Рішення № 140195127, 29.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокуСправа №160/15296/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖАННІ ЕСТЕЙТ» до Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

04 червня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖАННІ ЕСТЕЙТ» до Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації з вимогами:

- визнати протиправними дії Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо повернення без розгляду «Науково-проєктної документації з визначення меж і режимів використання території та зон охорони пам`ятки історії місцевого значення "Будинок, де жив Народний артист УРСР Хорошун А. А." (охоронний № 6292), щойно виявленого об`єкта культурної спадщини (вид «архітектура») «Житловий будинок із магазинами» по вул. Сергія Єфремова, 1 в м. Дніпрі», Проєкту землеустрою та пов`язаних цифрових просторових даних у форматі обмінного файлу GeoPackage (GPKG), оформлені листом від 27.05.2026 р. вих. № 1216/4;

- зобов`язати Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації прийняти до розгляду та погодити (затвердити) зазначену Науково-проєктну документацію, Проєкт землеустрою та відповідні цифрові геопросторові дані у форматі обмінного файлу GeoPackage (GPKG).

Позивач обґрунтовує позов тим, що є власником нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 28, та замовив розроблення документації для визначення меж і режимів використання території та зон охорони будівлі на вул. Сергія Єфремова, 1. За твердженням позивача, ця будівля має два охоронні статуси: пам`ятки історії місцевого значення «Будинок, де жив Народний артист УРСР Хорошун А. А.» (охоронний № 6292, рішення облвиконкому від 19.11.1990 № 424) і щойно виявленого об`єкта культурної спадщини за видом «архітектура» «Житловий будинок із магазинами» (№ 10105, розпорядження голови ОДА від 10.08.2023 № Р-322/0/3-23).

На замовлення позивача Навчально-науковий інститут «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» розробив науково-проєктну документацію. Позивач також забезпечив виготовлення проєкту землеустрою та геопросторових даних у форматі GeoPackage (GPKG). Він зазначає, що документація отримала позитивний висновок Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради від 03.02.2025 № 12/6-3 і не суперечить історико-архітектурному опорному плану міста. Розроблення документів позивач пов`язує з наміром реконструювати будівлю під готель, ресторан і кав`ярню та впорядкувати прилеглу територію.

Позивач вказує, що відповідач неодноразово повертав документи без розгляду. У листі від 09.01.2026 № 94/0/161-26 управління послалося на відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку. Після отримання роз`яснення Міністерства культури від 23.02.2026 № 06/117/1505-26 позивач повторно подав повний пакет документів зі зверненням від 27.04.2026 № 27/04. Однак листом від 27.05.2026 № 1216/4 відповідач знову повернув документацію, цього разу пославшись на відсутність стандарту для пам`яток історії та повноважень щодо щойно виявлених об`єктів.

Позивач вважає таке повернення протиправним. На його думку, застосування ДСТУ Б Б.2.2-10:2016 обґрунтоване архітектурним статусом будівлі, а пункт 4 частини першої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» наділяє відповідача повноваженням розглядати документацію щодо пам`ятки історії місцевого значення та її зон охорони. Позивач також посилається на перехідні положення Закону № 1423-IX, вважаючи, що відсутність нового підзаконного порядку не є підставою для відмови в розгляді. За його доводами, подані проєкт землеустрою і файл GPKG дають змогу внести відомості про обмеження до кадастрів, а повернення документів блокує виконання пам`яткоохоронних вимог та реалізацію реконструкції.

У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправним повернення без розгляду документації, проєкту землеустрою та геопросторових даних

Позов не відповідав вимогам ст.ст.160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2026 року був залишений без руху. На виконання вимог ухвали позивач 22.06.2026 року надав відповідну заяву та виправив вказані недоліки у встановлений судом строк.

Ухвалою суду від 24.06.2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.07.2026 року від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи № 1260/15296/26 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалюю суду від 06.07.2026 року у задоволенні клопотання представника Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації про розгляд справи №160/15296/26 за правилами загального позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖАННІ ЕСТЕЙТ» до Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

24.07.2026 року від представника Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач заперечує проти позову, зазначаючи, що подана документація визначає зони охорони також для щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, затвердження яких, на його думку, не належить до повноважень Управління. Крім того, відповідач посилається на відсутність стандартів щодо зон охорони пам`яток за видом «історія» та вважає, що документація не відповідає вимогам законодавства. З цих підстав Управління вважає її повернення без розгляду правомірним і просить відмовити в задоволенні позову.

27.07.2026 року до суду від відповідача надійшов уточнений відзив на позовну заяву. В уточненому відзиві відповідач зазначає, що подана науково-проєктна документація розроблена одночасно щодо пам`ятки історії місцевого значення та щойно виявленого об`єкта архітектури за однією адресою. На його думку, законодавство не передбачає затвердження зон охорони щойно виявленого об`єкта, а застосований розробником ДСТУ Б Б.2.2-10:2016 стосується пам`яток архітектури й містобудування, а не пам`яток історії.

27.07.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив де позивач зазначає, що документація стосується пам`ятки історії місцевого значення № 6292, а наявність у тієї самої будівлі статусу щойно виявленого об`єкта архітектури не позбавляє відповідача повноважень її розглянути. Позивач вважає, що листом від 27.05.2026 № 1216/4 увесь пакет документів повернуто без оцінки його змісту та без конкретних зауважень, хоча на той час діяв перехідний порядок розгляду. Постанова КМУ № 740, яка набрала чинності 11.06.2026, на думку позивача, не може обґрунтовувати попереднє повернення документів. Якщо затвердження потребує фахової оцінки, позивач просить зобов`язати відповідача розглянути матеріали по суті та ухвалити мотивоване рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖАННІ ЕСТЕЙТ» (код ЄДРПОУ 44536758) зареєстроване як юридична особа за адресою: м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 28. Основний вид економічної діяльності товариства за КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Навчально-науковим інститутом «придніпровська державна академія будівництва та архітектури» Українського державного університету науки і технологій розроблена науково-проєктна документація з визначення меж і режимів використання території та зон охорони пам`ятки історії місцевого значення «Будинок, де жив Народний артист УРСР Хорошун А. А.», охоронний № 6292, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини (вид «архітектура») «Житловий будинок із магазинами» по вулиці Сергія Єфремова, 1 в м. Дніпрі.

Відповідно до висновку Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради № 12/6-3 від 03.02.2025 року Управління рекомендує подати «науково-проєктну документацію з визначення меж і режимів використання території та зон охорони пам`ятки історії місцевого значення «Будинок, де жив Народний артист УРСР Хорошун А. А.», охоронний № 6292, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини (вид «архітектура») «Житловий будинок із магазинами» по вулиці Сергія Єфремова, 1 в м. Дніпрі» на затвердження до обласного органу охорони культурної спадщини (Управління культури, туризму, національностей та релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації).

Позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження комплексу документації. Відповідач повернув документи без розгляду.

Департамент культурної спадщини Міністерства культури України надало роз`яснення у зв`язку з поверненням без розгляду науково-проєктної документації № 06/117/1505-26 від 23.02.2026 року в якому зазначено, що згiдно iз статтею б Закону України «Про охорону культурної спадщини», затвердження науково-проектної документацiї з визначення меж i режимiв використання пам`ятки мiсцевого значення та її зон охорони, технiчноi документацiї iз землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`ектiв культурної спадщини с повноваженням органiв охорони культурної спадщини обласних державних адмiнiстрацiй. А також рекомендовано повторно звернутися за затвердженням науково-проектної документацiї до Управлiння культури, туризму, нацiональностей i релiгiй Днiпропетровськоiї обласної державної адмiнiстрацiї.

Позивач 27.04.2026 року повторно звернувся до відповідача щодо погодження науково-проєктної документації з урахуванням роз`яснень МКІП та положень Закону № 1423-IX.

Листом № 1216/0/161-26 від 27.05.2026 Управління культури, туризму, національностей і релігій повідомило позивача про повернення без розгляду поданих ним науково-проєктної документації та проєкту землеустрою щодо будівлі на вул. Сергія Єфремова, 1 у м. Дніпрі. У листі зазначено, що з цією будівлею пов`язані два охоронні статуси: пам`ятки історії місцевого значення «Будинок, де жив Народний артист УРСР ОСОБА_1 » (охоронний № 6292) та щойно виявленого об`єкта культурної спадщини за видом «архітектура» «Житловий будинок із магазинами». Обґрунтовуючи повернення документів, Управління послалося на пункт 4 частини першої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини». За його позицією, повноваження погоджувати документацію з визначення меж і режимів використання території та зон охорони стосуються пам`яток місцевого значення, тоді як погодження такої документації щодо щойно виявлених об`єктів законом не передбачено. Також Управління вказало, що ДСТУ Б Б.2.2-10:2016 визначає склад і зміст документації щодо зон охорони пам`яток архітектури та містобудування, але відповідних нормативних вимог для пам`яток історії немає.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

Відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання пам`ятки місцевого значення та її зон охорони, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини (у разі встановлення такою документацією меж території пам`ятки місцевого значення та її зон охорони).

Пунктом 7, частини 2 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини», об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ведеться органами охорони культурної спадщини та публікується такими органами на своїх офіційних веб-сайтах. Включення об`єкта до такого переліку здійснюється одночасно з набуттям ним статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Статтею 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», передбачено, що територія пам`ятки - це територія, історично і топографічно пов`язана з розпланувально-просторовою еволюцією пам`ятки, для якої визначається спеціальний охоронний режим її використання з мстою збереження цілісності пам`ятки.

Межі та режими використання території пам`ятки визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень.

Рішення про затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території пам`ятки приймається органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями - щодо територій пам`яток місцевого значення.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини», передбачено, що рішення про затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення режимів використання пам`ятки приймається:

органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями - щодо пам`яток місцевого значення.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій та об`єктів всесвітньої спадщини визначаються зони охорони (охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару) і буферні зони.

Межі та режими використання зон охорони визначаються науково-проектною документацією, що складається за результатами проведених досліджень.

Рішення про затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання зони охорони приймається:

центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо зон охорони пам`яток національного значення, історико-культурних заповідників державного значення, історико-культурних заповідних територій;

органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями - щодо пам`яток місцевого значення; історико-культурних заповідників місцевого значення.

Режим використання зон охорони встановлює обмеження діяльності у використанні відповідної території (земель).

Згідно із частиною 3, статті 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішення про затвердження науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини має містити: назву об`єкта дослідження; місцезнаходження (місце розташування); опис меж територій (якщо науково-проектна документація у сфері охорони культурної спадщини їх визначає); опис обмежень у використанні земель.

Невід`ємною складовою науково-проектної документації, якою встановлюються обмеження у використанні земель, є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

За відсутності зазначеного проекту землеустрою науково- проектна документація, що встановлює обмеження у використанні земель, не може бути затверджена. Протягом 10 робочих днів з дня затвердження науково-проектної документації орган, що її затвердив, має забезпечити подання заяви про внесення встановлених науково-проектною документацією обмежень у використанні земель до Державного земельного кадастру. Вимоги цього абзацу поширюються на облікову документацію.

Замовником науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини є: виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, на території якої розташована пам`ятка, власник пам`ятки чи уповноважені ним особи - щодо науково-проектної документації з визначення режиму використання пам`ятки (частини пам`ятки), меж і режимів використання території пам`ятки, зон охорони пам`ятки.

Системний аналіз пункту 4 частини першої статті 6, статей 14-1, 32 та 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини» свідчить, що затвердження науково-проєктної документації з визначення меж і режимів використання території пам`ятки місцевого значення та її зон охорони належить до повноважень обласного органу охорони культурної спадщини.

Предметом звернення позивача була, зокрема, документація щодо пам`ятки історії місцевого значення «Будинок, де жив Народний артист УРСР ОСОБА_1 », охоронний №6292. Отже, у цій частині відповідач мав прямо встановлені законом повноваження щодо її розгляду та затвердження.

Наявність у тієї самої будівлі додаткового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини за видом «архітектура» не припиняє і не скасовує статусу пам`ятки історії місцевого значення та не усуває компетенції відповідача щодо документації, розробленої для такої пам`ятки.

Суд враховує, що на дату листа про повернення документації діяла редакція пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1423-IX зі змінами, внесеними Законом України № 4751-IX. Цей пункт містить два окремі перехідні приписи. Перший визначає правила розроблення і подання на розгляд науково-проєктної документації у сфері охорони культурної спадщини до встановлення Кабінетом Міністрів України вимог до її складу та змісту, а також порядку визначення меж і режимів використання відповідних територій. У цей період документація розробляється і подається відповідно до чинних державних норм, правил, стандартів та вимог щодо її розроблення.

Другий припис стосується затвердження документації: до встановлення Кабінетом Міністрів України порядку визначення режимів використання пам`яток і затвердження науково-проєктної (науково-дослідної) документації її, а також проєкти землеустрою, розроблені в її складі, та визначену законом технічну документацію із землеустрою затверджують органи охорони культурної спадщини відповідно до своїх повноважень. Отже, сама по собі відсутність нового урядового порядку не усувала можливості подати документацію на розгляд і не припиняла повноважень належного органу щодо її затвердження.

Суд не погоджується з посиланням відповідача на відсутність окремого ДСТУ щодо визначення меж і режимів використання зон охорони пам`яток за видом «історія» як на підставу повернення документації без розгляду.

