Рішення № 140210127, 21.09.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/6150/26

Провадження №2/524/5476/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 року м.Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:

головуючого судді - Алексашиної Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Григор Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Мотивує позов тим, що 21.08.2020 року ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту №3870097 в безготівковій формі.

Шляхом перерахування суми кредиту на картковий рахунок відповідачу було надано кредит у сумі 4850 грн.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №29/10-2025.

31 жовтня 2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу № ДФ-31102025, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 3870097 від 21.08.2020 року.

Відповідачка не виконала умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 27174,12 з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 4146,82 грн.; прострочена заборгованість за процентами 23027,30 грн.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 27174,12 грн., сплачений судовий збір 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 6000 грн.

Представник позивача за довіреністю в судове засідання не з`явився, у позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про місце та час судового розгляду повідомлена належним чином. Через систему «Електронний суд» від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив. У відзиві відповідачка просить застосувати строки позовної давності до позовних вимог ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також просила розглянути справу за її відсутності за наявними у справі матеріалами.

Від представника позивача ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив висловлені заперечення щодо застосування строку позовної давності, у зв`язку з продовженням такого строку на строк дії карантину обумовленого поширенням коронавірусної хвороби, а в подальшому у зв`язку з продовженням строку позовної давності на час дії воєнного стану, перебіг яких відновлено з 04.09.2025 року.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 21.08.2020 року ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту №3870097. Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на платіжну картку у розмірі 4850 грн., строк дії договору до 17.03.2021 (включно).

Вказаний договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора PS3870097.

Суд враховує, що Закон України «Про електронну комерцію» передбачає можливість укладення електронних договорів. При цьому, згідно ст.12 вказаного Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п.12 ч.1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Враховуючи, що кредитний договір підписаний ОСОБА_1 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, такий правочин слід вважати укладеним.

Про допустимість такої форми укладення правочинів також зазначено у численних правових позиціях Верховного Суду, зокрема, у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 234/7163/20,у постанові від 12 червня 2023 року у справі №263/3470/20.

Згідно з п.1.7 - 1.7.1 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: у випадку користування кредитом менше ніж 5 календарних днів, позичальник сплачує фіксовану суму 7,65% від суми кредиту.

Згідно п.1.7.2-1.7.3 договору у випадку використання позичальником лояльних умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом 28 календарних днів з 21.08.2020 року до 18.09.2020 року включно (базовий період п.2.4 Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,53 (акційна ставка (п.2.1 Правил) або Ставка за програмою лояльності. Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні лояльних умов кредитування складає 6927, 74 грн., у тому числі основна сума кредиту 4850 грн., проценти за користування кредитом 2077,74 грн.

Факт отримання кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 02.11.2024 про переказ 21.08.2020 грошових коштів на суму 4850 грн., статус платежу: approved: платіжний метод: карта MASTERCARD, номер карти: НОМЕР_1 , банк картки отримувача : PRIVATBANK.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та в певний строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після розстрочення.

Відповідачка порушила умови кредитного договору, покладені на неї обов`язки щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків належним чином не виконувала.

Відповідно до детального (щоденного) розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3870097 від 21.08.2020 станом на 29.10.2025 становить 27174,11 грн., з яких: 4146,82 грн. заборгованість за тілом кредиту, 23027,29 грн. заборгованість за відсотками.

29.10.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу №29/10-2025, відповідно до якого ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» відступило ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором, укладеним з відповідачкою.

Відповідно до даних витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №АК-29/10-2025 від 29.10.2025 року до ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» від ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 3870097 від 21.08.2020 року на суму 27174,12 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 4146,82 грн., заборгованості за відсотками 23027,30 грн.

31.10.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладено Договір факторингу №ДФ-31102025, відповідно до якого ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «ФК «Солвентіс» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором, укладеним з відповідачем.

Відповідно до даних витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № ДФ -31102025 від 31.10.2025 року до ТОВ «ФК «Солвентіс» від ТОВ « СЕКВОЯ КАПІТАЛ » перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 3870097 від 21.08.2020 року на суму 27174,12 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 4146,82 грн., заборгованості за відсотками 23027,30 грн.

Подібне відступлення права вимоги відповідає положенням чинного цивільного законодавства, зокрема, статті 1077 ЦК України, згідно якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, ТОВ «Фінансова Компанія «СОЛВЕНТІС» на законних підставах набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Втім, заборгованість залишається непогашеною.

Щодо заяви відповідачки про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Таким чином, продовження строку позовної давності відбулося з 02 квітня 2020 року.

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім того, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб із наступним продовженням воєнного стану в Україні та дією такого на момент прийняття судового рішення.

Згідно з п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX, яким скасовано зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Таким чином, перебіг позовної давності поновлено лише з 04.09.2025 року.

Зважаючи на те, що заборгованість відповідачці нарахована починаючи з серпня 2020 року, а також враховуючи згадані законодавчі продовження та зупинення перебігу позовної давності, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідачки про застосування позовної давності до позовних вимог.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за наданим кредитом є обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, те, що відповідачка в добровільному порядку не погашає заборгованість, розмір заборгованості підтверджено документально, заперечень проти її розміру не надійшло, позов слід задовольнити.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача у відповідності до положення ст.141 ЦПК України.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 6000 грн. суд виходить з наступного.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження надання правничої допомоги та понесених витрат на правничу допомогу позивачем додано договір про надання правової допомоги №43657029 від 02.01.2026, акт №3870097 наданих послуг на підтвердження факту надання правової допомоги, ордер на надання правничої допомоги, детальний опис наданих послуг.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини 6 вказаної статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі №530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Враховуючи наведене, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, суд звертає увагу на той факт, що поданий позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не є унікальним за своєю суттю, не представляє значної складності, є типовим та має шаблонний характер з огляду на вид діяльності позивача. Те, що подібні позови є непоодинокими випливає зі змісту договору про надання правничої допомоги, який не має конкретно визначеного предмету. За таких обставин суд доходить висновку про непропорційність заявленої вартості витрат на правову допомогу, яка перевищує заборгованість за тілом кредиту, і вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС», з 6000 грн. до 3000 грн.

Керуючись ст.ст.4-13, 141, 174-181, 209-250, 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» 27174 гривні 12 копійок заборгованості за кредитним договором №3870097 від 21.08.2020 року, укладеним з ТОВ «Алекскредит».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» 2662 грн. 40 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» місцезнаходження Київська область, м.Бровари, вулиця Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 43657029;

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Алексашина Н.С.