Рішення № 140195453, 30.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/20883/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати Рішення начальника групи віпс (типА) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) лейтенанта ОСОБА_2 від 11.07.2025 року № 1791 «Про відмову в перетинанні державного кордону України» ОСОБА_1 у напрямку на виїзд з України.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 11.07.2025 він разом зі своєю матір`ю, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою перетинання державного кордону України на виїзд з України до Республіки Молдова прибули до міжнародного пункту пропуску «Старокозаче». Службовцям впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України були надані усі необхідні документи, в т.ч. довідку про відстрочку від військової служби під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», так як позивач зайнятий постійним доглядом за своєю матір`ю, яка потребує постійного догляду за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Проте, оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено в перетинанні державного кордону України через відсутність печатки закладу охорони здоров`я на висновку від 14.02.2025 №67. Позивач вважає таке рішення відповідача необґрунтованим та таким, що суперечить фактичним обставинами та вимогам п. 8. Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о. Оскаржене рішення не містить жодних інших відомостей про те, відсутність яких саме документів, які дають право на перетин в період дії на території України воєнного стану, було встановлено під час здійснення прикордонного контролю щодо позивача, тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/20883/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позов з доказами його направлення позивачу.

Цією ж ухвалою суду витребувано у НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) усі докази з їх документальним підтвердженням на обґрунтування правових підстав для прийняття рішення, що оскаржується.

Відповідачем подано відзив, в якому зазначає про непогодження з позовними вимогами з наступних підстав. Наданий ОСОБА_4 на ім`я його матері, ОСОБА_3 , висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основ, форму якого затверджено наказом МОЗ від 09.03.2021 №407, не відповідає вимогам пункту 8 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» (далі Висновок), де зазначено: «Висновок підписується членами лікарської комісії, із проставленням дати видачі, після чого завіряється печаткою закладу охорони здоров`я». Зазначена печатка на висновку відсутня (додаток 3 до позовної заяви), в наявності лише печатка ЛКК (лікарська консультативна комісія). Враховуючи зазначене та керуючись вимогами ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль», позивачеві було відмовлено в перетині державного кордону України, про що уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби було винесене оскаржуване рішення, примірник якого надано громадянину на руки. Відповідач акцентує, що позивач навмисно вирвав з контексту оскаржуваного рішення слова. На довідці, наданої позивачем, наявна тільки печатка ЛКК, а не закладу охорони здоров`я, як потрібно бути відповідно до законодавства. При цьому, оскаржуване рішення є одноразовим і діє до усунення підстав, які передували його винесенню. За таких обставин, позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані, просить у їх задоволенні відмовити у повному обсязі.

Представником позивача адвокатом Кок С.А. подано додаткові пояснення по справі, в якому з позицією відповідача у відзиві категорично не погоджується та вказує, що наданий у пункту пропуску «Старокозаче» висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 14.02.2025 року № 67, виданий лікарсько-консультативною комісією ТОВ «ДОБРОБУТ НАЦІЇ», завірений печаткою, на якій є написи: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут» та «і.к. 40002286». Листом Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут» від 18.08.2025 вих. № 18/08/25 за підписом директора Кузьміної О.М. повідомлено, що печатка, якою завірений Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 14.02.2025 № 67, є печаткою закладу охорони здоров`я Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут». За таких обставин, зауваження відповідача щодо наданого висновку ЛКК цілком безпідставні, наполягає на задоволенні позову.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , документований паспортом громадянина України картка НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 29.09.1979, ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки ЛКК Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ НАЦІЇ» №67 від 14.02.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , потребує постійного стороннього догляду та нездатна до самообслуговування.

13.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 видано ОСОБА_1 довідку №17/256 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - постійний нагляд за хворою матір`ю, яка потребує догляду.

Згідно з відомостями з електронного військово-облікового документа, сформованого 11.07.2025 з мобільного застосунку від Міністерства оборони України «Резерв+», позивач є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» - 250120211425281000010.

Також, за даними вказаного військово-облікового документа, відомості щодо постанови та дати ВЛК 23.06.2025 придатний, звання солдат, ВОС 900025, адреса проживання: АДРЕСА_1 ; дата уточнення даних вчасно 05.06.2024; має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (тип відстрочки п.9 ч.1 ст. 23).

Позивачем в позовній заяві повідомлено і такі обставини не заперечені відповідачем, що 11.07.2025 він разом з матір`ю, ОСОБА_3 , з метою перетинання державного кордону України на виїзд з України до Республіки Молдова прибули до міжнародного пункту пропуску «Старокозаче» та до прикордонного контролю надані такі документи: паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_1 ; паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_3 ; свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ; довідка ЛКК № 67 від 14.02.2025; висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 14.02.2025 № 67; акт від 03.04.2025, складений комісією адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради за формою Додатку 8; тимчасове посвідчення військовозобов`язаного ОСОБА_1 № НОМЕР_7 від 11.03.2024; довідка про надання відстрочки від призову ОСОБА_1 від 13.05.2025; витяг з «Резерв+» ОСОБА_1 ; копія ліцензії на медичну практику ТОВ «ДОБРОБУТ НАЦІЇ»; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 від 20.09.2022; електронний поліс туристичного страхування EH 118750 від 08.07.2025; посадковий талон на літак на ім`я ОСОБА_1 на 12.07.2025; посадковий талон на літак на ім`я ОСОБА_3 на 12.07.2025; квитки на літак зворотні на 26.07.2025 бронювання; свідоцтво про смерть батька ОСОБА_5 від 15.04.2024; довідка від 26.03.2025 по отримання ОСОБА_3 допомоги тільки ВПО; паспорт ОСОБА_1 № НОМЕР_8 ; картка платника податків ОСОБА_3 ; довідка про присвоєння ІН ОСОБА_1 ; витяг з Реєстру територіальної громади відносно ОСОБА_3 від 27.03.2025; витяг з Реєстру територіальної громади відносно ОСОБА_1 .

Рішенням НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України в особі начальника групи віпс (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » лейтенанта ОСОБА_2 № 1791 від 11.07.2025 відмовлено в перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 у напрямку на виїзд з України.

Вказане рішення відповідача містить обґрунтування наступного змісту.

«Рішення прийнято на підставі Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», Правил перетинання ДК гр. України, затверджених ПКМУ № 57 від 27.01.1995, пункту 2.1 абзацу 8: висновок про наявність порушення не належним чином оформлено, а саме згідно з наказом МОЗ № 407 п.8 висновок підписується членами комісії лікарської комісії із проставленням дати видачі, після чого завіряється печаткою закладу охорони здоров`я (печатка відсутня/наявна печатка ЛКК)».

Вважаючи протиправним рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 11.07.2025 №1791, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Отже, конституційне право особи вільно залишати територію України може бути обмежене законом, при цьому відповідний державний орган повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та на час розгляду справи не скасований та не припинений.

Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII (далі - Закон №389-VIII, у редакції на час виникнення спірних відносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону №389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Згідно з пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року №1455 (у редакції на час виникнення спірних відносин), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Статтею 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 №3857-XII визначено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

Відповідно до пункту 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 (далі - Правила №57 у редакції, на час виникнення спірних відносин) перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

При цьому, пунктом 2-1 Правил №57 передбачено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право: особи, які потребують постійного догляду, - у супроводі одного із членів сім`ї першого ступеня споріднення (у значенні, наведеному у підпункті 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України) за наявності документів, що підтверджують родинні зв`язки, та висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу у постійному сторонньому догляді або у супроводі особи, яка здійснює постійний догляд за зазначеними особами, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу у постійному сторонньому догляді та акта встановлення факту здійснення догляду. Акт встановлення факту здійснення догляду за іншою особою, яка потребує постійного догляду, складається на підставі звернення особи, яка здійснює догляд, до районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради із заявою про здійснення особою такого догляду. У випадку, якщо особа, яка потребує постійного догляду, є взятою на облік внутрішньо переміщеною особою, звернення із заявою про здійснення догляду подається за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи. На підставі такого звернення особи, яка здійснює догляд, районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів після надходження заяви складається акт встановлення факту здійснення догляду в довільній формі. Зазначений акт надсилається заявнику або видається особисто за його бажання.

Отже, з наведених норм убачається, що право виїзду за межі України в умовах надзвичайного або воєнного стану надається особам, які потребують постійного догляду, - у супроводі одного із членів сім`ї першого ступеня споріднення за наявності документів, що підтверджують родинні зв`язки, та висновку ЛКК закладу охорони здоров`я про потребу у постійному сторонньому догляді або у супроводі особи, яка здійснює постійний догляд за зазначеними особами, за наявності документів про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або висновку ЛКК закладу охорони здоров`я про потребу у постійному сторонньому догляді та акта встановлення факту здійснення догляду.

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 №1710-VI (далі - Закон №1710-VI в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою, другою статті 2 Закону №1710-VI визначено, що прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Пунктом 1 частини третьої статті 2 Закону №1710-VI передбачено, що прикордонний контроль здійснюється щодо осіб, які перетинають державний кордон.

Прикордонний контроль включає, зокрема, перевірку документів (пункт 1 частини четвертої статті 2 Закону №1710-VI).

В силу вимог частини першої статті 3 Закону №1710-VI під час прикордонного контролю посадові та службові особи Державної прикордонної служби України здійснюють свої повноваження в межах, передбачених Конституцією України, цим Законом, Законом України «Про Державну прикордонну службу України», іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 6 Закону №1710-VI пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.

Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.

Статтею 14 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено порядок відмови у перетинанні державного кордону іноземцям, особам без громадянства та громадянам України.

Так, відповідно до частини першої та другої статті 14 Закону №1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.06.2023 №457 затверджено форму Рішення про відмову в перетинанні державного кордону України, відповідно до якої в рішенні обов`язково зазначається причина відмови громадянину України в перетинанні державного кордону України із зазначенням підстав та строків тимчасового обмеження громадянина України у праві на виїзд з України.

Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення від 11.07.2025 №1791, позивачу було відмовлено в перетинанні державного кордону України, посилаючись на Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», абзац 8 пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995, та пункт 8 наказу МОЗ №407, вказуючи, що «висновок підписується членами комісії лікарської комісії, із проставленням дати видачі, після чого завіряється печаткою закладу охорони здоров`я (печатка відсутня/наявна печатка ЛКК)».

Отже, зауваження відповідача стосувались наданого до прикордонного контролю висновку лікарсько-консультативної комісії.

З цього приводу суд зазначає, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 (в редакції на час виникнення спірних відносин) було затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» (далі Інструкція №407).

Відповідно до пункту 2 Інструкції №407 висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги.

Згідно з пунктом 4 Інструкції №407 висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859.

За змістом пунктів 5, 6, 7 Інструкції №407 у пунктах 1 та 2 Висновку зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження (число, місяць, рік) особи згідно з даними документа, що засвідчує особу (паспорт громадянина України, ID-картка), або документа, що засвідчує статус особи (посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення про взяття на облік бездомної особи).

У пункті 3 Висновку зазначається місце проживання особи.

У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Відповідно до пункту 8 Інструкції №407 висновок підписується членами лікарської комісії, із проставленням дати видачі, після чого завіряється печаткою закладу охорони здоров`я.

У ході судового розгляду установлено, що під час здійснення прикордонного контролю позивачем надавався висновок № 67 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зі змісту висновку № 67 убачається, що він складений за формою первинної облікової документації №080-4/о Лікарсько-консультативною комісією Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ НАЦІЇ», дата видачі - 14.02.2025, дійсний - до 13.02.2026, містить підписи членів комісії: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також печатку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ НАЦІЇ» (код ЄДРПОУ 40002286).

За вказаних обставин, зауваження відповідача щодо невідповідності висновку від 14.02.2025 № 67 пункту 8 Інструкції №407 є цілком безпідставними, оскільки наданий висновок містить як підписи членів лікарської комісії, із проставленням дати його видачі, так і печатку закладу охорони здоров`я.

Посилання відповідача у відзиві про те, що печатка на висновку від 14.02.2025 № 67 не є печаткою закладу охорони здоров`я, суд оцінює критично.

У пункті 2 Інструкції №407 чітко визначено, що висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ НАЦІЇ» зареєстроване 10.09.2015 за ідентифікаційним кодом 40002286, основний вид діяльності за КВЕД: 86.21 Загальна медична практика.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ НАЦІЇ» (код ЄДРПОУ 40002286) має Ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, видану на підставі рішення Міністерства охорони здоров`я України №199 від 17.03.2016, та згідно з переліком документів наданих до прикордонного контролю, позивачем надавалась на огляд копія ліцензії на медичну практику ТОВ «ДОБРОБУТ НАЦІЇ», а отже посадові особи відповідача мали можливість пересвідчитись у належності наданих для огляду документів, у разі наявності сумніву щодо їх оформлення.

На думку суду, зауваження щодо печатки, якою завірений висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 67 від 14.02.2025, є проявом надмірного формалізму з боку НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду належних та достовірних доказів того, що подані позивачем документи є незаконними та/або нечинними.

Поряд з цим, відповідно до листа директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУТ НАЦІЇ» Кузьміної О.М. від 18.08.2025 №18/08/25 печатка, якою завірений висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 14.02.2025 року № 67, є печаткою закладу охорони здоров`я.

Зауважень щодо інших поданих до прикордонного контролю документів та/або відсутності певних документів, оскаржуване рішення не містить, а відповідачем не зазначено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно було відмовлено позивачу у перетині державного кордону України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За правовою позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якою державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що рішення від 11.07.2025 №1791 прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством, не відповідає критеріям відповідно до частини другої статті 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності свого рішення у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) від 11.07.2025 № 1791 «Про відмову в перетинанні державного кордону України» ОСОБА_1 у напрямку на виїзд з України.

Стягнути з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова