Рішення № 140201209, 30.09.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4280/26

Провадження № 2/456/2566/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 вересня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Шрамка Р. Т. ,

з участю секретаря: Сімонової-Мацигін А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу №456/4280/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

ТОВ «ФК «Венера Фінанс» (позивач) подало до суду позов до ОСОБА_1 , (відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором №275287 від 23.01.2025 в розмірі 7160,00 грн, судові витрати у сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 500,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що 23.01.2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №275287 про надання коштів на умовах фінансового кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору. Згідно умов кредитного договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 4000,00 грн, дата надання кредиту: 23.01.2025, строк кредиту: 90 днів, валюта кредиту: UAH, відсоткова ставка 0,72 % (процентів) на добу. Станом на 20.02.2026 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 7160,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 2160,00 грн; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору 1000,00 грн. 19.12.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу №19122025/1, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у поданій позовній заяві просить суд справу розглядати за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоч про дату, час і місце його проведення повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не подав, правом на подання відзиву не скористався.

Заяви, клопотання, подані учасниками справи.

Представником позивача подано заяву про розподіл судових витрат.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 28.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Зважаючи на вимоги статті 280 та частини 2 статті 247 ЦПК України, судом 30.09.2026 проведено заочний розгляд справи за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З урахуванням ухвалення цього рішення за відсутності учасників справи, датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторона позивача посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно з Індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту №275287 від 23.01.2025, укладеного між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 , сторони узгодили такі умови:

Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Тип кредиту кредит;

кредит надається строком на 90 днів, тобто до 05.02.2025. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором;

за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 14 днів (п.1.3. Договору);

за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом свої зобов`язань за цим Договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною (п.1.4. Договору);

кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом (п.1.5. Договору);

сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (п.3.1. Договору);

обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом (п.3.3. Договору);

Договір містить реквізити сторін, зокрема дані позичальника, а саме: ПІБ позичальника ОСОБА_1 , його реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону, електронну пошту, рахунок позичальника, а також інформацію про підписання його за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора.

Графік розрахунків та загальна вартість кредиту (Додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту №275287 від 23.01.2025) містить інформацію про розмір та строки внесення платежів за кредитом. Графік підписаний ОСОБА_1 ,, за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора.

Довідкою про ідентифікацію встановлено, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір №275287 від 23.01.2025, був ідентифікований ТОВ «ФК «Клай Інвест». Акцепт договору позичальником здійснювався в ІТС шляхом підписання договору аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора, який був надісланий йому на номер мобільного телефону.

Випискою з особового рахунку за Кредитним договором №275287 встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 , становить 7160 грн, з якої: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 2160,00 грн; прострочена заборгованість за комісією- - 1000,00 грн.

Відповідно до довідки ТОВ «ПрофітГід» 25.01.2025 ТОВ «Клай Інвест» переказало грошові кошти у сумі 4000,00 грн на платіжну картку отримувача № НОМЕР_1 з призначеням платежу: видача кредиту №275287.

19.12.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/01, за умовами якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором (п.2.1. Договору). Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору (п.4.1. Договору) (а.с.44-48).

Згідно з витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу №19122025/01 від 19.12.2025 ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , за Договором про надання фінансового кредиту №275287 від 23.01.2025 на загальну суму заборгованості 7160,00 грн, з якої: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 2160,00 грн; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору 1000,00 грн (а.с.35).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ,) взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем (ТОВ «Клай Інвест», право вимоги від якого перейшло до нового кредитора ТОВ «ФК «Венера Фінанс») за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Норми права, які застосував суд.

За змістом норми статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» (далі Закон №675-VIII) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції

Відповідно до приписів частин 3-5 статті 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно з вимогами частин 6-7 статті 11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина 12 статті 11 Закону №675-VIII).

Відповідно до приписів статті 12 Закону №675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Закон України «Про споживче кредитування» (далі Закон № 1734-VIII), який прийнятий 15.11.2016 та набрав чинності 10.06.2017, визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Так, загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону № 1734-VIII).

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (абзац 2 частини 2 статті 8 Закону № 1734-VIII).

Також, судом враховано норми статей 11, 203, 205, 207, 598, 599, 611, 626, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, які визначають підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, форм правочину та способи волевиявлення, вимоги до письмової форми правочину, підстави припинення зобов`язання та припинення зобов`язання виконанням, правові наслідки порушення зобов`язання, поняття та види договору, обов`язок позичальника повернути позику, кредитний договір та проценти за кредитним договором.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності підстав для задоволення позову.

Надавши оцінку аргументам сторони позивача та дослідивши матеріали справи, суд зауважує, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Водночас, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналіз матеріалів справи, зокрема Договору про надання фінансового кредиту №275287 від 23.01.2025 (далі Кредитний договір), дозволяє дійти висновку, що ОСОБА_1 , як позичальник за цим договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця ТОВ «Клай Інвест», надавши йому персональні дані, а саме: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону, електронну пошту, рахунок, необхідні для укладення зазначеного правочину та формування одноразового ідентифікатора з метою його підписання.

Також, суд зауважує, що Кредитний договір включає всі істотні умови, які передбачені для цього виду договорів.

Суд зазначає, що без отримання повідомлення на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна та пароля особистого кабінету, укладення Кредитного договору було б неможливим.

Оскільки Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 , за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора, який наданий кредитодавцем саме з цією метою, що підтверджується матеріалами справи, тому суд доходить переконання, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено укладання згаданого правочину Кредитного договору.

Факт одержання коштів ОСОБА_1 , підтверджується довідкою, яка засвідчує обставину перерахування ТОВ «Клай Інвест» грошових коштів 23.01.2025 у сумі 4000,00 грн на банківську картку, яку ОСОБА_1 , вказав саме з цією метою.

Окрім цього, перерахування коштів узгоджується із встановленими обставинами справи, зокрема з тим, що воно здійснено у день укладення Кредитного договору, а його розмір відповідає сумі, визначеній у зазначеному правочині.

Таким чином, суд доходить обґрунтованого висновку, що між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 , у передбаченому законом порядку був укладений Кредитний договір, а позичальник, після отримання кредитних коштів у обумовленому розмірі, зобов`язання, що виникли з цього правочину, належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем як новим кредитором.

Підстав вважати, що сума заборгованості суперечить умовам Кредитного договору і розрахована неправильно, судом не встановлено.

З приводу нарахування та стягнення з відповідача комісії у розмірі 1000,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч.1ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У даній справі, необхідність внесення плати за надання та обслуговування кредиту передбачена умовами кредитного договору та заявкою.

При цьому, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу.

Ураховуючи, що товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до ч.ч.1 та 2 с. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в розмірі 1000,00 грн.

За наведених обставин, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором у сумі 6160,00 грн.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що ухвалене у цій справі рішення є заочним, а відтак може бути переглянуто судом за його заявою, поданою у визначений процесуальним законом строк (протягом тридцяти днів з дня його проголошення).

Розподіл між сторонами судових витрат.

Судовий збір.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у сумі 2662,40 грн підлягає покладенню на відповідача у повному обсязі.

Витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн, які сторона позивача просить стягнути з відповідача, підтверджуються доданими до позовної заяви доказами, а саме: Договором про надання правової допомоги № 09/04/2026 від 09.04.2026, у якому сторони обумовили його істотні умови, зокрема, предмет договору, його ціну та порядок розрахунків, актом про отримання правової допомоги від 21.09.2026, у якому сторони погодили надані послуги з правової допомоги, їх тривалість та вартість, рахунком від 21.09.2026 та платіжною інструкцією від 21.09.2026, які засвідчує виставлення рахунку за виконану роботу (надані послуги) та проведення оплати за неї в обмовленій сумі.

При вирішенні питання розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу судом взято до уваги норми статей 133, 137, 141 ЦПК України, якими передбачено види судових витрат, витрати на професійну правничу допомогу та розподіл судових витрат між сторонами.

Окрім цього, суд враховує правові висновки, зроблені Верховним Судом з цього питання. Зокрема:

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Також, суд зважає на положення пункту пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України, згідно з якими загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінивши аргументи сторони позивача, суд зазначає, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн, з огляду на: зміст та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), нескладність справи, усталеність судової практики при розгляді справ цієї категорії, ціну позову, не відповідає критеріям розумності та співмірності і є надмірною.

Так, суд бере до уваги, що дана справа не є складною ані з фактичної, ані з правової точки зору, стосується стягнення заборгованості за типовим договором споживчого кредиту, а правова позиція позивача ґрунтується на стандартних та усталених для цієї категорії спорів аргументах. Подана позовна заява за своїм змістом є типовою, містить переважно виклад стандартних умов кредитування, відтворення положень законодавства та долучених документів, а тому не потребувала значного обсягу юридичної та аналітичної роботи.

Суд також враховує, що згідно з Актом про отримання правової допомоги від 21.09.2026 до складу заявлених витрат включено 1500,00 грн за зустріч та консультацію щодо перспектив судового врегулювання кредитної заборгованості, 9 000,00 грн за складення та подання позовної заяви, підготовку доказів і додатків до неї, моніторинг та аналіз судової практики, а також 4 500,00 грн за інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів та моніторинг стану судової справи. При цьому матеріали справи не містять інших процесуальних документів, клопотань чи заяв, пов`язаних із розглядом справи, окрім заяви про розподіл судових витрат, яка за своїм змістом фактично відтворює відомості про розмір витрат на правничу допомогу, вже зазначені у позовній заяві. Заявлений моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень та стану судової справи, з огляду на характер та нескладність цієї справи, також не свідчить про виконання роботи, яка потребувала значних витрат часу адвоката. Крім того, матеріали справи не містять доказів фактичного понесення канцелярських витрат у розмірі 500,00 грн.

Наведене свідчить, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи, характером та фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

За наведених обставин, суд вважає обґрунтованими витратами на професійну правничу допомогу у цій справі суму у розмірі 4 000,00 грн, яка відповідно до вимог статті 141 ЦПК України підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст..7, 10, 12, 13, 18, 76-82, 133, 141, 244, 245, 259, 263-268, 279 ЦПК України суд, -

вирішив:

Позовні вимоги задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» (код ЄДРПОУ 43561872, 03115, м.Київ, вул.Львівська, 23, офіс 703) заборгованість за кредитним договором №275287 від 23.01.2025 в сумі 6160 (шість тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп., яка складається із простроченої заборгованості за кредитом в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп., заборгованість за відсотками в сумі 2160 (дві тисячі сто шістдесят) грн. 00 коп. та стягнути витрати на правову допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп., судові витрати в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн..40 коп. .

В задоволення решти позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту та стягнення судових витрат на правову допомогу в сумі 11500 (одинадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлений 30.09.2026.

Суддя Р. Т. Шрамко