Рішення № 140208594, 30.09.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5770/25

Категорія 140

2-а/295/25/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

Головуючої судді Воробйової Т.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати постанову серії ЕНА №3658574 від 14.12.2024, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушенняза відсутності в діях позивача складу та події адміністративного правопорушення.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 14.12.2024, близько 00 години 17 хвилин, керуючи автомобілем марки Volkswagen по вулиці Київський, 77, в місті Житомирі, не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, що надає йому право керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1 ПДР. У позові зазначено, що, як пригадує ОСОБА_1 , в зазначений в постанові проміжок часу він дійсно перебував поблизу будинку АДРЕСА_1 з іншими особами, зокрема водієм автомобіля марки Volkswagen. Ним припускається, що саме цієї дати вони зупинились за згаданою адресою, щоб висадити одного з пасажирів, як до них під`їхав автомобіль патрульної поліції. Надалі патрульні поліцейські підійшли до авто та у них (поліцейських, водія автомобіля Volkswagen та ОСОБА_1 ) відбулась розмова. Під час цієї розмови поліцейськими була висунута вимога про надання ОСОБА_1 документів, що посвідчують його особу, зокрема водійського посвідчення. Натомість ним було зазначено, що такого посвідчення при собі не має, адже не здійснював керування транспортним засобом та перебував в автомобілі в якості пасажира. Про таке неодноразово наголошувалось співробітникам патрульної поліції, яким це було і так достовірно відомо, адже вони власне спостерігали, що ОСОБА_1 перебував на передньому пасажирському сидінні автомобіля та вийшов до них саме з цього місця. Про зазначені обставини співробітникам поліції зазначав як сам позивач, так і інший учасник водій зазначеного в оскаржуваній постанові автомобіля Volkswagen. При цьому, відносно згаданого водія, як зрозумів позивач, були оформлені матеріали в справі про адміністративне правопорушення. Про результат їх розгляду чи прийняте рішення позивачу не відомо. В той, же час, ним був наданий інший документ, що підтверджує його особу, з метою перевірки співробітникам патрульної поліції (який саме документ ним був наданий достовірно не пам`ятає), які вірогідніше за все і були використані для складення оскаржуваної постанови. Отже, позивач, будучи абсолютно впевненим, що його доводи є очевидними та не підлягають доведенню, не будучи обізнаним, що відносно нього була винесена постанова, без участі та дотримання процедури розгляду справи, був притягнутий до адміністративної відповідальності.Позивач категорично заперечує обставини, зазначені в оскаржуваній постанові, зокрема щодо наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та події даного правопорушення взагалі. Також, в оскаржуваній постанові відсутні дані про роз`яснення прав ОСОБА_1 , зокрема в графі про роз`яснення прав зазначено «відмовився». При цьому, відсутні будь які відомості про фіксування або достовірне підтвердження цьому.Згідно з відомостями, зазначеними в оскаржуваній постанові, вона була надіслана рекомендованим листом за №18499 від 16.12.2024, однак, такий лист на адресу позивача не надходив. В той же час, дана обставина підтверджує те, що розгляд справи та винесення оскаржуваної постанови відбулось не в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Крім того, правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.В оскаржуваній постанові зазначається, що до неї додається відеозапис з нагрудної камери (відеореєстратора) за №267448, 475324. Позивач впевнений, що в разі наявності таких відеозаписів, знайдуть підтвердження зазначені ним обставини та, відповідно, докази відсутності в його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Також представник позивача подав клопотання про витребування доказів, у якому просив витребувати оригінал чи примірник постанови серії ЕНА №3658574 від 14.12.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП в Управління патрульної поліції в Житомирській області; оригінал (за наявності) або виготовлену якісну (придатну для читання) копію постанови серії ЕНА №3658574 від 14.12.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, наявний в матеріалах та на підставі якої було відкрите виконавче провадження №77299562 (виконавчий документ) у Богунського відділу Державної виконавчої служби в місті Житомирі.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 22.05.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін; клопотання про витребування доказів задоволено та витребувано в Управління патрульної поліції в Житомирській області належним чином засвідчену копію постанови серії ЕНА №3658574 від 14.12.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП; витребувано у Богунського відділу Державної виконавчої служби в місті Житомирі належним чином засвідчену копію постанови серії ЕНА №3658574 від 14.12.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП, на підставі якої було відкрите виконавче провадження №77299562.

29.05.2025 від Департаменту патрульної поліції до суду надійшла копія постанови серії ЕНА №3658574 від 14.12.2024.

29.05.2025 від представника відповідача Ковальського Є.Р. до суду надійшла заява, у якій він просив залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 на підставі ст. 123 КАС України, у зв`язку з пропуском позивачем процесуального строку.

05.06.2025 від Богунського відділу Державної виконавчої служби в місті Житомирі до суду надійшла копія постанови серії ЕНА №3658574 від 14.12.2024.

Ухвалою суду від 25.06.2026у задоволенні заяви представника Департаменту патрульної поліції Ковальського Є.Р. про залишення позову без розгляду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Грішин Євген Олексійович, до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, відмовлено.

29.05.2025 від представника відповідача Ковальського Є.Р. надійшов відзив на позов. У відзиві вказано, що причиною зупинки транспортного засобу стало порушення комендантської години. Після того, як працівниками поліції було подано сигнал про зупинку транспортного засобу позивачу, автомобіль зупинився та з водійського місця різко вийшов позивач та помінявся місцями з пасажиром, що сидів на передньому пасажирському місці (факт того, що позивач після зупинки пересів із водійського місця на пасажирське підтверджується долученим до відзиву відеозаписом з автомобільного відеореєстратора, встановленого на службовому авто). Поліцейський підійшов до водія, належним чином представився, повідомив причину та підставу зупинки, при цьому пасажир авто, яке було зупинено, постійно перешкоджав поліцейському у спілкуванні із водієм. При цьому, на вимогу поліцейського пред`явити посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс страхування, позивач відмовився пред`явити вищевказані документи, а лише пред`явив паспорт громадянина України, при цьому позивач постійно відходив від поліцейського, не зважав на те, що останній із ним розмовляє, і в подальшому, не бажаючи бути присутнім під час розгляду справи, самовільно покинув місце події, при тому, що останній був сповіщений про час та місце розгляду справи. В подальшому поліцейський, враховуючи наявні докази, прийняв рішення про винесення постанови за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення стягнення на правопорушника у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Так як своїми діями, які полягали у самовільному залишенні місця розгляду справи, позивач фактично відмовився від отримання постанови на місці вчинення правопорушення, про що було здійснено відповідний запис в графі 9 оскаржуваної постанови. Під час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови поліцейським не допущено грубих порушень закону, які були б підставою для скасування постанови. Також, під час розгляду справи інспектор Маньківський О.В. та його напарник здійснювали відеофіксацію події на нагрудні портативні відеореєстратори (п/в). В оскаржуваній постанові, зокрема п.7, зазначено про технічний засіб, за допомогою якого відбувалась фіксація події за участі позивача, а саме міститься посилання на нагрудні відеореєстратори 267448, 475324. Також додатково подія фіксувалась за допомогою автомобільного відеореєстратора, що був встановлений на службовому авто. До відзиву долучено оптичний диск з відповідними відеозаписами. Представник відповідача у відзиві також вказав, що позивач не долучив до справи належних доказів щодо понесення ним витрат на правову допомогу. Представник відповідача у задоволенні позову просить відмовити.

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.

04.07.2025 від представника позивача Грішина Є.О. до суду надійшло клопотання про долучення доказів щодо понесених позивачем витрат на правову допомогу.

18.03.2026 від представника відповідача Яремчук Л.М. до суду надійшло клопотання про долучення доказів копій постанови від 03.10.2025, ухваленої Богунським районним судом м. Житомира у справі №295/19069/24, та постанови Житомирського апеляційного суду від 12.03.2026у справі № 295/19069/24.

Згідно з ч. 5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 14.12.2024 поліцейським УПП в Житомирській області Маньківським О.В. винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, а саме штрафу у розмірі 425 грн.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 14.12.2024 о 00 години 17 хвилин, по вулиці Київський, 77, в місті Житомирі, водій керував автомобілем марки Volkswagen, НОМЕР_1 , не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями ч. 1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

В силу положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (ч.ч.1-3, 5-6 ст.121, ст.ст.121-1, 121-2, ч.1-3 ст.122, ч.1 ст.123, ст.ст.124-1-126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 р. І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 №3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п.1.1. Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно із ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Із оскаржуваної постанови слідує, що позивач порушив ч.1 ст.126 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

У розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Так, зокрема, відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами п. 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" 3353-XII, а саме: водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Виходячи з наведених вище правових норм, суд зазначає, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у п.2.1 ПДР України документів, кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

А саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ст. 16 Закону України "Про дорожній рух").

Норма ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є імперативною та встановлює відповідальність за відсутність при собі або не пред`явлення для перевірки відповідних документів, а відтак, є самостійним складом адміністративного правопорушення.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 в адміністративній справі №127/19283/17, притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимог ПДР України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що подія та склад адміністративного правопорушення відсутні, оскільки за обставин, про які йдеться, він не керував транспортним засобом, водієм автомобіля Volkswagen була інша особа.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В оскаржувані постанові інспектор патрульної поліції зазначив, що додатками до неї є відео з нагрудного відеореєстратора 267448, 475324.

На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП відповідачем до відзиву додано оптичний диск, що містить фрагменти відеозапису з місця події.

Як вбачається з наявного на оптичному диску відеозапису, при наближенні автомобіля патрульної поліції до автомобіля із увімкненою аварійною світловою сигналізацією, видно, що ОСОБА_1 рухається від напрямку місцезнаходження дверцят водія та обходить автомобіль з-заду.

Отже, суд вважає небезпідставним твердження представника відповідача, які наведені у відзиві, про те, що водій автомобіля ОСОБА_1 помінявся місцями з пасажиром автомобіля.

Крім того, у провадженні Богунського районного суду м. Житомира перебувала справа №295/19069/24про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. Постановою суду від 03.10.2025 у справі №295/19069/24, яка залишена без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 12.06.2026, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000, 00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Як вбачається зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі №295/19069/24, ОСОБА_1 14.12.2024 о 00:17 год у м. Житомирі по вул. Київська, 77, керував транспортним засобом марки Volkswagen, р/н НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При встановленні доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд виходив, зокрема з того, що з відеозапису обставин події вбачається, що працівники поліції під`їхали до транспортного засобу, який знаходився біля узбіччя з увімкненою аварійною світловою сигналізацією. Встановили особу водія ОСОБА_1 . Зауважили на комендантську годину та попросили надати документи водія. Дослідивши вказаний відеозапис, апеляційний суд у повному обсязі погодився з висновком суду першої інстанції про підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Хоча на відеозаписі чітко не зафіксовано ОСОБА_1 як водія автомобіля, проте коли працівники поліції підійшли до автомобіля, ОСОБА_1 на їх вимогу показав посвідчення особи, вказав на наявність посвідчення водія, проте, за підказкою свого товариша - пасажира автомобіля, останнє не надав. Разом з тим, ОСОБА_1 , пояснюючи причину порушення комендантської години, вказав працівникам поліції, що зупинився на аварійну зупинку для того, щоб відкрити капот і долити омивач, а після повідомлення поліцейським про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння і вимоги пройти відповідний огляд, ОСОБА_1 почав заперечувати рух транспортного засобу та керування ним. На відеозаписі також зафіксовано, як у розмові по телефону пасажир автомобіля вказував співрозмовнику, про те, що за кермом був ОСОБА_2 , але алкоголь він не вживав. Разом з тим, на відеозаписі видно, як у машині, яка стоїть з увімкненою аварійною світловою сигналізацією, передні водійські та пасажирські двері відкриті, чоловік обходить автомобіль позаду. Версія поліцейського, що ОСОБА_1 перейшов на пасажирську сторону з водійського місця є логічною. Сукупність вказаних обставин опосередковано свідчить про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а заперечення факту керування суд розцінює як намагання уникнути притягнення до адміністративної відповідальності.

Нормами ч. 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, оскільки обставини того, що ОСОБА_1 14.12.2024 о 00 години 17 хвилин, по вулиці Київський, 77, в місті Житомирі, керував автомобілем марки Volkswagen, НОМЕР_1 , встановлені постановою Богунського районного суду м. Житомира у справі №295/19069/24 яка залишена без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 12.06.2026 та набрала законної сили, такі обставини не доказуються у даній справі.

Таким чином, твердження позивача про те, що за обставин, при яких щодо ОСОБА_1 було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, він транспортним засобом не керував, спростовуються матеріалами справи.

Також з дослідженого відеозапису судом встановлено, що на вимогу поліцейського пред`явити посвідчення водія, у порушення вимог 2.1, 2.4 ПДР України, ОСОБА_1 його не пред`явив.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови суттєвих порушень з боку відповідача щодо порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та оформлення постанови, які б могли бути підставою для скасування постанови, не спостерігається, інспектором вчинені всі необхідні дії, які передбачені нормами КУпАП та Закону України «Про національну поліцію» при виявленні адміністративного правопорушення та притягнення особи до відповідальності, що вбачається на наданого відповідачем відеозапису та змісту оскаржуваної постанови.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Враховуючи наведене, при притягненні особи до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП слід довести, що особа керувала транспортним засобом та не мала при собі або не пред`явила поліцейському на його вимогу для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб.

Суд акцентує увагу на тому, що сам позивач у позові не заперечує того, що не пред`явив на місці зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення посвідчення водія.

Таким чином, позивачем не дотримано вказаних вимог законодавства, що свідчить про наявність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в той час, як позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки сама незгода з інкримінованим правопорушенням не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

За встановлених у справі обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, зміст постанови відповідає вимогам ст. ст. 283-284 КУпАП, а адміністративне стягнення накладено в межах санкції вказаної статті, отже підстави для задоволення позову відсутні.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються, у відповідності до приписів ст. 134, 139 КАС України.

Керуючись статтями 19, 72-77, 241-246, 257, 262, 268-272, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Рішення суду за наслідками розгляду судом першої інстанції справи набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646).

Суддя Т.А. Воробйова