Рішення № 140196679, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ справа №320/24787/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та постанови, скасування постанови та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного надійшов позов акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому позивач просить суд: визнати неправомірними дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савчука Костянтина Петровича щодо оголошення у виконавчому провадженні №80508662 в розшук майна Акціонерного Товариства «МІЖНАРОДНИЙ РЕЗЕРВНИЙ БАНК» (код ЄДРПОУ 25959784) що перебуває в ліквідації, визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у м.Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Савчук Костянтина Петровича від 01.04.2026 про розшук майна AT «МР БАНК» в ліквідації код 25959784 у виконавчому провадженні №80508662, а саме:

1) TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, НОМЕР_2 ): НОМЕР_3 ;

2) TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN/номер шасі (кузова, НОМЕР_2 ): НОМЕР_5 ;

3) VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_6 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_7 ;

4) VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_8 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_9 ;

5) TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_10 , VIN/номер шасі (кузова, paми ): НОМЕР_12 ;

6) VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_13 , VIN/номер шасі(кузова, рами): НОМЕР_14 ;

7) TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_15 , VIN/номер шасі (кузова, paми ): НОМЕР_16 ;

8) TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_17 , VIN/номер шасі (кузова, рами) : НОМЕР_18 ;

9) VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_19 , VIN/номер шасі(кузова, рами): НОМЕР_20 ;

10) VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_21 , VIN/номер шасі(кузова, рами): НОМЕР_22 ;

11) RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_23 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_24 ;

12) TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_25 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_26 ;

13) TOYOTA, реєстраційний номер НОМЕР_27 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_28 ;

14) VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_29 , VIN/номер шасі(кузова, рами): НОМЕР_30 ,

про що зобов`язати Шевченківський ВДВС у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомити Міністерство внутрішніх справ України, Національну поліцію України, органи та осіб, які здійснюють розшук майна.

Ухвалою від 07.07.2026 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на протиправності оскаржуваних дій та рішень з огляду на відсутність правових підстав для їх вчинення (прийняття).

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки у межах спірних правовідносин він діяв у відповідності до вимог закону.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_32 з примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області, який видано 27.10.2023 у справі № 920/1042/22, про стягнення з акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В. (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, код ЄДРПОУ 25959784) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_31 ) 469 316 грн. 40 коп. неустойки.

Боржником відповідно вказаного вище наказу є акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо І.В. адреса: м.Київ, вул. Володимирська, 46 код ЄДРПОУ: 25959784.

Того ж дня державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника розмір мінімальних витрат - 300,00 грн.

Крім того, 06.09.2023 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої із боржника підлягає стягненню виконавчий збір у розмірі 46 931, 64 грн.

У березні 2024 року акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Луньо Іллі Вікторовича звернулось до господарського суду із скаргою, в якій просило:

1) визнати неправомірними дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження від 17.01.2024 № НОМЕР_32 про стягнення з Банку в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Луньо І. В. на користь фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 469 316,40 грн неустойки на підставі наказу Господарського суду Сумської області від 27.10.2023 № 910/1042/22;

2) визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття ВП № НОМЕР_32.

Скарга була мотивована тим, що станом на момент звернення ФОП ОСОБА_2 до державного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу від 27.10.2023 № 910/1042/22 банківська ліцензія Банку була відкликана і з 25.02.2022 Банку перебуває в процедурі ліквідації, яку здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, тому державний виконавець повинен був повернути стягувану виконавчий документи без прийняття до виконання на підставі п. 4, 11 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», натомість неправомірно вчинив дії з відкриття ВП № НОМЕР_32 з винесенням відповідної постанови.

Господарський суд Сумської області ухвалою від 13.05.2024, залишеною без змін Північним апеляційним господарським судом у постанові від 30.07.2024 та Верховним Судом у постанові від 02.10.2024, у задоволенні скарги відмовив.

Суди виходили з того, що скаржник не надав доказів виконання судового наказу від 27.10.2023 № 920/1042/22, тому за таких обставин законним методом виконання рішення є здійснення процедури примусового виконання саме через відповідну державну виконавчу службу, що і було здійснено стягувачем, відповідно немає підстав стверджувати, що дії державного виконавця з відкриття ВП у постанові від 30.07.2024 були неправомірними та суперечили Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому суди здійснили посилання на правові висновки, зокрема Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011, Верховного Суду у постанові від 16.04.2018 у справі № 910/11908/16.

В подальшому АТ «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб знову звернувся до Господарського суду Сумської області із скаргою, в якій заявник просив: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо невчинення ним дій, передбачених статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі заяви боржника про закінчення виконавчого провадження; зобов`язати державного виконавця невідкладно прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_33 на підставі пунктів 4, 19 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 16.04.2025, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 та постановою Верховного Суду від 22.09.2025 у справі № 920/1042/22, відмовлено в задоволенні скарги АТ «Міжнародний резервний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на неправомірну бездіяльність державного виконавця.

Відмовляючи в задоволенні скарги господарські суди виходили з того, що у разі якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов`язання до вчинення ліквідатором банку певних дій із погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. Тому, за висновками господарських судів, у випадку відмови ліквідатора банку виконати судові рішення про зобов`язання відшкодувати певні витрати як витрати ліквідаційної процедури банку, такий механізм виконання судового рішення буде ефективним способом захисту інтересів стягувана та не суперечитиме загальним принципам правової певності та виконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення належних механізмів виконання судових рішень.

11.03.2026 до Відділу надійшла заява представника стягувана від 11.03.2026 № б/н, відповідно до якої останній просить повернути виконавчий документ без виконання на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

13.03.2026 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану.

Оскільки на момент винесення вказаної постанови про повернення виконавчого документа стягувану виконавчий збір з боржника стягнуто не було, 13.03.2026 постанову про стягнення виконавчого збору - зареєстровано в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ.

16.03.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_33 щодо примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 17.01.2024 № НОМЕР_32.

Згідно відповіді Міністерства внутрішніх справ України на запит державного виконавця встановлено, що за боржником зареєстровано транспортні засоби.

Оскільки місцезнаходження транспортних засобів боржника не відомо, 01.04.2026 державним виконавцем, винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено у розшук автомобілі боржника.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі також - Закон).

За змістом статей 1, 5 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 1 - 4 статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно із частиною 3 статті 40 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до абзацу 12-14 пункту 8 розділу III Інструкції у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

За приписами пунктів 1-6 частини 5 статті 27 Закону виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону

України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина дев`ята статті 27 Закону).

З аналізу вказаних норм Закону вбачається, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Таким чином, Законом на державного виконавця покладено обов`язок щодо відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору у випадку повернення виконавчого документа стягувану з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто.

Враховуючи викладене, оскільки виконавчий збір з боржника не стягнуто, 13.03.2026 постанову про стягнення виконавчого збору № НОМЕР_32 від 17.01.2024 правомірно було зареєстровано в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ, а 16.03.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_33 з примусового виконання вказаної вище постанови про стягнення виконавчого збору.

Суд звертає увагу, що сама постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору, яка є самостійним виконавчим документом, боржником в судовому чи іншому порядку не оскаржувалась, незаконною не визнавалася, а тому підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до статті 36 Закону у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку. Витрати, пов`язані з розшуком боржника, майна боржника та його зберіганням, дитини за виконавчими документами про відібрання дитини, стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Закон не ставить у взаємозалежність винесення державним виконавцем постанови про розшук майна боржника та попереднього винесення постанови про арешт цього майна.

Єдиною підставою для винесення постанови про розшук майна боржника є факт встановлення зареєстрованого за боржником певного майна (зокрема транспортного засобу) та відсутність відомостей про місцезнаходження такого майна.

Відповідно, враховуючи, що боржником рішення суду не виконано, 01.04.2026 державним виконавцем правомірно винесено постанову про розшук майна боржника, якою оголошено у розшук автомобілі боржника.

Відповідно до частини 2 статті 53 Закону після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку.

Згідно із частиною 5 статті 56 Закону про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріал стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису); 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо; 4) якщо опису підлягає об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості - ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису). Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 10 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані: назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису; якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; відмітка про роз`яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця; зауваження або заяви стягувана, боржника, осіб, що були присутні при описі. Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.

Враховуючи викладене, опис та арешт майна (коштів) боржника проводиться вже після виявлення (розшуку) такого майна з метою відображення у постанові фактичного стану майна, зокрема транспортного засобу (марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо).

Щодо доводів позивача про те, що Національний банк України прийняв рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк», а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб прийняв рішення про ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» слід зазначити, що судами у справі № 920/1042/22, а також аналогічній справі № 920/674/22 вже надано оцінку діям державного виконавця щодо примусового виконання рішення про стягнення коштів з банківської установи, яка перебуває у ліквідації.

Так, Верховний Суд у постанові від 21.03.2024, а також у постанові від 14.05.2025 у справі № 920/674/22, відмовляючи в задоволенні скарги, виходив з того, що у разі якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов`язання до вчинення ліквідатором банку певних дій із погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. Тому, за висновками господарських судів, у випадку відмови ліквідатора банку виконати судові рішення про зобов`язання відшкодувати певні витрати як витрати ліквідаційної процедури банку, такий механізм виконання судового рішення буде ефективним способом захисту інтересів стягувана та не суперечитиме загальним принципам правової певності та виконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення належних механізмів виконання судових рішень.

Верховний Суд у наведеній постанові зазначив, що, установивши відсутність доказів добровільного виконання боржником наказу суду від 27.10.2023, за яким стягнуто поточні витрати неплатоспроможного банку, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку на дії державного виконавця з відкриття виконавчого провадження, оскільки наведені заявником підстави для повернення виконавчого документа стягувану за частиною 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають застосуванню в умовах встановлених судами обставин про виникнення у боржника поточних зобов`язань, а не кредиторських.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011 дійшла до висновку, що якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов`язання до вчинення ліквідатором банку певних дій з погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення.

Враховуючи наведене, суд не вбачає правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних дій та рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та постанови, скасування постанови та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.