Рішення № 140196694, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Справа №320/51831/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідування про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного бюро розслідування, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з обчислення та встановлення стажу служби особам рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, який дає право на отримання доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки Державного бюро розслідувань (вул. Панаса Мирного, 28, м. Київ, ІКЮО 41760289) від 13.10.2025 (протокол від 13.10.2025 № 40дск) про відмову в зарахуванні ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до стажу служби в Державному бюро розслідувань, що дає право на отримання доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в податковій міліції з 16.10.2015 по 01.08.2016.

2. Зобов?язати Державне бюро розслідувань (вул. Панаса Мирного, 28, м. Київ, ІКЮО 41760289) зарахувати до стажу служби в Державному бюро розслідувань, що дає право на отримання доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки стаж служби ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в податковій міліції з 16.10.2015 по 01.08.2016.

В обґрунтування позову позивач вказує на порушенні його прав щодо зарахування до стажу його служби в Державному бюро розслідувань стажу служби в податковій міліції з 16.10.2015 по 01.08.2016, що дає право на отримання доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки. Позивач звертався 13.10.2025 до Державного бюро розслідувань із рапортом № 42/10-10-01/76 щодо зарахування стажу служби в податковій міліції а саме 00 років 09 місяців 15 днів але отримав відмову щодо зарахування, яку вважає протиправною та просить скасувати рішення Комісії з обчислення та встановлення стажу служби особам рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань від 13.10.2025 оформлене протоколом від 13.10.2025 № 40дск.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі, справу визначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у поданому суду відзиві не визнав позовні вимоги та наполягав на правомірності рішення Комісії, розглянувши рапорт позивача Комісія констатувала, що нормами підпункту 2.2.2 пункту 2.2 Розділу 2 Інструкції № 524 передбачено, що до стажу служби, зараховуються періоди, визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», та час проходження служби в ДБР на посадах рядового та начальницького складу. Зазначає на відсутності за чинним законодавством підстав для зарахування до стажу служби позивача в ДБР стаж служби в податковій міліції.

У відповіді на відзив позивач наполягав на протиправності рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 16.10.2015 по 01.08.2016 проходив службу в органах податкової міліції Державної фіскальної служби України на посадах начальницького складу.

Наказом від 21.10.2020 № 507-ос/дск ОСОБА_1 прийнято на службу до Державного бюро розслідувань на посаду начальницького складу та призначено на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах відділу Головного слідчого управління, з присвоєнням спеціального звання середнього начальницького складу Державного бюро розслідувань «капітан Державного бюро розслідувань», як такому, що має спеціальне звання «капітан податкової міліції».

13.10.2025 позивач звернувся до Державного бюро розслідувань із рапортом № 42/10-10-01/76 щодо зарахування стажу служби в податковій міліції з 16.10.2015 по 01.08.2016, а саме 00 років 09 місяців 15 днів до стажу служби в Державному бюро розслідувань, який дає право на отримання доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки особам рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, з урахуванням правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 07.10.2020 у справі №826/16143/18, якою прирівняно статус позивача, що проходив службу в органах податкової міліції до статусу осіб, що перебували на службі в органах внутрішніх справ України.

За результатом розгляду зазначеного рапорту, Державним бюро розслідувань позивачу відмовлено у його задоволенні, посилаючись на те, що в ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік періодів служби, які зараховуються до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, до яких служба в податковій міліції не входить.

Відмова відображена у витягу з протоколу засідання Комісії з обчислення та встановлення стажу служби особам рядового та начальницького складу ДБР від 13.10.2025, про що повідомлено листом ДБР від 16.10.2025.

Не погоджуючись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначає Закон України від 12.11.2015 №794-VIII «Про Державне бюро розслідувань» (далі по тексту також - Закон № 794-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №794-VIII Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

За приписами частин першої та другої статті 14 Закону №794-VIII до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.

Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону №794-VIII трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За змістом частини другої статті 19 Закону №794-VIII особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі по тексту також - Закон №580-VIII).

Статтями 1-2 Закону №580-VIII визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону №580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 78 Закону №580-VIII, стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Частиною другою статті 78 Закону №580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Наказом Державного бюро розслідувань № 524 від 08.10.2021 затверджено Інструкцію про механізм реалізації норм законодавства щодо встановлення доплати за вислугу років та обчислення стажу служби (роботи), який дає право на доплату за вислугу років працівникам ДБР (далі - Інструкція № 524).

Підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції № 524 встановлено, що обчислення стажу служби (роботи) здійснює підрозділ кадрового забезпечення Державного бюро розслідувань за матеріалами особової справи та відповідно до законів України «Про Державне бюро розслідувань», «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2020 № 743 (зі змінами), та з урахуванням наказу Державного бюро розслідувань від 16.09.2021 № 520дск «Про введення в дію рішень Колегії Державного бюро розслідувань від 14.09.2021 № 59дск, № 60дск». Обчислений підрозділом кадрового забезпечення Державного бюро розслідувань стаж служби (роботи) для виплати доплати за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки особам рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, які вперше прийняті на службу до Державного бюро розслідувань, виноситься на розгляд Комісії з обчислення та встановлення стажу служби особам рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань (далі - Комісія) для прийняття рішення.

Абзацами 12-14 підпункту 2.2.1 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції № 524 визначено, що рішення Комісії оформлюється висновком (додаток 1), який складається в одному примірнику та зберігається в особовій справі особи рядового та начальницького складу. Результати роботи Комісії оформлюються протоколом, який реєструється в журналі (додаток 2). Протокол та висновок Комісії є підставою для видання наказу про встановлення стажу служби для виплати доплати за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.

Підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції № 524 встановлено, що до стажу служби, що дає право на отримання доплати за вислугу років та додаткову оплачувану відпустку, зараховуються періоди, які визначені частиною другою статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», та час проходження служби в Державному бюро розслідувань на посадах, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу.

Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі № 826/16143/18 погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що, визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби, необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались, та визначення чинним на момент проходження служби законодавством статусу такої служби.

Зокрема, суд врахував, що Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII (втратив чинність 19.11.2012 на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012 № 5083-VI) визначав, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ (частина перша статті 24) і що на осіб начальницького складу податкової міліції поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (стаття 26).

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені і у постановах Верховного Суду від 13.08.2021 у справі №440/1564/20, від 13.08.2021 у справі №440/1564/20, від 11.11.2021 у справі №280/1546/21, від 22.12.2022 у справі №380/8659/20.

У постанові від 02.06.2022 у справі №280/8419/20 Верховний Суд наголосив, що чинним на момент існування відповідних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України. Також Суд дійшов висновку, що стаж служби позивача в податковій міліції має бути зарахований до стажу його служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд, беручи до увагу наведені висновки Верховного Суду, доходить висновку, що служба в податковій міліції прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України в розумінні пункту 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII, а отже стаж служби позивача у податковій міліції з 16.10.2015 по 01.08.2016 підлягає зарахуванню до стажу проходження служби в Державному бюро розслідувань, який дає право на встановлення доплати за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, та визнає протиправним та скасовує рішення Комісії з обчислення та встановлення стажу служби особам рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань від 13.10.2025 оформлене протоколом від 13.10.2025 № 40дск про відмову в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби в Державному бюро розслідувань, що дає право на отримання доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в податковій міліції з 16.10.2015 по 01.08.2016.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Право на ефективний засіб юридичного захисту) встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Враховуючи зазначені висновки суд вважає необхідним визначити належним способом відновлення порушених прав позивача заявлений позивачем у позові та відповідно вважає необхідним зобов?язати Державне бюро розслідувань зарахувати до стажу служби в Державному бюро розслідувань, що дає право на отримання доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки стаж служби ОСОБА_1 в податковій міліції з 16.10.2015 по 01.08.2016.

Суд вказує про відсутність дискреційних повноважень у ДБР на зарахування спірного періоду роботи в податковій поліції до стажу позивача враховуючи встановлені судом обставини порушеного права позивача на отримання відповідних доплат за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, та прийняття відповідачем протиправного рішення.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частин першої та другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України).

Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абзац другий частина друга статті 77 КАС України).

Згідно частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Розподіл витрат здійснити відповідно до частини 1 статті 139 та статті 143 КАС України.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з обчислення та встановлення стажу служби особам рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, який дає право на отримання доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки Державного бюро розслідувань (вул. Панаса Мирного, 28, м. Київ, код 41760289) від 13.10.2025 оформлене протоколом від 13.10.2025 № 40дск про відмову в зарахуванні ОСОБА_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до стажу служби в Державному бюро розслідувань, що дає право на отримання доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в податковій міліції з 16.10.2015 по 01.08.2016.

Зобов`язати Державне бюро розслідувань (вул. Панаса Мирного, 28, м. Київ, код 41760289) зарахувати до стажу служби в Державному бюро розслідувань, що дає право на отримання доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки стаж служби ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в податковій міліції з 16.10.2015 по 01.08.2016.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державного бюро розслідувань (вул. Панаса Мирного, 28, м. Київ, код 41760289) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.