Рішення № 140210607, 25.09.2026, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/598/26

Провадження № 2/535/448/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року с-ще Котельва

Котелевський районний суд Полтавської областіу складіголовуючого суддіМальцева С.О.,за участю секретаря судового засідання представника відповідача (дистанційно)Білик Н.О. Замети Н.О.

Справа № 535/598/26

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, третя особа- Котелевський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

установив:

25 вересня 2026 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила збільшити розмір аліментів, що стягуються згідно рішення Котелевсьського районного суду Полтавської області № 535/909/18 від 30.10.2018 року з 1 100,00 грн, щомісячно на 1/4 частину всіх видів заробітку але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 06 листопада 2018 року у справі №535/669/18 розірвано шлюб між нею та ОСОБА_2 .

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2018 року у справі № 535/909/18 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 1 100 грн щомісячно, починаючи з 26 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Виконавчий документ з 01 листопада 2018 року перебуває на примусовому виконанні у Котелевському відділі державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Позивачка зазначила, що аліменти відповідачем сплачувалися нерегулярно, а відповідач на даний час має офіційний дохід, оскільки проходить військову службу у Збройних Силах України. На думку позивачки, розмір його доходу дозволяє йому сплачувати аліменти у більшому розмірі, а саме в частці від заробітку (доходу).

28 липня 2026 року представником відповідача адвокатом Заметою Н.О. через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити у задоволенні позову.

У відзиві зазначено, що підставою для звернення до суду позивачка вказує нерегулярність сплати аліментів, однак станом на 2026 рік заборгованість відповідача зі сплати аліментів відсутня.

Також представник відповідача зазначила, що відповідач, крім сплати аліментів, додатково допомагає доньці, зокрема придбавав їй мобільний телефон, ноутбук, фортепіано, речі, поповнює рахунок мобільного телефону, сплачує необхідні рахунки у навчальному закладі.

Відповідач також посилається на те, що проходження ним військової служби саме по собі не свідчить про покращення його матеріального становища, зазначає про відсутність у нього житла, наявність двох контузій, необхідність допомоги матері-пенсіонерці.

Крім того, сторона відповідача посилалася на те, що позивачка є особою з інвалідністю з дитинства, що було враховано судом при первісному визначенні розміру аліментів, а її батьки є пенсіонерами.

Представник відповідача також зазначила, що матеріали справи не містять належних доказів істотної зміни матеріального чи сімейного стану сторін, істотного збільшення витрат на дитину або виникнення додаткових потреб, пов`язаних із лікуванням чи навчанням.

У судовому засіданні представник відповідача спочатку частково визнав позовні вимоги та погодився на визначення аліментів у розмірі 5 000,00 грн щомісячно, однак у подальшому проти задоволення позову заперечував.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про місце, дату і час розгляду справи була повідомлена належним чином, подала до суду заяву в якій просила розгляд справи проводити без її участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом належними та допустимими доказами по справі встановлено, що рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 06 листопада 2018 року у справі №535/669/18 розірвано шлюб між нею та ОСОБА_2 .

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 30 жовтня 2018 року у справі № 535/909/18 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 1 100 грн щомісячно, починаючи з 26 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів , інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 статті 192 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України у постанові від 05 лютого 2014 року по справі №6-143цс13 зазначено, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Таким чином, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Суд зважаючи на доведеність зміни матеріального стану позивача, в інтересах дитини, та наявність фактичних підстав для зміни розміру аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу (заробітку) платника аліментів грунтується на законі, так як, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Отже, дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум.

Як встановлено судом, позивачка одна не зможе забезпечити самостійно належне матеріальне забезпечення дитині, тому батько, який є здоровим та працездатним, не має кредитних зобов"язань, на утриманні якого відсутні інші малолітні і неповнолітні діти, спроможний сплачувати аліменти на рівні 1/4 частини з усіх видів свого заробітку (доходу).

Суд бере до уваги, що дитина є неповнолітньою та потребує постійного матеріального забезпечення для харчування, придбання одягу і взуття, забезпечення освітніх, культурних та інших потреб, пов`язаних із її віком і розвитком.

Водночас обов`язок щодо утримання дитини покладається на обох батьків. Надання одним із батьків додаткової добровільної матеріальної допомоги дитині не припиняє та не замінює встановленого законом обов`язку щодо її утримання.

Посилання представника відповідача на придбання відповідачем для дитини речей, технічних засобів та інших предметів, а також на здійснення ним окремих платежів на потреби дитини суд оцінює у сукупності з іншими доказами. Такі обставини можуть свідчити про участь відповідача в утриманні дитини, однак самі по собі не виключають можливості зміни визначеного судом розміру аліментів у порядку статті 192 СК України.

Суд також враховує, що відповідач проходить військову службу у Збройних Силах України та має офіційне джерело доходу.

При цьому суд не ототожнює сам факт проходження військової служби із безумовним покращенням матеріального стану відповідача. Разом з тим наявність офіційного доходу має значення для визначення способу стягнення аліментів, оскільки дозволяє пов`язати розмір аліментів із фактичним заробітком (доходом) платника.

Доводи сторони відповідача про відсутність у нього житла, наявність матері-пенсіонерки та необхідність її утримання суд враховує при оцінці матеріального та сімейного стану відповідача. Разом із тим належних та достатніх доказів перебування матері відповідача на його утриманні, а також визначеного законом обов`язку відповідача утримувати її, який би істотно впливав на можливість виконання ним батьківського обов`язку щодо утримання неповнолітньої дитини, суду не надано.

Так само посилання на стан здоров`я відповідача та перенесені ним контузії саме по собі не свідчить про відсутність у нього можливості виконувати батьківський обов`язок щодо утримання дитини, оскільки доказів встановлення йому інвалідності, втрати працездатності чи істотного зменшення доходу внаслідок стану здоров`я матеріали справи не містять.

Посилання сторони відповідача на стан здоров`я позивачки, її інвалідність з дитинства, а також пенсійний вік її батьків не є визначальними для вирішення цього спору, оскільки предметом розгляду є розмір аліментів на утримання дитини, а не обов`язок інших членів сім`ї щодо її утримання.

Щодо посилання сторони відповідача на відсутність заборгованості зі сплати аліментів суд зазначає, що відсутність заборгованості не свідчить про незмінність розміру аліментного зобов`язання та не позбавляє одержувача аліментів права звернутися до суду з вимогою про збільшення їх розміру у разі наявності відповідних підстав.

Так само предметом даної справи не є вирішення питання про наявність чи відсутність перешкод у спілкуванні відповідача з дитиною. Відповідні доводи сторони відповідача не впливають на обов`язок батька утримувати неповнолітню дитину та на визначення розміру аліментів.

Суд також враховує, що у судовому засіданні представник відповідача спочатку погоджувався на визначення аліментів у розмірі 5 000 грн щомісячно, а в подальшому заперечував проти задоволення позову. З огляду на це суд не розцінює зазначене як безумовне визнання позову, а оцінює відповідну позицію сторони відповідача у сукупності з усіма іншими доказами та обставинами справи.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У сукупності з"ясованих судом обставин по справі і перевірки їх доказами вищенаведеними, безпосередньо дослідженими в засіданні, з урахуванням норм ст.ст. 181-183 Сімейного кодексу України, судом визнається необхідним та достатнім зміну розміру аліментів, що присуджені з відповідача на користь позивачки, в межах заявлених позивачем позовних вимог, тобто в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з цим, з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн, оскільки позивачку звільнено від сплати судових витрат при поданні позову до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 247 ч. 2, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, 181-183, 192 Сімейного кодексу України суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , задовольнити повністю.

Збільшити розмір аліментів, згідно рішення Котелевського районного суду Полтавської області №535/909/18 від 30.10.2018, що стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено та проголошено 30.09.2026.

Суддя: С.О.Мальцев