Рішення № 140203435, 30.09.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/8714/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у приміщенні суду адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» до Волинської митниці про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» (далі також позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Волинської митниці (далі також відповідач), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 12.05.2026 № UA205050/2026/000079/1;

визнати протиправною та скасувати складену Волинською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.05.2026 р. № UA205050/2026/000434, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією від 12.05.2026 р. № 26UA205050016361U0.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що подані до митного оформлення документи у сукупності дають змогу ідентифікувати спірний товар та містять достатні відомості про складові його митної вартості, зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості за основним методом є необґрунтованими.

Відповідач подав відзив на позов, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому не погоджувався з доводами відповідача викладеними у відзиві та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.09.2026 у задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» до Волинської митниці про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

30.03.2026 р. між Компанією UAB «NOVA RENT» (Литовська Республіка), як Продавцем, та ТОВ «Батьківщина», як Покупцем, укладено договір № NOVA006-2026 (надалі Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується купити сільськогосподарську техніку згідно з Додатками до цього Договору.

Згідно додатку № 1 від 30.03.2026 р. до Договору Продавець зобов`язався продати, а Покупець зобов`язався купити вживаний колісний трактор марка/модель : JOHN DEERE 8370R, ціна за 1 одиницю : 110 000,00 євро, серійний номер 1RW8370RАНS118949, рік випуску : 2017, години напрацювання : 5100. Всього за додатком № 1 110 000,00 євро

14.04.2026 р. ТОВ «Батьківщина» сплатило у безготівковій формі на поточний рахунок Компанії UAB «NOVA RENT» грошові кошти в сумі 110 000,00 євро із призначенням платежу «PREPAYMENT TO CONTRACT NOVA006 2026 DD 30.03.2026 FOR USED TRACTOR», що у перекладі з англійської означає «передоплата за договором NOVA006-2026 від 30.03.2026 за вживаний трактор».

З метою здійснення митного оформлення товару, що ввозиться позивачем на митну територію України, останнім до Волинської митниці було подано митну декларацію 26UA205050016361U0 від 12.05.2026 та, зокрема, наступні документи: договір від 30.03.2026 р. № NOVA006-2026, укладений між Компанією UAB «NOVA RENT», як Продавцем, та ТОВ «Батьківщина», як Покупцем; додаток № 1 від 30.03.2026 р. до договору № NOVA006-2026 від 30.03.2026 р., укладений між Компанією UAB «NOVA RENT», як Продавцем, та ТОВ «Батьківщина», як Покупцем; платіжна інструкція в іноземній валюті ТОВ «Батьківщина» від 14.04.2026 р. № 6 на суму 110 000,00 євро; SWIFT від 14.04.2026 р. № 260414/000025313 на суму 110 000,00 євро; інвойс VAT INVOICE № NRENT2026035 від 08.05.2026 р.; договір на перевезення вантажів від 15.02.2021 р. № 15022021-3, укладений між ТОВ «Батьківщина», як Замовником, та ТОВ «ТОП АГРО ТРАНС», як Перевізником; заявка № 7684 від 22.04.2026 до договору № 15022021-3 від 15.02.2021, укладена між ТОВ «Батьківщина», як Замовником, та ТОВ «ТОП АГРО ТРАНС», як Виконавцем; міжнародна товарно транспортна накладна CMR від 08.05.2026 р.; рахунок на оплату ТОВ «ТОП АГРО ТРАНС» від 12.05.2026 р. № 6737; довідка ТОВ «ТОП АГРО ТРАНС» про транспортно експедиційні витрати від 12.05.2026 р. № 1205-1; договір на надання митно брокерських послуг від 27.01.2026 р. № 27-01-26, укладений між ТОВ «Батьківщина», як Замовником, та ФОП ОСОБА_1 , як Виконавцем; митна декларація країни відправлення від 08.05.2026 р. № 26LTKR50000482F1В3.

Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів фахівцями контролюючого органу декларанту було надіслано повідомлення, в якому вказано, що позивачу необхідно згідно ст. 53 та ст. 54 Кодексу в 10-ти денний термін надати: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.07.2026 5 вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На вказане повідомлення представником позивача було подано заяву від 12.05.2026, в якій повідомлено, що для митного оформлення було подано всі наявні документи. У зв`язку з відсутністю інших додаткових документів, просив завершити митне оформлення.

