Ухвала суду № 140208455, 29.09.2026, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2388/26

Провадження № 1-кс/163/416/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року місто Любомль

Слідча суддя Любомльського районного суду Волинської області ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

старшого слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області погоджене з начальником Любомльського відділу Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції № 1 (м.Любомль) Ковельського районного управління поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 в кримінальному провадженні № 420260321100000074 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з базовою вищою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого,

в с т а н о в и л а :

Клопотання старший слідчий обґрунтовує тим, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 420260321100000074 за ознаками ч.3 ст.332 КК України встановлено, що ОСОБА_5 27.09.2026 року за попередньою змовою групою осіб, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій та керуючи ними, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, достовірно знаючи порядок перетину державного кордону України в умовах воєнного стану, здійснив сприяння незаконному переправленні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через державний кордон України поза пунктами пропуску, який не мав права перетину державного кордону в умовах воєнного стану, шляхом надання порад і засобів, при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_7 в травні 2026 року, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, переслідуючи мету незаконного перетину державного кордону України до Республіки Молдова, оскільки, як особа призовного віку, відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 із подальшими змінами, не мав права перетину державного кордону України, в месенджері "Telegram" підшукав оголошення від невстановленої досудовим розслідуванням особи, про сприяння незаконному переправленні через держаний кордон за грошову винагороду.

В подальшому, ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, через месенджер "Telegram" звернувся до невстановленої досудовим розслідуванням особи, яка зареєстрована під нікнеймом « ОСОБА_8 » ім`я користувача: ОСОБА_9 , з пропозицією реалізації його наміру незаконного перетину державного кордону України.

Невстановлена досудовим розслідуванням особа, яка діяла за попередньою змовою з ОСОБА_5 , погодились виконати прохання ОСОБА_7 за грошову винагороду в сумі 5500 доларів США, які останній мав передати невстановленій досудовим розслідуванням особі на криптогаманець та додатково оплатити доставлення його в прикордоння з Республікою Молдова у сумі 1200 доларів США.

В подальшому 09 вересня 2026 року ОСОБА_7 , керуючись вказівками невстановленої досудовим розслідуванням особи, яка діяла за попередньою змовою з ОСОБА_5 , придбав антитепловізорний плащ та ножиці для перерізання металу, з метою конспірації та подолання перешкод, при незаконному перетині державного кордону, а також перерахував, в якості авансу, на наданий йому криптогаманець TVMk1dfRfM9hCnwL5EbvFdAGnd9418y WHC, грошові кошти в сумі 500 доларів США.

Після цього, ОСОБА_7 від невстановленої досудовим розслідуванням особи, яка діяла за попередньою змовою з ОСОБА_5 , отримав вказівку очікувати 27 вересня 2026 року за місцем свого проживання, прибуття транспортного засобу із водієм, який доставить його в м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області, для подальшого його незаконного переправлення через державний кордон поза пунктами пропуску в Республіку Молдова.

Так, ОСОБА_5 безпосередньо реалізуючи домовленості по організації незаконного переправлення ОСОБА_7 через державний кордон, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, керуючись корисливим мотивом, слідуючи транспортним засобом марки «Ford», р.н. НОМЕР_1 , 27 вересня 2026 року близько 12 год. 10 хв. прибув з м. Київ у заздалегідь визначене місце в м. Ковель, Ковельського району, Волинської області, де зустрів ОСОБА_7 та в якості пасажира, зазначеним вище автомобілем, перевозив його в м. Кам`янець-Подільський, Хмельницької області, з метою його подальшого незаконного переправлення через державний кордон до Республіки Молдова, та за свої дії мав отримати грошові кошти у сумі 650 доларів США.

В подальшому, під час руху ОСОБА_5 , здійснюючи перевезення ОСОБА_7 по автодорозі від м. Луцьк Волинської області в напрямку м. Дубно, Рівненської області, зупинився на вимогу останнього, який вийшов із транспортного засобу, а до водія підійшли працівники поліції, які припинили протиправні дії ОСОБА_5 , спрямовані на незаконне переправлення вказаного громадянина через державний кордон України.

Старший слідчий вважає наявними передбачені п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України ризики, а саме, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків або інших співучасників у цьому ж кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, через що з врахуванням тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному, вважає застосування більш м`якого запобіжного заходу таким, що не забезпечить запобігання цим ризиками.

В судовому засіданні старший слідчий та прокурор клопотання підтримали. Слідчий пояснив, що фактичне затримання ОСОБА_5 відбулося о 16:45 27.09.2026, оскільки до цього часу підозрюваний міг вільно пересуватися.

Захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 клопотання слідчого заперечила, вказала на невірно зазначену годину фактичного затримання ОСОБА_5 в протоколі, оскільки таке мало місце о 13:50. З приводу зазначених в клопотанні ризиків пояснила, що ОСОБА_5 не має намірів переховуватися від слідства та суду, після виявлення кримінального правопорушення та затримання, ОСОБА_5 у вчиненому зізнався, відразу дав визнавальні показання, надав код доступу до телефону, тобто відразу пішов на співпрацю з органом досудового розслідування. Він не є організатором, знав лише менеджера, мав доставити людину з одного міста в інше, при цьому переправляти за кордон наміру не мав. Щодо ризику - знищити, сховати, документи, речі, вказала, що всі дії, які зафіксовано на телефон, він змінити не може, оскільки телефон знаходиться в органу досудового розслідування. Ризик перешкоджання іншим чином також не доведений. Підозрюваний готовий до співпраці, просить укласти угоду про визнання винуватості. Стан здоров`я підозрюваного незадовільний, що є небезпекою для його життя. Однією з причин таких заробітків було отримання коштів на заміну серцевого клапана, який у нього відсутній. Просила обрати підозрюваному запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання його батьків у місті Бориспіль, врахувавши його стан здоров`я, те, що останній йде на співпрацю зі слідством, вину визнає, хоча з батьками не проживає, але підтримує тісні зв`язки, батько має 2 групу інвалідності, міцність його соціальних зв`язків та відсутність судимостей. У разі, якщо суд прийде до висновку про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просила врахувати матеріальне становище даної сім`ї та визначити суму застави в мінімальному розмірі.

Підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечив та підтримав позицію свого захисника. Обставини, викладені у клопотанні, та свою вину визнав, про скоєне шкодує, просив застосувати домашній арешт, оскільки наміру переховуватися він не має.

Під час розгляду клопотання встановлено таке.

Кримінальне провадження по зазначеному в клопотанні факту незаконного переправлення осіб через державний кордон України, а саме сприяння його вчиненню наданням порад і засобів, вчиненими за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 4202603211000000074 за ознаками ч.3 ст.332 КК України 29 травня 2026 року.

В порядку п.1 ч.1 ст.208 КПК України ОСОБА_5 затриманий 27 вересня 2026 року.

Разом з тим, згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 27.09.2026 року, фактичним часом затримання ОСОБА_5 зазначено 27 вересня 2026 року о 16 год. 45 хв. Однак, до вказаного протоколу захисником внесено зауваження щодо часу фактичного затримання, зокрема, підозрюваний стверджував, що в протоколі затримання невірно вказаний час фактичного затримання, останній настоював, що його затримано о 13:00 год.

З матеріалів клопотання та пояснення підозрюваного слідчою суддею об`єктивно встановлено, що фактичне затримання ОСОБА_5 відбулося о 13:50 год. 27.09.2026, оскільки з даної години підозрюваний пересувався в присутності поліцейського, який супроводжував його до відділку поліції, тому суд вважає часом затримання ОСОБА_5 його фактичний час затримання - 13 год.50 хв. 27.09.2026.

Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, оголошене ОСОБА_5 28 вересня 2026 року.

Обґрунтованість підозри підтверджена зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: повідомленням про виявлення ознак кримінального правопорушення від 27.05.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 28.09.2026; повідомленням начальника прикордонного оперативно-розшукового відділу головного оперативно-розшукового відділу 6 прикордонного Волинського загону ОСОБА_10 від 28.09.2026; протоколом огляду речей від 27.09.2026; протоколом обшуку від 27.09.2026; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинення злочину, ОСОБА_5 від 27.09.2026; повідомленням про підозру ОСОБА_5 від 28.09.2026; поясненням та протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 27.09.2026; протоколом огляду речей від 27.09.2026.

З огляду на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі» проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, де зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, перелічені вище докази дають достатні підстави підозрювати ОСОБА_5 у причетності до вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним переправленням осіб через державний кордон України, за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, шляхом надання порад і засобів, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 4, ч.1 ст.177 КПК України, в судовому засіданні підтверджено з таких підстав.

Можливість ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування та суду доводиться тим, що інкримінований злочин передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі строком до дев`яти років і тяжкість такого покарання може спонукати підозрюваного до втечі з місця проживання, крім того, враховуючи, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела прибутку, непрацездатних та неповнолітніх осіб на утриманні не має, неодружений, проживає на орендованій квартирі, на постійній основі здійснює поїздки різними транспортними засобами в різні регіони України, що у сукупності вказує на відсутність міцних соціальних зв`язків за місцем проживання та можливості з легкістю змінити місце свого перебування.

Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні ст.ст.5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії», де Суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування; рішення у справі «Летельє проти Франції», де Суд визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу).

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, беручи до уваги те, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від суду.

Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни наданих показань на свою користь, відмови від дачі показань взагалі, підтверджується тим, що особа, яку перевозив ОСОБА_5 , з метою подальшого незаконного переміщення через Державний кордон є ключовим свідком у кримінальному провадженні, крім того, на даний час не встановлено повне коло усіх співучасників кримінального правопорушення.

Відповідно до передбаченої КПК України процедури отримання показань свідків, а саме першочергово на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, в подальшому, після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку ст.225 КПК України.

Можливість ОСОБА_5 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, доводиться тим, що про наявність вказаних речей та документів на даний час відомо лише ОСОБА_5 та такі речі і документи можуть мати значення для встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, які стосуються виконання відведеної йому ролі у вчиненні кримінального правопорушення та отримання ним грошової винагороди.

Перешкоджання кримінальному провадженню в інший спосіб підтверджується тим, що ОСОБА_5 зможе створювати перешкоди для проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, зокрема шляхом віддаленого доступу до свого мобільного телефону, який визнаний речовим доказом, прихованого спілкування з іншими співучасниками злочину, блокування та приховування доступів до інших електронних носіїв інформації.

Таким чином, враховуючи зміст повідомлення про підозру, дані про особу підозрюваного, запобігти ризикам: переховування від органу досудового розслідування та суду, знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконного впливу на свідків або інших співучасників у цьому ж кримінальному провадженні, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином можливо лише утримуючи обвинуваченого під вартою.

Слідча суддя враховує доводи сторони захисту, однак вважає, що наразі вони не можуть слугувати підставою для застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу.

За таких обставин та з огляду на повідомлену підозру і тяжкість покарання, яке може понести ОСОБА_5 , з урахуванням того, що слідчі дії ще не проведені, а досудове слідство лише розпочате і триває, вважаю наявними підстави застосувати щодо підозрюваного запропонований слідчим запобіжний захід, оскільки на цій стадії досудового розслідування інший, більш м`який запобіжний захід, не зможе запобігти встановленим під час розгляду клопотання ризикам.

Таким чином, клопотання підлягає задоволенню.

Водночас, згідно із ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

При визначенні розміру застави у якості альтернативного запобіжного заходу суд також враховує, що сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Тобто, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд з урахуванням положень ст.ст.177,178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю злочину, у вчиненні якого він обвинувачується.

Таким чином, враховуючи обставини розслідуваного злочину, який інкримінується підозрюваному, вчинення злочину з корисливих мотивів, індивідуальні особливості підозрюваного, слідча суддя вважає, що розмір застави слід визначити у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Такий розмір зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти ризикам кримінального провадження, є співмірним з вчиненим злочином та буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 182, 183, 195, 196, 372 КПК України, слідча суддя,-

п о с т а н о в и л а :

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 25 листопада 2026 року включно.

Строк тримання під вартою рахувати з 13 години 50 хвилин 27 вересня 2026 року.

На підставі ч.5 ст.182, ч.3 ст.183 КПК України визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному цією ухвалою, на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області №UA358201720355259001500002504 в ДКСУ міста Київ (МФО 820172, код ЄДРПОУ 26276277), та надати суду документ, що підтверджує таке внесення.

В разі внесення застави, відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки:

- з`являтись на виклик слідчого, прокурора або суду у попередньо визначений час, а в разі неможливості з`явитись через поважні причини - завчасно повідомити про це;

- не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора чи суду із населеного пункту, в якому він буде проживати відповідно до визначених прокурором або слідчим умов;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон;

- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками в цьому кримінальному провадженні.

В разі внесення застави термін дії цих обов`язків визначити до 25 листопада 2026 року включно.

У випадку внесення застави та після проведення відповідної перевірки уповноважена службова особа установи попереднього ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного з-під варти, про що повідомити слідчого, прокурора, слідчого суддю Любомльського районного суду Волинської області.

В такому випадку з моменту звільнення підозрюваного з-під варти він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, і зобов`язаний виконувати покладені на нього цією ухвалою в порядку ч.5 ст.194 КПК України обов`язки.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити підозрюваному і прокурору негайно після проведення судового засідання.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним ОСОБА_5 - з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали проголошено о 10:00 годині 30 вересня 2026 року.

Слідча суддя ОСОБА_1