Рішення № 140198342, 30.09.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 30 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/11822/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області No163950040601 від 12 серпня 2026 року про відмову в призначенні пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до страхового стажу та пільгового стажу за Списком No2 періоди роботи з 02.04.2022 року по 31.08.2023 року, з 16.11.2023 року по 22.11.2023 року, а також до страхового стажу період роботи з 01.07.2005 року по 12.10.2005 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 05 серпня 2026 року, пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року No213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з не досягненням позивачем пенсійного віку 55 років, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 по справі №1-5/2018, відповідно до яких на пільгових умовах мають жінки мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років. Крім того вважає, що в неї наявний необхідний страховий та пільговий стаж для призначення даного виду пенсії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вказуючи, що Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків і жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області вказувало, що відповідно до частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позивач не має права на призначення пільгової пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку. Крім того вказує, на відсутність необхідного страхового та пільгового стажу у позивача для призначення пенсії, на момент звернення до органу пенсійного фонду пільговий стаж - 09 років 11 місяців 08 днів, страховий стаж - 22 роки 11 місяців 09 днів.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

05.08.2026ь позивач звернулася до пенсійного органу із заявою за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах.

Вказану заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яким прийнято рішення від 12.08.2026 №163950040601про відмову в призначенні пенсії.

Зазначеним рішенням відмовлено ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком, нга пільгових умовах, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, в зв`язку з недосягненням пенсійного віку, в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу та страхового стажу в шкідливих умовах праці.

У рішенні вказано, що вік заявниці - 50 років 0 місяців, 17 днів; пільговий стаж заявниці становить: 09 років 11 місяців 08 днів; страховий стаж становить: 22 роки 11 місяців 09 днів.

Вказано за результатами розгляду документів, доданих до заяви: - страховий стаж за періоди роботи протягом січня 2004 року обчислено заданими, наявними в реєстрі застрахованих осіб про нарахування доходу та сплату страхових внесків; - пільговий стаж роботи за Списком №2 обчислено за період роботи з 09.07.2012 по 22.11.2023, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.03.2026 №40/БК, за визначеною фактичною тривалістю страхового стажу роботи в шкідливих та важких умовах праці та з врахуванням даних в реєстрі застрахованих осіб про нарахування доходу та сплату страхових внесків.

Позивач вказує, що із розрахунку стажу форми РС-право вбачається, що відповідач не зарахував до пільгового стажу: період роботи з 02.04.2022 по 31.08.2023 та з 16.11.2023 по 22.11.2023; до страхового стажу: період роботи з 01.07.2005 по 12.10.2005.

Вважаючи такі дії відповідача та його рішення від 12.08.2026 №163950040601 про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 26 Закону № 1058-ІV, яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII) встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, законодавець визначив трудову книжку основним первинним документом для підтвердження стажу роботи, а застосування інших документів передбачив насамперед у випадках, коли трудова книжка відсутня або не містить необхідних відомостей.

При цьому щодо спеціального, зокрема пільгового, стажу пунктом 20 Порядку №637 передбачено можливість підтвердження відповідних періодів уточнюючими довідками підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, у яких зазначаються, зокрема, періоди роботи, професія або посада, характер виконуваної роботи, відповідний розділ, підрозділ, пункт Списків та первинні документи, на підставі яких видана довідка.

Отже, оцінюючи правомірність рішення пенсійного органу щодо зарахування спірних періодів до страхового та пільгового стажу, суд має перевірити не лише формальну наявність відповідних відомостей, а й те, чи наданим документам відповідачем надано належну правову оцінку, чи наведено мотиви їх неприйняття та чи відповідає прийняте рішення вимогам обґрунтованості, вмотивованості та законності.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, надавши, зокрема, трудову книжку серії НОМЕР_2 від 10.08.1995 та довідку ПрАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» від 03.03.2026 №40/Вк.

З трудової книжки позивача вбачається, що остання працювала у ЗАТ КВП фірма «Кремтекс» на посаді швачки другого розряду у швейному цеху №2 з 07.10.2004 до 12.10.2005, після чого була звільнена 12.10.2005 за статтею 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням.

Відповідні записи у трудовій книжці містять необхідні реквізити, послідовно відображають прийняття позивача на роботу та її звільнення, не містять виправлень чи інших очевидних недоліків, які могли б ставити під сумнів достовірність зазначених у них відомостей.

При цьому відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено жодних мотивів, з яких відповідний період роботи позивача з 01.07.2005 по 12.10.2005 не зараховано до страхового стажу.

Більше того, з оскаржуваного рішення не вбачається, що пенсійним органом поставлено під сумнів достовірність трудової книжки позивача, правильність оформлення зазначених у ній записів, факт перебування позивача у трудових відносинах із відповідним підприємством чи інші обставини, які відповідно до закону могли б бути підставою для неврахування цього періоду при обчисленні страхового стажу.

Відтак, за відсутності у спірному рішенні будь-якого обґрунтування причин неврахування зазначеного періоду та за відсутності встановлених відповідачем обставин, які б спростовували відомості трудової книжки, висновок про недостатність страхового стажу не може вважатися належним чином обґрунтованим.

Суд окремо враховує, що спір щодо зазначеного періоду виник не через недостовірність відомостей про трудову діяльність позивача, а виключно у зв`язку з тим, що відповідач не включив відповідний період до розрахунку страхового стажу.

За таких обставин неврахування періоду роботи позивача з 01.07.2005 по 12.10.2005 за відсутності наведення відповідачем будь-яких правових чи фактичних підстав для такого неврахування є необґрунтованим.

Щодо спірних періодів пільгового стажу суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач працювала у ПрАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» повний робочий день у період з 07.07.2012 по 22.11.2023 за професією, посадою пресувальника виробів з пластмас цеху товарів народного споживання №14, яка віднесена до відповідних робіт за Списком №2.

Зазначені обставини підтверджуються довідкою ПрАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» від 03.03.2026 №40/Вк, відповідно до якої за період з 09.07.2012 по 22.11.2023 пільговий стаж за Списком №2 фактично становить 11 років 04 місяці 12 днів.

При цьому суд звертає особливу увагу на те, що сам відповідач в оскаржуваному рішенні послався на зазначену довідку від 03.03.2026 №40/Вк та визнав на її підставі пільговий стаж позивача за період з 09.07.2012 по 22.11.2023.

Тобто пенсійний орган прийняв зазначену довідку як належний документ, що підтверджує характер роботи позивача та наявність підстав для зарахування відповідного періоду до пільгового стажу за Списком №2.

Водночас у тому самому рішенні відповідач без наведення будь-якого належного мотивування не зарахував до пільгового стажу періоди роботи позивача з 02.04.2022 по 31.08.2023 та з 16.11.2023 по 22.11.2023.

Отже, рішення відповідача містить внутрішню суперечність: з одного боку, пенсійний орган визнав довідку ПрАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» від 03.03.2026 №40/Вк належною підставою для підтвердження пільгового стажу позивача та на її підставі зарахував до такого стажу період роботи з 09.07.2012 по 22.11.2023, а з іншого без зазначення конкретних правових чи фактичних підстав виключив із цього періоду окремі відрізки роботи.

При цьому відповідач не зазначив, що довідка №40/Вк є недостовірною, неналежно оформленою, виданою неналежним суб`єктом або не відповідає вимогам законодавства. Не наведено також жодних відомостей про те, що первинні документи, на підставі яких її складено, містять суперечності або спростовують зазначені у довідці відомості.

Таким чином, відповідач фактично визнав доказове значення довідки №40/Вк для підтвердження пільгового стажу позивача, однак не навів жодних мотивів, які б дозволяли зробити висновок про неможливість зарахування до пільгового стажу саме періодів з 02.04.2022 по 31.08.2023 та з 16.11.2023 по 22.11.2023.

Більше того, зазначені періоди хронологічно входять до загального періоду роботи позивача у ПрАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» до 22.11.2023, який підтверджений довідкою роботодавця та який відповідач сам використав при визначенні пільгового стажу.

За таких обставин відповідач мав навести конкретні підстави, які б свідчили про те, що саме у зазначені періоди характер або умови роботи позивача змінилися таким чином, що вони перестали відповідати умовам зарахування роботи до пільгового стажу за Списком №2.

Однак таких обставин в оскаржуваному рішенні не зазначено.

Відповідачем також не встановлено та не наведено в оскаржуваному рішенні відомостей про припинення трудових відносин позивача, переведення її на іншу посаду, зміну характеру виконуваної роботи, зміну умов праці, невиконання роботи повний робочий день або інших юридично значущих обставин, які могли б бути самостійною підставою для виключення саме зазначених періодів із пільгового стажу.

Навпаки, довідка роботодавця від 03.03.2026 №40/Вк підтверджує роботу позивача за відповідною професією та характером роботи, а трудова книжка підтверджує безперервність трудових відносин за відповідний період.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності обставин, які б спростовували відомості, зазначені у трудовій книжці та довідці роботодавця, або свідчили про відсутність у позивача права на зарахування спірних періодів до пільгового стажу.

Суд наголошує, що пенсійний орган, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії та визначаючи страховий і пільговий стаж особи, зобов`язаний встановити всі обставини, що мають значення для реалізації особою права на пенсійне забезпечення, надати оцінку поданим документам та навести конкретні мотиви, з яких певний документ або період роботи не може бути врахований.

Формальне посилання на недостатність необхідного страхового чи пільгового стажу без зазначення причин неврахування конкретних періодів роботи не відповідає вимогам до обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Особливо це стосується випадку, коли документи, на підставі яких підтверджується стаж, самим пенсійним органом прийняті та використані при обчисленні іншої частини відповідного стажу.

У цьому випадку відповідач не може одночасно визнавати довідку роботодавця належним документом для підтвердження пільгового характеру роботи позивача за відповідний період та без наведення будь-яких мотивів довільно виключати з цього періоду окремі відрізки часу.

Такий підхід не забезпечує послідовності та обґрунтованості діяльності суб`єкта владних повноважень і не дає можливості особі зрозуміти фактичні та юридичні підстави, з яких їй відмовлено у врахуванні відповідних періодів роботи.

Суд також враховує, що згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при перевірці рішень суб`єкта владних повноважень суд, зокрема, перевіряє, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення відповідача у частині визначення страхового та пільгового стажу позивача не відповідає, оскільки з його змісту неможливо встановити, з яких саме причин відповідач не врахував період роботи з 01.07.2005 по 12.10.2005 до страхового стажу та періоди з 02.04.2022 по 31.08.2023 і з 16.11.2023 по 22.11.2023 до пільгового стажу.

При цьому посилання лише на відсутність необхідного страхового та пільгового стажу не може вважатися належним мотивуванням, оскільки така обставина є наслідком попередньо здійсненого відповідачем розрахунку стажу та сама по собі не пояснює, чому конкретні документи позивача не були враховані.

Іншими словами, пенсійний орган не може обґрунтовувати відмову у призначенні пенсії недостатністю стажу, якщо саме правильність визначення цього стажу є спірною, а конкретні періоди роботи, які за наданими документами підлягають врахуванню, ним без належного обґрунтування не зараховані.

Суд звертає увагу і на те, що наслідком такого необґрунтованого неврахування відповідних періодів стало визначення відповідачем меншого обсягу страхового та пільгового стажу, що, у свою чергу, безпосередньо вплинуло на висновок про відсутність у позивача необхідного стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Отже, встановлена судом необґрунтованість виключення спірних періодів роботи призвела до неправильного визначення пенсійним органом фактичного обсягу страхового та пільгового стажу позивача, а відтак і до прийняття оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про пенсійне забезпечення.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що період роботи позивача з 01.07.2005 по 12.10.2005 підтверджений належним чином оформленими записами у трудовій книжці НОМЕР_2 від 10.08.1995 та за відсутності встановлених відповідачем обставин, які б ставили під сумнів достовірність таких записів, підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Так само періоди роботи позивача у ПрАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» з 02.04.2022 по 31.08.2023 та з 16.11.2023 по 22.11.2023 підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком №2, оскільки їх наявність та характер роботи підтверджуються довідкою ПрАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» від 03.03.2026 №40/Вк, яку відповідач сам визнав належним документом для підтвердження пільгового стажу за відповідною професією та використав при його обчисленні за інший період, а доказів зміни характеру роботи, переведення позивача на іншу роботу, невиконання нею роботи у відповідних умовах або інших обставин, які б виключали зарахування зазначених періодів до пільгового стажу, відповідачем не надано.

Таким чином, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 12.08.2026 №163950040601 у частині неврахування зазначених періодів роботи до страхового та пільгового стажу позивача є протиправним та необґрунтованим, оскільки прийняте без належної оцінки поданих позивачем документів, без встановлення обставин, які б спростовували їх доказове значення, та без наведення конкретних правових і фактичних мотивів неврахування відповідних періодів.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку про необхідність зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.07.2005 по 12.10.2005 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 10.08.1995, а до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 02.04.2022 по 31.08.2023 та з 16.11.2023 по 22.11.2023 відповідно до довідки ПрАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» від 03.03.2026 №40/Вк.

Враховуючи, що саме неврахування відповідачем зазначених періодів призвело до визначення недостатнього обсягу страхового та пільгового стажу позивача та стало однією з підстав для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, висновок відповідача про відсутність у позивача необхідного стажу не може вважатися обґрунтованим доти, доки такий стаж не буде визначений з урахуванням усіх підтверджених належними документами періодів трудової діяльності.

Отже, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо відмови відповідача у призначення пенсії, аргументовану недосягненням заявниці 55-річного віку, суд зазначає наступне.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 року.

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Пунктом 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Частиною 1 статті 114 Закону України №1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Водночас згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 5 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-ХІІ) в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, статтю 13 Закону № 1788-ХІІ викладено в іншій редакції, зокрема, пунктом "б" зазначеної статті передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлює право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

При цьому наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, а також загального страхового стажу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20.

Системний аналіз наведених норм законодавства свідчить, що умовами для призначення жінці пільгової пенсії за віком за Списком 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, є: 1) досягнення 50-річного віку; 2) зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці 3) наявність страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; 4) проведення атестації робочих місць.

При цьому, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, що узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.

Із рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 12.08.2026 №163950040601, яке є предметом спору у справі, слідує, що однією з підстав для відмови в призначенні пенсії позивачу, послугувало те, що позивач на дату подання заяви не досягла пенсійного віку (55 років), передбаченого підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи наведені судом висновки стосовно релевантного у цих правовідносинах законодавства, суд зазначає, що обґрунтування пенсійним органом рішення від 12.08.2026 №163950040601 положеннями статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є безпідставним.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20 звернула увагу на те, що зміни до Закону № 1058-IV (зокрема щодо доповнення його статтею 114) внесено Законом № 2148-VIII від 3 жовтня 2017 року, тобто раніше ухвалення КСУ Рішення № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року. Тому відсутні підстави стверджувати про повторне запровадження правового регулювання, яке КСУ раніше визнав неконституційним. При цьому рішення КСУ про визнання неконституційними та втрату чинності положеннями одного закону не тягне втрату чинності положеннями іншого закону, який не був предметом конституційного контролю.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (05.08.2026) виповнилося 50 років, а відтак в силу вимог пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення остання досягла віку, необхідного для призначення пільгової пенсії.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 12.08.2026 №163950040601 про відмову у призначенні пенсії не ґрунтується на вимогах законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд зазначає, що дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2019 року № 509/1350/17 сформовано висновок про те, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У дослідженому випадку судом надавалась оцінка правомірності відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його роботи на підставі трудової книжки, а також рішенню, ухваленому відповідачем за результатами розгляду звернення позивача за призначенням пенсії в межах мотивів, наведених відповідачем у такому рішенні. Виходячи з предмету доказування у цій справі, суд не досліджував чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для призначення пенсії за віком.

Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідачів призначити позивачу пенсію з 05.08.2026 задоволенню не підлягає.

Водночас, для належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 05.08.2026 про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 із врахуванням висновків суду.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, аналізуючи вищевикладене, для належного захисту прав позивача, суд вважає за можливе визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївський області від 12.08.2026 №163950040601 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.07.2005 по 12.10.2005 та до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 02.04.2022 по 31.08.2023 та з 16.11.2023 по 22.11.2023, згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 10.08.1995 та довідки ПрАт "Кременчуцький завод дорожніх машин" від 03.03.2026 №40/Вк; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.08.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області від 12.08.2026 №163950040601 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.2005 по 12.10.2005 та до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 02.04.2022 по 31.08.2023 та з 16.11.2023 по 22.11.2023, згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 10.08.1995 та довідки ПрАт "Кременчуцький завод дорожніх машин" від 03.03.2026 №40/Вк.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова