Рішення № 140195234, 29.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуСправа №160/29533/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Державної установи «Криворізька виправна колонія №80» до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

17.09.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державної установи «Криворізька виправна колонія №80» (далі позивач) до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі відповідач), в якій позивач просить:

- скасувати постанову старшого державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Віталія Матусевича, буд. 41, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50065, Код ЄДРПОУ 34545897) ОСОБА_1 , від 11.09.2026 року у виконавчому провадженні ВП №81902528, про стягнення з Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» (вул. Шиферна, 3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50041, код ЄДРПОУ 08562915, тел. (098)463-25-58, E-mail: vk80@dp.kvs.gov.ua) виконавчого збору у розмірі: 34588,00 (тридцять чотири тисячі п`ятсот вісімдесят вісім) гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано таким.

Рішенням від 04.02.2026 у справі №160/33963/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд зобов`язав Державну установу «Криворізька виправна колонія (№80)» (код ЄДРПОУ 08562915):

- здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року по 18.07.2022 року, із розрахунку 30000,00 грн. на місяць пропорційно відпрацьованої норми робочого часу, з врахуванням фактично виплачених сум;

- здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 19.07.2022 року по 18.10.2022 року, із розрахунку 30000,00 грн. на місяць пропорційно відпрацьованої норми робочого часу, з врахуванням фактично виплачених сум».

Старшим державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Піхай Іриною Володимирівною, постановою від 11.09.2026 року було відкрито виконавче провадження ВП №81902528.

11.09.2026 у виконавчому провадженні ВП №81902528 була винесена постанова про стягнення з Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» виконавчого збору у розмірі: 34588,00 гривень, за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Позивач, не погоджується з постановою державного виконавця від 11.09.2026 ВП №81902528 про стягнення з Державна установа «Криворізька виправна колонія (№80)» виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн.

Оскаржуваною постановою державного виконавця визначено стягнути виконавчий збір в розмірі 4-х мінімальних розмірів заробітної плати, виходячи з того, що рішення у справі має немайновий характер.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова порушує його права, оскільки призводить до необґрунтованої витрати коштів Державного бюджету України під час дії воєнного стану.

З аналізу норм Закону №1404-VІІІ э очевидним, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій щодо примусового виконання рішення, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

«Майновий позов» (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Ці правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19.

Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будьякий майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання.

На переконання позивача, вимоги щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, незалежно від зазначення у судовому рішення конкретних сум таких виплат, є майновими позовними вимогами, оскільки їх об`єктом беззаперечно виступає «благо, яке підлягає грошовій оцінці», а відповідно й розмір виконавчого збору, у даному випадку, мав обраховуватися державним виконавцем, з урахуванням суми грошового забезпечення, яку рішенням суду зобов`язано перерахувати та виплатити, тобто як зі спору майнового характеру.

Отже, вказаним рішенням суду у справі № 160/33963/25, вирішена вимога про захист права, що підлягає грошовій оцінці.

Такі висновки цілком узгоджуються із правовою позицією, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року у справі №280/9443/21, у схожих спірних правовідносинах.

В своїй постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 380/9176/24 (адміністративне провадження № К/990/49583/24) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив:

« 35. У постанові від 25 серпня 2020 року у справі №910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

36. Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

37. Заявлені позивачем вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року є грошовими вимогами, що виникли у зв`язку із проходженням позивачем військової служби та виплатою йому грошового забезпечення у розмірі, на думку позивача, меншому, ніж установлено чинним [на момент виникнення спірних правовідносин] законодавством. Наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є нарахування та виплата певної грошової суми на користь позивача та зміна його майнового стану.

38. Отже, позовна вимога про зобов`язання здійснити перерахунок грошового забезпечення має майновий характер, і розмір ставки судового збору за її подання визначається на підставі статті 4 Закону України «Про судовий збір» виходячи з розміру грошових вимог позивача.

39. Разом з тим, у позовній заяві позивач не вказав розмір грошового забезпечення, яке просив виплатити, а суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, не визначив суму грошового забезпечення, яке необхідно нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1.

40. Колегія суддів зауважує, що відсутність чітко визначеного розміру грошової вимоги не змінює характер такої вимоги.».

Про майновий характер спірних правовідносин, також свідчить та обставина, що державний виконавець під час вирішення питання про належне виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року та постанови у справі № 160/33963/25, повинен перевірити не лише факт такого нарахування та виплати, а й пересвідчитись у правильності та повноті такого нарахування та виплати, оскільки в іншому випадку, боржник може нарахувати відповідні суми в порушення встановлено порядку та виплатити суму в меншому ніж передбачено рішеннями суду.

Зі змісту рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду очевидно, що позовні вимоги у справі №160/33963/25 підлягають грошовій - вартісній оцінці, про що свідчать наявні в рішенні суду грошові - майнові вимоги, щодо нарахування та виплати додаткового грошового забезпечення за встановлений період часу.

Відповідну суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню в межах виконавчого провадження ВП №81902528 повинен визначити державний виконавець за наслідками прийняття рішення про належне виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/33963/25.

Якщо це рішення «майнового характеру», то розмір виконавчого збору становить 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. А якщо ж виконується рішення «немайнового характеру», виконавчий збір з боржника - юридичної особи стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати.

При цьому, до позовних заяв немайнового характеру належать вимоги, які жодним чином не підлягають вартісній оцінці. Тобто, під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер.

У спірному випадку, судом у справі № 160/33963/25 вирішена позовна вимога ОСОБА_2 про захист права, що підлягає грошовій оцінці, а отже спір мав майновий характер.

Натомість, оскаржуваною у даній справі постановою державного виконавця вирішено стягнути із Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» виконавчий збір у розмірі - 34588,00 (тридцять чотири тисячі п`ятсот вісімдесят вісім) грн., тобто в розмірі 4 мінімальних розмірів заробітної плати, виходячи з того, що рішення яке підлягає примусовому виконанню, має немайновий характер.

Таким чином, державним виконавцем при винесені постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадження ВП №81902528, невірно визначено характер виконуваного рішення як немайновий, та як наслідок, невірно визначено розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню із боржника, що свідчить про протиправність постани та наявність підстав для її скасування.

Державна установа «Криворізька виправна колонія (№80)» є неприбутковою бюджетною організацією, яка фінансується виключно за кошти Державного бюджету України, отже безумовним є той факт, що безпідставно завищений виконавчий збір буде сплачуватися за рахунок коштів Державного бюджету України. Враховуючи наведені факти, вважаємо неприпустимим помилкове обрахування суми виконавчого збору державним виконавцем і безпідставне стягнення грошових коштів з Державного бюджету України.

З посиланням на норми Закону України «Про виконавче провадження», позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2026 відкрито провадження в справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи) на 29 вересня 2026 року, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України, зобов`язано відповідача у строк до 28 вересня 2026 року включно надіслати (надати) суду відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, а також: належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 81902528.

25.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог з огляду на наступне.

На примусовому виконанні у державного виконавця Піхай І.В. з 07.09.2026 та по теперішній час перебуває виконавче провадження № 81902528 з виконання Виконавчого листа 160/33963/25 від 04.02.2026 виданого Дніпровським окружним адміністративним судом щодо зобов`язання Державну установу "Криворізька виправна колонія (№ 80)" здійснити нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністерства України «Питання деяких військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року за період з 28.02.2022 року по 11.03.2022 року із розрахунку 30000 грн. на місяць пропорційно відпрацьованої норми робочого часу, з врахуванням фактично виплачених сум. Також зобов`язання Державну установу "Криворізька виправна колонія (№ 80)" здійснити нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністерства України «Питання деяких військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року за період з 19.07.2022 року по 18.10.2022 року із розрахунку 30000 грн. на місяць пропорційно відпрацьованої норми робочого часу, з врахуванням фактично виплачених сум.

Керуючись ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» 11.09.2026 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн., яка за вих. №28.11- 34/210492 направлена для виконання боржнику (позивачу), у порядку вимог ст.42 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника юридичної особи відповідно до вимог п.3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Зміст виконавчого документа у справі No160/33963/25 від 04.02.2026 свідчить про покладення на боржника обов`язку вчинити певні дії нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення. При цьому у резолютивній частині рішення суду не визначено конкретної суми до стягнення, а лише встановлено обов`язок здійснити відповідні нарахування та виплати.

Отже, таке рішення має немайновий характер, оскільки його виконання пов`язане саме із зобов`язанням боржника вчинити дії, а не зі стягненням чітко визначеної суми коштів. Державний виконавець при винесенні постанови від 11.09.2026 року діяв у межах та у спосіб, визначених ст. 27 Закона України «Про виконавче провадження» та відповідно до ч. 3 ст. 27 при виконанні рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується у фіксованому розмірі.

Пунктами 1-6 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено вичерпний перелік випадків коли виконавчий збір не стягується.

Також згідно 3 частиною 9 статті 27 Закону України «Про провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження па підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Також відповідач звернув увагу суду на огляд практики Касаційного адміністративного суду Верховного суду України де сформована така позиція: «стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження». Після відкриття виконавчого провадження вже розпочинається примусове виконання рішення і як наслідок, стягнення виконавчого збору на користь держави. Вищезазначені позиції викладено у рішеннях по справі № 200/7867/19-а від 12.08.2021; справа № 420/6811/23 від 17.04.2024; справа № 640/31541/20 від 21.10.2021; справа № 520/17933/2020 від 22.10.2021.

Отже, виконавчий збір при виконанні рішень немайнового характеру обов`язковим платежем, має фіксований характер та підлягає стягненню незалежно від фактичного виконання рішення боржником.

Позивачем Державної установи «Криворізької виправної колонії «№80» не сплачено та не надано доказів сплати виконавчого збору відповідно до вимог ст. ст. 27, 43, 71 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі № 160/33963/25 позовну заяву ОСОБА_2 до Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено:

- визнано протиправними дії Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року по 18.07.2022 року із розрахунку 30000 грн на місяць;

- зобов`язано Державну установу «Криворізька виправна колонія (№80)» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року по 18.07.2022 року, із розрахунку 30000 грн на місяць пропорційно відпрацьованої норми робочого часу, з врахуванням фактично виплачених сум;

- визнано протиправними дії Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 рокy за період з 19.07.2022 року по 17.10.2022 року із розрахунку 30000 грн. на місяць відповідно до відпрацьованого часу;

- зобов`язано Державну установу «Криворізька виправна колонія (№80)» здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року за період з 19.07.2022 року по 18.10.2022 року, із розрахунку 30000 грн на місяць пропорційно відпрацьованої норми робочого часу, з врахуванням фактично виплачених сум.

11.09.2026 старшим державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Піхай Іриною Володимирівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 81902528 з примусового виконання виконавчого листа № 160/33963/25, виданого 04.02.2026 Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов`язання Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року по 18.07.2022 року, із розрахунку 30000,00 грн на місяць пропорційно відпрацьованої норми робочого часу, з врахуванням фактично виплачених сум; зобов`язання Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 19.07.2022 року по 18.10.2022 року, із розрахунку 30000,00 грн на місяць пропорційно відпрацьованої норми робочого часу, з врахуванням фактично виплачених сум; стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 34588 грн.

Також 11.09.2026 старшим державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Піхай Іриною Володимирівною прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн з боржника у виконавчому провадженні № 81902528 Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)».

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404 VIII "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з вимогами пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до приписів частин першої, третьої та четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Верховним Судом у постанові від 22.01.2025 у справі № 580/11774/23 наведено такі висновки:

«..34. З аналізу наведених правових норм Закону № 1404-VІІІ, що регулює питання виконавчого збору, висновується, що цим Законом по суті визначений можливий порядок вирішення цього питання державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов.

35. У першому випадку, зміст положень статей 26, 27 Закону № 1404-VIII свідчить, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

36. В іншому випадку, таке питання вирішується в порядку встановленому частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ, а саме постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить за умови повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках.

37. Тобто, Законом чітко визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, зокрема, постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про повернення виконавчого документа чи закінчення виконавчого провадження. До того ж, постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня закінчення такого провадження.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 580/1328/19, від 01 квітня 2020 року у справі № 802/848/18-а, від 30 червня 2020 року у справі № 823/1824/17, від 27 квітня 2023 року у справі № 640/26475/21..».

Тобто, порядок вирішення питання щодо стягнення виконавчого збору залежить від фактичних умов:

- стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання, і в такому випадку виконавець одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору (статті 26, 27 Закону № 1404-VІІІ);

- стягнення виконавчого збору пов`язано з поверненням виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження у відповідних випадках (статті 40 Закону № 1404-VІІІ).

У справі, що розглядається, постанову про стягнення виконавчого збору прийнято одночасно з відкриттям виконавчого провадження.

Верховний Суд у постанові від 02.06.2021 у справі № 160/4481/20 зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Частиною п`ятою статті 27 Закону визначено випадки, в яких виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот);

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Крім того, відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

В межах спірних правовідносин не встановлено умов і підстав, коли виконавчий збір не стягується.

Після відкриття виконавчого провадження вже розпочинається примусове виконання рішення і, як наслідок, стягнення виконавчого збору. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Зазначений висновок в повній мірі узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.10.2021 у справі № 640/31541/20, від 02.06.2021 у справі № 160/4481/20 та інших.

Таким чином, виконавче провадження № 81902528 відкрито з метою примусового виконання виконавчого документа, виданого судом, тому обов`язком державного виконавця було прийняття постанови про стягнення виконавчого збору прийнято одночасно з відкриття виконавчого провадження у відповідності до вимог статей 26, 27 Закону № 1404-VІІІ.

Разом з тим, спірним питанням у цій справі є визначення розміру виконавчого збору.

Так, відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно із частиною третьою статті 27 Закону № 1404-VІІІ за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Мінімальна заробітна плата у 2026 році визначена Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у сумі 8647 грн.

Оскаржуваною постановою стягнуто з боржника юридичної особи виконавчий збір у розмірі 34588,00 грн за виконання рішення немайнового характеру (8647,00 * 4).

Відповідач у відзиві зазначає, що зміст виконавчого документа у справі No160/33963/25 від 04.02.2026 свідчить про покладення на боржника обов`язку вчинити певні дії нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення. При цьому у резолютивній частині рішення суду не визначено конкретної суми до стягнення, а лише встановлено обов`язок здійснити відповідні нарахування та виплати. Отже, таке рішення має немайновий характер, оскільки його виконання пов`язане саме із зобов`язанням боржника вчинити дії, а не зі стягненням чітко визначеної суми коштів.

З цього приводу суд зауважує, що предметом оскарження у справі №160/33963/26 є дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168.

Правова природа такого спору полягає у захисті права на належне врядування та законність процедури, що виключає можливість цінової оцінки позову в розумінні КАС України.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 25 червня 2025 року у справі № 400/7965/24, від 29 січня 2026 року у справі № 260/6923/24.

Сам по собі факт того, що результатом виконання судового рішення з перерахунку грошового забезпечення у майбутньому може бути виплата грошових коштів, не є достатньою підставою для віднесення відповідної позовної вимоги до майнових. Визначальним є предмет судового контролю та характер порушеного права. Інший підхід призводив би до формального розширення категорії майнових спорів та створення непропорційних процесуальних бар`єрів для доступу до суду у соціальних спорах.

Суд зауважує, що ані мотивувальна частина, ані резолютивна частина рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/33963/25 не містять чітких сум грошового забезпечення, яке належало до виплати ОСОБА_2 за спірний в цій справі період.

Тому такий спір має усі ознаки немайнового.

Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження сума, що підлягала перерахуванню та виплати, не була відома ні сторонам, ні державному виконавцю.

Відповідно, невизначеність суми на момент відкриття провадження виключає можливість застосування норми про 10% і зобов`язує виконати вимогу закону щодо фіксованого збору в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Щодо посилань позивача на правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, Верховним Судом у постановах віл 14.09.2022 у справі № 280/9443/21, від 02.04.2025 у справі № 380/9176/24, суд зазначає, що наведені висновки не є релевантними щодо справи, яка розглядається, оскільки стосувалися інших предметів спору і не предметом розгляду не було визначення майнового чи немайнового характеру в контексті саме виконавчого провадження.

Суд зауважує, що для цілей виконавчого провадження майновий чи немайновий характер судового рішення визначається виключно за змістом його резолютивної частини, а не за кінцевою метою правовідносин. Якщо суд не присудив до стягнення конкретні кошти, державний виконавець не має можливості обчислити 10% виконавчого збору від суми, яка в майбутньому буде нарахована боржником на виконання судового рішення.

Такі висновки суду в повній мірі узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 336/4615/17.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж та підстав заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не належать до задоволення.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Державної установи «Криворізька виправна колонія №80» до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.Г. Секірська