Рішення № 140208435, 30.09.2026, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/713/26

Провадження № 2-а/162/21/2026

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року селище Любешів

Любешівський районний суд Волинської області у складі

головуючого судді Цибень О.В.,

з участю секретаря судового засідання Будько І.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ:

Через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від представника позивача адвоката Пасевича О.П. 17.08.2026 до суду надійшов вказаний позов.

Вимоги обґрунтовані тим, щo позивач ОСОБА_1 06 серпня 2026 року приблизно о 10 год разом із своїм товаришем ОСОБА_2 мотоциклом марки» SPARK SP200D-4», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням останнього, приїхали в селище Любешів по особистих справах. Припаркувавшись навпроти КП «Любешівська багатопрофільна лікарня», через кілька хвилин до них під`їхали працівники поліції, які відразу почали вимагати реєстраційні документи на мотоцикл та посвідчення водія, попередньо не зупинявши їх та не повідомляючи причини перевірки документів. На вказану вимогу поліцейських Бартошик П.І. та Поліщук С.Г. повідомили, що жодних правил дорожнього руху не порушували, на даний час їх транспортний засіб не рухається, зупинки транспортного засобу не було, тому обов`язку пред`являти реєстраційні документи на мотоцикл та посвідчення водія вони не мають. Працівники поліції пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до уваги не брали та склали щодо ОСОБА_1 постанову серії ЕНА № 7676809 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126, ч. 6 ст. 121 КУпАП, хоча останній поліцейським повідомляв, що він не керував цим мотоциклом, а за кермом перебував ОСОБА_2 . У зазначеній постанові вказано, що ніби-то 06.08.2026 о 09 год 49 хв у сел. Любешів по вул. Незалежності водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «SPARK SP200D-4», номерний знак НОМЕР_1 , який не перереєстрований у встановленому законом порядку та без посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.9В, 2.1А ПДР України, чим порушив ч. 2 ст. 126 та ч. 6 ст. 121 КУпАП. Дані порушення об`єднано згідно з ч. 2 ст. 36 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 гривень. Однак позивач за викладених в оскаржуваній постанові обставин транспортним засобом не керував, будь-які докази цього відсутні, відтак його неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності. На підставі викладеного просить скасувати постанову серії ЕНА № 7676809 від 06 серпня 2026 року.

Ухвалою суду від 18.08.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник відповідача 25.08.2026 подав до суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову з огляду на таке. Із матеріалів справи вбачається, що, підійшовши до автомобіля, поліцейський відповідно до ч.3 ст. 18 та ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» представився та повідомив водія про факт ведення відеофіксації на нагрудну боді-камеру. Відповідно до п.3 ч. 1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» водія було зупинено з підстав наявності інформації, що свідчить про причетність водія до вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог пункту правил 2.9. в ПДР України. На відеозаписі з відеореєстратора службового транспортного засобу поліцейських чітко вбачається момент руху транспортного засобу марки «SPARK SP200D-4», номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого перебуває ОСОБА_1 в селищі Любешів по вулиці Незалежності о 09:49:03. З моменту появи в полі зору поліцейських вказаного транспортного засобу, останні невідкладно, а саме о 09:49:07 почали слідування за вказаним транспортним засобом, який безперервно перебував у зоні візуального контакту поліцейських, оскільки місцем вчинення адміністративних правопорушень позивачем є відкрита місцевість, яка була в добре доступній оглядовості для працівників поліції. У момент під`їзду службового транспортного засобу до місця, де здійснив зупинку позивач, поліцейський повідомив водія про причину слідування з метою його зупинки та необхідність надати документ, який надає право на керування транспортним засобом - а саме посвідчення водія відповідної категорії відповідно до п.2.1.а ПДР України. На зазначену вимогу водій ОСОБА_1 повідомив, що посвідчення водія відповідної категорії у встановленому законом порядку він не отримував. Також позивача зазначив, що не перереєстрував належний йому транспортний засіб марки «SPARK SP200D-4», номерний знак НОМЕР_1 , придбаний у 2023 році, у встановленому законом порядку, так як перебував за кордоном та не мав на це часу. Відтак, було розпочато розгляд справи, оскільки відповідно до п. 3 ч.1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейським було встановлено інформацію про вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, а саме - порушення вимог п.2.1.а та п.2.9.в ПДР України, у результаті чого винесено оскаржувану постанову, з якою ознайомлено позивача, а також з його правами згідно зі ст. 268 КУпАП та строками оскарження згідно зі ст.289 КУпАП, копію постанови вручено позивачу під підпис. Під час фіксації та розгляду адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_1 будь-яких заяв та заперечень щодо факту керування ним транспортним засобом не надходило, а порушення, виявлені поліцейськими, позивач усвідомлював та визнавав, що належно зафіксовано на бодикамеру поліцейського. Враховуючи вищевикладене, ГУНП у Волинській області вважає, що доводи ОСОБА_1 , викладені в позовній заяві є суб`єктивними, спрямованими на уникнення відповідальності, являються спробою вести суд в оману та спростовуються належними, допустимими, законними доказами у справі. Постанова винесена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у межах компетенції уповноваженої службової особи.

У судовому засіданні 08.09.2026 представник позивача Пасевич О.П. після дослідження матеріалів справи та надання пояснень заявив клопотання про допит свідка ОСОБА_2 та зобов`язувався забезпечити його явку в наступне судове засідання. Клопотання представника позивача було задоволено та відкладено судове засідання на 16 год 30 хв 15 вересня 2026 року, яке також було відкладено за клопотанням адвоката. У судове засідання, призначене на 11 год 30 вересня 2026 року, сторона позивача не з`явилася та не забезпечила явки свідка, про причини неявки суду не повідомили та про відкладення судового засідання не клопотали.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи,

Оскільки вказану справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, матеріали якої було досліджено за участю представника позивача, суд вважає можливим проводити судовий розгляд без учасників.

На підставі ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 06.08.2026 поліцейський ВПД №1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Семенюк В.Ф. виніс постанову серії ЕНА № 7676809 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 121 та ч.2 ст.126 КУпАП, а саме за порушення п.2.1а, 2.9в ПДР, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 гривень.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови 06.08.2026 о 09 год 49 хв у сел. Любешів по вул. Незалежності водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «SPARK SP2000-4», н.з. НОМЕР_1 , який не перереєстрований у встановленому законом порядку та без посвідчення водія відповідної категорії.

Частина 2 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до п.2.1а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 6 ст.121 КУпАП встановлено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку.

Згідно з п.2.9в ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення.

Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 (надалі - Інструкція №1026) передбачено обов`язок поліцейських проводити повну фіксацію як факту вчинення адміністративного правопорушення, так і подальших процесуальних дій, що вчиняються поліцейськими. Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Інструкції №1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський повинен переконатися в точності встановлених на пристрої дати та часу. Метою обов`язкової відеофіксації процесу виявлення адміністративного правопорушення та процесуальних дій, що вчиняються поліцейським, є: забезпечення збирання об`єктивних доказів вчиненого правопорушення; усунення суперечностей, які можуть виникати у ході вчинення цих дій; перевірка правильності та законності дій як поліцейських, так і інших учасників у ході їх вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Частиною 1 ст.222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема і за частинами першою, другою і четвертою статті 126 КУпАП.

Відповідно до положень ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Слід відмітити, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (Рішенні Європейськогосуду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 29 червня 2007 року).

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2, 3 ст. 90 КАС України).

Доводи адвоката спростовуються дослідженим судом відеозаписом, який, з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним та незалежним від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи доказом, із якого встановлено, що ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, у розмові з працівниками поліції вказував, що посвідчення водія відповідної категорії у встановленому законом порядку він не отримував та не перереєстрував належний йому транспортний засіб марки «SPARK SP200D-4», номерний знак НОМЕР_1 , придбаний у 2023 році, у встановленому законом порядку, так як перебував за кордоном.

Також із наданого представником відповідача електронного доказу встановлено, позивачу зачитано зміст оскаржуваної постанови, роз`яснено порядок сплати штрафу та строки оскарження постанови, у якій він поставив підпис про отримання копії.

Крім того, зі змісту відеозапису вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 активно бере участь у розмові, надає відповіді на поставлені запитання та повідомляє обставини, які стосуються безпосередньо його, як водія транспортного засобу. При цьому протягом усього спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не повідомляє про наявність іншого водія та не вказує на те, що працівники поліції помилково вважають його особою, яка здійснювала керування.

Разом з тим, на відеозаписі зафіксовано розмову між працівником поліції та ОСОБА_1 щодо обставин можливого перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння. Зокрема, працівник поліції ставить запитання про те, чому ОСОБА_1 , усвідомлюючи факт вживання алкогольних напоїв, не передав керування своєму товаришеві, який перебував разом із ним. На що ОСОБА_1 відповідає, що не зробив цього, оскільки його товариш не має права керування транспортними засобами. Тож зміст такої розмови фактично свідчить про визнання ОСОБА_1 того, що саме він здійснював керування транспортним засобом. У такій ситуації будьякі твердження про те, що за кермом перебувала інша особа, суперечать власним поясненням ОСОБА_1 , наданим ним безпосередньо під час спілкування з працівниками поліції одразу на місці події.

Натомість версія захисту про те, що транспортним засобом нібито керував хтось інший з`явилася лише на стадії судового розгляду та спростовується змістом пояснень ОСОБА_1 , зафіксованим на відеозаписі.

За наведених обставин суд доходить висновку, що позиція захисту спрямована на створення для ОСОБА_1 штучної версії подій, покликаної поставити під сумнів факт його керування транспортним засобом та спрямована на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

На переконання суду, докази, подані представником відповідача, є належними та допустимими в розумінні положень ст. 251 КУпАП, повністю узгоджуються між собою та відтворюють фактичні обставини цієї справи.

Сукупність вищенаведених доказів повністю спростовують доводи позивача про відсутність доказів його вини у вчиненні правопорушень, передбачених ч.6 ст.121, ч.2 ст. 126 КУпАП, які ставиться йому у провину.

Жодних доказів щодо неправомірності дій працівників поліції стосовно позивача чи їх оскарження суду не надано.

Працівник поліції мав законні підстави для розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення. Крім того, будь-яких обставин, які б вимагали додаткової перевірки, позивач поліцейському не повідомив.

Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.6 ст.121, ч. 2 ст. 126 КУпАП «поза розумним сумнівом» доведена та підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами по справі.

Переконливих доводів, які би були безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови, стороною позивача не наведено і при розгляді справи не встановлено.

Відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, що кореспондується з позиціями КЦС ВС у постановах від 20.10.2020 у справі №756/536/19, від 15.10.2020 у справі № 759/14004/15-ц, від 15.10.2020 у справі №157/398/15-ц, від 13.10.2020 № 161/4641/17, 20.10.2020 у справі № 213/112/19, від 12.10.2020 у справі № 585/2958/17, від 12.101.2020 у справі №521/7401/15, від 09.10.2020 у справі №161/7515/15-ц).

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, на підставі оцінених доказів, суд дійшов висновку, що стороною відповідача доведено факт вчинення позивачем зазначених в оскаржуваній постанові адміністративних правопорушень, тому постанову серії ЕНА № 7676809 від 06.08.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч.6 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП слід залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

Керуючись ст. 9,77,90,139,242-246,286 КАС України, ст. 247,280,293 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Залишити без змін постанову серії ЕНА № 7676809 від 06.08.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляду штрафу в розмірі 3400 гривень, винесену поліцейським ВПД №1 (сел. Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Семенюком Володимиром Федоровичем.

Залишити без задоволення позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Представник позивача: адвокат Пасевич Олександр Петрович (адреса: вул. Річкова, 41, сел. Любешів Камінь-Каширського району Волинської області; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області (адреса: вул. Винниченка, 11, м. Луцьк Волинської області; ЄДРПОУ 4018604).

Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