Ухвала суду № 140197004, 30.09.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про поновлення та закриття провадження

30 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4917/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо застосування до виплати належних ОСОБА_1 сум окремого (спеціального) порядку виплати пенсій, перерахованих (нарахованих) на виконання судових рішень, а саме: щодо виплати нарахованої на виконання рішення суду, але фактично не виплаченої пенсії за період з 12.11.2024 по 31.10.2025 у розмірі 12674,05 грн; щодо виплати поточної (щомісячної) пенсії ОСОБА_1 у перерахованому на виконання рішення суду розмірі 24920,99 грн за період з 01.11.2025 по теперішній час у неповному обсязі;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виплатити ОСОБА_1 невиплачену частину нарахованої пенсії за період з 12.11.2024 по 31.10.2025 (різницю між нарахованою сумою 12674,05 грн та фактично виплаченими на час ухвалення рішення сумами), без застосування будь-якого окремого (спеціального) порядку виплати пенсій, перерахованих (нарахованих) на виконання судових рішень, з видатків, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), призначених за спеціальною пенсійною програмою відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з 01.11.2025 здійснювати виплату ОСОБА_1 поточної (щомісячної) пенсії у повному нарахованому розмірі 24920,99 грн (або в іншому розмірі, перерахованому надалі відповідно до закону), щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, виключно в грошовій формі, відповідно до статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з видатків, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), призначених за спеціальною пенсійною програмою відповідно до зазначеного Закону, без застосування будь-якого окремого (спеціального) порядку виплати пенсій, перерахованих (нарахованих) на виконання судових рішень.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 27.07.2026 провадження у справі №340/4917/26 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №580/490/26, оскільки предметом касаційного перегляду у вказаній справі було питання щодо належного процесуального способу захисту прав особи у правовідносинах, пов`язаних із застосуванням органом Пенсійного фонду України постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 під час виконання судового рішення.

15.09.2026 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №580/490/26, якою касаційну скаргу залишив без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2026 без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.

Відповідно до частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

З огляду на ухвалення Верховним Судом постанови від 15.09.2026 у справі №580/490/26 обставини, які зумовили зупинення провадження у цій справі, усунуті, а тому провадження у справі №340/4917/26 підлягає поновленню.

Вирішуючи питання щодо подальшого розгляду справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26 Верховний Суд зазначив, що процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Ці норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням або невиконанням судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2026 у справі №990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.

Верховний Суд у справі №580/490/26 наголосив, що сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень у процесі виконання судового рішення нового управлінського рішення, здійснення нового розрахунку або застосування нормативно-правового акта не змінює процесуальної природи спірних правовідносин, якщо відповідні дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням.

Визначальним для розмежування нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є зміст, мета та безпосередній зв`язок відповідних рішень чи дій суб`єкта владних повноважень з виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Застосування органом Пенсійного фонду України постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 виключно під час виконання судового рішення, за висновком Верховного Суду, не є самостійним юридичним фактом, який породжує нові публічно-правові відносини між сторонами. У такому випадку належним процесуальним способом захисту є звернення із заявою в порядку статті 383 КАС України, а подання окремого адміністративного позову фактично підміняє спеціальний інститут судового контролю загальним позовним провадженням.

За результатами касаційного перегляду у справі №580/490/26 Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для закриття провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України. Водночас судова палата відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.04.2026 у справі №340/7985/25, відповідно до якого спір щодо правомірності застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 під час виконання судового рішення може бути предметом окремого адміністративного позову, та визнала правильним підхід, сформульований у постанові Верховного Суду від 30.04.2026 у справі №620/13341/25.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №340/3070/25 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 74% до 70% від сум грошового забезпечення та зобов`язано відповідача перерахувати та виплатити пенсію в розмірі 74% грошового забезпечення, починаючи з 12.11.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зі змісту позовної заяви у цій справі вбачається, що після проведеного відповідачем перерахунку розмір щомісячної пенсії позивача становить 24920,99 грн, а за період з 12.11.2024 по 31.10.2025 нараховано суму пенсії за минулий час у розмірі 12674,05 грн. Позивач зазначає, що між сторонами відсутній спір щодо самого права на перерахунок пенсії, нового розміру пенсії та суми, нарахованої за минулий час, а незгода стосується порядку виплати вже нарахованих сум.

Звертаючись із цим позовом, позивач пов`язує порушення своїх прав із застосуванням відповідачем до виплати належних йому сум окремого (спеціального) порядку виплати пенсій, перерахованих (нарахованих) на виконання судових рішень, унаслідок чого поточна пенсія у перерахованому розмірі та нарахована за минулий час сума виплачуються не у повному обсязі.

Отже, спірні дії відповідача перебувають у безпосередньому зв`язку з реалізацією проведеного на виконання судового рішення перерахунку пенсії та не свідчать про виникнення між сторонами нових самостійних публічно-правових відносин щодо іншого предмета, який не був охоплений попереднім судовим рішенням.

Вимоги позивача про виплату невиплаченої частини нарахованої пенсії за період з 12.11.2024 по 31.10.2025 без застосування окремого (спеціального) порядку виплати, а також про подальшу щомісячну виплату поточної пенсії у повному перерахованому розмірі 24920,99 грн (або в іншому розмірі, перерахованому надалі відповідно до закону) з визначеного позивачем джерела фінансування та без застосування часткового, пропорційного чи відстроченого порядку виплати фактично спрямовані на визначення способу, джерела фінансування та повноти виконання судового рішення.

Таким чином, заявлені у цій справі позовні вимоги стосуються порядку та повноти виконання судового рішення в іншій справі, а їх перевірка має здійснюватися із застосуванням спеціальних процедур судового контролю, передбачених статтями 382, 383 КАС України, у межах тієї справи, в якій ухвалено відповідне судове рішення.

Суд також звертає увагу на пункт 57 постанови Верховного Суду від 15.09.2026 у справі №580/490/26, в якому Верховний Суд визнав законним та обґрунтованим висновок про наявність підстав для закриття провадження у справі саме на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі №340/4917/26 відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

Керуючись статтями 237, 238, 239, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Поновити провадження в адміністративній справі №340/4917/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Закрити провадження у справі №340/4917/26.

Роз`яснити позивачу право звернутися у межах справи №340/3070/25 із заявами про застосування передбачених статтею 381-1 КАС України процедур контролю за виконанням судового рішення

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду з тотожним адміністративним позовом не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу в частині закриття провадження у справі подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено 30 вересня 2026 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК