього електронним підписом одноразовим ідентифікатором є оригіналом такого документу, який був надісланий на електронну пошту відповідача.

Ураховуючи, що кредитний договір був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором без створення кваліфікованого сертифіката електронного підпису (електронного цифрового підпису), а тому перевірити оригінали електронних документів, у тому числі і оригінал кредитного договору за допомогою державного веб-сайту https://czo.gov.ua/verify є неможливим.

Інша наведена відповідачем практика Верховного Суду з приводу заперечень у цій частині є нерелевантною спірним правовідносинам.

Так, зокрема, відповідач посилався на постанову Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі №910/1162/19, у якій указано, що «на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Статтею 5 зазначеного Закону визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. За змістом статей 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Суди попередніх інстанцій, надавши оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам, дійшли висновку, що надані позивачем роздруківки електронного листування не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами у справі. При цьому судами встановлено відсутність будь-яких доказів того, що копії договору та видаткової накладної, електронні листи, скріншоти яких наявні в матеріалах справи, створювалися у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», та що вони підписувалися електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Такі обставини унеможливлюють ідентифікацію відправника повідомлення, а зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення».

Однак суд повторно звертає увагу, що у даній справі відповідачкою ОСОБА_4 кредитний договір було підписано за допомогою одноразового ідентифікатора А6514, що у відповідності до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» є моментом його підписання. У свою чергу кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Відповідач був повністю ознайомлений з умовами кредитного договору до його підписання, інформаційно-телекомунікаційна система побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору клієнт не може перейти до наступного етапу.

Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а отже цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.

Подібні висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 12 червня 2023 року у справі №263/3470/20 та ряду інших.

З приводу посилання представника відповідачки на постанову Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі №758/14925/23 суд звертає увагу, що у даній постанові суд зокрема, зазначив таке: «можливість перевірки судом достовірності, цілісності і незмінюваності електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа.

Для здійснення відповідного огляду інформаційно-комунікаційної системи з метою ознайомлення з оригіналом електронного документа, у залежності від доказування і з урахуванням конкретних обставин справи, суд може залучити спеціаліста або призначити відповідну судову експертизу (статті 74, 103 ЦПК України)».

На виконання ухвали суду від 13.04.2026 позивачем було надіслано примірник кредитного договору у ПДФ-форматі, який зі слів позивача є його оригіналом.

Між тим сторона відповідача, ставлячи під сумнів указаний доказ, клопотань про призначення експертизи чи залучення спеціаліста не заявляла.

Таким чином суд не приймає вищезазначені доводи сторони відповідача.

Щодо відсутності доказів перерахування коштів первісним кредитором відповідачу.

Суд погоджується із стороною відповідача щодо того, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12.04.12 № 578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операції і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах віднесені: касові, банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок та ін.

Між тим на виконання ухвали суду банківськими установами було надано виписку по рахунку ОСОБА_4 та платіжні документи, що підтверджують перерахування 09.04.2023 коштів відповідачці у сумі 12000,00 грн.

Указані обставини дають підстави вважати, що первісним кредитором було перераховано відповідачці обумовлену кредитним договором суму грошових коштів.

З приводу сумнівів представника відповідача щодо доказів переказів коштів відповідачу та невідповідності квитанції АТ КБ «Приватбанк» вимогам Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, про що представник відповідача зазначав у письмових поясненнях, суд звертає увагу, що квитанція АТ КБ «Приватбанк» дійсно не містить підтвердження, що грошові кошти у сумі 12000,00 грн були перераховані відповідачці ОСОБА_5 , а містить інформацію про номер платіжного інструменту: 516780*22 (а. с. 210 зворот).

Однак у договорі про відкриття кредитної лінії №1186-2690 від 09.04.2023 у розділі «Реквізити Сторін», підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора, указаний саме цей номер особистого платіжного засобу позичальника - 516780*9622.

Окрім того суд повторно звертає увагу, що випискою, наданою АТ «Ощадбанк» та платіжною інструкцією достеменно встановлено факт перерахування на рахунок отримувача ОСОБА_5 грошових коштів у сумі 12000,00 грн, дата валютування 10.04.2023.

Отже, твердження представника відповідачки про те, що ні випискою, ні платіжною інструкцією не підтверджується те, що кредитні кошти надійшли саме від первісного кредитора судом до уваги не беруться, оскільки сума грошових коштів та дата операції відповідають сумі кредиту та даті укладення кредитного договору.

Щодо доводів представника відповідача про нарахування непропорційно великої суми процентів за користування грошовими коштами та рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013, на яке посилався представник відповідачки, суд звертає увагу на наступне.

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 суд зазначив: «відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами».

Між тим у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 указано, що за відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 13 травня 2021 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит;

суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору;

натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом».

За таких обставин, з урахуванням викладеного, Об`єднана палата відступила від висновків, як сформульовані у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

Представник відповідачки у відзиві звертав увагу на суперечність умов Договору №1186-2690 в частині строку кредитування, яке має тлумачитись на користь споживача кредитних послуг. При цьому посилався на те, що у договорі встановлені 2 взаємосуперечливі строки кредитування до 26 квітня 2023 року з оплатою 16320,00 грн (пп. 2.3., 5.3.1.-5.3.4. копії Договору) та пункти 4.8, 4.10. Договору, де вказано, що строк кредитування становить 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, дата повернення кредиту 02 лютого 2024 року, загальна вартість кредиту 120 000,00 грн., з яких 108 000,00 грн. відсотки.

Проте з таким твердженням суд погодитися, оскільки пункти 2.3., 5.3.1.-5.3.4. стосуються погашення кредиту у Базовий період сплати відсотків, який відповідно до пункту 4.4. Договору становить 18 календарних днів.

Проте пунктом 4.8. Договору визначено, що строк кредитування становить 300 календарних днів.

Такий самий строк кредитування зазначений і у Паспорті споживчого кредиту.

Тобто, умови кредитного договору та Паспорту споживчого кредиту чітко та недвозначно визначають як розмір кредитних коштів, так і строк кредитування.

З приводу розміру нарахованих процентів.

Частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Кредитний договір було укладено 05 вересня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір було укладено 09 квітня 2023 року, тобто до набрання чинності цим Законом, але строк дії кредитного договору визначено до 02 лютого 2024 року.

Пунктом 4.6. Договору визначена стандартна процентна ставка - 3,00% за кожен день користування кредитом.

Ураховуючи те, що базовий період закінчується 26.04.2023, то заборгованість за відсотками за користування кредитом з розрахунку диференційованого розміру денної процентної ставки має обраховуватися наступним чином:

12000,00 грн х 3,00% х 241 день (за період з 27 квітня 2023 року до 23 грудня 2023 року) = 86 760, 00 грн;

12000,00 грн х 2,5% х 41 день (за період з 24 грудня 2023 року до 02 лютого 2024 року) = 12300,00 грн.

Тобто, загалом заборгованість за процентами становить 103380,00 грн (4320,00 грн (п.2.3. Договору) + 86 760,00 + 12300,00).

У свою чергу позивач просив стягнути із відповідачки 48000,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

З огляду на викладене, ураховуючи правові висновки, висловлені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, суд позбавлений можливості самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав про те, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає докази сторони позивача більш переконливим, у свою чергу на спростування доводів позивача стороною відповідача докази не подавались. Тобто,стороною позивача було доведено наявність між сторонами договірних відносин, які виникли на підставі Договору кредитної лінії №1186-2690 від 09 квітня 2023 року.

Вищевказані висновки не суперечать постановам Верховного Суду, на які просив звернути увагу відповідач у відзив та заяві від 06.04.2026.

Таким чином позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 60000,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 12000,00 грн та заборгованість за нарахованими процентами - 48000,00 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції про сплату судового збору від 05 грудня 2025 року № 9765 встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а. с. 1). Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (а. с. 56).

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє у повному обсязі з відповідачки відповідно до статті 141 ЦПК України підлягають до стягнення судові витрати у виді судового збору в розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 83, 128, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором кредитної лінії №1186-2690 від 09 квітня 2023 року в сумі 60000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійки, з яких заборгованість за тілом кредиту - 12000 гривень 00 копійок та заборгованість відсотками - 48000 гривень 00 копійки.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», юридична адреса: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 38548598.

Представниця позивача - Тертиця Тамара Василівна, адреса: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133, РНОКПП - НОМЕР_8 .

Відповідачка - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Представник відповідачки - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Ю.В. Зіненко