Рішення № 140209961, 29.09.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1637/26

Провадження № 2/379/1163/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бакал О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

27.08.2026 через підсистему «Електронний суд» позивач ТОВ «Бізнес Позика» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 10 027,36 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позову зазначив, що 10.05.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 499029-КС-001 про надання кредиту.

Відповідно до умов договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надало позичальнику грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку позичальника.

Відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, за кредитним договором, а лише часткового сплатив кошти, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 10 027,36 грн., що складається з: 3 000,00 грн. - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 6 709,71 грн. - суми прострочених платежів по процентах; 317,65 грн. - суми прострочених платежів за комісією.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2026 головуючим суддею у вказаній справі визначено суддю Невгада О.В.

28.08.2026 судом з відділу реєстрації місця проживання управління ЦНАП виконкому Таращанської міської ради, отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою суду від 01.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі, розгляд справи, вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом) сторін, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та призначено судове засідання на 29.09.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позову зазначив клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. До початку судового розгляду подав заяву в якій просив слухати справу без його участі, позовні вимоги визнав повністю.

Оскільки сторони по справі в судове засідання не з`явились, то відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно ч. 8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Перевіривши та дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10.05.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 499029-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».

10.05.2024, з метою укладення договору, ТОВ «Бізнес Позика» було направлено, а ОСОБА_1 , прийнято пропозицію (оферту) укласти договір № 499029-КС-001 про надання кредиту. Даний договір було підписано відповідачем одноразовий ідентифікатором UA-9589, який ТОВ «Бізнес Позика» направило через власну телекомунікаційну систему, на номер телефону НОМЕР_1 , що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті.

Відповідно до п. 2.1 договору позивач ТОВ «Бізнес Позика» надав відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів.

Відповідно до п. 2.3 договору, строк, на який надається кредит: 24 тижні.

Згідно з п. 2.4 договору, стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1,50000000, фіксована, знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15016667, фіксована.

Відповідно до п. 2.5 договору, комісія за надання кредиту 450,00 грн.

Відповідно до п. 2.7 договору, строк дії договору: до 25.10.2024.

Згідно з п. 2.8 договору, орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 8 892,49 грн.

Так, із дослідженої судом візуальна форми послідовності дій клієнта встановлено, що ОСОБА_1 10.05.2024 здійснив вхід в особистий кабінет, надав всю необхідну інформацію для формування належної пропозиції клієнту, підписав паспорт споживчого кредиту та інформаційного повідомлення, ознайомився з офертою і прийняв її умови та підписав договір одноразовим ідентифікатором: UA-9589.

ТОВ «Бізнес Позика»,10.05.2024, через партнера ТОВ «Профіт Гід», в рамках укладеного між ними договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-5 від 04.11.2020, видав відповідачу кредитні кошти у сумі 3 000,00 грн., шляхом здійснення переказу на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «Профіт Гід» про надання фінансових платіжних послуг.

Відповідно до відомостей АТ «Універсал Банк», за вих. № БЕ/У-40059 від 11.09.2026, в АТ «Універсал Банк» емітовано картку № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 та згідно з наданою інформацією про рух коштів по картці вбачається надходження 10.05.2024 коштів на рахунок відповідача у сумі 3 000,00 грн.

Відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, за кредитним договором, а лише частково сплатив кошти на загальну суму 650,00 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем станом на 23.07.2026 становить 10 027,36 грн., та складається з: 3 000,00 грн. - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 6 709,71 грн. - суми прострочених платежів по процентах; 317,65 грн. - суми прострочених платежів за комісією.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За положеннями ст. 12 згаданого закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Враховуючи вищезазначені норми, основними умовами надання кредиту є безумовне його повернення, строковість, платність, цільова спрямованість і забезпеченість. Водночас, кредитний договір не може змінюватись в односторонньому порядку, і позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за його користування.

Отже, всупереч умов кредитного договору відповідач тривалий час своєчасно не вносить платежів на повернення кредиту, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Із змісту ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або дострокова зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Беручи до уваги те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості позивача, як і не надав доказів належного виконання ним умов кредитного договору, враховуючи його позицію щодо визнання позовних вимог, суд , перевіривши зазначений розрахунок, вважає його правомірним.

Таким чином, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягає стягненню заборгованість за договором № 499029-КС-001 від 10.05.2024 про надання кредиту, у розмірі 10 027,36 грн., з яких: 3 000,00 грн. - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 6 709,71 грн. - суми прострочених платежів по процентах; 317,65 грн. - суми прострочених платежів за комісією.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керується положенням частини 1 статті 133 ЦПК України, якою передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

За положенням ч.1 ст. 141 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки позовні вимоги визнані відповідачем до початку розгляду справи по суті, - позивачу з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків суми сплаченого судового збору у розмірі 1 331,20 грн. Решта судових витрат у розмірі 1 331,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_1 .

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами, зокрема, можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.

Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 10 000,00 грн., які підтверджуються: копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР № 000217 від 31.08.2017; копією договору про надання професійної правничої допомоги від 15.05.2026; копією рахунку-фактури № 05-499029-КС-001 від 15.05.2026.

Таким чином, у справі що розглядається, позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги.

Водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

При ухваленні рішення суд, відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.

Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд уважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача є завищеним, позаяк заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову. Водночас суд ураховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача не приймав участь в судовому розгляді.

Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення понесених позивачем витрат за надання правової допомоги та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ: 41084239) заборгованість за договором № 499029-КС-001 від 10.05.2024 про надання кредиту у розмірі 10 027 (десять тисяч двадцять сім) гривень 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ: 41084239) судовий збір в розмірі 1331,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн., що разом становить 3331 (три тисячі триста тридцять одну) гривню 20 копійок.

Зобов`язати ГУ Державної казначейської служби України у Київській області (Таращанська міс.) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 50 відсотків суми сплаченого ним згідно з платіжною інструкцією №23943 від 10.08.2026 судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ: 41084239, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26, офіс 411;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 29.09.2026.

Головуючий суддя О.В. НЕВГАД