Рішення № 140194394, 30.09.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 вересня 2026 р. Справа № 120/16929/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005)

Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008)

Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022)

про: визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 28.08.2025 №1400 0303-8/73580 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.09.2025 за №205150016168 про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" , не зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1991 по 15.03.1991, з 31.01.2005 по 04.02.2005, з 28.02.2005 по 04.03.2005, з 31.05.2005 по 06.06.2005, з 30.06.2005 по 05.07.2005, з 31.07.2005 по 05.08.2005, з 31.08.2005 по 05.09.2005, з 05.11.2010 по 01.12.2010, з 03.12.2012 по 03.03.2013 згідно трудової книжки від 10.07.1987 № НОМЕР_1 , а також не зарахувавши страховий стаж позивача на сплачену нею суму коштів в розмірі 9 918 грн 17 коп. згідно повідомлення-розрахунку ГУ ПФУ в Харківській області від 16.09.2024;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити позивачеві пенсію за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 11.09.2024, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1991 по 15.03.1991, з 31.01.2005 по 04.02.2005; з 28.02.2005 по 04.03.2005, з 31.05.2005 по 06.06.2005, з 30.06.2005 по 05.07.2005, з 31.07.2005 по 05.08.2005, 31.08.2005 по 05.09.2005, з 05.11.2010 по 01.12.2010, з 03.12.2012 по 03.03.2013 згідно трудової книжки від 10.07.1987 № 0264688, а також зарахувавши страховий стаж на сплачену позивачем суму коштів в розмірі 9 918 грн 17 коп. згідно повідомлення-розрахунку ГУ ПФУ в Харківській області від 16.09.2024.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 28.08.2025 №1400-0303-8/73580 та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.09.2025 за № 205150016168 їй відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", при цьому не зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1991 по 15.03.1991, з 31.01.2005 по 04.02.2005; з 28.02.2005 по 04.03.2005, з 31.05.2005 по 06.06.2005, з 30.06.2005 по 05.07.2005, з 31.07.2005 по 05.08.2005, 31.08.2005 по 05.09.2005, з 05.11.2010 по 01.12.2010, з 03.12.2012 по 03.03.2013, а також не зарахувавши страховий стаж позивача на сплачену нею суму коштів в розмірі 9 918 грн. 17 коп. Вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 10.12.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

12.12.2025 за вх.№77997/25 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 07.01.2026 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14.01.2026 за вх.№2786/26 від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, 16.01.2026 за вх.№3303/26 від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та 19.01.2026 за вх.№3636/26 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до суду надійшли відзиви на позовну заяву, в яких наведено заперечення проти заявлених позовних вимог.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

14.11.2024 позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яким 21.11.2024 прийнято рішення №205150016168 про відмову в призначенні позивачеві пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

За результатом розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області до страхового стажу не було зараховано період роботи в колгоспі «Більшовик» протягом 1977 року (05 вихододнів), згідно з довідкою від 04.01.2023 за № 4, оскільки заявниця не досягла 14-річного віку, а відомості про згоду одного з батьків або особи, що його замінює, на роботу неповнолітньої, відсутні.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач оскаржила його в судовому порядку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 у справі №520/149/25 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 205150016168 від 21.11.2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", не зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1991 року по 15.03.1991 року, з 31.01.2005 по 04.02.2005; з 31.08.2005 по 05.09.2005 року, з 05.11.2010 року по 01.12.2010 року, з 03.12.2012 по 03.03.2013 року згідно трудової книжки від 10.07.1987 № НОМЕР_1 , а також не зарахувавши до страхового стажу 5 (п`ять) неповних місяців як повних, що фактично прирівнюються до 140 днів, за які позивач сплатила згідно повідомлення-розрахунку ГУ ПФУ в Харківській області від 16.09.2024; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно з урахуванням висновків суду в цій справі.

Водночас постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2025 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 у справі №520/149/25 скасовано та прийнято постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 205150016168 від 21.11.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду в цій справі.

На виконання зазначеної постанови Другого апеляційного адміністративного суду, Головним управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянуто заяву позивача від 14.11.2024 та 28.08.2025 прийнято рішення № 1400-0303-8/73580, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувало до страхового стажу позивача період її роботи в колгоспі «Більшовик» протягом 1977 року (05 вихододнів), внаслідок чого страховий стаж позивача склав 30 років 09 місяців 12 днів при необхідному для призначення пенсії 31 року. З урахуванням викладеного позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за заявою від 14.11.2024 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

09.09.2025 позивач повторно звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яким 16.09.2025 прийнято рішення №205150016168 про відмову в призначенні позивачеві пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

У зазначеному рішенні вказано, що за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди згідно наданих документів та даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Страховий стаж позивача становить 30 років 09 місяців 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Вважаючи протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №№ 1400-0303-8/73580 від 28.08.2025 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №205150016168 від 16.09.2025, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд керується такими мотивами.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.