Частина перша статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачає визначення зон охорони пам`яток, а їхніх меж і режимів використання науково-проєктною документацією, складеною за результатами досліджень. Ця норма не обмежує її застосування пам`ятками архітектури та містобудування. Щодо зон охорони пам`яток місцевого значення рішення про затвердження документації приймає відповідний орган охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації. Пункт 4 частини першої статті 6 цього Закону також відносить затвердження документації щодо пам`ятки місцевого значення та її зон охорони до повноважень такого органу.

Як вже зазначалося судом, законодавець окремо врегулював порядок дій на час, поки Кабінет Міністрів України не встановив вимоги до складу і змісту документації та відповідні процедури. Згідно з пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1423-IX у редакції Закону № 4751-IX у цей період науково-проєктна документація у сфері охорони культурної спадщини розробляється і подається на розгляд за чинними державними нормами, правилами, стандартами та вимогами щодо її розроблення. Наступний абзац цього пункту передбачає її затвердження органами охорони культурної спадщини відповідно до їхніх повноважень до встановлення урядового порядку затвердження. Отже, закон прямо допускав подання та розгляд документації за відсутності нового спеціального регулювання; він не встановлював обов`язковою передумовою існування окремого ДСТУ для кожного виду пам`яток.

Отже, відповідач безпідставно повернув подану науково-проєктну документацію без розгляду. Відсутність окремого ДСТУ для пам`яток виду «історія» не визначена законом як підстава для такого повернення. Натомість перехідні положення Закону № 1423-IX прямо передбачали можливість подання документації на розгляд за чинними нормами, правилами, стандартами та вимогами. Відповідач не навів конкретних порушень цих вимог і не надав окремої оцінки матеріалам, розгляд яких належить до його повноважень.

Відповідно до частини шостої статті 47 Закону України «Про землеустрій» проєкт землеустрою, щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, що розробляється з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам`яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, буферних зон, історичних ареалів населених місць, територій об`єктів культурної всесвітньої спадщини, розробляється у складі науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини, крім випадків розроблення таких проектів з метою внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, встановлені до набрання чинності цією частиною.

Частина сьома статті 47 цього Закону визначає спеціальний склад такого проєкту: завдання на його складання, пояснювальну записку, характеристику території із встановленням режиму використання земель, матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проєктування, перелік обмежень, перелік земельних ділянок, на які поширюється дія зони обмеження, та відомості обчислення її площі, у тому числі каталог координат.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 186 Земельного кодексу України відповідні проєкти землеустрою, розроблені для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі та режими використання земель у межах територій пам`яток культурної спадщини та зон охорони, затверджуються органами, уповноваженими відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» затверджувати науково-проєктну документацію, якою визначаються відповідні обмеження у використанні земель.

Судом установлено, що на замовлення ТОВ «ДЖАННІ ЕСТЕЙТ» ФОП ОСОБА_2 розроблено проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж територій та обмежень у використанні земель, пов`язаних із пам`яткою історії місцевого значення «Будинок, де жив Народний артист УРСР Хорошун А. А.», охоронний №6292, за адресою: м. Дніпро, вул. Сергія Єфремова, 1. У пояснювальній записці прямо зазначено, що цей проєкт розроблений як складова відповідної науково-проєктної документації.

Наданий проєкт землеустрою містить пояснювальну записку, графічні та геодезичні матеріали, переліки земельних ділянок і обмежень, відомості обчислення площ та координат. Зазначені в ньому площі території пам`ятки 0,1192 га, охоронної зони 1,2957 га та зони регулювання забудови 0,2185 га відповідають площам, наведеним у науково-проєктній документації.

Наведені норми підтверджують компетенцію відповідача щодо вирішення питання про затвердження відповідного проєкту землеустрою у зв`язку з розглядом документації щодо пам`ятки місцевого значення.

Правовідносини щодо подання, прийняття і розгляду заяви позивача є адміністративним провадженням у розумінні Закону України «Про адміністративну процедуру».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про адміністративну процедуру» цей акон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Частина перша статті 42 Закону встановлює обов`язок зареєструвати заяву в день її надходження та прямо забороняє відмову в її реєстрації. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 46 адміністративне провадження за заявою розпочинається з дня її отримання компетентним адміністративним органом. Відтак після надходження заяви відповідач мав діяти в межах передбачених Законом процедур розгляду.

За частинами першою та другою статті 8 Закону адміністративний орган забезпечує повне з`ясування обставин, безпосередньо досліджує матеріали справи та враховує всі обставини, що мають значення для її вирішення. Частина перша статті 16 закріплює принцип офіційності: орган зобов`язаний встановлювати істотні обставини та, за потреби, з власної ініціативи збирати документи, відомості, погодження і висновки. Під час підготовки справи, відповідно до частини першої статті 47, він перевіряє наявність і достатність матеріалів та за необхідності надає учасникам можливість подати додаткові документи і пояснення. Стаття 52 вимагає неупередженого дослідження обставин, сприятливих і несприятливих для учасника провадження.

Якщо заяву подано з порушенням установлених законодавством вимог, частина перша статті 43 вимагає прийняти рішення про залишення її без руху та повідомити заявникові виявлені недоліки з посиланням на порушені вимоги, спосіб і строк їх усунення. Частина друга цієї статті забороняє необґрунтоване залишення заяви без руху. Якщо ж порушені в заяві питання не належать до компетенції органу, стаття 44 передбачає надсилання заяви за належністю до іншого адміністративного органу для розгляду по суті з повідомленням заявника.

Стаття 45 Закону визначає заяви, які не підлягають розгляду: анонімну; повторну за відсутності зміни істотних обставин; заяву щодо питання, яке розглядається судом або щодо якого вже ухвалено рішення суду про відмову в задоволенні вимог заявника; заяву про відносини, на які дія Закону не поширюється; заяву без викладеного змісту вимоги або з ненормативною лексикою чи образливими висловлюваннями; заяву з визначеними в законі протиправними закликами.

Із листа відповідача вбачається, що матеріали повернуто з мотивів відсутності окремого ДСТУ для пам`яток виду «історія», нормативного порядку затвердження документації та повноважень стосовно виявленого об`єкта культурної спадщини. Ці мотиви не є тотожними недолікам заяви, визначеним статтею 43, або підставам неприйняття її до розгляду за статтею 45.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач не здійснив передбаченого законом розгляду заяви та без належної процедурної і правової підстави повернув подані матеріали.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача погодити (затвердити) зазначену Науково-проєктну документацію, проєкт землеустрою та відповідні цифрові геопросторові дані у форматі обмінного файлу GeoPackage (GPKG), суд зазначає наступне.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Отже, з урахуванням викладеного та з метою захисту порушеного права позивача, суд приходить до висновку, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Управління культури, туризму національностей та релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації повторно розглянути питання щодо затвердження «Науково-проєктної документації з визначення меж і режимів використання території та зон охорони пам`ятки історії місцевого значення "Будинок, де жив Народний артист УРСР ОСОБА_1 " (охоронний № 6292), щойно виявленого об`єкта культурної спадщини (вид «архітектура») «Житловий будинок із магазинами» по вул. Сергія Єфремова, 1 в м. Дніпрі», проєкту землеустрою та пов`язаних цифрових просторових даних у форматі обмінного файлу GeoPackage (GPKG), з урахуванням висновків викладених в рішенні суду.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2 662,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 680 від 04.06.2026 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1 331,20 грн. підлягає стягненню з Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖАННІ ЕСТЕЙТ» (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 28, код ЄДРПОУ 44536758) до Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49044, м. Дніпро, вул. Ливарна, буд. 10, код ЄДРПОУ 38530952) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо повернення без розгляду «Науково-проєктної документації з визначення меж і режимів використання території та зон охорони пам`ятки історії місцевого значення "Будинок, де жив Народний артист УРСР Хорошун А. А." (охоронний № 6292), щойно виявленого об`єкта культурної спадщини (вид «архітектура») «Житловий будинок із магазинами» по вул. Сергія Єфремова, 1 в м. Дніпрі», Проєкту землеустрою та пов`язаних цифрових просторових даних у форматі обмінного файлу GeoPackage (GPKG), оформлені листом від 27.05.2026 р. вих. № 1216/0/161-26.

Зобов`язати Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації повторно розглянути питання щодо затвердження «Науково-проєктної документації з визначення меж і режимів використання території та зон охорони пам`ятки історії місцевого значення "Будинок, де жив Народний артист УРСР Хорошун А. А." (охоронний № 6292), щойно виявленого об`єкта культурної спадщини (вид «архітектура») «Житловий будинок із магазинами» по вул. Сергія Єфремова, 1 в м. Дніпрі», проєкту землеустрою та пов`язаних цифрових просторових даних у форматі обмінного файлу GeoPackage (GPKG), з урахуванням висновків викладених в рішенні суду.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Управління культури, туризму, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації (49044, м. Дніпро, вул. Ливарна, буд. 10, код ЄДРПОУ 38530952) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖАННІ ЕСТЕЙТ» (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 28, код ЄДРПОУ 44536758) понесені судові витрати з оплати судового збору в сумі 1 331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Е.О. Юрков