Ухвала суду № 140203569, 30.09.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/4201/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участі секретаря Шевченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду заяву представника відповідача про встановлення або заміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 620/4201/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

31.08.2026 до суду надійшла заява представника відповідача про зміну способу і порядку виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.06.2026, у справі № 620/4201/25 в частині зобов`язання Мінветеранів розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 25.12.2024 про встановлення факту безпосередньої участі її сина, ОСОБА_2 , у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Заява мотивована тим, що вказане судове рішення є незрозумілим для виконання з огляду на таке.

Через зміни у законодавстві, які відбулися у 2025 році у зв`язку із прийняттям Закону України від 15.04.2025 № 4351-ІХ Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та прийнятої на його виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.10.2025 № 1360, яка набрала чинності 29.10.2025, механізм отримання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України був приведений у відповідність до Закону України від 15.04.2025 № 4351-IX:

1) були внесені зміни до Порядку № 740 та виключено довідку, яку видавало Мінветеранів відповідно до Порядку № 685, як підставу для надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України;

2) Порядок № 685 був визнаний таким, що втратив чинність, оскільки ні Законом № 3551-ХІІ, ні будь-яким іншим законом не передбачено застосування довідки, яку видавало Мінветеранів на підставі рішень міжвідомчої комісії відповідно до Порядку № 685;

3) адміністративний орган, який встановлював факт участі цивільних осіб у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - міжвідомча комісія припинила існування

Отже, адміністративна послуга зі встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 29.10.2025 Мінветеранів не надається.

У зв`язку з викладеним, виникли обставини, що роблять виконання рішення суду неможливим.

Сторони про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, від заявника та позивач у справі надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 по справі №620/4201/25, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 01.06.2026, у справі № 620/4201/25 (далі - Постанова Верховного Суду), касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі № 620/4201/25 скасовано. Ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Мінветеранів про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Мінветеранів, яка полягає у не розгляді по суті заяви ОСОБА_1 від 25.12.2024 про встановлення факту безпосередньої участі її сина, ОСОБА_2 , у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Зобов`язано Мінветеранів розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 25.12.2024 про встановлення факту безпосередньої участі її сина, ОСОБА_2 , у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Положеннями статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення суду по даній справі є обов`язковим до виконання на всій території України.

Відповідно до матеріалів справи, на виконання рішення суду від 20.08.2026, видано позивачу виконавчий лист. На час розгляду даної заяви триває виконавче провадження, рішення суду залишається не виконаним, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною третьою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміється застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суть самого судового рішення.

Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.

Відтак, суд зазначає, що спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту порушеного права. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. При цьому, факт наявності таких обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

При цьому, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (частина четверта статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин. Відтак, поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту.

Зі змісту заяви Міністерства у справах ветеранів України про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у даній справі - постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 червня 2026 року в частині зобов`язання Мінветеранів розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 25 грудня 2024 року про встановлення факту безпосередньої участі її сина, ОСОБА_2 , у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, вбачається, що представником відповідача не зазначено жодного дієвого способу або порядку виконання судового рішення у даній справі, які б призвели до ефективного поновлення порушених прав позивачки.

Поряд із цим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду своєю постановою від 01 червня 2026 року у даній справі зобов`язав саме Мінветеранів вчинити певні дії, а не певну комісію при ньому.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення суду слід відмовити.

Керуючись статтями 241-242, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника відповідача про встановлення або заміну способу та порядку виконання рішення суду у справі № 620/4201/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст ухвали складений 30 вересня 2026 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