Ухвала суду № 140209981, 30.09.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

1-кс/381/1059/26

381/6057/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Фастів

Слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

у присутності підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026111310000822 від 26.09.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, стосовно підозрюваного:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дубівка Горностаївського району Херсонської області, громадянина України, цигана, з середньою освітою, звання «молодший солдат», перебуваючого на посаді номер обслуги кулеметного взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (шквал) військової частини НОМЕР_1 , одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий,

про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою,

установила:

На розгляд до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшло вказане клопотання.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України (відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, в умовах воєнного стану).

Покликаючись на існування ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), слідчий просить застосувати стосовно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позиція учасників у судовому засіданні

Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги клопотання. Крім того додав, що, на переконання органу досудового розслідування, наразі існують ризики, передбачені ст. 177 КПК. Свою позицію та обґрунтованість підозри прокурор мотивував обставинами, зазначеними у клопотанні. Крім цього, додав, що сукупність конкретних обставин правопорушення, усвідомлення підозрюваним характеру підозри та перспектива покарання у виді реального позбавлення волі об`єктивно створюють мотив для переховування. Також істотним підтвердженням ризику неналежної процесуальної поведінки підозрюваного є те, що йому відомі особи потерпілого та свідків, він обізнаний про обставини провадження, а тому, матиме фактичну можливість впливати на них. Крім цього, відомості про попередню кримінальну поведінку підозрюваного, який раніше судимий за вчинення умисного корисливого злочину, знову вчинив умисний корисливий злочин. Така повторюваність об`єктивно обґрунтовує підозру наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та свідчить про їх реальність.

Враховуючи попередню судимість підозрюваного, протиправну поведінку стосовно особи літнього віку, прокурор просив задовольнити клопотання повністю та обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави. На думку прокурора, більш м`який запобіжний захід не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним у клопотанні ризикам.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні просив задовольнити частково клопотання про обрання його підзахисному запобіжного заходу та пояснив, що вважає повідомлену ОСОБА_4 підозру обґрунтованою. Водночас просив суд врахувати, що ОСОБА_4 активно сприяє досудовому розслідуванню, надав правдиві, вичерпні покази, погодився на проведення слідчого експерименту, сприяв розслідуванню кримінального провадження.

Наведені прокурором ризики вважає недоведеними, оскільки докази їх існування відсутні та не надані суду.

Просив задовольнити клопотання частково та обрати його підзахисному запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою його мешкання, поклавши обов`язок здійснення контролю за процесуальною поведінкою підозрюваного на орган Національної Поліції із застосуванням електронного засобу обліку.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та пояснив, що проходив військову службу в ЗСУ, певний час тому він самовільно залишив місце розташування військової частини, працював неофіційно, проживав зі своєю сім`єю, просив обрати йому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місце його постійного проживання у будинку, що належить його дружині та надати йому можливість хоча б місяць бачитись зі своєю малолітньою дитиною. Додав, що розкаюється у вчиненому та його поведінка буде належною.

Нормативно-правові акти, якими керувався слідчий суддя

Згідно із ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Заходом забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно із ч. 3, 4 ст. 176 КПК України, слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора (частини 3, 4 ст. 176 КПК України).

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Установлені слідчим суддею обставини, мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали

Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановила наступні обставини та дійшла таких висновків.

Щодо обґрунтованості підозри

Встановлено, що ОСОБА_4 , достовірно усвідомлюючи, що на території України введено та діє правовий режим воєнного стану, всупереч вимогам чинного законодавства, вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення проти власності за таких обставин.

24.09.2026 близько 01 год. 00 хв. ОСОБА_4 перебував разом із ОСОБА_7 біля провулку Тараса Шевченка в м. Фастові Київської області. У цей час у ОСОБА_4 виник прямий злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, належного ОСОБА_7 , поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого. Реалізуючи цей умисел, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи відкритий характер своїх дій, ОСОБА_4 наніс ОСОБА_7 один удар правою рукою в ліву ділянку обличчя, застосувавши фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, після чого відкрито у присутності потерпілого та всупереч його волі заволодів належним останньому мобільним телефоном марки «Motorola».

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_4 , використовуючи зазначений мобільний телефон, здійснив вхід до мобільного застосунку «Райффайзен Банк» та з банківського рахунку потерпілого здійснив переказ належних ОСОБА_7 грошових коштів у загальній сумі 40 000,00 гривень двома платежами по 20 000,00 гривень кожний на банківську картку № НОМЕР_2 , оформлену на ім`я ОСОБА_8 . Крім того, ОСОБА_4 відкрито заволодів належними потерпілому готівковими грошовими коштами у сумі 1 000,00 гривень.

Після заволодіння зазначеним майном ОСОБА_4 залишив місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном і грошовими коштами на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 41 000,00 гривень.

26 вересня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені відкритого викрадення чужого майна (грабежі), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України. Того ж дня, повідомлення про підозру вручене ОСОБА_4

26 вересня 2026 підозрюваний затриманий у порядку ст. 208 КПК України.

Дослідивши додані до клопотання слідчого матеріали досудового розслідування, слідчий суддя дійшла висновку про те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 186 КК України підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю вагомих доказів, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений під час судового розгляду.

Слідчий суддя на цьому етапі провадження не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

З огляду на дані, які надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні всі підстави для висновку про те, що підозра ОСОБА_4 ґрунтується на відомостях, що об`єктивно пов`язують підозрюваного із кримінальним правопорушенням, а під час розгляду клопотання не виникло будь-якого іншого розумного обґрунтування участі підозрюваного у подіях, про які йдеться, аніж того, про яке стверджує прокурор.

Щодо існування ризиків

Прокурор, наполягаючи на застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу, окрім обґрунтованості підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, покликався також на існування ризиків, які дають йому підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також прокурор вказав, що зухвалість кримінального правопорушення, за яким висунута підозра, дає підстави вважати, що підозрюваний, розуміючи невідворотність покарання за вчинене ним діяння, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Перевіряючи існування зазначених прокурором ризиків, слідчий суддя виходив із такого.

Необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі від семи до десяти років , з метою уникнення кримінальної відповідальності останній, враховуючи, що перспектива реального тривалого позбавлення волі у сукупності з відомостями про його попередню судимість об`єктивно створює мотив для ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування і суду. Крім того, ОСОБА_4 раніше був засуджений вироком Дарницького районного суду м. Києва від 11.06.2024 за ч. 4 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20.06.2025 його умовно-достроково звільнений від відбування покарання в порядку ст. 81-1 КК України для проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . Отже, інкриміноване у цьому провадженні кримінальне правопорушення, за даними досудового розслідування, вчинене після такого звільнення, що істотно підсилює оцінку ризику неналежної процесуальної поведінки.

- незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні: орган досудового розслідування зазначає, що ОСОБА_4 відомі особи потерпілого ОСОБА_7 та свідків, показання яких покладені в основу обґрунтованої підозри. Підозрюваний обізнаний зі змістом обставин, щодо яких вони можуть давати показання, а тому, перебуваючи на волі, матиме фактичну можливість контактувати з ними особисто або через інших осіб та схиляти їх до зміни, спотворення чи відмови від раніше наданих показань.

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється: орган досудового розслідування вважає, що підозрюваний має можливість, вчиняти інші кримінальні правопорушення, що утворить самостійний склад кримінального правопорушення. Зазначає, що наявність цього ризику підтверджується не абстрактним припущенням, а відомостями про попередню кримінальну поведінку ОСОБА_4 та обставинами цього провадження. ОСОБА_4 раніше засуджений до 8 років позбавлення волі за особливо тяжкий корисливий насильницький злочин, передбачений ч. 4 ст. 187 КК України, після чого був умовно-достроково звільнений для проходження військової служби. Незважаючи на це, за даними досудового розслідування, він знову підозрюється у вчиненні умисного корисливого кримінального правопорушення проти власності із застосуванням насильства. Така повторюваність характеру протиправної поведінки та вчинення нового інкримінованого діяння після умовно-дострокового звільнення об`єктивно свідчать про підвищений ризик вчинення іншого кримінального правопорушення у разі перебування на волі.

На переконання слідчого судді, ризики, що дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

Водночас КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Перевіряючи доводи поданого до суду клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшла висновку про їх наявність, враховуючи конкретні обставини справи та наявні дані про особу ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), який відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 10 років, а тому очікування можливого вироку може мати значення для ризику переховування, який слідчий суддя вважає цілком вірогідними з огляду на співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування порівняно із засудженням до покарання у виді позбавлення волі.

Крім цього, слідчий суддя враховує наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний може вчини спроби впливу на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення,

Вказане переконує слідчого суддю у тому, що ці ризики стосовно ОСОБА_4 є достатньо високими та не спростовані під час розгляду клопотання.

Мотиви суду щодо обраного виду запобіжного заходу

Оскільки встановлено обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 186 КК України, та наявність декількох ризиків, тому з метою забезпечення дієвості кримінального провадження об`єктивно необхідним є застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного.

Прокурор просив застосувати стосовно ОСОБА_4 найбільш суворий запобіжний захід тримання під вартою строком на 60 днів, покликаючись на обґрунтованість підозри та наявність ризиків. Прокурор вважав, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, не забезпечить виконання підозрюваним своїх обов`язків та не запобігатиме існуючим ризикам.

Слідчий суддя враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України).

На виконання вимог ст. 177-178 КПК України слідчий суддя встановила, що підозрюваний на обліку у лікарів не перебуває, є військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації, який самовільно залишив місце несення служби; з його слів має родину, не має утриманців; раніше судимий за умисний корисливий злочин; підозрюється у вчиненні умисного корисливого злочину, вчиненого у великих розмірах та в умовах воєнного стану.

Відомості, які б свідчили про неможливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчому судді не надані.

З огляду на вказане слідчий суддя дійшла висновку про те, що до ОСОБА_4 може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи вказане клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту задоволенню не підлягає.

Вирішуючи це питання, суд також враховує висновок Європейського суду з прав людини про те, що серйозність пред`явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом під час обрання запобіжного заходу і суспільний інтерес у цьому конкретному випадку полягає у забезпеченні розслідування злочину у сфері службової діяльності, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Строк дії ухвали суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання затриманого з моменту затримання (частини 1, 2 ст. 197 КПК).

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Оскільки ОСОБА_4 підозрюється щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства, слідчий суддя вважає можливим не визначати розмір застави.

Підстави для застосування приписів ч. 9 ст. 194 КПК України слідчий суддя не встановила.

Керуючись статтями 369, 371-372 КПК України, слідчий суддя

ухвалила:

Задовольнити повністю клопотання про застосування запобіжного заходу.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів з моменту його затримання, тобто з 26 вересня 2026 до 24 листопада 2026 включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні клопотання підозрюваного та його захисника ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відмовити.

Строк дії ухвали до 24 листопада 2026 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення, а особою, що утримується під вартою протягом того ж строку з моменту вручення копії ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_9