12.05.2026 Волинською митницею було прийнято рішення № № UA205050/2026/000079/1 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митним органом митну оцінку товарів здійснено із застосуванням резервного методу з розрахунку 178749 EUR.

У графі 33 вказаного рішення було зазначено обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості, а саме:

Відповідно до вимог наказу Держмит служби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» було здійснено порівняння заявленої митної вартості оцінюваного товару з рівнем митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Внаслідок даного аналізу було встановлено, що заявлений рівень митної вартості товару є суттєво нижчим, ніж рівень митної вартості товарів з подібними характеристиками, митне оформлення яких вже завершено. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності.

Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4, 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі- Кодекс)).

П.2 контракту від 30.03.2026 №NOVA006-2026 (далі- Контракт) передбачена передоплата за товар.

Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі- Постанова №216).

З урахуванням викладеного, надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 14.04.2026 № 6 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підпису(ів) [власноручного(их)/електронного(их)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком.

Отже, декларантом не надано належного документального підтвердження ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар. Пунктами 5, 6, 7 частини десятої статті 58 Кодексу встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а також витрати на страхування цих товарів.

Умови поставки товару, вказані в п.3 Контракту- FCA Kaunas, Литва. Відповідно до Правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс, за умовами поставки FCA продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, передавши товар, що пройшов експортне митне очищення, перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем, у визначеному місці. Продавець несе ризики та витрати до моменту передачі вантажу.

Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано: договір від 15.02.2021 № 15022021-3, заявку від 22.04.2026 № 7684, рахунок на оплату від 12.05.2026 №6737, довідку про транспортно- експедиційні витрати від 12.05.2026 № 1205-1. В довідці про транспортно- експедиційні витрати від 12.05.2026 № 1205-1 вказано, що витрати на завантажувальні роботи включені до фрахту, проте не надано відомостей щодо вартості навантаження (в товаросупровідних документах дані витрати не визначені кількісно та достовірно, та, відповідно, не включені в графи 21 ДМВ).

Відповідно до частини другої статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Розрахунки згідно із частиною дев`ятою даної статті робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно пункту 2 частини другої статті 52 Кодексу- декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно п.1 частини п`ятої ст.54 Кодексу митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Згідно п.1 частини четвертої статті 54 Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містили розбіжності, декларанту було запропоновано згідно ст.53 та ст.54 Кодексу в 10-ти денний термін надати: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхуванння,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом на вимогу було надано: копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 14.04.2026 №6, копію митної декларації країни відправлення від 08.05.2026 №26LTKR50000482F1B3, витяги з мережі Інтернет, лист від ТОВ «Батьківщина» від 12.05.2026 б/н. В листі від одержувача товару ТОВ «Батьківщина» 12.05.2026 б/н сказано, що ТОВ «Батьківщина» не понесло витрат на завантаження товару.

Разом з тим, як вище вказано, в довідці про транспортно- експедиційні витрати від 12.05.2026 № 1205-1, наданій перевізником товару- ТзОВ «ТОП АГРО ТРАНС», вказано, що витрати на завантажувальні роботи включені до фрахту.

Відповідно до частини другої статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Інші витребувані документи декларант відмовився надати, про що зазначено в заяві від 12.05.2026 б/н.

Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 частини другої статті 52 Кодексу достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, ч.6 статті 54 Кодексу передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій- четвертій статті 53 Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

За умови надання згідно ч.2-3 ст.53 Кодексу документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка піддається обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. Митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 Кодексу з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 Кодексу) та методу 2б (ст.60 Кодексу) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, які відповідають умовам ст.59,60 Кодексу, методу 2в (ст.62 Кодексу) та методу 2г (ст.63 Кодексу) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта- митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Кодексу на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС (ЕМД від 12.02.2026 №26UA205050004419U8).

За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару, митне оформлення якого вже завершено,- бувшого у використанні сільськогосподарського колісного трактора марки John Deere, моделі- 8370R, країна походження- США, рік виготовлення 2017,-потужність двигуна- 272кВт.-тип двигуна- дизель-об"єм двигуна- 8700см.куб, вага- 15000 кг, який ввозився з Німеччини на умовах поставки DAP Myshiv UA, та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить 178749 євро за шт. Коригування на обсяг партії, комерційні умови, умови поставки не здійснювалося. Оцінюваний товар ввезено в тій же кількості, що і товар за ЕМД №26UA205050004419U8

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2026/000434.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 Митного кодексу України (далі також МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, із сиcтемного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Так, позивачем до митного оформлення було надано митну декларацію № 26UA205050016361U0 від 12.05.2026, договір від 30.03.2026 р. № NOVA006-2026, укладений між Компанією UAB «NOVA RENT», як Продавцем, та ТОВ «Батьківщина», як Покупцем; додаток № 1 від 30.03.2026 р. до договору № NOVA006-2026 від 30.03.2026 р., укладений між Компанією UAB «NOVA RENT», як Продавцем, та ТОВ «Батьківщина», як Покупцем; платіжна інструкція в іноземній валюті ТОВ «Батьківщина» від 14.04.2026 р. № 6 на суму 110 000,00 євро; SWIFT від 14.04.2026 р. № 260414/000025313 на суму 110 000,00 євро; інвойс VAT INVOICE № NRENT2026035 від 08.05.2026 р.; договір на перевезення вантажів від 15.02.2021 р. № 15022021-3, укладений між ТОВ «Батьківщина», як Замовником, та ТОВ «ТОП АГРО ТРАНС», як Перевізником; заявка № 7684 від 22.04.2026 до договору № 15022021-3 від 15.02.2021, укладена між ТОВ «Батьківщина», як Замовником, та ТОВ «ТОП АГРО ТРАНС», як Виконавцем; міжнародна товарно транспортна накладна CMR від 08.05.2026 р.; рахунок на оплату ТОВ «ТОП АГРО ТРАНС» від 12.05.2026 р. № 6737; довідка ТОВ «ТОП АГРО ТРАНС» про транспортно експедиційні витрати від 12.05.2026 р. № 1205-1; договір на надання митно брокерських послуг від 27.01.2026 р. № 27-01-26, укладений між ТОВ «Батьківщина», як Замовником, та ФОП ОСОБА_1 , як Виконавцем; митна декларація країни відправлення від 08.05.2026 р. № 26LTKR50000482F1В3.

Суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) обмінюватися інформацією, що стосується митної вартості товарів, в електронній формі у форматі міжнародних стандартів обміну електронною інформацією з митними органами іноземних держав із використанням інформаційних технологій, за умови дотримання вимог щодо її конфіденційності; 7) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

В силу вимог частин першої та другої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у Графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Щодо доводів відповідача, що надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 14.04.2026 №6 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, зокрема підпису(ів) [власноручного(их)/електронного(их)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком, декларантом не надано належного документального підтвердження ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар; в довідці про транспортно - експедиційні витрати від 12.05.2026 № 1205-1 вказано, що витрати на завантажувальні роботи включені до фрахту, проте не надано відомостей щодо вартості навантаження (в товаросупровідних документах дані витрати не визначені кількісно та достовірно, та, відповідно, не включені в графи 21 ДМВ), суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 6 розділу І Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі Положення №216) ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі. Форма та порядок надання платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах визначаються умовами договору про надання платіжних послуг між користувачем і надавачем платіжної послуги.

Обов`язкові реквізити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, визначаються пунктом 14 розділу ІІ Положення №216, зокрема обов`язковим реквізитом є підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації, який створений за результатом процедури посиленої автентифікації платника відповідно до вимог Положення про автентифікацію та застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 травня 2023 року № 58 (зі змінами).

Надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів. (пункт 26 розділу ІІІ Положення №216).

З дослідженої платіжної інструкції від 14.04.2026 № 6 вбачається, що позивач перерахував UAB «NOVA RENT» кошти в сумі 110000,00 EUR.

Вказана платіжна інструкція була прийнята, перевірена та виконання банківською установою без будь яких зауважень, що підтверджується відповідними відмітками на платіжній інструкції.

Зазначення в графі «Призначення платежу» зазначеного банківського платіжного документу, дає змогу ідентифікувати здійснену оплату з певною поставкою товару.

Відтак суд відхиляє твердження відповідача, що платіжна інструкція від 14.04.2026 № 6 не підтверджує факт оплати за оцінюваний товар.

У свою чергу, відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів на спростовано та не може бути спростовано того, що вказана вище господарська операція з купівлі трактору позивачем не сплачена.

До того ж, у заявці на перевезення вантажу №7684 від 22.04.2026 до договору № 15022021-3 від 15.02.2021, укладеній між ТОВ «Батьківщина», як Замовником, та ТОВ «ТОП АГРО ТРАНС», як Виконавцем, зазначено, що вантажем є трактор JOHN DEERE 8370R, адреса завантаження : Каунас (Литва), адреса розвантаження : Калюжинці (Україна), вартість перевезення 205 860,33 грн., реєстраційні номери ТЗ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , спосіб завантаження самозаїзд.

Беручи до уваги те, що придбаний позивачем трактор є транспортним засобом, що використовують як тягач в сільському господарстві для оранки землі та переміщення несамохідних знарядь і машин, він здатен самостійно заїздити на призначений для його перевезення транспортний засіб.

Оскільки у нашому випадку саме водій перевізника ТОВ «ТОП АГРО ТРАНС» забезпечив розміщення трактора на призначеному для його перевезення транспортному засобі шляхом самозаїзду, відповідно вартість навантаження трактору було цілком правомірно включено у вартість перевезення.

З цієї ж причини будь-якої окремої плати за навантаження трактору ні у договорі між компанією UAB «NOVA RENT» та ТОВ «Батьківщина», ні у договорі між ТОВ «Батьківщина» та ТОВ «ТОП АГРО ТРАНС» не встановлювалось, що доречи не заборонено, а ні чинним законодавством України, а ні міжнародними нормами.

У зв`язку із цим, враховуючи, що у нашому випадку відповідачу було надано документи, які достеменно підтверджують вартість перевезення трактору від місця завантаження до кордону України, включаючи його навантаження на призначений для перевезення транспортний засіб, а саме : рахунок на оплату ТОВ «ТОП АГРО ТРАНС» від 12.05.2026 р. № 6737 та довідка ТОВ «ТОП АГРО ТРАНС» про транспортно експедиційні витрати від 12.05.2026 р. № 1205-1, у якій зазначено, що транспортно експедиційні витрати по маршруту Каунас, Литва ПП Ягодин, Україна автомобілем з реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 складають 108 628,96 грн., з них транспортні витрати на перевезення трактора JOHN DEERE 8370R, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , вага 16 000 кг складають 89 590,89 грн., витрати на завантажувальні роботи включені до фрахту, а завантаження трактору на призначені для його перевезення транспортні засоби здійснювалось шляхом самозаїзду, ці документи підставою для висновку про неповноту та/або недостовірність наданої інформації про митну вартість товару теж бути не можуть.

Враховуючи, що вартість навантаження трактору шляхом самозаїзду включено до вартості його перевезення, охоплюється вартістю перевезення, та будь-якою окремою сумою сторонами договору перевезення не виділялася, що не суперечить чинному законодавству України та міжнародним нормам, а до митної вартості товару включається, як вартість витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, так і витрати на їх навантаження, відповідно до вартості перевезення трактору на ділянці Каунас (Литва) п/п Ягодин у розмірі 89 590,89 грн, тому суд погоджується із доводами позивача про включення вартості витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України у тому числі витрат на їх навантаження, що й виключало можливість та потребу проставляння у графі 21 декларації митної вартості «Витрати навантаження, вивантаження та обробку» будь-якого числового значення.

Таким чином, включення до вказаної у митній декларації типу ІМ/40/ДЕ № 26UA205050016361U0 від 12.05.2026 р. митної вартості товару суми у розмірі 89 590,89 грн. свідчить про включення до неї, як вартості витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, так і витрат на їх навантаження, а отже про безумовне дотримання позивачем приписів статті 58 МК України, а також про те, що вартість навантаження у будь-якому випадку поза визначеною позивачем митною вартістю товару не залишилася.

Відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару не вказано жодної норми чинного законодавства України та/або міжнародного законодавства, яка забороняла би ТОВ «Батьківщина» та ТОВ «ТОП АГРО ТРАНС» включати до вартості перевезення трактору й вартість здійснюваного перевізником навантаження цього товару на транспортний засіб, яким він перевозиться. Згідно п. 3 договору № NOVA006-2026 від 30.03.2026 умовами поставки товару є FCA Каунас, Литва.

Відповідно до п. А1 «Загальні зобов`язання» терміну FCA «Франко перевізник» міжнародних правил Інкотермс 2020 (Правила МТП з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі) продавець зобов`язаний надати товар та комерційний рахунок (інвойс) відповідно до договору (контракту) купівлі продажу, а також будь-яке інше підтвердження відповідності, що можуть вимагатися договором (контрактом).

