Рішення № 140203242, 30.09.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1701/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Віктор-Ком Імпекс" до Головного управління Державної податкової служби України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. Приватне підприємство "Віктор-Ком Імпекс" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000/5234/ж10/24-13-07-05 від 20.02.2025 р.

1.2. Ухвалою суду від 16.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою у відповідача витребувано документи та інформацію, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

1.3. 02.05.2025 відповідач через підсистему "Електронний суд" подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову повністю.

1.4. 07.05.2025 відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: наказу №66-п від 08.01.2025, направлення на перевірку №57/ж3/24-13-07-05 від 08.01.2025, акта перевірки №3888/Ж5/24-13-07-05/34864103 від 22.01.2025 з додатками та податкового повідомлення-рішення №00000/5234/ж10/24-13-07-05 від 20.02.2025. Вказані документи долучено судом до матеріалів справи.

ІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. Позивач зазначає, що Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області на підставі наказу №66-п від 08.01.2025 та направлення №57/ж3/24-13-07-05 від 08.01.2025 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Віктор-Ком Імпекс" з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом №210 від 24.10.2023 р. за період з 24.10.2023 р. по 08.01.2025 р., за результатами якої складено акт №3888/Ж-5/24-13-07-05/34864103 від 22.01.2025 р. та встановлено порушення п.1, п.3 ст.13 Закону України "Про валюту і валютні операції" та п.21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

2.2. Заперечення позивача від 31.01.2025 на акт перевірки залишені відповідачем без задоволення, після чого 20.02.2025 складено податкове повідомлення-рішення №00000/5234/ж10/24-13-07-05, яким до позивача застосовано пеню за порушення строку розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 248 268,44 грн.

2.3. Позивач не погоджується з цим рішенням та вказує, що за контрактом №210 від 24.10.2023, укладеним з АТ "SOCIETATEA NATIONALA A SARII S.A." (Румунія), ним сплачено 121 701,16 євро, отримано товару на 93 613,82 євро (за даними бухгалтерського обліку), а залишок передоплати в сумі 28 087,34 євро після закінчення строку дії контракту (29.02.2024) перенесено на новий контракт №45 від 26.03.2024 та використано для оплати товару, поставленого за новим контрактом у межах 180-денного граничного строку розрахунків, встановленого п.14-2 постанови Правління НБУ від 24.02.2022, №18.

2.4. На обґрунтування своєї позиції позивач посилається на вимогу №025 від 29.02.2024 про повернення суми гарантії та авансу, заяву від 26.03.2024 про перенесення авансу на контракт №45, акт звірки взаєморозрахунків за період з 24.10.2023 по 16.01.2025 та лист нерезидента №163 від 16.01.2025.

2.5. На думку позивача, сторони здійснили новацію зобов`язання в порядку ч.1 ст.604 Цивільного кодексу України, а також між ними виникли зустрічні однорідні вимоги, які відповідають критеріям, дотримання яких є передумовою для їх зарахування та зняття розрахунків з валютного контролю. Позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.01.2020 у справі №1340/3649/18 та від 29.07.2021 у справі №817/1200/15.

Позиція відповідача

2.6. Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав та зазначив, що перевіркою встановлено перерахування позивачем нерезиденту 121 701,16 євро та надходження товару за 67 митними деклараціями на суму 97 580,06 євро. Нерезидент зобов`язаний був поставити товар не пізніше 29.02.2024, однак зобов`язання не виконав та недопоставив продукцію на суму 24 121,10 євро.

2.7. Документів про повернення коштів за недопоставлений товар, продовження граничних строків розрахунків або прийняття до розгляду судом чи міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення заборгованості з нерезидента позивачем не надано. Розбіжність між даними перевірки (24 121,10 євро) та даними платника (28 087,34 євро) у сумі 3 966,24 євро виникла через те, що позивач не врахував надходження товару за митними деклараціями від 18.03.2024 та від 21.03.2024, оформленими за контрактом №210.

2.8. Контракт №45 від 26.03.2024 не взято до уваги, оскільки перевірка проводилась з питань дотримання валютного законодавства саме за контрактом №210. Крім того, відповідно до п.14-6 постанови Правління НБУ від 24.02.2022 №18 банк не має права завершити здійснення валютного нагляду на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82, пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, наказу №66-п від 08.01.2025 та направлення №57/ж3/24-13-07-05 від 08.01.2025 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Віктор-Ком Імпекс" з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактом №210 від 24.10.2023 за період з 24.10.2023 по 08.01.2025. Підставою для проведення перевірки слугувала податкова інформація ДПС України (лист від 23.09.2024, №26563/7/99-00-07-05-02) про порушення граничних строків розрахунків за вказаним контрактом.

3.2. 24.10.2023 р. між АТ "SOCIETATEA NATIONALA A SARII S.A." (Румунія, постачальник) та ПП "Віктор-Ком Імпекс" (бенефіціар) укладено договір поставки №210 (далі - Контракт №210), предметом якого є постачання промислової солі 0-4 мм для розморожування доріг (ст.1.1). Контракт діє до моменту виконання сторонами усіх зобов`язань, але не пізніше 29.02.2024 (ст.2). Вартість контракту становить 383 500,00 євро (ст.8.2). Постачання здійснюється протягом строку дії контракту на підставі письмових замовлень бенефіціара, який надає постачальнику гарантію належного виконання у розмірі 30% вартості кожного замовлення (ст.9).

3.3. На виконання Контракту №210 позивач перерахував нерезиденту 121 701,16 євро, що підтверджено випискою АТ КБ "ПриватБанк", зокрема: 28.11.2023 - 11 505,00 євро; 29.11.2023 - 15 863,00 євро; 04.12.2023 - 11 000,00 євро; 08.12.2023 - 20 000,00 євро; 20.12.2023 - 10 000,00 євро; 25.12.2023 - 13 000,00 євро; 10.01.2024 - 4 300,00 євро; 16.01.2024 - 4 000,00 євро; 24.01.2024 - 7 115,46 євро; 29.01.2024 - 6 279,00 євро; 02.02.2024 - 11 505,00 євро; 13.02.2024 - 2 000,00 євро; 26.02.2024 - 5 133,70 євро.

3.4. За даними реєстру митних декларацій ЄАІС Держмитслужби, за Контрактом №210 оформлено 67 митних декларацій типу ІМ-40 на загальну суму 97 580,06 євро, у тому числі митні декларації №24UA408020014618U7 від 18.03.2024 р. (1 551,24 євро) та №24UA408020015435U8 від 21.03.2024 р. (2 415,00 євро). Таким чином, нерезидент недопоставив товар за Контрактом №210 на суму 24 121,10 євро.

3.5. За результатами перевірки складено акт №3888/Ж-5/24-13-07-05/34864103 від 22.01.2025, яким встановлено порушення п.1, п.3 ст.13 Закону України "Про валюту і валютні операції" та п.21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ №5 від 02.01.2019, а саме несвоєчасне надходження товарів (повернення валютної виручки):

- на 166 днів з 27.07.2024 по 08.01.2025 в сумі 5 482,40 євро (частина платежу від 29.01.2024; малозначна сума);

- на 162 дні з 31.07.2024 по 08.01.2025 в сумі 11 505,00 євро (платіж від 02.02.2024);

- на 151 день з 11.08.2024 по 08.01.2025 в сумі 2 000,00 євро (платіж від 13.02.2024; малозначна сума);

- на 138 днів з 24.08.20240 по 08.01.2025 в сумі 5 133,70 євро (платіж від 26.02.2024; малозначна сума).

3.6. Під час оформлення матеріалів перевірки позивач листом від 17.01.2025 надав копії картки рахунку 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками" та контракту №45 від 26.03.2024 р. і просив врахувати при проведенні перевірки обидва контракти.

Відповідач зазначив в акті, що підстав для врахування виконання контракту №45 немає, оскільки перевірка проводилася за Контрактом №210.

3.7. 31.01.2025 позивач подав заперечення на акт перевірки, які залишені без задоволення.

3.8. 20.02.2025 відповідачем на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та ч.5 ст.13 Закону України "Про валюту і валютні операції" прийнято податкове повідомлення-рішення №00000/5234/ж10/24-13-07-05, яким до позивача застосовано пеню за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 248 268,44 грн. Пеню нараховано на суму 11 505,00 євро за 162 дні прострочення.

3.9. 26.03.2024 між АТ "SOCIETATEA NATIONALA A SARII S.A." та ПП "Віктор-Ком Імпекс" укладено контракт №45 (далі - Контракт №45), предметом якого є поставка солі кускової 3-50 кг насипом, солі кам`яної для харчової промисловості 0-2 мм, нейодованої, у мішках по 25 кг на піддонах та інших видів солі (ст.1). Контракт діє до виконання сторонами усіх зобов`язань, але не пізніше 31.01.2025 (ст.2), його вартість становить 108 756,00 євро (ст.8.2). Відповідно до ст.10 Контракту №45 бенефіціар сплачує ціну кожного замовлення 100% авансом на підставі рахунку-проформи, надісланого постачальником.

3.10. Листом №163 від 16.01.2025, наданим у відповідь на запит позивача, нерезидент повідомив, що суми, сплачені авансом за Контрактом №210 до 29.02.2024 р. як за товар, так і в якості гарантії виконання, були перенесені на Контракт №45 та використані для оплати товару, замовленого за новим контрактом.

IV. ПОЗИЦІЯ СУДУ

4.1. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.2. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991, №959-ХІІ імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб`єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України.

4.3. Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на контролюючі органи покладено функцію здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті. Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити перевірки платників податків та застосовувати передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

4.4. Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення валютного законодавства визначає Закон України "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018 р. №2473-VIII (далі - Закон №2473-VIII).

4.5. Відповідно до частин другої, четвертої статті 11 Закону №2473-VIII органами валютного нагляду є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

4.6. Згідно з частиною першою статті 13 Закону №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. Відповідно до частини третьої цієї статті у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

4.7. Частиною п`ятою статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

4.8. Згідно з частиною сьомою статті 13 Закону №2473-VIII у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

4.9. Пунктом 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. №5 (далі - Положення №5), граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів встановлено у 365 календарних днів.

4.10. Водночас пунктом 14-2 постанови Правління НБУ від 24.02.2022 р. №18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" (далі Постанова №18) визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року. Відповідно до пункту 14-3 Постанови №18 ці граничні строки не поширюються на операції з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума яких є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (незначна сума).

4.11. Згідно з пунктом 14-6 Постанови №18 банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (крім визначених цим пунктом випадків, які до спірних правовідносин не належать).

4.12. Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. №7 (далі - Інструкція №7), банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків за операціями з імпорту товарів з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта). Згідно з пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції №7 у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, банк завершує здійснення валютного нагляду після отримання інформації з реєстру митних декларацій про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням митної декларації типу ІМ-40 "Імпорт". Днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого граничного строку розрахунків (підпункт 4 пункту 3 розділу І Інструкції №7).

4.13. Верховний Суд у постанові від 23.07.2024 у справі №240/25642/22 зазначив, що акти Національного банку України, якими визначено граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, видані на підставі прямої вказівки частини першої статті 13 Закону №2473-VIII, а тому є обов`язковими для всіх учасників відповідних правовідносин.

4.14. Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Відповідно до частини першої статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Оцінка обставин справи

4.15. Судом встановлено, а сторонами не заперечується, що позивач на виконання Контракту №210 здійснив попередню оплату товару в сумі 121 701,16 євро, тоді як товар за цим контрактом надійшов на митну територію України на суму 97 580,06 євро. Строк дії Контракту №210 закінчився 29.02.2024.

Товар на суму 24 121,10 євро за цим контрактом не поставлено, а грошові кошти нерезидентом не повернуто.

4.16. Граничні строки надходження товару за платежами, які не покриті поставками, визначені відповідачем з урахуванням 180-денного строку, встановленого пунктом 14-2 Постанови №18, та порядку відліку, визначеного пунктом 7 розділу ІІ Інструкції №7. Пеню нараховано лише на суму платежу від 02.02.2024 (11 505,00 євро), яка не є малозначною та граничний строк надходження товару за яким сплинув 30.07.2024; на інші суми, які відповідно до пункту 14-3 Постанови №18 є малозначними, пеня не нараховувалась.

4.17. Та обставина, що в акті перевірки як на порушену норму міститься посилання на пункт 21 розділу ІІ Положення №5 (365 днів), а не на пункт 14-2 Постанови №18 (180 днів), не впливає на правомірність оскаржуваного рішення, оскільки фактичний розрахунок граничних строків здійснено саме з урахуванням 180-денного строку, а неточність у посиланні на нормативний акт не призвела до неправильного визначення обставин порушення чи розміру відповідальності. Позивач у позовній заяві також виходить з того, що до спірних операцій застосовується 180-денний строк.

4.18. Розмір нарахованої пені (0,3% Ч 162 дні = 48,6% суми недопоставленого товару) не перевищує граничного розміру, встановленого частиною п`ятою статті 13 Закону №2473-VIII. Арифметичну правильність розрахунку пені позивач не оспорює, і суд не встановив підстав для висновку про її помилковість.

4.19. Основним доводом позивача є те, що залишок авансу за Контрактом №210 був перенесений на Контракт №45 та використаний для оплати товару, поставленого за новим контрактом у межах граничного строку розрахунків. Надаючи оцінку цим доводам, суд зазначає таке.

4.20. Так, позивач обґрунтовує свою позицію такими правовими конструкціями, як: новацією (ст.604 ЦК України), зарахуванням зустрічних однорідних вимог (ст.601 ЦК України) та "перенесенням авансу".

Наведені позивачем правові конструкції не узгоджуються між собою в частині правових наслідків, однак незалежно від обраної конструкції позивач повинен довести факт та момент припинення первісного зобов`язання за Контрактом №210 належними доказами.

4.21. Новація є двостороннім правочином, спрямованим на заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами. Контракт №45 від 26.03.2024 має інший предмет (сіль кускова, харчова сіль у мішках та інші види солі), іншу вартість, інший строк дії та самостійний порядок розрахунків 100% попередня оплата кожного замовлення на підставі рахунку-проформи (ст.10). Умов про заміну зобов`язань нерезидента за Контрактом №210, про зарахування залишку авансу за Контрактом №210 в рахунок оплати за Контрактом №45 чи про припинення зобов`язань за Контрактом №210 текст Контракту №45, наданий суду, не містить. Отже, Контракт №45 породжує нові самостійні зобов`язання сторін і не є угодою про новацію зобов`язань за Контрактом №210.

4.22. Також, вимога №025 від 29.02.2024 та заява позивача від 26.03.2024 про перенесення авансу, на які позивач посилається як на підставу перенесення коштів, до матеріалів справи не долучені, що позбавляє суд можливості встановити їх зміст, дату направлення та отримання нерезидентом. Єдиним документом, яким нерезидент підтверджує перенесення авансу, є лист №163 від 16.01.2025, виданий "у відповідь на запит" позивача вже після призначення перевірки (наказ №66-п від 08.01.2025) та після спливу всіх граничних строків розрахунків (26.07.2024 23.08.2024).

Цей лист не містить дати, з якої відбулося перенесення, суми перенесених коштів та переліку поставок, в рахунок яких такі кошти зараховано. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити, що домовленість сторін про перенесення авансу була досягнута до спливу граничних строків розрахунків.

4.23. Крім цього, зарахування зустрічних однорідних вимог можливе лише щодо вимог, строк виконання яких настав. Станом на 26.03.2024, тобто на дату укладення Контракту №45, у нерезидента не існувало грошової вимоги до позивача за цим контрактом, строк виконання якої настав, оскільки оплата за Контрактом №45 здійснюється за кожним окремим замовленням на підставі рахунку-проформи. У період воєнного стану пунктом 14-6 Постанови №18 прямо унеможливлено завершення валютного нагляду за операцією з імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

4.24. Також, наведені позивачем розрахунки є внутрішньо суперечливими. Позивач відносить до поставок за Контрактом №45 товар за митними деклараціями від 18.03.2024 та 21.03.2024, тобто оформленими до укладення Контракту №45, тоді як за даними реєстру митних декларацій ці поставки здійснено за Контрактом №210 і відповідач врахував їх саме як поставки за цим контрактом. Крім цього, за Контрактом №45 позивачем здійснювалися самостійні платежі (зокрема, 29.04.2024, 09.05.2024, 06.06.2024), а надані позивачем таблиці, складені на підставі його власних облікових даних, не дозволяють співвіднести конкретні поставки за Контрактом №45 саме з коштами, сплаченими за Контрактом №210, а не з авансами, внесеними за самим Контрактом №45.

Відображення позивачем у бухгалтерському обліку перенесення сальдо з одного контракту на інший є односторонньою обліковою операцією, яка сама по собі не підтверджує ні надходження товару за Контрактом №210, ні повернення коштів. Позивач у даному разі не довів не просто «перенесення сальдо», а причинно-наслідковий зв`язок між конкретним авансовим платежем за №210 і конкретними поставками за №45.

4.25. Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.01.2026 у справі №320/8245/23, відповідно до якої зарахування зустрічних вимог не є безумовною підставою для звільнення резидента від відповідальності за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності; зміна характеру зобов`язання за імпортним контрактом не усуває підстав для нарахування пені, якщо не підтверджено фактичне виконання зобов`язання, надходження товару на митну територію України або повернення грошових коштів.

4.26. Посилання позивача на постанови Верховного Суду від 31.01.2020 у справі №1340/3649/18 та від 29.07.2021 у справі №817/1200/15 суд оцінює критично, оскільки ці висновки сформовані щодо застосування Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР, який втратив чинність з 07.02.2019, до запровадження обмежень, встановлених пунктом 14-6 Постанови №18. До того ж у зазначених постановах Верховний Суд виходив з необхідності встановлення судом факту зарахування зустрічних однорідних вимог у межах граничного строку розрахунків на підставі належних доказів, чого у цій справі не доведено.

Навіть з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо можливості припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, позивач не довів у цій конкретній справі наявності всіх необхідних умов такого зарахування та фактичного припинення зобов`язання за контрактом №210 у межах граничного строку.

4.27. Суд також зазначає, що позивач не скористався передбаченим частиною сьомою статті 13 Закону №2473-VIII механізмом зупинення перебігу граничного строку розрахунків шляхом звернення до суду чи міжнародного комерційного арбітражу з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості, не отримував висновку про продовження граничних строків розрахунків та не надав доказів існування форс-мажорних обставин.

4.28. Відтак, оскільки товар за Контрактом №210 на суму 24 121,10 євро на митну територію України не надійшов, а сплачені за цей товар кошти не повернуто на рахунок позивача в банку України, факт порушення позивачем граничних строків розрахунків за операцією з імпорту товарів є доведеним, а нарахування пені, правомірним.

V. ВИСНОВКИ СУДУ

5.1. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

5.2. Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

5.3. Відповідач довів, що позивачем порушено граничні строки розрахунків за операцією з імпорту товарів за Контрактом №210 від 24.10.2023 та що пеня нарахована відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону №2473-VIII. Позивач, у свою чергу, не надав належних і допустимих доказів припинення зобов`язань нерезидента за Контрактом №210 до спливу граничних строків розрахунків шляхом поставки товару, повернення коштів, новації чи зарахування зустрічних однорідних вимог.

5.4. Суд не заперечує права позивача як суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності врегульовувати взаємовідносини з контрагентом-нерезидентом у спосіб, що не суперечить законодавству, однак такі дії мають бути вчинені своєчасно, документально підтверджені та забезпечувати досягнення мети валютного регулювання - фактичне надходження товару на митну територію України або повернення коштів у строки, встановлені Національним банком України.

5.5. Щодо інших доводів сторін суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 10.02.2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04), відповідно до якої, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Інші доводи сторін висновків суду не спростовують.

5.6. За таких обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №00000/5234/ж10/24-13-07-05 від 20.02.2025 р. прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позов задоволенню не підлягає.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Відповідно до статті 139 КАС України, оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати, понесені позивачем, розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 73 77, 90, 241 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Приватного підприємства «Віктор-Ком Імпекс» до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, відмовити повністю.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Приватне підприємство "Віктор-Ком Імпекс" (вул. Корнец, 24, с. Йорданешти, Чернівецький р-н, Чернівецька обл., 60421 код ЄДРПОУ 34864103);

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби України в Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013 код ЄДРПОУ ВП 44057187).

Суддя О.В. Анісімов