Рішення № 140203141, 30.09.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року справа № 580/9016/26 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янківської В.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

18 серпня 2026 року ОСОБА_1 подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в якому просить:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 17.09.2026 року №1400-0301-8/12208 про відмову у призначенні пенсії за віком;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 10.12.1979 та призначити пенсію за віком з 11.08.2025 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що відповідач протиправно не зарахував до її страхового стажу періоди зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 10.12.1979. Позивач зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Ухвалою суду від 24.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надало до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема зазначило, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі № 580/10806/25, яке набрало законної сили 02.12.2025 відділом призначення пенсій розглянуто повторно заяву від 26.08.2025. За наслідками розгляду заяви до страхового стажу зараховано періоди роботи, згідно із даними трудової книжки НОМЕР_1 від 10.12.1979, з 08.08.1979 по 01.07.1987, з 02.07.1987 по 05.10.1989, з 12.07.1998 по 04.03.2000. До страхового стажу не зараховано періоди, а саме з 10.10.1989 по 25.10.1994, оскільки запис про правтльність внесення виправлень в даті наказу про прийняття на роботу, в підставах внесення запису, не засвідчено печаткою підприємства або відділу кадрів; з 11.11.1994 по 12.07.1998, оскільки наявне виправлення в даті звільнення, та запис про звільнення засвідчено печаткою, по відтиску якої неможливо визначити назву підприємства; - з 05.03.2000 по 17.03.2001, оскільки згідно із записами трудової книжки в порядку переведення прийнята в сільськогосподарський виробничий кооператив «Зюбриха», запис про звільнення засвідчено сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зюбриха». Відсутні записи про перейменування /правонаступництво. Зазначений період зараховано до страхового стажу за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, правові підстави для зарахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу у Головного управління відсутні. Так, страховий стаж позивача становить 15 років 10 місяців 05 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 17.02.2026 № 1400-0301-8/12208 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1058, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України.

Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві, поясненнях на позовну заяву та відзиві, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.

26.08.2025 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняло рішення від 03.09.2025 № 231850002048 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 22 роки. Страховий стаж позивачки склав 05 років 01 місяць 09 днів. За наслідками розгляду заяви позивачки про призначення пенсії і доданих до неї документів: не прийнято до уваги дані свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 від 11.11.1979 (далі свідоцтво про шлюб) щодо зміни прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , оскільки зазначено ім`я - ОСОБА_4 , що не відповідає паспортним даним особи ОСОБА_4 . Не враховано дані експертного висновку від 21.08.2025 № 056/1743-а/3, Українського бюро лінгвістичних експертиз, оскільки він носить роз`яснювальний характер. До страхового стажу не зараховано періоди роботи протягом серпня 1979 року - грудня 1998 року, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 10.12.1979, на титульному аркуші якої зазначені прізвища ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Запис про документ, на підставі якого внесено зміни, відсутній, чим порушено вимоги Інструкції № 162. Дані свідоцтва про шлюб, не прийнято до уваги.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі №580/10806/25 позов задоволено частково, зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2025 із доданими матеріалами та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.

На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі № 580/10806/25,яке набрало законної сили 02.12.2025, відділом призначення пенсій розглянуто повторно заяву від 26.08.2025. До страхового стажу зараховано періоди роботи, згідно із даними трудової книжки НОМЕР_1 від 10.12.1979, з 08.08.1979 по 01.07.1987, з 02.07.1987 по 05.10.1989, з 12.07.1998 по 04.03.2000.

До страхового стажу не зараховано періоди, а саме:

- з 10.10.1989 по 25.10.1994, оскільки запис про вірність внесення виправлень в даті наказу про прийняття на роботу, в підставах внесення запису, не засвідчено печаткою підприємства або відділу кадрів;

- з 11.11.1994 по 12.07.1998, оскільки наявне виправлення в даті звільнення, та запис про звільнення засвідчено печаткою, по відтиску якої неможливо визначити назву підприємства;

- з 05.03.2000 по 17.03.2001, оскільки згідно із записами трудової книжки в порядку переведення прийнята в сільськогосподарський виробничий кооператив «Зюбриха», запис про звільнення засвідчено сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Зюбриха». Відсутні записи про перейменування /правонаступництво. Зазначений період зараховано до страхового стажу за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Не погоджуючись із рішенням щодо відмови в призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-IV).

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV установлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Отже, розмір пенсії за віком залежить від коефіцієнта страхового стажу.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі змінами), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

За обставин цієї справи спірним є питання про зарахування позивачу до стажу роботи періоду трудової діяльності до набрання чинності Законом №1058-IV з 06 лютого 1989 року по 21 вересня 1998 року.

За приписами частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637, зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року №1058), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (далі - Інструкція №162, зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 31 березня 1987 року №201; далі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Пунктами 2.2, 2.3 глави 2 Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню).

Отже, обов`язок щодо заповнення та ведення трудових книжок осіб, працевлаштованих на підприємствах, установах, організаціях, покладається саме на відповідальну особу такого підприємства, установи, організації.

На сьогодні порядок ведення трудових книжок визначається спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників. Зазначена Інструкція містить такі ж положення щодо внесення записів про трудову діяльність працівника, заповнення яка містить аналогічні положення щодо заповнення трудових книжок, що й попередня Інструкція.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 №301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить зарахувати до страхового стажу періоди роботи згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 10.12.1979.

Дослідивши наявну в матеріалах справи копію трудової книжки НОМЕР_1 від 10.12.1979, суд встановив, що вона містить записи про трудову діяльність позивача. Відомості про прийняття на роботу та звільнення містять інформацію про дату внесення запису, найменування роботодавця, посаду, а також реквізити відповідних розпорядчих документів.

У пункті 2.15 глави 2 Інструкції №58 вказано: Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то, а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер. Така ж сама вимога містилася у пункті 2.14 Інструкції №162.

Однак такий недолік, як відсутність у трудовій книжці серії інформації про перейменування/правонаступництво установи, де працював позивач, не може бути підставою для неврахування трудової діяльності при обчисленні стажу роботи (до впровадження персоніфікованого обліку).

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено. За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення його трудової книжки на позивача.

Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи зазначеного в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 10.12.1979, а саме з 19.08.1981 з 10.10.1989 по 25.10.1994, з 11.11.1994 по 12.07.1998 та з 05.03.2000 по 17.03.2001 є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №1400-0301-8/12208 від 17.02.2026 винесене без дотримання норм чинного законодавства, тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

При цьому, обов`язок відновлення порушеного права лежить на Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області, як органу, що вирішував питання про призначення пенсії та прийняв спірне рішення.

З огляду на встановлене, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи, зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 10.12.1979, а саме з 19.08.1981 з 10.10.1989 по 25.10.1994, з 11.11.1994 по 12.07.1998 та з 05.03.2000 по 17.03.2001 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 29.04.2026 з врахуванням висновків суду.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, вказана сума судових витрат підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №1400-0301-8/12208 від 17.02.2026 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи, зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 10.12.1979, а саме з 19.08.1981 з 10.10.1989 по 25.10.1994, з 11.11.1994 по 12.07.1998 та з 05.03.2000 по 17.03.2001 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 29.04.2026 з врахуванням висновків суду.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1000 (одну тисячу) грн 00 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА