Ухвала суду № 140200083, 30.09.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/5895/26

30 вересня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління МЮ про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління МЮ про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою суду від 15.09.2025 дану позовну заяву залишено без руху. Надано можливість позивачу у строк протягом 10-ти днів з дня отримання ухвали привести її у відповідність до вимог ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву, а саме сплатити судовий збір за подання позову та надати суду оригінал квитанції у розмірі 2662,40 грн, або належні документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; подати заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

Крім того, позивачу було роз`яснено, що згідно з п.1 ч.4 ст.169 КАС України наслідком невиконання вимог ухвали є прийняття судом рішення про повернення позову.

До суду 25.09.2026 через систему "Електронний суд" надійшла заява про поновлення процесуального строку, у якій зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 31.08.2026 отримано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.08.2026 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця на підставі виконавчого листа №500/3612/21 від 04.10.2021, та яка того ж дня зареєстрована в системі ЕДО інформаційної системи (ІКІС) територіального органу Пенсійного фонду.

Постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.08.2026 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн під час виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду на підставі виконавчого листа №500/3612/21 від 04.10.2021 зареєстровано в системі ЕДО інформаційної системи (ІКІС) територіального органу Пенсійного фонду - 31.08.2026. При цьому, безпосереднім виконавцем зазначена постанова державного виконавця отримана в роботу через технічні затримки 10.09.2026, про що свідчать дані на вкладці Рух документа із підсистеми: Документообіг ПФУ.

Вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області має право на поновлення строку на подання позовної заява на рішення державного виконавця органу державної виконавчої служби, яка потребує поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Щодо сплати судового збору позивач просить відстрочити сплату судового збору за подання адміністративного позову до Тернопільського окружного адміністративного суду на постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21.08.2026 про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у розмірі 5100 грн під час виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду за позовом ОСОБА_1 та вимог державного виконавця на підставі виконавчого листа №500/3612/21 від 04.10.2021 до ухвалення судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 169 КАС України зазначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Отже, вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку ст.171 КАС України, суддя дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України.

Щодо сплати судового збору, суд зазначає таке.

Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328,00 гривень. Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Як вбачається з позовних вимог, предметом позову у цій справі вимога майнового характеру, а отже ставка судового збору за подання даного позову з урахуванням ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" становить 2662,40 грн.

Так, позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно із ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведені норми щодо відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру, а також звільнення від сплати судового збору закріплюють дискреційне право, а не обов`язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Реалізація права особи на вказане не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ`я сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладену в постанові від 18 липня 2022 року у справі №161/18983/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

З огляду на викладене, суд має можливість вирішити у спосіб, визначений наведеними нормами, питання щодо сплати судового збору, в той же час наявність такого майнового стану сторони, який не надає можливості здійснити сплату судового збору на час звернення до суду, підлягає підтвердженню саме з боку цієї сторони.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням відсутності будь-яких доказів на підтвердження рівня доходів позивача, враховуючи характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача.

Суд зауважує, що статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі, право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі і фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Зазначена правова позиція також збігається з висновками Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28 вересня 2015 року у справі № 21-5496а15.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).

Отже недоліки, які були встановлені ухвалою суду від 15.09.2026 позивачем не усунуті.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 та ч. 2 ст. 169 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до приписів ст. 119 КАС України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.

Отже, зважаючи на вищенаведене, з метою уникнення створення позивачу перешкод у доступі до правосуддя, суддя вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви на сім днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Для усунення вказаних вище недоліків позивачу необхідно:

- сплатити судовий збір за подання позову та надати суду оригінал квитанції у розмірі 2662,40 грн, або належні документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 293 КАС України оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ГУ ПФУ в Тернопільській області про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення за наслідками розгляду цієї справи відмовити.

Продовжити строк залишення без руху позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, встановлений ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.09.2026.

Надати позивачу додатково строк сім календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Роз`яснити, що згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України наслідком невиконання вимог цієї ухвали є прийняття судом рішення про повернення позову.

Копію даної ухвали направити особі, що звернулась із адміністративним позовом.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 30 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Грицюк Р.П.