Рішення № 140202687, 30.09.2026, Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/513/26

Провадження № 2/730/483/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2026 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Ріхтера В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідачка), у якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № Z70.230.72701 від 16 листопада 2016 року в сумі 23 475,13 грн, зокрема: 8 523,70 грн заборгованості за тілом кредиту, 3 765,55 грн заборгованості за процентами та 11 185,88 грн комісії. Також позивач просить відшкодувати 2 662,40 грн судового збору та 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов мотивовано тим, що первісний кредитор ПАТ «Ідея Банк» надав відповідачці споживчий кредит, а вона не виконала належним чином зобов`язання з його повернення та сплати передбачених договором платежів. 26 листопада 2020 року банк і позивач уклали договір факторингу № 12/84, за яким позивач набув право вимоги за цим кредитним договором.

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позивач у судове засідання не викликався, оскільки розгляд справи проводиться без повідомлення сторін. Від позивача не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач був повідомлений належним чином про розгляд справи відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, однак у встановлений законом строк відзиву на позов не подав, із заявами до суду не звертався, а також не скористався своїм правом подання до суду заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.

Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як у межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ст.ст. 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Судом встановлено, що 16.11.2016 між Публічним акціонерним товариством «Ідея банк» (надалі АТ «Ідея банк», банк) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z70.230.72701 (далі договір) у розмірі 11 617,00 грн.

За умовами договору банк надає відповідачу кредит на поточні потреби строком на 36 місяців. За користування кредитом позичальник річну змінювану процентну ставку, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,5 % (маржу банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки становить 9,50 %, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку у розмірі 15,00 %. За обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором. Позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 36 місячних внесках включно до 16 дня/числа кожного місяця згідно графіку щомісячних платежів. Сторони домовились, що у випадку порушення позичальником термінів (строків) сплати платежів за договором (виникнення простроченої заборгованості) банк має право змінити черговість погашення заборгованості за кредитом, передбачену п. 2.1. договору. За невиконання чи неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором банк має право нараховувати пеню за кожен день прострочки на прострочену суму (кредиту, процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі: 0,15 % в період прострочення оплати від 1 до 60 календарних днів та 0,65 % в період прострочення оплати з 61 календарного дня та по день повного погашення заборгованості за цим договором.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами Договору.

Наявні у справі банківські документи відображають рух коштів і здійснення відповідачкою платежів за договором. Тому твердження позивача про повну відсутність платежів не відповідає матеріалам справи. Позивачеві належало врахувати проведені платежі при визначенні залишку боргу. Подані банком документи та реєстр прав вимоги станом на 26 листопада 2020 року містять залишок заборгованості за цим договором у розмірі 23 475,13 грн із розподілом на тіло кредиту, проценти та комісію у сумах, заявлених до стягнення. Вимога позивача не включає нарахувань понад ці суми.

У порушення положень договору та вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач, користуючись коштами, наданими йому банком, не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання, передбачені умовами Договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов договору у відповідача утворилася заборгованість за вищезазначеним договором.

Досліджені документи підтверджують надання кредиту, погоджений порядок сплати процентів, наявність залишку основного боргу та процентів у заявлених розмірах. Відповідачка доказів погашення цих сум після визначення залишку не подала. Суд не встановив підстав для відмови у стягненні 8 523,70 грн основного боргу та 3 765,55 грн процентів.

26.11.2020 року АТ «Ідея банк» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № 12/84.

Згідно вищевказаного договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Ідея банк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z70.230.72701 від 16.11.2016.

Станом на дату звернення до суду заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № Z70.230.72701 від 16.11.2016 становить 23 475,13 грн, з яких:

- заборгованість по тілу кредиту 8 523,70 грн;

- заборгованість по відсотках 3 765,55 грн;

- заборгованість за комісією 11 185,88 грн.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладання договору.

Відповідно до частини другої ст. 1050, частини другої ст. 1054 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

ОСОБА_1 16.11.2016 підписала кредитний договір № Z70.230.72701 та отримала на свій рахунок кошти у розмірі 11 617,00 грн.

У свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

ОСОБА_1 всупереч положенням ст.ст. 12, 81 ЦПК України не було надано суду жодних доказів на підтвердження належного виконання нею своїх кредитних зобов`язань та спростування позовних вимог позивача.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором (тіла кредиту та процентів за користування кредитом) є обґрунтованими й підлягають задоволенню в цій частині.

Вимога ж про стягнення комісії підлягає окремій оцінці, оскільки кредитний договір укладений 16 листопада 2016 року.

Закон України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII набрав чинності 10 червня 2017 року. Спірний договір укладено до цієї дати, тому положення цього Закону не є матеріально-правовою підставою для оцінки дійсності умов договору на момент його укладення. Відносини сторін у спірній частині належить оцінювати за законодавством, чинним на дату укладення договору, зокрема за Законом України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII та Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168.

Частини четверта і п`ята статті 11 та стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, застосовній до цих правовідносин, забороняли встановлювати у договорі про споживчий кредит платежі за дії, які не є послугою у розумінні закону; умови, що порушують права споживача, оцінюються також з огляду на правила про несправедливі умови договору. За пунктом 3.6 Правил, затверджених постановою НБУ № 168, банки не мали права встановлювати платежі за дії, які вони здійснюють на власну користь (зокрема ведення справи, договору, облік заборгованості), за дії споживача на користь банку (зокрема прийняття платежу), а також за дії, спрямовані на встановлення, зміну чи припинення правовідносин.

Пунктом 1.11 кредитного договору передбачено плату за «обслуговування кредитної заборгованості». У договорі та графіку платежів не визначено, які саме окремі послуги банк зобов`язався надавати позичальниці за цю плату, у чому полягав їх зміст і результат та яким чином вони відрізнялися від ведення банком кредитної справи, обліку заборгованості й приймання платежів. Позивач також не надав доказів фактичного надання відповідачці будь-якої конкретної самостійної послуги, за яку нараховано заявлену суму 11 185,88 грн. Саме зазначення у договорі назви платежу та його розміру не підтверджує наявності окремої споживчої послуги.

Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2019 року у справі № 234/15212/15, оцінюючи договір споживчого кредиту, укладений до набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування», дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення щомісячної комісії за обслуговування кредиту, коли договір не визначає, які саме послуги надаються за цю комісію. Суд також застосував пункт 3.6 Правил НБУ № 168 та положення Закону України «Про захист прав споживачів». Обставини цієї справи у відповідній частині є подібними: спірний платіж названо платою за обслуговування кредитної заборгованості, але конкретні послуги не визначено і не доведено.

За таких обставин передбачений пунктом 1.11 договору платіж за своїм змістом не підтверджений як оплата конкретної додаткової послуги споживачці. Позивач не довів правової та фактичної підстави для стягнення комісії у розмірі 11 185,88 грн. Тому в цій частині позову належить відмовити. Такий висновок ґрунтується на законодавстві, чинному на дату укладення договору, і не потребує ретроактивного застосування Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо судових витрат.

У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги на загальну суму 23 475,13 грн задоволені судом на 52,35 % (12 289,25 / 23 475,13 = 52,35), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 1 393,77 грн ( 2 662,40 х 0,5235 = 1 393,77).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано копії договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, акту № 4000 надання послуг (правової (правничої) допомоги) від 09.03.2026, детального опису наданих послуг до акту № 400 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, ордеру на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «ФК «Кредит-капітал» адвокатом Усенком М.І.

З огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову та розмір задоволених вимог, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-капітал» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн відповідає переліку/вартості виконаних робіт та критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність задоволення даної вимоги позивача.

Тим більше, відповідач жодним чином не заперечив щодо вказаної суми, жодних доводів, міркувань щодо несправедливості чи незаконності вказаної суми не навів.

Крім того, у даному питанні суд керується практикою Верховного Суду, згідно якої інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 по справі №275/150/22. Так, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Аналогічні висновку викладені у додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020, де Велика Палата ВС висловила позицію щодо порядку відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Як зазначила ВП ВС із запровадженням з 15 грудня 2017 змін до ЦПК України законодавець принципово по-новому визначив роль суду у позовному провадженні як арбітра, що надає оцінку тим доказам і доводам, які наводять сторони у справі, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін, бо не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Тому саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічного висновку дійшла й Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи № 154/5761/07-а.

Водночас, відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню відповідачем пропорційно задоволеній частині позову позов задоволено на 52,35008%: 12 289,25 ? 23 475,13. Пропорційна сума правничої допомоги: 8 000 ? 12 289,25 ? 23 475,13 = 4 188,01 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 89, 142, 206, 258, 264-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № Z70.230.72701 від 16.11.2016 у розмірі 12 289,25 грн (дванадцять тисяч двісті вісімдесят дев`ять гривень 25 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1 393,77 грн (одну тисячу триста дев`яносто три гривні 77 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 4 188,01 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (місцезнаходження: 79028, Україна, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28; код ЄДРПОУ 35234236).

Відповідач: ОСОБА_1 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Ріхтер В.В.