Рішення № 140203258, 30.09.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/3756/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась в суд з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить (з урахуванням адміністративного позову в новій редакції):

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 01.05.2025 року, а саме: №00000010380/Ж10/24-13-24-04, яким застосовано штрафні санкції у сумі 1020,00 грн.; №00000010379/Ж10/24-13-24-04, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції, що застосовуються відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» у сумі 274 880,00 грн.; №00000010376/Ж10/24-13-24-04 про збільшення суми грошового зобов`язання з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 8590,00 грн. (в тому числі 6 872,00 грн. - основний платіж, 1 718,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція); №00000010375/ж10/24-13-24-04 про збільшення суми грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб на суму 210,00 грн. (в тому числі 168,00 грн. - основний платіж, 42,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція); 0000010373/Ж10/24-13-24-04, про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 762 023,75 грн. (в тому числі 1409619,00 грн. - основний платіж, 352 404,75 грн. - штрафна (фінансова) санкція); 0000010371/Ж10/24-13-24-04, про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 4 781,04 грн. (в тому числі 3 824,83 грн. - основний платіж, 956,21 грн. - штрафна (фінансова) санкція); 0000010372/Ж10/24-13-24-04, про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 398,42 грн. (в тому числі 318,74 грн. - основний платіж, 79,68 грн. - штрафна (фінансова) санкція);

- визнати протиправним та скасувати Рішення №8589/6/24-13-24-04 ГУ ДПС у Чернівецькій області від 01.05.2025 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку;

- стягнути за рахунок Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовним вимог зазначив, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки за період з 29.06.2023 по 26.07.2024 контролюючим органом складено акт, яким встановлено, зокрема, реалізацію підакцизних товарів без ліцензії, що стало підставою для переведення позивача на загальну систему оподаткування з 01.10.2023 та донарахування податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, акцизного податку, єдиного податку та штрафних санкцій.

Позивач наголошував на тому, що з висновками перевірки не погоджується та зазначає, що алкогольні напої не реалізовував. При цьому зазначив, що алкоголь у ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_1 » реалізовував інший суб`єкт господарювання ФОП ОСОБА_2 , яка мала відповідну ліцензію. Натомість окремі випадки відображення алкогольних напоїв у фіскальних чеках позивач пояснює технічними збоями програмного забезпечення РРО.

Також позивач зазначає, що реалізований «Глінтвейн особливий» був безалкогольним, а контролюючий орган не встановив фактичного вмісту спирту у відповідних напоях, не провів експертизи та не здійснив фактичної перевірки за місцем провадження діяльності.

Позивач вважає, що висновки контролюючого органу ґрунтуються переважно на даних інформаційних систем та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Також позивач посилається на неправильне зазначення коду УКТ ЗЕД у фіскальному чеку та вважає, що такий код був внесений працівником закладу помилково. На думку останнього, сам по собі зазначений код не підтверджує факту реалізації алкогольного напою саме позивачем.

Позивач вважає, що контролюючий орган повинен був належним чином встановити фактичні обставини реалізації відповідних товарів, у тому числі шляхом проведення фактичної перевірки за місцем здійснення господарської діяльності. При цьому посилається на положення підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та зазначає, що фактична перевірка дозволила б перевірити порядок проведення розрахункових операцій, наявність ліцензії та фактичну реалізацію підакцизних товарів.

На думку позивача, проведення лише документальної позапланової невиїзної перевірки та використання даних інформаційних систем контролюючого органу не забезпечило належного встановлення фактичних обставин справи.

Позивач також заперечує правомірність переведення на загальну систему оподаткування з 01 жовтня 2023 року та пов`язаних із цим донарахувань податків.

Посилаючись на положення статей 291, 298 та 299 Податкового кодексу України, позивач зазначає, що анулювання реєстрації платника єдиного податку у разі встановлення контролюючим органом порушень здійснюється на підставі відповідного рішення, прийнятого за результатами перевірки, та з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому допущено порушення.

З огляду на наведене вважає, що відсутні підстави для переведення на загальну систему оподаткування, донарахування податкових зобов`язань та застосування штрафних санкцій.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що 26 липня 2024 року державну реєстрацію підприємницької діяльності позивача припинено. При цьому, до контролюючого органу надійшла інформація про проведення через програмний реєстратор розрахункових операцій, зареєстрований за позивачем, операцій з реалізації алкогольних напоїв за відсутності відповідної ліцензії.

З наведених підстав згідно наказу від 28 січня 2025 року № 245-п призначено документальну позапланову невиїзну перевірку. За результатами перевірки складено акт та прийнято спірні рішення.

Щодо встановлених перевіркою операцій з реалізації алкогольних напоїв відповідач посилався на дані програмного реєстратора розрахункових операцій та сформовані ним фіскальні чеки. На думку відповідача, проведення фактичної перевірки чи контрольної розрахункової операції для встановлення таких обставин не було обов`язковим, оскільки відповідні відомості могли бути досліджені під час документальної перевірки як податкова інформація.

Відповідач зазначав, що у період з 16 серпня 2023 року до 8 червня 2024 року через програмний реєстратор розрахункових операцій позивача проводилися операції з продажу алкогольних напоїв, зокрема пива, горілки, рому та алкогольних коктейлів. Загальна вартість таких операцій, за даними перевірки, становила 137 440,00 грн. При цьому позивач не мав ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Посилання позивача на можливі технічні несправності програмного забезпечення відповідач вважає необґрунтованими, оскільки надана довідка сервісної організації, на його думку, лише підтверджувала можливість виникнення технічних збоїв та не свідчила про помилковість конкретних фіскальних чеків. Також відповідач зазначав, що позивач не надав документи щодо скасування, повернення коштів чи виправлення спірних розрахункових операцій.

Відповідач не погоджується з доводами позивача про наявність у приміщенні іншого підприємця ОСОБА_2 , яка мала ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, як такими, що спростовують встановлені обставини, оскільки відповідна ліцензія надана іншому суб`єкту господарювання, а спірні фіскальні чеки сформовані через програмний реєстратор, зареєстрований за позивачем.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000010379/Ж10/24-13-24-04 на суму 274 880,00 грн відповідач зазначав, що воно прийняте у зв`язку з реалізацією алкогольних напоїв без відповідної ліцензії. Розмір фінансової санкції визначено виходячи з 200 відсотків вартості реалізованої алкогольної продукції 137 440,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000010376/Ж10/24-13-24-04 на суму 8 590,00 грн відповідач зазначав, що воно пов`язане з нарахуванням акцизного податку з роздрібної реалізації підакцизних товарів, виходячи з установленого обсягу операцій.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000010375/Ж10/24-13-24-24-04 на суму 210,00 грн відповідач посилався на здійснення позивачем операцій з товарами, реалізація яких не дає права перебувати на спрощеній системі оподаткування, та зазначав, що до відповідного доходу застосовано ставку єдиного податку 15 відсотків.

Стосовно рішення від 1 травня 2025 року № 8589/6/24-13-24-04 про анулювання реєстрації платника єдиного податку відповідач зазначав, що перше порушення вимог спрощеної системи було встановлено у третьому кварталі 2023 року, у зв`язку з чим реєстрацію платника єдиного податку анульовано з 1 жовтня 2023 року. Відповідач вважав, що така дата відповідає встановленому Податковим кодексом України порядку та не є застосуванням рішення до минулого періоду.

У зв`язку з анулюванням реєстрації платника єдиного податку відповідач вважав обґрунтованим визначення позивачу податкових зобов`язань за правилами загальної системи оподаткування, зокрема з податку на доходи фізичних осіб за податковим повідомленням-рішенням № 0000010371/Ж10/24-13-24-04 на суму 4 781,04 грн та військового збору за податковим повідомленням-рішенням № 0000010372/Ж10/24-13-24-04 на суму 398,42 грн.

Крім того, відповідач зазначав про виникнення у позивача обов`язку зареєструватися платником податку на додану вартість після втрати права на застосування спрощеної системи та досягнення встановленого обсягу оподатковуваних операцій. У зв`язку з невиконанням такого обов`язку позивачу визначено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням № 0000010373/Ж10/24-13-24-04 на загальну суму 1 762 023,75 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000010380/Ж10/24-13-24-04 на суму 1 020,00 грн відповідач зазначав, що позивач не надала під час перевірки в повному обсязі документи, пов`язані з предметом перевірки, у зв`язку з чим до неї застосовано штраф за ненадання документів.

Відповідач наголошував, що висновки перевірки ґрунтуються на акті перевірки, фіскальних даних програмного реєстратора розрахункових операцій, розрахунках грошових зобов`язань та матеріалах розгляду заперечень і адміністративної скарги.

Відтак вважає, що позивач не спростував конкретних фіскальних операцій, а наведені доводи щодо технічних несправностей, наявності ліцензії в іншого підприємця та неправильного зазначення кодів товарів не спростовують установлених перевіркою обставин.

Посилаючись на зазначене, відповідач просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

1. Ухвалою суду прийнято до свого провадження адміністративну справу за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі.

2. Усною ухвалою суду закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до розгляду по суті.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав наведених в адміністративному позові. В судовому засіданні подав заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

2. Представник відповідача в судовому засіданні подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження, проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у відзиві.

3. Враховуючи приписи статті 194 КАС України, та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність як фізична особа підприємець та перебувала на спрощеній системі оподаткування.

2. 26 липня 2024 року державним реєстратором проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача.

3. 28 січня 2025 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України видано наказ № 245-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 .

4. 11 березня 2025 року позивач надала контролюючому органу частину документів, що стосувалися її підприємницької діяльності.

5. За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт від 14 березня 2025 року № 10373/Ж5/24-13-24-04/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовані наступні порушення, зокрема:

- пп. 5 пп. 298.2. п. 298.2 ст. 298, пп. 4 п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу України не застосовано ставку єдиного податку в розмірі 15% до обсягу доходу від здійснення видів діяльності, які не дають права застосувати спрощену систему оподаткування за період з 16.08.2023 року по 27.09.2023 року, чим занижено єдиний податок на суму 168,00 00 грн.

- пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 49,1, пп. 49.18.1, п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. «в» п. 176.1 ст. 176, п.177.5 абз.2 абз.3 п.177 ст. 177 Податкового кодексу України, не подано до контролюючого органу податкових декларацій про майновий стан і доходи;

- пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп. 177.1, 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, занижено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 3 824,83 грн, у тому числі за результатами звітних (податкових) 2023 року (01.10 - 31.12) на суму 579,32 грн., 2024 року (01.01 - 26.07) на суму 3245,51 грн.

- пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пл. 177.1, 177.2, 177.4 ст. 177, пп. 1.2, пл. 1.4 п. 16 підр. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України, занижено військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 318,74 грн., у тому числі за результатами звітних (податкових) 2023 року (01.10 - 31.12) на суму 48,28 грн., 2024 року (01.01 - 26.07) на суму 270,46 грн. пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 46.1 ст. 46, п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, пп.72.1.1.1 п. 72.1.1 пункту 72.1 статті 72, п. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, п. 1 розд. ІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом Міністерства фінансів У країни від 13 січня 2015 року № 4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за N111/26556 бо внесення змін наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2020 N 713), подано до контролюючого органу податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з недостовірними відомостями за ІІ - IV квартали 2023 року та І - ІІ квартали 2024 року, а саме не відображено нараховані та виплачені доходи на користь суб`єктів господарювання - платників податків - фізичних осіб як сплата за поставлені товарно - матеріальні цінності (роботи/послуги) за ознакою доходу «157»;

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2, п. 183.4 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, абзацу 1 підпункту 1 пункту 3.6 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 за N 1130, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2014 р. за N 1456/26233, занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 409 619 грн., в тому числі за жовтень 2023 року в сумі 104 158 грн., за листопад 2023 року в сумі 171 003 грн., за грудень 2023 року в сумі 188 724 грн., за січень 2024 року в сумі 158 866 грн., за лютий 2024 року в сумі 169 511 грн., за березень 2024 року в сумі 192 592 грн., за квітень 2024 року в сумі 201 954 грн., за травень 2024 року в сумі 165 541 грн., за червень 2024 року в сумі 57 270 грн.

- ч. 23 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», в період з 16.08.2023 року по 08.06.2024 року, здійснення роздрібної торгівлі алкогольних напоїв на загальну суму 137 440,00 грн. без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями;

- пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214, п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України, в результаті здійснення роздрібної торгівлі алкогольних напоїв, занижено податкових зобов`язань з акцизного податку на загальну суму 6 872 грн., у тому числі за серпень 2023 року в сумі 21 грн., за вересень 2023 року в сумі 35 грн., за жовтень 2023 року в сумі 128 грн., за листопад 2023 року в сумі 209 грн., за грудень 2023 року в сумі 1 414 грн., за січень 2024 року в сумі 968 грн., за лютий 2024 року в сумі 937 грн., за березень 2024 року в сумі 1 128 грн., за квітень 2024 року в сумі 988 грн., за травень 2024 року в сумі 754 грн., за червень 2024 року в сумі 290 грн.;

- пп. 16.1.12. п. 16.1 ст. 16, п. 44.1., п.44.3, п. 44.6 ст.44, п. 85.2 ст. 85, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, не надано для проведення перевірки всіх необхідних документів, що належить або пов`язані з предметом перевірки в повному обсязі.

6. На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області 1 травня 2025 року прийнято рішення № 8589/6/24-13-24-04 про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку. Підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку визначено встановлене контролюючим органом здійснення позивачем у третьому кварталі 2023 року діяльності, несумісної із застосуванням спрощеної системи оподаткування. Реєстрацію платника єдиного податку анульовано з 1 жовтня 2023 року.

7. За результатами анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку - 1 травня 2025 року прийнято податкові повідомлення-рішення зокрема: № 0000010379/Ж10/24-13-24-04; № 0000010376/Ж10/24-13-24-04; № 0000010375/Ж10/24-13-24-04; № 0000010373/Ж10/24-13-24-24-04;№ 0000010371/Ж10/24-13-24-04 ; № 0000010372/Ж10/24-13-24-04; № 0000010380/Ж10/24-13-24-04.

8. 22.05.2025 року позивачем до контролюючого органу подано скарну на спірні податкові повідомлення рішення.

9. 25.27.2025 року ГУ ДПС у Чернівецькій області прийнято рішення про результати скарги та залишено скаргу без задоволення.

10. Судом також дослідженні наявні в матеріалах справи фіскальні чеки ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , а також виписки з банку та висновок експерта Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/126-26/5276-ФХД від 14.05.2026, складений за результатами судової експертизи спиртовмісних рідин, зі змісту якого встановлено, що експертиза була проведена за заявою адвоката Паланійчука Валентина Петровича. На дослідження експерту було надано дві пляшки з рідинами, а саме пляшку з етикеткою «Глінтвейн традиційний» та пляшку з етикеткою «Глінтвейн особливий».

На вирішення експертизи були поставлені лише два питання: чи містить надана на дослідження речовина етиловий спирт та який вміст етилового спирту в рідині.

У висновку експерта зазначено, що рідина у пляшці з етикеткою «Глінтвейн традиційний» містить етиловий спирт у кількості 1,9±0,2 % об., а рідина у пляшці з етикеткою «Глінтвейн особливий» 0,0±0,2 % об.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1.Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 26 липня 2024 року проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача.

28 січня 2025 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області видано наказ №245-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Підставою для проведення перевірки, крім відомостей про припинення підприємницької діяльності, слугували матеріали контролюючого органу щодо можливого здійснення позивачем операцій з реалізації підакцизних товарів без відповідної ліцензії.

Суд бере до уваги, що наказ про проведення перевірки, повідомлення про дату її початку та місце проведення, а також письмовий запит про надання документів були направлені контролюючим органом за податковою адресою позивача.

Саме по собі повернення поштових відправлень із відміткою про закінчення строку зберігання не свідчить про неналежне виконання контролюючим органом обов`язку щодо направлення відповідних документів, якщо вони були направлені за належною податковою адресою у встановленому законодавством порядку.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 11 березня 2025 року позивачем до контролюючого органу подано первинні документи, пов`язані з її підприємницькою діяльністю, що свідчить про фактичну обізнаність позивача про проведення перевірки та її предмет.

Таким чином, судом встановлено, що перевірка призначена за наявності передбаченої Податковим кодексом України підстави, проведена уповноваженим контролюючим органом та у визначений законом спосіб.

2. Посилання позивача на те, що контролюючий орган мав провести саме фактичну перевірку, суд відхиляє, оскільки документальна позапланова невиїзна перевірка та фактична перевірка є різними формами податкового контролю, кожна з яких має визначений законом предмет та порядок проведення. Не проведення саме фактичної перевірки, саме по собі не свідчить про неможливість встановлення контролюючим органом відповідних обставин під час документальної перевірки, якщо такі обставини підтверджуються документами, податковою інформацією, даними РРО/ПРРО та іншими належними доказами.

3. Суд зазначає, що в даній справі спірним є питання про те, чи підтверджується матеріалами перевірки факт здійснення саме позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями без відповідної ліцензії.

Зокрема, судом встановлено, що контролюючий орган при визначенні відповідних податкових зобов`язань та застосуванні фінансової санкції посилався, на дані системи обліку РРО/ПРРО, фіскальні чеки, сформовані через ПРРО, який зареєстрований за позивачем, зазначені у фіскальних чеках назви товарів та коди УКТ ЗЕД, а також на інші матеріали перевірки.

Відповідно до підпунктів 83.1.1, 83.1.2 та 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для висновків під час проведення перевірок можуть використовуватися документи, податкова інформація та інші матеріали, отримані у встановленому законом порядку.

Таким чином, закон не обмежує контролюючий орган у можливості використовувати дані електронних систем обліку розрахункових операцій як джерело доказової інформації під час документальної перевірки.

Разом з тим, сам факт наявності інформації в інформаційній системі не може розглядатися ізольовано від первинного джерела такої інформації. Тому, суд досліджує не лише відомості інформаційної системи, а й сформовані на їх підставі фіскальні чеки, їх зміст, дати проведення операцій, назви товарів, їх кількість, вартість, коди УКТ ЗЕД та належність відповідного ПРРО.

4. Матеріалами справи підтверджується, що у період з 16 серпня 2023 року по 8 червня 2024 року через ПРРО, зареєстрований за позивачем, проводилися розрахункові операції щодо реалізації, зокрема, пива, горілки, рому та алкогольних коктейлів.

При цьому, саме позивач є суб`єктом господарювання, за яким було зареєстровано відповідний ПРРО, а тому сформовані ним фіскальні чеки є первинною електронною інформацією про проведення розрахункових операцій через засіб розрахунків, зареєстрований за позивачем.

5. Посилання позивача на те, що окремі операції могли бути наслідком технічних збоїв програмного забезпечення суд відхиляє, з огляду на те, що довідка сервісної організації на яку посилається позивач, за своїм змістом підтверджує лише можливість виникнення технічних несправностей або збоїв у роботі програмного забезпечення, однак сама по собі не підтверджує, що конкретні фіскальні чеки, які досліджувалися контролюючим органом, були сформовані помилково.

Крім того, матеріалами справи не підтверджено проведення процедур скасування відповідних розрахункових операцій, повернення коштів покупцям або виправлення помилково сформованих чеків.

За таких обставин посилання на можливість технічної помилки не спростовує фактичних даних щодо конкретних фіскальних операцій.

6. Суд також відхиляє доводи позивача про те, що алкогольні напої в ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_1 » реалізовував інший суб`єкт господарювання ФОП ОСОБА_2 , яка мала відповідну ліцензію, що зокрема вплинуло на виявленні порушення у позивача, оскільки наявність у іншого суб`єкта господарювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не спростовує виявлених порушень.

Вирішальним у цій частині є встановлення того, через який РРО/ПРРО проведено конкретну операцію та від імені якого суб`єкта господарювання сформовано фіскальний чек.

Судом досліджено фіскальні чеки, сформовані як ФОП ОСОБА_1 , так і ФОП ОСОБА_2 , а також банківські виписки.

Саме зіставлення цих доказів дає підстави для висновку, що наявність у приміщенні одного закладу громадського харчування іншого суб`єкта господарювання не спростовує факту проведення окремих спірних розрахункових операцій через ПРРО, зареєстрований за позивачем.

Отже, ліцензія ФОП ОСОБА_2 не може бути правовою підставою для звільнення ФОП ОСОБА_1 від обов`язку мати власну ліцензію у разі здійснення нею відповідних операцій.

7. Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать, зокрема (окрім іншого), алкогольні напої та пиво.

За визначенням, наведеним у законодавстві, алкогольні напої - це відповідні продукти із вмістом етилового спирту понад встановлений законом поріг, які віднесені до відповідних товарних позицій УКТ ЗЕД.

Згідно з частиною двадцять третьою статті 15 Закону України №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями, крім прямо визначених законом винятків, могла здійснюватися суб`єктами господарювання за наявності відповідної ліцензії. Закон №481/95-ВР був чинним у період, за який встановлено спірні операції.

Суд враховує, що частина спірних товарів зокрема пиво, горілка та ром за своїми законодавчими характеристиками безпосередньо належать до алкогольних напоїв. Тому, для встановлення факту здійснення позивачем діяльності, несумісної зі спрощеною системою оподаткування, суду не потрібно виходити виключно з правової оцінки глінтвейну, джин-тоніка чи наливки.

8. Разом з тим, щодо глінтвейну, джин-тоніка та наливки фруктової суд зазначає, що сама лише назва напою не є достатньою підставою для автоматичного висновку про вміст алкоголю в даних напоях. Водночас, у цій справі така оцінка здійснюється у сукупності з відомостями, зазначеними у фіскальних чеках, кодами УКТ ЗЕД, даними ПРРО, матеріалами перевірки та відсутністю з боку позивача документів, які б підтверджували інший склад реалізованої продукції. Іншими словами, позивачем не надано доказів, що останнім придбавались товари з вказаними назвами без вмісту алкоголю, які окрім іншого були внесені до програмного забезпечення як алкогольні.

Зокрема, позивач не надав технологічних чи калькуляційних карток, документів щодо складу коктейлів, документів виробника або інших об`єктивних документів, які б давали можливість встановити, що конкретні товари, відображені у фіскальних чеках як відповідні підакцизні товари, фактично мали інший склад або не містили етилового спирту у кількості, яка зумовлює їх віднесення до алкогольних напоїв.

9. При цьому оцінюючи висновок експерта, наданий позивачем на підтвердження своїх доводів, суд не вважає його таким, що спростовує встановлені контролюючим органом під час перевірки обставини.

Як убачається зі змісту висновку експерта, експертиза проведена за заявою адвоката Паланійчука Валентина Петровича. На дослідження експерту було надано дві пляшки з рідинами з етикетками «Глінтвейн традиційний» та «Глінтвейн особливий». На вирішення експерта поставлено питання виключно щодо наявності етилового спирту у наданих рідинах та його кількісного вмісту.

За результатами дослідження встановлено, що рідина у пляшці з етикеткою «Глінтвейн традиційний» містить етиловий спирт у кількості 1,9±0,2 % об., тоді як у рідині у пляшці з етикеткою «Глінтвейн особливий» вміст етилового спирту визначено як 0,0±0,2 % об.

Водночас суд зазначає, що предметом експертного дослідження були саме надані експерту зразки рідин. При цьому, обставини фактичної реалізації позивачем алкогольних напоїв у період, охоплений перевіркою вказаним висновком не спростовано. Експертом не досліджувалися дані ПРРО, фіскальні чеки, час та обставини проведення відповідних розрахункових операцій, порядок програмування товарів у ПРРО, а також документи, які підтверджували б тотожність досліджених зразків товарам, реалізованим позивачем у період, що перевірявся.

Отже, сам по собі встановлений експертом хімічний склад наданих йому зразків не дає підстав для висновку про те, що саме така за складом рідина реалізовувалася позивачем у відповідний період через ПРРО та відображалася у фіскальних чеках.

При цьому, суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що висновок експерта не містить відомостей, які б дозволяли встановити походження наданих на дослідження зразків, час їх виготовлення, умови зберігання та їх тотожність товару, який фактично реалізовувався позивачем під час здійснення розрахункових операцій. Відтак, результати лабораторного дослідження не можуть самі по собі спростовувати встановлені перевіркою обставини щодо фактичного способу ідентифікації та реалізації товару.

Крім того, висновок експерта не спростовує встановленого контролюючим органом факту програмування ПРРО позивача із зазначенням при реалізації глінтвейну особливого 10-значного коду УКТ ЗЕД.

Відповідно до пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через РРО та/або ПРРО для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Як встановлено судом, на підставі матеріалів перевірки та даних фіскальних чеків, під час реалізації глінтвейну особливого у ПРРО позивача зазначався 10-значний код УКТ ЗЕД. Таким чином, саме дані інформаційної системи ПРРО та сформованих на її підставі фіскальних чеків характеризують спосіб ідентифікації товару позивачем безпосередньо під час здійснення відповідних розрахункових операцій.

Висновок експерта не містить висновків щодо правильності або помилковості зазначення відповідного коду УКТ ЗЕД у фіскальних чеках. Відтак і не спростовує встановленого контролюючим органом факту відображення реалізованого товару у ПРРО як товару, щодо якого зазначено відповідний код УКТ ЗЕД.

Таким чином, висновок експерта підтверджує лише визначений експертом хімічний склад двох наданих йому зразків рідин, однак не підтверджує, що саме досліджена рідина з показником вмісту етилового спирту була фактично реалізована позивачем у період, охоплений перевіркою, та саме як той товар, який відображено у відповідних фіскальних чеках.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що поданий позивачем висновок експерта не спростовує факт реалізації алкогольних напоїв, на підставі яких контролюючим органом встановлено відповідні порушення під час проведення перевірки, а тому не може бути покладений в основу висновку про протиправність оскаржуваних рішень.

10. Щодо здійснення діяльності позивача, несумісної зі спрощеною системою оподаткування, суд зазначає, що підпунктом 3 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України встановлено обмеження щодо перебування на спрощеній системі оподаткування, зокрема щодо здійснення діяльності з продажу підакцизних товарів, крім прямо передбачених Кодексом винятків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у спірний період перебував на спрощеній системі оподаткування, як платник єдиного податку другої групи.

Водночас, контролюючим органом встановлено здійснення позивачем у період з 16 серпня 2023 року операцій з реалізації алкогольних напоїв через ПРРО, зареєстрований за позивачем. Отже, з моменту здійснення такої діяльності виникли передбачені Податковим кодексом України правові наслідки для платника єдиного податку.

Відповідно до підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, платник єдиного податку зобов`язаний перейти на сплату інших податків і зборів з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Підпунктом 4 пункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України передбачено застосування ставки єдиного податку у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Відтак, встановивши здійснення позивачем відповідної діяльності у третьому кварталі 2023 року, контролюючий орган правомірно визначив 15-відсоткову ставку до доходу, отриманого від такої діяльності, за період до завершення відповідного кварталу.

11. Щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку суд зазначає, що відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку у випадках, визначених, зокрема, підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення під час проведення перевірки порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, анулювання реєстрації проводиться за рішенням контролюючого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому допущено порушення.

Відтак, перші операції, які контролюючий орган кваліфікував як здійснення забороненого виду діяльності, мали місце у третьому кварталі 2023 року.

Рішенням ГУ ДПС у Чернівецькій області від 1 травня 2025 року №8589/6/24-13-24-04 реєстрацію позивача платником єдиного податку анульовано з 1 жовтня 2023 року.

Таким чином, доводи позивача про неправомірність анулювання реєстрації з 1 жовтня 2023 року ґрунтується на неправильному тлумаченні положень пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України.

Отже, встановлення факту втрати права на застосування спрощеної системи оподаткування з 1 жовтня 2023 року зумовлює необхідність визначення податкових зобов`язань за правилами загальної системи оподаткування за відповідний період.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка неодноразово викладалась в рішеннях суду, відповідно до якої після переходу фізичної особи - підприємця зі спрощеної системи на загальну систему оподаткування положення пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України підлягають застосуванню з дати такого переходу за наявності встановленого Кодексом обсягу оподатковуваних операцій.

Відповідно до змісту пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України особа підлягає обов`язковій реєстрації платником ПДВ у разі перевищення встановленого Кодексом обсягу операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ, протягом установленого періоду.

Пунктами 183.1, 183.2 та 183.4 статті 183 Податкового кодексу України визначено порядок подання заяви про реєстрацію платником ПДВ у разі виникнення обов`язку щодо такої реєстрації.

У свою чергу, пункт 183.10 статті 183 Кодексу передбачає відповідальність особи, яка підлягає обов`язковій реєстрації платником ПДВ, але не подала відповідної заяви, за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права на податковий кредит та бюджетне відшкодування.

В даному випадку контролюючий орган визначив обсяг оподатковуваних операцій позивача після переходу на загальну систему оподаткування та на цій підставі встановив виникнення обов`язку щодо реєстрації платником ПДВ.

Судом враховано наведені в акті перевірки відомості та встановлено, що визначені контролюючим органом податкові зобов`язання з ПДВ стосуються операцій за період після 1 жовтня 2023 року, тобто після дати, з якої позивач втратила право на застосування спрощеної системи оподаткування.

За таких обставин суд не встановив підстав вважати, що сам факт перебування позивача на спрощеній системі оподаткування до 1 жовтня 2023 року унеможливлював виникнення в подальшому обов`язку щодо реєстрації платником ПДВ.

12. З приводу нарахування зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, суд зазначає наступне.

Встановивши, що з 1 жовтня 2023 року позивач повинен був застосовувати правила оподаткування загальної системи, контролюючий орган правомірно виходив із положень статті 177 Податкового кодексу України при визначенні її оподатковуваного доходу за відповідні періоди.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем не було подано відповідних декларацій про майновий стан і доходи за періоди, зазначені в акті перевірки, а також встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб.

Судом не встановлено документів, які б свідчили про помилковість визначених контролюючим органом показників доходу, витрат або арифметичного розрахунку податку.

Відповідно, пов`язане з таким доходом визначення військового збору також відповідає встановленим контролюючим органом обставинам, якщо вихідні показники доходу та об`єкта оподаткування підтверджуються матеріалами перевірки.

При цьому, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності 26 липня 2024 року не припиняє податкових обов`язків, що виникли у позивача до дати такого припинення.

Сам факт припинення підприємницької діяльності не звільняє фізичну особу від виконання податкових обов`язків, що виникли під час здійснення підприємницької діяльності, та не позбавляє контролюючий орган права визначати відповідні грошові зобов`язання за результатами перевірки.

13. Щодо акцизного податку суд зазначає, що відповідно до вимог підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Підпунктом 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 та пунктом 216.9 статті 216 Кодексу визначаються відповідно база та дата виникнення податкових зобов`язань при здійсненні роздрібної реалізації підакцизних товарів.

Оскільки судом встановлено факт здійснення позивачем через належний позивачеві ПРРО операцій з реалізації підакцизних товарів, виникнення у неї обов`язку щодо декларування та сплати акцизного податку є прямим наслідком таких операцій.

Відтак, контролюючим органом правомірно визначено суму основного податкового зобов`язання з акцизного податку, а також застосовано відповідну штрафну санкцію.

Позивачем не наведено та не надано доказів, які б спростовували саму базу оподаткування. За таких обставин податкове повідомлення-рішення щодо нарахування зобов`язання по такому податку є обґрунтованим.

14. Щодо фінансової санкції за реалізацію алкогольних напоїв без ліцензії, суд зазначає те, що відповідно до вимог статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями, крім прямо визначених законом винятків, здійснювалася за наявності відповідної ліцензії.

З матеріалів справи судом встановлено, що за даними фіскального обліку через ПРРО позивача у період з 16 серпня 2023 року по 8 червня 2024 року проведено операції з реалізації алкогольних напоїв. При цьому, у позивача була відсутня ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями у відповідному місці провадження діяльності.

Нормами ст. 17 Закону №481/95-ВР (в редакції чинній на час спірних правовідносин) визначено, що за оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії передбачається фінансова санкція у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 грн.

У спірному випадку контролюючий орган визначив фінансову санкцію виходячи з вартості встановленої реалізації 137440 грн, тобто у розмірі 274880 грн, що арифметично відповідає 200 відсоткам установленої вартості реалізованої продукції.

Таким чином, за умови встановленого факту реалізації саме позивачем алкогольної продукції без ліцензії, розмір застосованої фінансової санкції відповідає вимогам законодавства, чинного на час вчинення відповідних порушень.

Зміна правового регулювання з набранням чинності Законом України №3817-IX не впливає на оцінку правомірності відповідальності за операції, здійснені у 2023-2024 роках, оскільки такі правовідносини підлягають оцінці за законодавством, чинним на момент їх виникнення. Закон №481/95-ВР утратив чинність лише з 1 січня 2025 року.

15. Оцінюючи спірні правовідносини, суд також зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пунктами 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, пунктом 85.2 та пунктом 177.10 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести облік, зберігати та надавати контролюючому органу документи, пов`язані з предметом перевірки, у випадках та порядку, визначених Кодексом.

Як вбачається з акту перевірки документи, які витребовувались відповідачем не були надані в повному обсязі.

За таких обставин висновок про порушення позивачем обов`язку щодо надання документів є обґрунтованим. При цьому те, що частину документів було надано - не свідчить автоматичної відсутності порушення, якщо встановлено ненадання інших документів, які були необхідними для проведення перевірки та безпосередньо пов`язані з її предметом.

З урахуванням установленого факту ненадання позивачем у повному обсязі документів, необхідних для проведення перевірки, застосування до позивача передбаченої Податковим кодексом України відповідальності є правомірним.

Суд при цьому виходить із того, що відповідальність застосована не за сам факт ненадання будь-якого документа, а у зв`язку з невиконанням законної вимоги контролюючого органу щодо надання документів, пов`язаних із предметом перевірки.

Отже, підстав для скасування податкового повідомлення-рішення за зазначене порушення суд не встановив.

16. Щодо податкового повідомлення-рішення про застосування ставки єдиного податку 15 відсотків, суд зазначає наступне.

Як уже встановлено судом, операції з реалізації алкогольних напоїв здійснювалися позивачем у третьому кварталі 2023 року.

Оскільки такий вид діяльності не надавав права на застосування спрощеної системи оподаткування, до доходу, отриманого від нього у період до завершення відповідного кварталу, підлягала застосуванню ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків.

Отже, податкове повідомлення-рішення про визначення грошового зобов`язання з єдиного податку прийняте за наявності передбачених законом підстав.

17. Водночас, суд не погоджується з аргументом позивача про те, що контролюючий орган міг установити відповідні обставини виключно шляхом проведення фактичної перевірки. Податковий кодекс України не встановлює такої виключності, а документи, дані РРО/ПРРО та інша податкова інформація можуть бути предметом дослідження під час документальної перевірки.

Не є достатнім для спростування встановлених обставин і посилання на можливість технічної помилки при формуванні окремих чеків, оскільки така можливість не підтверджує помилковість конкретних операцій.

Так само наявність у приміщенні іншого суб`єкта господарювання, який мав ліцензію на торгівлю алкогольними напоями, не доводить, що операції, проведені через ПРРО позивача, фактично здійснювалися саме цим іншим суб`єктом.

18. Оцінивши докази за правилами статей 72-90 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідач довів фактичні та правові підстави для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень та рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, тоді як наведені позивачем доводи не спростовують установлених обставин у їх сукупності.

При цьому, суд не виходить із презумпції правомірності рішень контролюючого органу, а оцінює кожну підставу їх прийняття окремо та в сукупності з іншими доказами. За результатами такої оцінки суд встановив, що відповідач належними та допустимими доказами підтвердив обставини, покладені в основу спірних рішень.

Відтак, суд не встановив обставин, які б свідчили про прийняття Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області податкових повідомлень-рішень, а також рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, поза межами повноважень або з порушенням вимог податкового законодавства. Відтак, оскаржені рішення відповідають критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України, а тому правові підстави для їх визнання протиправними та скасування відсутні, а в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Згідно ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. З огляду на те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, судом не вирішуються питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А,м. Чернівці, 58006, код ЄДРПОУ: 44057187).

Суддя О.В. Боднарюк