Рішення № 140209945, 30.09.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/1093/26

Провадження № 2/378/828/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Марущак Н. М.,

за участю секретаря Гончарук Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «Іннова Нова» до ОСОБА_1 з посиланням на те, що між ТОВ «Іннова Нова» та ОСОБА_1 09.02.2025 укладено договір про надання грошових коштів у позику № 7028960225, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 6000,00 грн. строком на 360 днів. Відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 36936,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000,00 грн., по процентам в розмірі 18936,00 грн., по пені 12000,00 грн.

ТОВ «Іннова Нова» просить суд стягнути з відповідача на користь товариства вказану суму заборгованості за кредитним договором та на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2662 грн. 40 коп.

Ухвалою Ставищенського районного суду від 31.08.2026 відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 124).

Представник позивача ТОВ «Іннова Нова» в судове засідання не з`явився, про час та розгляд справи товариство повідомлене належним чином (а. с. 130, 132), в позові представник позивача просить розгляд справи проводити за відсутності представника товариства (а. с. 6), до суду представник товариства Оганова К. О. подала відповідь на відзив (а. с. 149 - 157), в якому зазначає наступне. Твердження відповідача про недоведеність факту укладення кредитного договору є необгрунтовним, оскільки між сторонами було укладено електронний договір про надання грошових коштів у позику, який оформлено відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Матеріали справи містять договір, паспорт споживчого кредиту, протоколи підписання, роздруківку з підтвердженням відправлення одноразового ідентифікатора Відповідачу, та інші документи, які підтверджують проходження відповідачем процедури ідентифікації та акцепту умов кредитування. До укладення договору відповідачу було надано паспорт споживчого кредиту та всю інформацію щодо розміру процентної ставки, комісії, строків кредитування та загальної вартості кредиту. Без підтвердження ознайомлення із зазначеною інформацією укладення договору було неможливим. Відповідач добровільно погодився з усіма умовами договору та отримав кредитні кошти, а тому посилання на несправедливість умов договору після отримання кредиту фактично спрямоване на ухилення від виконання прийнятих на себе зобов`язань. Розмір та порядок нарахування процентів були погоджені сторонами при укладенні договору, а тому відповідач був обізнаний з умовами виконання взятих на себе зобов`язань. Посилання відповідача на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності за прострочення у період дії воєнного стану не може бути підставою для визнання неправомірним самого передбаченого Договором механізму нарахування пені. Нарахована позивачем пеня у розмірі 12 000,00 гри відповідає умовам пункту 7.3 та 7.4 Договору та не перевищує встановленого ним граничного розміру, оскільки сума, одержана Відповідачем за Договором, становить 6 000,00 грн. Щодо розміру процентів у розмірі 18 936,00 грн та врахування сплати відповідачем 1260,00 грн., нібито невизначеної природи операції «Сплачено» від 09.03.2025 року., - позивачем при визначенні фактичної суми процентної заборгованості була врахована здійснена Відповідачем сплата процентів у розмірі 1260,00 грн, що безпосередньо відображено у розрахунку заборгованості станом на 09.03.2025 року в графі «Сплачено» ( 20 196,00 грн - 1 260,00 грн = 18 936,00 грн.) Відповідно до умов укладеного між сторонами Договору стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 1 % на день протягом перших 180 днів та 0,87 % на день, починаючи зі 181-го по 360-й день. Відповідач ставить під сумнів сам факт та порядок зарахування сплаченої суми - 2 160,00 грн,, хоча у розрахунку чітко розмежовано її складові: 1260,00 грн зараховано в рахунок погашення процентів та 900,00 грн - у рахунок погашення комісії. Позивач не погоджується з доводами Відповідача щодо необґрунтованості заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач в судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду подав відзив (а. с. 143 - 146) та заперечення на відповідь на відзив (а. с. 165 - 167), відповідно до яких позовні вимоги у заявленому розмірі не визнає та вважає їх такими, що підлягають критичній перевірці судом. Посилається на те, що вимога про стягнення 12 000,00 грн. пені не підлягає задоволенню, розрахунок заборгованості містить операцію «Сплачено» на 2 160,00 грн., підстава якої не розкрита первинним документом. Заявлена сума 18 936,00 грн. процентів підлягає перевірці за умовами Договору та фактичним розрахунком. Відповідь АТ «Універсал Банк» не встановлює самостійно призначення платежу як кредиту за договором № 7028960225. Не доведено заявлену суму 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Судовий збір та інші судові витрати мають розподілятися пропорційно результату розгляду справи.

Суд, розглянувши дану справу, дослідивши подані письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

09 лютого 2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір надання грошових коштів у кредит № 7028960225, який відповідачем підписано шляхом використання одноразового ідентифікатора "2221" (а. с. 77 - 88).

Відповідно до умов договору, позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику на суму у розмірі 6000,00 грн. (п. 2.3), шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) № НОМЕР_1 (п. 3.1) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно умов договору.

Умовами договору передбачено також, що строк позики складає 360 днів (п. 2.5); детальні терміни повернення кредиту визначені в Графіку платежів; тип процентної ставки - фіксована (п. 2.6); стандартна процентна ставка 1 % в день та застосовується протягом перших 180 календарних днів з дня укладення договору, 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього договору та до закінчення строку дії цього договору, або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (п. 2.6.1); орієнтовна загальна вартість кредиту складає за стандартною ставкою 27096,00 грн. (п. 2.10.1).

Згідно п. 7.3 договору у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов`язань згідно Договору, уключаючи прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, визначених Графіком платежів, з наступного календарного дня Позичальник повинен виплатити Товариству штраф у розмірі 28% від суми простроченого платежу (частини суми кредиту, визначеної Графіком платежів, та нарахованих процентів), за кожен факт такого прострочення.

Відповідно до дю 7.4 договору за порушення Позичальником строків повернення кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені Договором, Кредитодавець має право стягнути з Позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу. Позичальник зобов`язується сплатити нараховану пеню у день закінчення строку дії цього Договору або в день дострокового повернення Кредиту у повному обсязі.

На підставі рішення № 05-09/2025 від 05.09.2025 змінено найменування юридичної особи: Товариство з обмеженою відповідальністю з «ІННОВА ФІНАНС» на «ІННОВА-НОВА» (а. с. 114).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вищевказаний договір № 7028960225 від 09.02.2025 року про надання грошових коштів у кредит, було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, та підписано шляхом накладення електронного підпису позичальника, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 2221 (а. с. 88).

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

На підставі договору № 160523/1 від 16.05.2023 про надання послуг з приймання та переказу платежів, з ТОВ «Іннова Фінанс», як клієнтом, співпрацює ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» в системі EasyPay згідно з нормами ч. ч. 1, 2 ст. 29 Розділу 4 ЗУ «Про платіжні послуги». За цим договором клієнт доручає ТОВ «ФК «Контрактовий Дім`здійснювати перекази коштів з використанням Реєстру виплат на користь отримувачів, а ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» в свою чергу, надає населенню фінансові послуги з переказу коштів без відкриття рахунку (а. с. 71 - 74).

Згідно довідки ТОВ ФК «Контрактовий дім» від 22.05.2026 ТОВ «Іннова Фінанс» 09.02.2025 перерахувало на банківську картку № НОМЕР_2 (зазначений в договорі позики п. 3.1) кредитні кошти у розмірі 6000,00 грн. (а. с. 97).

Відповідно до довідки АТ «Універсал Банк» від 08 вересня 2026 року, наданою на виконання ухвали суду, на платіжну карту № НОМЕР_3 09.02.2025 року було зараховано 6000 грн. (а. с. 138).

На підтвердження надання кредиту на підставі кредитного договору від 09.02.2025 позивачем надано детальний розрахунок заборгованості, де висвітлені транзакції нарахування кредитних коштів на банківську карту клієнта ОСОБА_1 , відсотки та суми сплачених/повернутих коштів останнім.

Згідно вказаного детального розрахунку заборгованості станом на 04.02.2026 заборгованість відповідача по вищевказаному договору від 09.02.2025 по тілу кредиту становить 6000 грн., по відсотках - 18936,00 грн, (нарахованих в межах строку договору, за мінусом сплаченої 09.03.2025 суми 1260 грн.), по пені 12000,00 грн., загальна сума заборгованості за таким розрахунком становить 36936,00 грн. (а. с. 116 - 119).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як зазначено вище, згідно умов підписаного вищевказаного кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі -6000 грн., строком на 360днів з дати його надання. Тип процентної ставки - фіксована (п. 2.6); стандартна процентна ставка 1 % в день та застосовується протягом перших 180 календарних днів з дня укладення договору, 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього договору та до закінчення строку дії цього договору, або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (п. 2.6.1).

З матеріалів справи вбачається, що у договорі сторони, діючи відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом.

Сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами.

Згідно вищевказаного детального розрахунку розмір процентів становить - 18936,00 грн. (нарахованих в межах строку договору, за мінусом сплаченої 09.03.2025 суми 1260 грн.), відсотки за перші 180 днів строку дії договору нараховані за кожний день в розмірі 1% (6000 грн. х 1% = 60 грн.), за послідуючий період, починаючи з 181-го дня до закінчення строку дії договору нараховані в розмірі 0,87% (6000 грн. х 0,87% = 52,20 грн.). Тобто розмір заявлених до стягнення відсотків відповідає погодженим сторонами умовам договору, а тому підлягають стягненню із відповідача.

Отже, позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 6000,00 грн. на умовах, передбачених договором.

Таким чином, встановлені вище обставини, підтверджують факт укладання між позивачем та відповідачем кредитного договору, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора "2221", умовами якого було визначено суму кредиту, розмір відсотків, порядок повернення грошових коштів, та строк дії кредитного договору, при цьому факт отримання грошових коштів підтверджується відповідною довідкою про переказ кредитних коштів на картку позичальника.

В порядку ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. (ч. 1 ст. 1051 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин, суд вважає, що відповідач, отримавши обумовлені у кредитному договорі суми, належним чином не виконав взяті на себе кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується письмовими доказами.

З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення між позивачем та кредитором кредитного договору, факт отримання відповідачем коштів за вказаним договором та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору у строки, визначені сторонами, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 24936,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000,00 грн., по процентам в розмірі 18936,00 грн.

Щодо стягнення пені суд погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 12000,00 грн. з огляду на наступне.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Також згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина друга статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15).

Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 та від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням грошових зобов`язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею за вищевказаним кредитним договором, розмір якої розраховано позивачем в період воєнного стану, оскільки відповідач ОСОБА_1 в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняється від її сплати внаслідок наявності військового стану в Україні з дня отримання кредиту та по день ухвалення рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача слід стягнути заборгованість в сумі 24936 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000,00 грн., по процентам в розмірі 18936,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені в сумі 12000 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог (67,51%) в сумі 1797,39 грн.

Керуючись ст. ст. 207, 526, 626, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1051, 1054, 1056-1, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 10, 12, 81, 141, 142. 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» заборгованість по договору надання грошових коштів в кредит № 7028960225 від 09 лютого 2025 року в сумі 24936 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот тридцять шість) гривень та понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1797 (одна тисяча сімсот дев`яносто сім) гривень 39 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 10, код ЄДРПОУ 44127243).

Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ).

Повне рішення складено 30 вересня 2026 року.

Суддя Н. М. Марущак