Ухвала суду № 140210966, 29.09.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 29.09.2026Справа № 546/147/26 Провадження № 2-о/554/307/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави

в складі головуючого судді Чуванової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,

за участю учасників справи:

заявник: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту тотожності спадкодавця; заінтересовані особи: Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Новосанжарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Решетилівська державна нотаріальна контора,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту тотожності спадкодавця; заінтересовані особи: Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Новосанжарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Решетилівська державна нотаріальна контора.

У своїй заяві ОСОБА_1 просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яка на момент своєї смерті мала паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Решетилівським РВ УМВС України в Полтавській області 30.07.2002 року на ім`я ОСОБА_2 , а раніше мала паспорт громадянина колишнього СРСР серії НОМЕР_2 , виданий Решетилівським РВВС Полтавської області 31.10.1979 року на ім`я ОСОБА_3 (російською мовою) та ОСОБА_2 , ім`я якої з орфографічною помилкою (через використання апострофа) було зазначено у заповіті від 22.09.1994 року та в актовому записі про смерть №158 від 31.10.2007 року (номер актового запису в Реєстрі 00107460660 від 23.09.2013) - є одним і тим самим спадкодавцем.

В обґрунтування своїх вимог заявник вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її прабаба ОСОБА_2 . У січні 2024 року ОСОБА_1 подала до Решетилівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . З листа нотаріуса 05.01.2024 року заявник дізналась, що спадщину після померлої ОСОБА_2 прийняв її син ОСОБА_4 .

09.01.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Кобеляцького районного суду Полтавської області суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, в якій спростовує подання ОСОБА_4 заяви про прийняття спадщини та зазначає, що у нього були відсутні підстави для спадкування по закону. У межах цивільної справи № 546/19/24 заявник отримала копію спадкової справи ОСОБА_2 із копією її заповіту та повним витягом з актового запису про її смерть. Справа №546/19/24 судом не розглянута, рішення не прийнято.

Метою встановлення даного факту є усунення розбіжностей у написанні імені її прабаби для подальшого захисту спадкових прав ОСОБА_1 у судовому порядку. Розгляд цивільної справи №546/19/24 та задоволення її позовної вимоги напряму залежить від встановлення факту тотожності спадкодавця.

Ухвалою суду від 04.09.2026 року прийнято до розгляду заяву та відкрито провадження у даній справі. Справу вирішено розглядати в порядку окремого провадження.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримала, просила вимоги задовольнити з підстав, вказаних у заяві.

Представники заінтересованих осіб: Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Новосанжарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Решетилівської державної нотаріальної контори до суду не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області надало суду заяву, в якій просить розглянути справу у відсутність свого представника.

Суд вважає можливим розглянути цивільну справу у відсутність представників заінтересованих осіб, на підставі наявних у справі даних і доказів.

Заслухавши заявника, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 19, ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Тлумачення частини першої статті 293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: -факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; -встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішення спору про право.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною 2 статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Таким чином, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Отже, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Наведене свідчить про те, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень вищезазначеної норми. При розгляді цих справ суд встановлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у абз. 2 п. 12 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об`єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність особи. Разом з тим, на підставі п. 6 ст. 273 ЦПК суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Аналіз змісту заяви свідчить про те, що заявник просить встановити факт тотожності особи, а саме, що « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_2 » є однією і тією ж особою, що суперечить вимогам статті 315 ЦПК України.

Суд вважає, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме тотожність особи, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні.

Наведене виключає можливість розгляду заяви про встановлення факту тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документа, зокрема, факт що « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_2 » є однією і тією ж особою, в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження в справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08.12.2021 року ( справа № 464/6696/20, провадження № 61-13755св21).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 592/7612/17 зробив висновок про те, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в сукупності з положеннями частини третьої статті 124 Конституції України та в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в судах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За наведених обставин, оскільки з вищевикладеного вбачається, що зазначена заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, зважаючи на викладені положення норм законодавства та заявлені вимоги, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255, 260 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту тотожності спадкодавця; заінтересовані особи: Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, Новосанжарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Решетилівська державна нотаріальна контора.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 30 вересня 2026 року.

Суддя А.М.Чуванова