Ухвала суду № 140202386, 30.09.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/1605/26

2-з/683/5/2026

У Х В А Л А

30 вересня 2026 року м. Старокостянтинів.

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді Цішковського В.А.

з участю секретаря Васічевої О.В.

розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №683/1605/26, провадження №2/683/1359/2026, за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинів Агро» про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2026 року в електронному вигляді з використанням системи ЄСІТС підсистеми «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Вонсович М.М. звернувся в суд з позовом до ТОВ «Старокостянтинів Агро» і просить визнати відсутнім у ТОВ «Старокостянтинів Агро» ЄДРПОУ 34337479 права оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 6824282100:03:003:0093 площею 1,9119 га з 27.07.2026 року.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду від 15 липня 2026 року у даній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11 листопада 2026 року.

28 вересня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову та просить заборонити ТОВ «Старокостянтинів Агро» та будь-яким іншим особам до набрання законної сили рішенням суду у даній справі використовувати зазначену земельну ділянку, у тому числі проводити збір урожаю сої, без погодження з ним як власником земельної ділянки.

Заяву мотивує тим, що, на його думку, строк дії права оренди ТОВ «Старокостянтинів Агро» закінчився 27 липня 2026 року, а додаткова угода № 1 до договору оренди землі № 542 від 22 листопада 2012 року, якою строк оренди нібито продовжено до 31 грудня 2026 року, ним не підписувалася.

Позивач посилається також на висновок почеркознавчої експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, відповідно до якого підпис у графі «орендодавець» у додатковій угоді № 1 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. ОСОБА_1 зазначає, що 28 вересня 2026 року ним на земельній ділянці було виявлено сільськогосподарську техніку відповідача, яка здійснювала збір сої, у зв`язку з чим, на його думку, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого використання земельної ділянки відповідачем без правових підстав.

Крім того, у зв`язку з наявністю на земельній ділянці будь-якої діяльності яка унеможливлює власника ОСОБА_1 її використовувати для отримання прибутку, завдає останньому матеріальних збитків, а в окремих випадках і моральних збитків, оскільки доведення свого порушеного права вимагає надмірний емоційний тягар для позивача.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї матеріали, приходить до такого висновку.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.153 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

Відповідно до роз`яснень, даних у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета вжиття заходів забезпечення позову - це уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги по суті позову.

Таким чином, сам факт наявності між сторонами спору не є безумовною підставою для забезпечення позову. Заявник повинен обґрунтувати існування конкретної реальної загрози, що невжиття відповідного заходу призведе до істотного ускладнення чи неможливості виконання можливого рішення суду або ефективного захисту його прав. При цьому заходи забезпечення позову повинні бути адекватними, необхідними та співмірними із заявленими позовними вимогами, а суд має забезпечити баланс інтересів сторін.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен встановити, зокрема, наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, відповідність обраного заходу предмету позову, а також співвіднести негативні наслідки від його застосування з наслідками невжиття такого заходу. У даному випадку предметом позову є визнання відсутнім права оренди відповідача щодо спірної земельної ділянки. Натомість заявлений позивачем захід забезпечення фактично полягає у забороні відповідачу здійснювати господарську діяльність на земельній ділянці, зокрема здійснювати збір урожаю.

Однак, позивачем не наведено достатніх об`єктивних даних, які б свідчили, що невжиття саме такого заходу забезпечення призведе до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову. Зокрема, навіть у разі задоволення позовних вимог судове рішення про визнання відсутнім права оренди не потребуватиме відновлення фізичного стану земельної ділянки чи повернення зібраного врожаю як умови його виконання. Наведені позивачем обставини щодо можливого отримання відповідачем доходу від зібраного врожаю можуть бути предметом відповідної правової оцінки при розгляді спору по суті, однак самі по собі не свідчать про те, що без застосування заявленого заходу виконання можливого рішення суду стане неможливим або істотно утрудненим.

Крім того, питання щодо того, чи мав відповідач чинне право користування земельною ділянкою після 27 липня 2026 року, чи була дійсною додаткова угода № 1, ким саме вона підписана та які правові наслідки має висновок почеркознавчої експертизи, належать до предмета доказування у справі та підлягають вирішенню судом за результатами розгляду справи по суті.

На стадії вирішення питання про забезпечення позову суд не вправі фактично вирішувати спір про право та наперед встановлювати відсутність у відповідача права оренди. Водночас запропонована позивачем заборона фактично позбавляє відповідача можливості здійснювати будь-яке використання спірної земельної ділянки до закінчення розгляду справи, що є істотним втручанням у його права та господарську діяльність. З урахуванням того, що на земельній ділянці вже знаходиться посів сільськогосподарської культури, заборона збору врожаю також може спричинити відповідачу самостійні майнові наслідки, тоді як позивачем не доведено, що такі наслідки є необхідними та виправданими саме з метою забезпечення виконання майбутнього судового рішення.

Суд при застосуванні заходів забезпечення позову має дотримуватися балансу інтересів сторін та не допускати застосування заходів, які є неспівмірними із заявленими вимогами або фактично вирішують спір до ухвалення рішення по суті.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності передбачених статтею 149 ЦПК України підстав для забезпечення позову, а заявлений захід не відповідає критеріям необхідності та співмірності.

При цьому відмова у забезпеченні позову не перешкоджає позивачу доводити під час розгляду справи по суті обставини щодо відсутності у відповідача права оренди земельної ділянки та заявляти, за наявності відповідних правових підстав, вимоги щодо наслідків такого користування.

Керуючись ст.ст. 149153, 258261, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №683/1605/26, провадження №2/683/1359/2026, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинів Агро» про визнання відсутнім права оренди відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: