Ухвала суду № 140209865, 25.09.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1000/26

Провадження № 1-кс/375/161/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року селище Рокитне

Слідчий суддя Рокитнянського районного суду Київської області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали скарги ОСОБА_2 про скасування постанови заступника начальника СВ ВП №1 Білоцерківського РУП від 07.08.2026 року на постанову заступника начальника СВ ВП №1 Білоцерківського РУП капітан поліції ОСОБА_3 , про відмову у визнанні потерпілим від 26.03.2026 року в кримінальному провадженні №12025111250000326, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Скаржник 20.08.2026 року звернулася до Рокитнянського районного суду Київської області зі скаргою про відмову у визанні потерпілим у кримінальному провадженні №12025111250000326, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що 03.12.2025 до ВП №1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області надійшла ухвала Рокитнянського районого суду Київської області №375/2865/25 від 27.11.2025 про внесення відомостей до ЄРДР за заявою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те що ОСББ «Мрія-10» ЄДРПОУ 40517155, що розташовоне в селищі Рокитне вул. Ентузіастів, буд. 10 Білоцерківського району Київської областіне не виконує рішення суду про припинення юридичної особи. Даним фактом 04.12.2025 внесено відомості до ЄРДР за №12025111250000326, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Згідно рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 11.12.2017 було визнано недійсними результати голосування Установчих зборів ОСББ від 07.04.2016 та відповідно визнано недісною державну реєстрацію ОСББ «Мрія-10», яке набрало законної сили 30.12.2017.

12.11.2025 до ВП №1 Білоцерківського РУП надійшла письмова заява від мешканців багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 про те, що з моменту набрання законної сили рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 11.12.2017 ОСББ «Мрія-10» продовжує по даний час свою роботу.

Окрім цього, 12.02.2026, 16.03.2026 та 20.04.2026 в рамках вказаного кримінального провадження до ВП №1 Білоцерківського РУП надійшли письмові заяви від ОСОБА_2 , в яких вона просила визнати її потерпілою у даному кримінальному провадженні.

26.03.2026 заступником начальника СВ ВП №1 Білоцерківського РУП була винесена постанова про відмову у визнанні потерпілим у вказаному кримінальному провадженні.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 22.05.2026 року постанову заступника начальника СВ ВП № 1 Білоцерківського РУП капітан поліції ОСОБА_3 скасовано та зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про визнання її потерпілою.

07.08.2026 року ОСОБА_2 отримала на електронну адресу копію постанови про відмову у визнанні її потерпілою.

В судове засідання ОСОБА_2 не з`явилася. Подала до суду клопотання про розгляд скарги у її відсутності. Скаргу підтримує в повному обсязі.

Заступник начальника СВ ВП № 1 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, капітан поліції - ОСОБА_3 , у судовому засіданні заперечила проти задоволення скарги, мотивуючи свою позицію тим, що скаржниця не є стороною судового рішення, ухваленого у 2017 році. Як убачається з матеріалів справи та тексту зазначеного судового рішення, ОСОБА_2 не є ані позивачем, ані третьою особою у справі. На її ім`я виконавчі листи не видавалися, а відтак вона не є стягувачем у відповідному виконавчому провадженні. Посилання скаржниці на заподіяння їй моральних страждань є недоведеними, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди. Зокрема, матеріали справи не містять висновку відповідної психологічної експертизи, медичних довідок чи інших документів, які б об`єктивно підтверджували наведені скаржницею доводи щодо погіршення стану її здоров`я або інших негативних наслідків, які настали для неї у зв`язку з обставинами, на які вона посилається.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 306 КПК України слідчий суддя вважає за можливе провести розгляд скарги за відсутності слідчого, неявка якого не є перешкодою для розгляду скарги, та у відсутність заявника.

Дослідивши скаргу та долучені до неї матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

У частині 1 ст. 303 КПК України наведений перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та за якими надано право на оскарження. Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.

Слідчим суддею встановлено, що Відділенням поліції №1 Білоцерківського району управління поліції Головного управління Національної поліції в Київської області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025111250000326 від 04.12.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Кримінальне провадження зареєстроване на підставі ухвали слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області від 27.11.2025 року, якою зобов`язано внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_2 , із змісту якої вбачається, що ОСББ «Мрія» ЄДРПОУ 40517155, що розташована в селищі Рокитне вул. Ентузіастів, буд. 10 Білоцерківського району Київської областіне не виконує рішення суду про припинення юридичної особи.

13.02.2026 року та 16.03.2026 до СВ ВП №1 Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області, надійшли клопотання ОСОБА_2 щодо визнання її потерпілою у кримінальному провадженні.

Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 22.05.2026 року постанову заступника начальника СВ ВП № 1 Білоцерківського РУП капітан поліції ОСОБА_3 скасовано та зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про визнання її потерпілою.

07.08.2026 року заступник начальника СВ ВП № 1 Білоцерківського РУП капітан поліції ОСОБА_3 повторно розглянула заяву ОСОБА_2 про визнання її потерпілою.

За наслідком розгляду зазначеної письмової заяви заступником начальника СВ ВП №1 Білоцерківського РУП капітаном поліції ОСОБА_3 від 07.08.2026 року винесено постанову про відмову щодо визнання ОСОБА_2 потерпілою у кримінальному провадженні №12025111250000326 від 04.12.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Заступник начальника СВ ВП № 1 Білоцерківського РУП капітан поліції ОСОБА_3 , встановивши наявність обставин, передбачених ч. 5 ст. 55 КПК України, а саме те, що у кримінальному провадженні №12025111250000326 від 04.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, не встановлено будь-яких об?єктивних даних, які б свідчили, що внаслідок можливого невиконання судового рішення ОСОБА_2 заподіяно конкретні збитки, вона позбавлена належного їй майна, зазнала моральної шкоди або інших негативних наслідків, які перебувають у прямому причинному зв?язку саме з кримінальним правопорушенням, що розслідується.

Положеннями ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи з загальних підстав застосування цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні питання про відшкодування як матеріальної, так моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Серед іншого, загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади (її посадовою особою), були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17.

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Європейський суд з прав людини часто використовує нематеріальні способи залагодження моральної шкоди. У справі «Аміхалай проти Молдови» (20.04.2004) зазначено, що сам факт визнання порушення є достатньою компенсацією моральної шкоди. Те саме зазначено у рішенні «Білуха проти України» (09.11.2006).

Таким чином, системне тлумачення норм кримінального процесуального, цивільного законодавства України, судової практики свідчить про те, що розмір відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди підлягає доведенню і визначається саме судом на підставі належних і допустимих доказів, з урахуванням обставин справи, залежить від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо). При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 55 КПК України права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Водночас, згідно з ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Так, ОСОБА_2 у своїй скарзі просить визнати її потерпілою відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України в рамках кримінального провадження №12025111250000326 від 04.12.2025 року, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України (умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню службовою особою).

При цьому не навівши достатніх відомостей, що свідчать про завдання їй моральної шкоди, не доведено в чому саме полягає заподіяні їй моральної шкоди, який її розмір та яким чином її установлено, а також внаслідок яких саме діянь (дій чи бездіяльності) певних осіб заподіяно цю шкоду і який причинно-наслідковий зв`язок між ними.

Заступник начальника СВ ВП №1 Білоцерківського РУП капітан поліції ОСОБА_3 , встановивши наявність обставин, передбачених ч. 5 ст. 55 КПК України, а саме те, що у кримінальному провадженні №12025111250000326 від 04.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, сам факт невиконання судового рішення без доведення спричинення шкоди не є безумовною підставою для визнання особи потерпілою, правомірно прийняла мотивовану постанову від 07.08.2026 про відмову у визнанні заявника потерпілою.

Водночас суд звертає увагу на те, що ОСОБА_2 не була учасником справи № 375/950/17, за результатами розгляду якої Рокитнянським районним судом Київської області 11.12.2017 році було ухвалено рішення. Зокрема, вона не є позивачем, відповідачем чи третьою особою у зазначеній справі. На її ім`я виконавчі листи за цим судовим рішенням не видавалися, а відтак ОСОБА_2 не має статусу стягувача у відповідному виконавчому провадженні.

За таких обставин сам факт можливого невиконання судового рішення, учасником якого ОСОБА_2 не була та на користь якої воно не ухвалювалося, не може сам по собі свідчити про заподіяння їй кримінальним правопорушенням моральної, фізичної чи майнової шкоди.

Встановлені слідчим суддею та вище перелічені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що слідчим всебічно, повно й неупереджено дослідженні всі обставин кримінального провадження, оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 110 КПК України, містить зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.

Відповідно до ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути постановлена про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.

Таким чином, беручи до уваги наведені вище обставини, слідчий суддя вважає, що постанова слідчого від 07.08.2026 року про відмову у визнанні ОСОБА_2 потерпілою винесена законно, підстави для її скасування відсутні, а тому слідчий суддя відмовляє у задоволенні скарги.

Керуючись ст. ст. 55, 303, 307 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову заступника начальника СВ ВП №1 Білоцерківського РУП капітан поліції ОСОБА_3 , про відмову у визнанні потерпілим від 26.03.2026 року в кримінальному провадженні №12025111250000326, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя ОСОБА_1