Рішення № 140199055, 29.09.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Єдиний унікальний номер 305/2469/26

Номер провадження 2/305/962/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29.09.2026 м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ластовичака В.Ю., за участі секретаря судового засідання Шемоти В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

До суду 24.07.2026 надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому представник зазначає, що 13.03.2020 між відповідачем та АТ «АЛЬФА-БАНК» було укладено Кредитний договір № 592352201, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 22 346,90 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит в строк та сплатити проценти за користування кредитним коштами на умовах, визначених умовами Договору кредиту. 17.05.2021 було укладено договір № 2 відповідно до якого АТ "АЛЬФА-БАНК" відступило на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЛЕКСІС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 592352201.

18.05.2021 було укладено договір № 18-05/21 відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЛЕКСІС" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 592352201.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 592352201, що було укладено з первісним кредитодавцем.

Заборгованість за кредитним договором № 592352201 від 13.02.2020 становить 22 957,47 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22 346,90 грн, заборгованості за відсотками на дату відступлення вимоги 610,36 грн, заборгованість за нарахованими процентами на згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0,21 грн.

Тому, покликаючись на статті 512, 514, 516, 525, 598, 599, 610, 615, 625, 1050 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 22 957,47 гривень, а також судові витрати в розмірі 15 662,40 грн, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 гривень.

Ухвалою від 28.07.2026 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 20.08.2026, у зв`язку із неявкою відповідача відкладено на 29.09.2026.

Представник позивача Ткаченко М.М. в судове засідання не з`явилась, у позовній заяві висловлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та не заперечувала проти заочного розгляду справи, додатково подала заяву про розгляд справи без участі.

Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи повідомлявся шляхом направлення повістки на адресу проживання, відповідно до повідомлення, що повернулося на адресу суду, відсутній за вказаною адресою, вважається повідомленим належним чином, до суду не з`явився, відзив не подав.

Відповідно до п.п. 2, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

За таких обставин, судом у порядку ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановляється ухвала про заочний розгляд справи.

Судом встановлено, що 13.02.2020 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 592352201.

Заяву-анкету, паспорт споживчого кредиту та графік платежів було підписано його власноручним підписом.

Відповідно до пунктів 1, 2 Паспорта споживчого кредиту від 13.02.2020 року, АТ «АЛЬФА-БАНК» надало позичальнику споживчий кредит у сумі 21 346,90 грн строком на 36 місяців зі сплатою 36 щомісячних платежів у розмірі 884,30 грн. Згідно з умовами Договору Позичальник зобов?язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, передбачені цим Договором.

Грошові кошти було перераховано позичальнику на його рахунок, що підтверджується випискою по особовим рахункам ОСОБА_1 , що була надана АТ «Сенс банк» на ухвалу про витребування доказів.

Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому Кредит в строки, передбачені договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідач станом на 10.01.2023 становить 22 953,58 грн.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодгривеньавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов`язок кредитодавця надати кредит та обов`язок позичальника його повернути, та сплатити проценти за користування ним.

17.05.2021 було укладено договір № 2 відповідно до якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АЛЬФА-БАНК" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЛЕКСІС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 592352201.

18.05.2021 було укладено договір № 18-05/21 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЛЕКСІС" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 592352201.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 592352201.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 592352201

У подальшому право вимоги до відповідача було уступлено «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», що стверджується договором факторингу № 30-12/2021 від 30.12.2021 та додатками до нього, а подальшому, 10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за ким право вимоги за кредитним договором № 75911695 від 06.08.2021 перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про факторинг» Предметом договору факторингу є право грошової вимоги.

Договір факторингу визначає відносини сторін, що виникають у процесі відступлення прав грошових вимог за одним або кількома базовими договорами на підставі одного або кількох правочинів про відступлення права грошової вимоги.

За договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Право майбутньої грошової вимоги вважається переданим фактору з моменту виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією або іншими умовами, визначеними в договорі факторингу або в правочині про відступлення права грошової вимоги в межах рамкового договору факторингу, воно вважається переданим з моменту настання цієї події або виконання таких умов.

Враховуючи наведене, позивачем належним чином було доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяв на себе зобов`язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення.

Таким чином, відповідачем не виконано умови укладено кредитного договору та не повернуто позивачеві отримані кредитні кошти, а також не сплачено проценти за користування ними, чим порушено права позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Як визначено ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчинення чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивачем надано суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається, відповідач будь-які докази до суду не надав.

Тому справа розглянута на підставі наявних доказів, за результатами чого суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача необхідно стягнути в повному обсязі сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги, зазначених у позовній заяві в розмірі 13 000 гривень, слід зазначити наступне.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2024 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» було укладено договір про надання правової допомоги № 01-07/2024, а 01.06.2026 сторонами підписано заявку про надання юридичної допомоги № 1380.

Відповідно до вказаного акту, адвокатським об`єднанням упродовж однієї доби надано позивачу 2 послуги загальною тривалістю 6 год загальною вартістю 13 000 грн, зокрема:

- надання усної консультації тривалістю 2 год вартістю 4 000 грн;

- складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду тривалістю 3 год вартістю 9 000 грн;

При визначенні суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 9009/371/18 та в постанові від 05.06.2019 у справі № 922/928/18).

У постанові від 19.11.2020 у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У Постанові Верховного Суду від 30.09.2020 по справі № 201/14495/16-ц міститься висновок про те, що суд управі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу. При цьому суд враховує, що відповідач участі у судовому розгляді фактично не брав, що могло позбавити його можливості подати доводи щодо неспівмірності витрат.

Ця справа відноситься до категорії нескладних (малозначних) справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку зі стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, не висвітлено в матеріалах причини та потреба для надання позивачу усної консультації тривалістю 2 години.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia, заява № 58442/00, пункт 154) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Таким чином, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх заявлений розмір, на переконання суду, не відповідає критеріям реальності та розумності таких витрат.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

Керуючись статтями 137, 141, 265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 592352201 від 13.02.2020 у розмірі 22 957(двадцять дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят сім) гривень 47 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати в загальному розмірі 6 662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 гривень.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте Рахівським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Віктор ЛАСТОВИЧАК