Рішення № 140208221, 30.09.2026, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/3424/26

Провадження № 2/0158/1455/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Сіліч Ю.Л.,

за участю секретаря судового засідання Оніщук Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.11.2025 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 103828185 у формі електронного документа з використанням електронного підпису на суму 15000,00 грн, який підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, строком на 360 днів, тобто до 13.11.2026 року.

Згідно з умовами Кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу шляхом ініціювання через банк провайдер грошові кошти у розмірі 15000,00 грн.

В подальшому, між первісним кредитором ТОВ "Мілоан" та ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" 26.06.2026 року укладено договір факторингу № МТ-260626-1 (далі Договір факторингу). На підставі договору факторингу, а також Реєстру боржників № 1 від 26.06.2026р., від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Тому, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором у розмірі 43934,45 грн, а також судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та 226,98 грн - витрат, понесених позивачем на відправлення поштової кореспонденції.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

На підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 26.08.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

В період розгляду спрощеного позовного провадження по даній справі заяв, клопотань та заперечень у порядку ст. 182 ЦПК України, сторонами подано до суду не було. Крім того, відзиву на позовну заяву відповідачем до суду подано не було.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом установлено, що 18.11.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103828185, який підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису (одноразовим ідентифікатором 497280 ), тобто у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За цим Договором Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору у кредит (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит (п. 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 15000,00 грн.

Кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 18.11.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів (п. 1.3. Договору).

Згідно п. 1.4. Договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 13.11.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Денна процентна ставка складає: (50368.20 грн. / 15000.00 грн.) / 360 днів * 100% = 0.93% (п. 15. Договору).

Комісія за надання кредиту: 1350.00 грн., яка нараховується за ставкою 9,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1. Договору).

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 24420.00 грн., що нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору (п. 1.5.2. Договору).

Згідно п. 1.6. Договору тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п.п.2.2.2, 2.2.3 цього Договору.

Факт отримання позичальником кредитних коштів в сумі 15000,00 грн. на банківський рахунок № НОМЕР_1 підтверджується платіжним дорученням № 112111226 від 18.11.2025р.

Таким чином, суд вважає доведеним факт укладення 18.11.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 103828185 та виконання Кредитодавцем свого зобов`язання щодо надання споживчого кредиту у сумі 15000,00 грн.

26.06.2026р. між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" укладено договір факторингу № МТ-260626-1 (далі Договір факторингу). На підставі договору факторингу, фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту загальну Ціну продажу в сумі, передбаченій п.3.2. цього Договору, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові Права вимоги за Кредитними договорами в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. З дати відступлення права вимоги, за умови виконання Фактором свого обов`язку щодо сплати Ціни продажу у розмірі, передбаченому у п. 3.2. цього Договору, Клієнт перестає бути стороною за Кредитними договорами, вказаними у Переліку (Реєстрі) Боржників, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за такими Кредитними договорами та набуває всіх прав за ними.

З реєстру боржників № 1 від 26.06.2026р. до Договору факторингу № МТ-260626-1 підтверджується відступлення ТОВ "Мілоан" до ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 103828185 від 18.11.2025 року в сумі 43934,45 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14955,00 грн, заборгованість за процентами 10499,65 грн., заборгованість за комісією 10979,80 грн. та заборгованість за штрафами 7500,00 грн..

Згідно довідки ТОВ Новий Колектор» за вих. № 16589/26-ДПЗ від 06.08.2026р. про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором № 103828185 від 18.11.2025 року, станом на 06.08.2026р. розмір боргу відповідача ОСОБА_1 складає 43934,45 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 14955,00 грн, заборгованість за процентами 10499,65 грн., заборгованість за комісією 10979,80 грн. та заборгованість за штрафами 7500,00 грн..

Таким чином, надані представником позивача копії договору факторингу та реєстру права вимоги є належними, допустимими та достатніми доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 5 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі Закону) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення суми заборгованості за тілом кредиту в сумі 14955,00 грн, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів щодо погашення вказаної заборгованості за тілом кредиту.

З приводу заборгованості за комісією судом встановлено, що умовами договору передбачено стягнення комісії за надання кредиту одноразово в сумі 1350,00 грн та комісії за обслуговування кредиту, що нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, яка становить 10979,80 грн. згідно позовних вимог.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Суд зазначає, що умова кредитних договорів щодо обов`язку відповідача сплачувати банку комісію за обслуговування кредитної заборгованості по суті є платою позичальника за надання інформації щодо її кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена законом, та плату за дії, які вчиняються позичальником на користь кредитодавця, є прямою економічною метою останнього і не становлять платної банківської послуги. А тому, такі умови кредитного договору є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Наведене узгоджується з висновком, якого дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) про те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з тим, в матеріалах справи міститься відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 103828185 відповідача ОСОБА_1 , з якої вбачається, що 18.12.2025 року відповідачем було сплачено комісію за надання кредиту в сумі 1350,00 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача комісії за обслуговування кредиту у сумі 10979,80 гривень до задоволення не підлягає.

Крім того, з відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 103828185 відповідача ОСОБА_1 , вбачається, що останньою було сплачено комісію за обслуговування кредиту на загальну суму 2340,20 грн, стягнення якої суперечить вимогам чинного законодавства.

Тому, суд доходить до висновку про необхідність перерахування кредитної заборгованості, а саме, зарахувати 2340,20 грн сплаченої за нікчемою умовою договору комісії в рахунок погашення заборгованості за кредитом.

З врахуванням проведеного власного розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1038281855 від 18.11.2025 року, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Новий Колектор» заборгованості за кредитним договором в розмірі 23114,45 грн, з них: заборгованість по тілу кредиту становить 14955,00 грн., заборгованість за відсотками становить - 8159,45 грн.

Щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7500,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно п. 18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи наведені правові висновки, суд вважає за необхідне відмовити у стягненні штрафу.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1400 грн 72 коп (23114,45/43934,45*2662,40).

Крім того з відповідача в користь позивача підлягають стягнення 226,98 грн витрат пов`язаних з підготовкою та направленням стороні відповідача (боржнику) документів у вигляді позовної заяви, які відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи, і є складовою судових витрат, які включають в себе оплату поштових послуг (відправлення рекомендованих листів), кур`єрської доставки або інші витрати, понесені позивачем.

Вказана сума витрат підтверджується квитанцією «Поштова служба «Е-Пост» № 2198740 від 13.08.2026 року та описом до накладної № 2198740 від 13.08.2026 року до вищевказаної квитанції.

Керуючись ст. ст. 12,81,141,247,263-265,274-279 ЦПК України, ст. ст. 512, 514, 526, 549, 610, 611, 625, 629, 1048-1050, 1077 ЦК України, суд

У Х В А Л И В

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" заборгованість за кредитним договором № 103828185 від 18.11.2025 року в розмірі 23114 (двадцять три тисячі сто чотирнадцять) гривень 45 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" витрати на оплату судового збору в сумі 1400 (одна тисяча чотириста) гривень 72 копійки та 226 (двісті двадцять шість) гривень 98 копійок витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів відповідачу (боржнику).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», код ЄДРПОУ 43170298, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. № 13, офіс 601.

Представник позивача: Котова Світлана Миколаївна, юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. № 13, офіс 601, РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Текст рішення складений 30.09.2026 року.

Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч