Ухвала суду № 140194887, 29.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

29 вересня 2026 рокуСправа №160/29477/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луговської Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національну поліцію України, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач-1) про:

- визнання протиправними дій, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку позивача;

- зобов`язання привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно позивача, шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку, в частині не прибуття за повісткою.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Засобами електронного зв`язку через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/26815/25 від 13.03.2026 року, яке набрало законної сили 14.04.2026 року:

- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку щодо ОСОБА_1 ;

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 привести у відповідність дані Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 , шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку, в частині не прибуття за повісткою до ТЦК та СП.

08.09.2026 року під час перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні його було затримано працівниками поліції та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв`язку з інформацією про перебування у розшуку. Останнім позивач був направлений до м.Дніпро для проходження військово-лікарської комісії.

За результатами проходження військово-лікарської комісії 08.09.2026 року ОСОБА_1 було рекомендовано проведення додаткового обстеження.

09.09.2026 року ОСОБА_1 була вручена повістка № 8935773 із датою явки 24.09.2026 року о 10:00 для уточнення даних.

22.09.2026 року приблизно о 07:55 під час прямування позивача до медичного закладу для проходження необхідного обстеження, останній був зупинений працівниками поліції, які повідомили про наявність щодо ОСОБА_1 інформації про розшук та необхідність його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Отже, представник позивача наполягає, що незважаючи на викладене, наявність рішення суду від 13.03.2026 року по справі № 160/26815/25 та ухвалу про відкриття провадження у справі від 22.09.2026 щодо позивача, за наявними у нього документами, продовжувала відображатися інформація про перебування у розшуку, що створює ризик повторного затримання та доставлення до ТЦК та СП.

Представник позивача просить вжити заходи забезпечення позову у справі, шляхом заборони працівникам районних територіальний центрів комплектування підпорядкованих оперативним командуванням Збройних сил України за військово-адміністративним поділом, а в загальній структурі Генеральному штабу ЗСУ, Міністерству оборони України та працівникам поліції підпорядкованим Національній поліції України, вчинення будь яких дій відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у вигляді адміністративного затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою проходження ВЛК та мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по даній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 29.09.2026 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національну поліцію України (ЄДРПОУ 40108578; 01601, м.Київ, вул.Академіка Богомольця, буд.10).

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150-158 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Так, статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово зазначав, що забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Подібні за змістом висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23.

Відтак, представник позивача наполягає на протиправності дій та рішень відповідача, безпідставному затриманні позивача та наявності інформації щодо його розшуку, тому звернувся з відповідним позовом до суду.

Враховуючи наведене, беручи до уваги характер спірних правовідносин, зміст заяви позивача про забезпечення позову, подані позивачем докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову.

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 року по справі № 160/26815/25, яке набрало законної сили 14.04.2026 року:

- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку щодо ОСОБА_1 ;

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 привести у відповідність дані Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 , шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку, в частині не прибуття за повісткою до ТЦК та СП.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. А відповідно до ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

У матеріалах справи докази виконання відповідачем рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 року по справі № 160/26815/25 відсутні.

09.09.2026 року ОСОБА_1 була вручена повістка № 8935773 із датою явки 24.09.2026 року о 10:00 для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до ч.5 ст.24 Закону України «Про Національну поліцію» за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, беруть участь у здійсненні заходів щодо оповіщення військовозобов`язаних та резервістів спільно з представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також здійснюють адміністративне затримання та доставлення до цих центрів та органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно ст.262 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне затримання провадиться поліцією при порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

З доданої представником позивача роздруківки з додатку «Резерв +» від 15.09.2026 щодо ОСОБА_1 вбачається, що ТЦК та СП 07.09.2026 звернувся до Нацполіції щоб доставити позивача для складання протоколу. Причина: не прибули за повісткою до ТЦК та СП.

Відтак, судом встановлена неузгодженість і непослідовність дій та рішень відповідача, що є очевидною ознакою протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Національній поліції України (в тому числі, її територіальним органам) здійснювати адміністративне затримання позивача та доставлення його до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з підстав порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Водночас, застосовуючи заходи забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору між сторонами та обрано адекватні заходи забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу в законну силу судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національну поліцію України, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову задовольнити частково.

Заборонити Національній поліції України (ЄДРПОУ 40108578), (в тому числі, її територіальним органам) здійснювати адміністративне затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та доставлення його до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з підстав порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі.

Виконання ухвали з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

За цією ухвалою стягувачем є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

За цією ухвалою боржником є Національна поліція України (01601, м.Київ, вул.Академіка Богомольця, буд.10; код ЄДРПОУ 40108578), в тому числі, її територіальні органи.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання в порядку Закону України Про виконавче провадження до 29.09.2029 року (включно).

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В. Луговська