Згідно положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено наступні види пенсійних виплат, що призначаються в солідарній системі: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років.

Отже, передумовою призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є наявність двох складових: віку особи та відповідного страхового стажу.

Ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло до 01.01.2004 року , зокрема, у ст. 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 28.08.2025 №1400-0303-8/73580 та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.09.2025 №205150016168, суд виходить з такого.

Щодо рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 28.08.2025 №1400-0303-8/73580, то судом встановлено, що зазначене рішення прийнято на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2025 у справі №520/149/25, якою позовну заяву позивача задоволено частково.

При цьому суд враховує правові висновки, викладені судом апеляційної інстанції у зазначеній постанові, які мають визначальне значення для розгляду цієї справи. Так, апеляційний суд встановив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 21.11.2024 №205150016168 позивачу було відмовлено виключно в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Більшовик» протягом 1977 року (05 вихододнів). Апеляційний суд визнав необґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність цього рішення в частині незарахування інших періодів з 01.01.1991 по 15.03.1991, з 31.01.2005 по 04.02.2005, з 31.08.2005 по 05.09.2005, з 05.11.2010 по 01.12.2010, з 03.12.2012 по 03.03.2013, а також 5 неповних місяців як повних (140 днів) за сплаченими коштами, оскільки рішення про відмову в зарахуванні цих періодів приймалися іншими територіальними органами Пенсійного фонду України, які не були залучені до участі у справі №520/149/25 як відповідачі.

За таких обставин, на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2025, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянуло заяву позивача та зарахувало до страхового стажу спірний період роботи в колгоспі «Більшовик» протягом 1977 року (05 вихододнів), внаслідок чого страховий стаж позивача, обчислений цим органом, склав 30 років 09 місяців 12 днів, що є меншим за необхідний 31 рік страхового стажу, встановлений ч. 2 ст. 26 Закону №1058-IV.

Отже, судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у рішенні від 28.08.2025 №1400-0303-8/73580 не приймало рішення про відмову в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1991 по 15.03.1991, з 31.01.2005 по 04.02.2005, з 28.02.2005 по 04.03.2005, з 31.05.2005 по 06.06.2005, з 30.06.2005 по 05.07.2005, з 31.07.2005 по 05.08.2005, з 31.08.2005 по 05.09.2005, з 05.11.2010 по 01.12.2010, з 03.12.2012 по 03.03.2013, а також не вирішувало питання про зарахування страхового стажу на сплачену позивачем суму коштів у розмірі 9 918 грн 17 коп.

Предметом цього рішення був виключно період роботи в колгоспі «Більшовик» за 1977 рік, який вказаним рішенням було зараховано, а відмова в призначенні пенсії обумовлена виключно недостатністю страхового стажу (30 років 09 місяців 12 днів за необхідних 31 року).

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 28.08.2025 №1400-0303-8/73580 з підстав незарахування вказаних вище спірних періодів не відповідають фактичному змісту оскаржуваного рішення, яким такі періоди взагалі не розглядалися та в їх зарахуванні не відмовлялося, а тому зазначені вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.09.2025 №205150016168, то судом встановлено, що зазначеним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувало до страхового стажу позивача усі періоди згідно з наданими документами та даними, наявними в системі персоніфікованого обліку. За результатами такого повного зарахування страховий стаж позивача визначено в розмірі 30 років 09 місяців 14 днів.

Водночас до матеріалів справи долучено розрахунок страхового стажу, з якого слідує, що до страхового стажу позивача зараховано, крім інших, такі періоди: 01.01.1988 по 31.12.1990 (робота в колгоспі), з 15.03.1991 по 31.12.1992 (догляд за дитиною до 3 років), з 01.01.2004 по 31.01.2005, з 04.02.2005 по 28.02.2005, з 04.03.2005 по 31.05.2005, з 06.06.2005 по 30.06.2005, з 05.07.2005 по 31.07.2005, з 05.08.2005 по 31.08.2005, з 05.09.2005 по 30.09.2005, з 09.02.2010 по 05.11.2010 (безробіття), з 10.03.2011 по 30.11.2011; з 08.03.2012 по 02.12.2012 (безробіття), з 01.04.2013 по 30.04.2013.

Таким чином, з наведеного розрахунку вбачається, що між зарахованими періодами стажу існують розриви, які за датами збігаються зі спірними періодами, вказаними позивачем у позовній заяві, а саме: 01.01.1991 15.03.1991; 31.01.2005 04.02.2005; 28.02.2005 04.03.2005; 31.05.2005 06.06.2005; 30.06.2005 05.07.2005; 31.07.2005 05.08.2005; 31.08.2005 05.09.2005; 05.11.2010 01.12.2010; 03.12.2012 03.03.2013.

Отже, всупереч твердженню, викладеному в оскаржуваному рішенні про повне зарахування стажу, вказані періоди фактично не зараховані Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області до страхового стажу позивача.

При цьому, згідно із записами трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 позивач з 10.07.1987 прийнята в члени колгоспу «Більшовик»; 07.04.1997 колгосп «Більшовик» перейменовано на КСМ «Україна»; 13.01.2000 позивач звільнена з членів КСП й прийнята в члени СКВ «Україна»; 01.02.2010 позивач звільнена з членів СВК «Україна»; 09.02.2010 позивачеві розпочато виплату допомоги по безробіттю; 06.11.2010 виплату допомоги по безробіттю скорочено відповідно до пп. 1 п. 5 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін (на 90 календарних днів)); 01.12.2010 позивачеві припинено виплату допомоги по безробіттю; 08.03.2012 позивачеві розпочато виплату допомоги по безробіттю; 03.12.2012 виплату допомоги по безробіттю скорочено відповідно до пп. 1 п. 5 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ; 03.03.2013 позивачеві припинено виплату допомоги по безробіттю.

Також судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилась донька ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_3 від 29.03.1991, а в трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 на сторінці 15 зроблено запис « 1991 рік - декрет».

Зважаючи на вищевикладене, сім із зазначених незарахованих періодів (01.01.1991 15.03.1991 та шість періодів 2005 року) припадають на час, коли позивач, за даними трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 , безперервно перебувала в членських відносинах із колгоспом «Більшовик» (з 07.04.1997 КСП «Україна», з 13.01.2000 СВК «Україна»), без жодного документально зафіксованого припинення такого членства у відповідні періоди. Зокрема, період з 01.01.1991 по 15.03.1991 безпосередньо передує даті народження дитини у позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та запису трудової книжки « 1991 рік декрет», а також безпосередньо межує із наступним періодом (15.03.1991 31.12.1992, догляд за дитиною до 3 років), який відповідачем зараховано без застережень. Аналогічно, спірні періоди 2005 року становлять систематичні кількаденні проміжки, що чергуються із суміжними зарахованими інтервалами в межах того самого безперервного членства позивача в виробничому кооперативі.

Суд акцентує увагу на тому, що в оскаржуваному рішенні від 16.09.2025 №205150016168 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області взагалі не відображено обставин та правових підстав, з яких воно виходило, здійснюючи фактичне «дроблення» безперервного періоду членства позивача в колгоспі (кооперативі) на окремі відрізки, та не наведено жодних мотивів незарахування вищеописаних проміжків часу до страхового стажу. Таке рішення не містить жодного посилання на дефекти записів трудової книжки колгоспника за відповідні періоди або на інші обставини, які б перешкоджали врахуванню цього стажу в повному обсязі, а саме твердження відповідача про те, що до стажу зараховано всі періоди, суперечить наведеному вище розрахунку.

Щодо періодів з 05.11.2010 по 01.12.2010 та з 03.12.2012 по 03.03.2013 суд також зазначає, що оскаржуване рішення не містить жодного обґрунтування підстав їх невключення до страхового стажу, хоча за даними трудової книжки саме на цей час припадає скорочення та припинення виплати позивачу допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Втім, будь-якого аналізу цієї обставини та її значення для обчислення страхового стажу оскаржуване рішення не містить.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.09.2025 №205150016168 не відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, відповідно, є необґрунтованим, невмотивованим і протиправним, а тому позовні вимоги в частині його скасування підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, то суд зауважує, що відповідно до п.2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Оскільки при розгляді заяви позивача від 09.09.2025 про призначення пенсії за віком Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вибірково виключило періоди роботи позивача зі страхового стажу без зазначення з яких саме підстав (через відсутність сплати внесків, перебування у відпустці без збереження заробітної плати, помилки в персоніфікованому обліку чи з інших причин) ці відрізки часу не були враховані під час обрахунку стажу позивача, то суд позбавлений можливості в межах цієї справи дослідити, оцінити та спростувати конкретні підстави такого незарахування, оскільки вони пенсійним органом взагалі не формулювалися.

Згідно з положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перевірка відповідності поданих документів вимогам законодавства, розрахунок страхового стажу та визначення права особи на призначення пенсії належать до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України.

Суд не може підміняти собою державний орган, в повноваження якого входить прийняття відповідних рішень.

За таких обставин, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області під час розгляду заяви позивача від ухвалення чіткого, обґрунтованого та вмотивованого рішення ухилилось, не навівши жодних мотивів «дроблення» стажу, суд дійшов висновку, що належним способом захисту буде зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 09.09.2025 з урахуванням висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 937 грн 92 коп.

Таким чином поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області підлягає сума у розмірі 726 грн 72 коп.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 16.09.2025 №205150016168 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 726 грн 72 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159)

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 30.09.2026 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна