Ухвала суду № 140199001, 30.09.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/407/26

30 вересня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.05.2026, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2026, позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільські області щодо не перепризначення субсидії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 житлову субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з травня 2024 року.

31.08.2026 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшла заява про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі №500/407/26, а саме щодо можливості призначення (непризначення) житлової субсидії ОСОБА_1 на наступні періоди без подання заяви та декларації (з урахуванням положень пунктів 69, 78 та 80 Положення № 848 та обставин щодо наявності у складі домогосподарства зареєстрованих осіб, які фактично не проживають у житловому приміщенні).

В обґрунтування вказаної заяви представник вказує, що Положенням № 848 визначено випадки, за яких автоматичне призначення житлової субсидії на наступний період не здійснюється та для призначення субсидії необхідне звернення громадянина із заявою та декларацією.

Зазначає, що у випадку ОСОБА_1 житлову субсидію з 01.05.2024 автоматично не призначено, оскільки у складі домогосподарства зареєстровані особи, які фактично не проживають у житловому приміщенні. Таким чином, для визначення права домогосподарства на житлову субсидію та розміру такої субсидії необхідно встановити фактичний склад домогосподарства та врахувати відповідні обставини, передбачені Положенням № 848.

Вказує, що крім того, відповідно до положень Положення № 848 житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг призначається з місяця звернення за її призначенням у випадках, коли для призначення субсидії необхідне відповідне звернення.

Зазначає, що із тексту рішення суду є не зрозумілим та потребує роз`яснення питання щодо можливості призначення житлової субсидії на наступні періоди без відповідного звернення заявника та за наявності обставин, які відповідно до Положення № 848 є підставою для не призначення субсидії автоматично.

01.09.2026 до суду від представника позивачки надійшли заперечення, в яких зазначено, що рішенням суду від 18.05.2026, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2026, чітко визначено, що протиправними є дії ГУ ПФУ щодо неперепризначення житлової субсидії та зобов`язано призначити ОСОБА_1 житлову субсидію з травня 2024 року. Отже, зміст резолютивної частини судового рішення є зрозумілим та не містить положень, які б перешкоджали його виконанню.

Зазначено, що фактично ПФУ просить суд роз`яснити не зміст ухваленого рішення, а порядок його виконання та застосування норм Положення № 848, зокрема щодо наступних періодів та необхідності подання заяви і декларації. Саме такі питання заявник ставить у своїй заяві. Водночас відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України роз`яснення судового рішення допускається лише тоді, коли його зміст є незрозумілим, і не може використовуватися для зміни змісту рішення або вирішення питань, які не були предметом судового розгляду.

Вказано, що посилання ПФУ на можливі особливості призначення субсидії у наступних періодах не свідчать про незрозумілість судового рішення, а фактично спрямовані на отримання від суду додаткових вказівок щодо його застосування та майбутніх правовідносин. Крім того, питання про те, чи має ПФУ у подальшому призначати субсидію автоматично, чи за заявою, залежно від зміни обставин домогосподарства, не є питанням роз`яснення вже ухваленого судового рішення.

Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У постанові від 21 березня 2019 року у справі № 807/1689/14 Верховний Суд вказав, що зміст ухвалених судових рішень повинен відповідати приписам КАС України. Рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким, обов`язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності.

Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення.

Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.

У разі, коли судове рішення не відповідає вказаним критеріям, останнє підлягає роз`ясненню судом, який ухвалив вказане судове рішення за заявою учасника справи.

Критерії прийняття до розгляду, а також особливості розгляду судами заяв роз`яснення судових рішень встановлені статтею 254 КАС України.

Згідно з положеннями вказаної статті, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Верховним Судом у постанові від 14 липня 2026 року у справі №2а-7843/10/1370 зазначено, що роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

Зокрема, це стосується недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, яка означає, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення. Підставою для подання заяви про роз`яснення рішення, є його незрозумілість.

Таким чином, у заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.

Верховний Суд у постанові від 14 березня 2024 року у справі № 380/15190/22 також вказав, що фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в постановлене рішення.

Системне тлумачення вищевказаних положень процесуального закону дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні відповідної неясності і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв`язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.

Проаналізувавши рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі №500/407/26 у взаємозв`язку з мотивами поданої відповідачем заяви про його роз`яснення, суд доходить висновку, що доводи відповідача не стосуються питання незрозумілості/нечіткості цього рішення суду. Суд зауважує, що в межах розгляду даного адміністративного позову судом надавалась оцінка щодо наявного права позивача на отримання призначення житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з травня 2024 року.

Розглядаючи подану заяву суд встановив, що остання не містить чітких посилань на те, що певні частини рішення суду від 18 травня 2026 року у справі №500/407/26 викликають труднощі в їх розумінні.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду є вмотивованим і зрозумілим. Вказані Закони України та нормативно-правові акти якими керувався суд при вирішенні позову, містять чіткий порядок виконання, у мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду зазначено усі обставини справи та мотиви, які суд врахував при прийнятті рішення, і положення Закону, яким він керувався з огляду на об`єкт порушеного права.

Натомість, заявник просить суд роз`яснити власне не саме рішення, а необхідність вчинення відповідачем певних дій на майбутнє.

Суд звертає увагу, що порушені заявником у заяві питання фактично полягають у наданні юридичної консультації, що виходить за межі повноважень суду та є недопустимим з точки зору КАС України, оскільки суд не є тим органом, який уповноважений надавати такого виду роз`яснення та консультації.

Предметом судового розгляду у даній справі була правомірність конкретних дій пенсійного органу щодо призначення субсидії у відповідний період, оскільки в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, а не можливе їх порушення в майбутньому.

Поряд з цим, в силу вимог ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Тобто, при розгляді нового спору обставини встановлені рішенням суду у даній справі можуть бути враховані судом за наявності аналогічних правовідносин.

Однак, це не поширює дію такого рішення суду на ті правовідносини які не були предметом судового розгляду та не є підставою для його роз`яснення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для роз`яснення рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/407/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 254, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі №500/407/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 30 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Баб`юк П.М.