Відповідно до п. А2 «Поставка» терміну FCA «Франко перевізник» міжнародних правил Інкотермс 2020 продавець зобов`язаний поставити товар перевізнику або іншій особі, які призначені покупцем, в узгодженому пункті, якщо такий є, в названому місці або забезпечити надання товару, поставленого у такий спосіб. Поставка вважається здійсненою також коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий покупцем, якщо названим місцем є приміщення продавця.

Відповідно до п. В1 «Загальні обов`язки» терміну FCA «Франко перевізник» міжнародних правил Інкотермс 2020 покупець зобов`язаний оплатити ціну товару відповідно до договору (контракту) купівлі продажу. Відповідно до п. В2 «Прийняття поставки» терміну FCA «Франко перевізник» покупець зобов`язаний прийняти поставку товару, якщо він поставлений відповідно

При цьому, жодними з положень терміну FCA «Франко перевізник», які містяться у міжнародних правилах Інкотермс 2020, сторонам договору купівлі продажу не забороняється обов`язок із навантаження поставленого на цьому базисі поставки товару покладати на перевізника із включенням вартості навантаження до вартості перевезення.

В постанові Верховного Суду від 14.08.2018 р. у справі № 821/1617/17 зазначено наступне: «…з огляду на визначені зовнішньоекономічним контрактом від 15.07.2017 № CH-UA-17/07/15 умови поставки, всі витрати із завантаження, пакування, транспортування та страхування товару вже є включеними продавцем у фактурну вартість товару, а тому додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту, згідно з вимогами частини десятої статті 58 МК України, Товариство не понесло.

За таких обставин, вимоги відповідача про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі необґрунтованим.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Як вбачається з матеріалів справи, митну вартість товару було скориговано митним органом із застосуванням резервного методу, передбаченого статтею 64 Митного кодексу України.

Підставою для такого коригування стала цінова інформація, наявна в ЄАІС Держмитслужби, щодо аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Зазначений метод ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях.

В постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі № 620/10965/24 зазначено, що відповідно до статті 55 МК України, митний орган за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом.

При цьому, в разі здійснення коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний, у рішеннях про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо: у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Суд зазначає, що згідно частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, обмінюватися інформацією, що стосується митної вартості товарів, в електронній формі у форматі міжнародних стандартів обміну електронною інформацією з митними органами іноземних держав із використанням інформаційних технологій, за умови дотримання вимог щодо її конфіденційності.

Також, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Водночас, суду не надано доказів, що відповідач здійснював обмін інформацією, що стосується митної вартості товарів з митними органами іноземних держав та отримав підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому надані докази є допустимими на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Також, суд звертає увагу, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно положень статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В обґрунтування правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості відповідач зазначає, що проводив консультації з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у митного органу, визначення основи вартості та обміну наявною інформацією щодо застосування другорядного методу визначення митної вартості.

Однак, доводи Волинської митниці про проведення консультацій є необґрунтованими, оскільки право вимоги документів, передбачене у частині третій статті 53 Митного кодексу України, не може вважатися частиною процедури консультацій, передбачених частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України.

Таким чином, вимога Волинської митниці про надання декларантом додаткових документів з посиланням на частину третю статті 53 Митного кодексу України не може свідчити про проведення процедури консультацій при митному оформленні товарів, оскільки вони врегульовані різними нормами Митного кодексу України, які передбачають вчинення сторонами різного роду дій: надання документів в одному випадку та обмін інформацією в іншому.

Отже, відповідачем не дотримано процедури при обранні методу визначення митної вартості товару, що є порушенням прав декларанта.

Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Водночас, судом не встановлено, а відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростовано.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 12.05.2026 № UA205050/2026/000079/1 відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2026/000434 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 13310,83 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 13310,83 грн

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» до Волинської митниці про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 12.05.2026 № UA205050/2026/000079/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 12.05.2026 № UA205050/2026/000434.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» судовий збір у розмірі 13310,83 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Батьківщина», вул. Незалежності, 51А, с. Калюжинці, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, 17311, код ЄДРПОУ 30875436.

Відповідач: Волинська митниця, вул.Призалізнична, 13, с. Римачі, Любомльський район, Волинська область, 44350, код ЄДРПОУ 43958385.

Повний текст рішення виготовлено 30 вересня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА